Постанова

від 09.09.2021 по справі 675/1067/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/1067/19

Провадження № 22-ц/4820/1141/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання - Чебан О.М.,

з участю прокурора Коломий О.Є.,

представника апелянта адвоката Омелянчука О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Вест на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2021 року, суддя Столковський В.І., у справі за позовом заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля Вест , про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки,

встановив:

У травні 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що ОСОБА_1 отримав у приватну власність на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.02.2016 року №22-3767-СГ земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6821286500:04:015:0059 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Підлісноолексинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року №22-30231-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061, яка знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу 16.11.2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

За договором купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061 ОСОБА_2 , яка включила ділянку до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0176 площею 52 га, право власності на яку зареєстровано за останньою.

При повторному зверненні до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_1 не повідомив державний орган про використання ним раніше свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і незаконно набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061.

Враховуючи незаконність набуття у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061, оскільки майно вибуло з державної власності внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури просив суд: 1) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року №22-30231-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0061) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; 2) витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0061) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; 3) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29485379 від 11.11.2018 року про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0176; 4) скасувати у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0176 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки; 5) поновити у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

Ухвалою Ізяславського районного суду від 24.02.2020 року в даній цивільній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ Поділля Вест .

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05.05.2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року № 22-30231-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0061), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Витребувано у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом №22-30231-СГ від 11.11.2016 року у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29485379 від 11.12.2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0176. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судовий збір у розмірі по 1921 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ТОВ Поділля Вест просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Суд не перевірив доводів прокурора щодо наявності відповідних підстав для представництва держави в суді, також матеріали справи не містять доказів звернення прокурора до ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області із повідомленням про подання в його інтересах позовної заяви. Суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував, що визнання недійсним наказу одночасно з витребуванням майна не може вважатися належним способом захисту порушеного права. Задоволення позову призвело до втручання у його право на мирне володіння майном, яке підприємство набуло у законний спосіб. Судом було порушено приписи статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки втрата ним земельної ділянки через неналежне виконання державними інституціями своїх повноважень щодо захисту права власності на майно, є грубим та невиправданим втручанням у його право та покладає на нього індивідуальний та надмірний тягар.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області просив суд задовольнити апеляційну скаргу в частині визнання недійсним наказу.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Прокурор в суді проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року №22-30231-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061, яка знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу від 16.11.2016 року приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Кізюн Т.А. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.03.2017 року, право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0176 площею 52 га на підставі технічної документації із землеустрою.

11.12.2018 року на підставі рішення державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами справи та не заперечувалися в суді учасниками справи.

В той же час, як вбачається зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №162625358 від 08.04.2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.02.2016 року, №22-3767-СГ, на праві приватної власності (право зареєстровано 26.02.2016 року), належала земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6821286500:04:015:0059 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Підлісноолексинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, згідно рішення засновника ТОВ Поділля Вест ОСОБА_2 від 02.05.2019 року №1 створено ТОВ Поділля Вест та сформовано статутний капітал товариства за рахунок майнового (негрошового) внеску в сумі 2846715 грн. 50 коп., а саме: земельних ділянок, які належать засновнику на праві власності. До статутного капіталу включено, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0176 площею 52 га, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства становила 100%.

У відповідності до акту приймання-передачі від 02.05.2019 року ОСОБА_2 передала, а ТОВ Поділля Вест прийняло вказану земельну ділянку в якості внеску до статутного капіталу товариства.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Поділля Вест від 08.05.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , передано у власність останнього за плату частку в статутному капіталі ТОВ Поділля Вест в сукупному розмірі 2846715 грн. 50 коп., що складає 100 % статутного капіталу товариства.

Разом з тим, як вбачається зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №196929535 від 20.01.2020 року, єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0176 площею 52 га залишається відповідач ОСОБА_2 .

В той же час, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №199567879 від 10.02.2020 року, за ТОВ Поділля Вест не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна.

Задовольняючи позов частково суд виходив з того, що на час подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, ОСОБА_3 уже використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за таким видом використання. Оскільки ОСОБА_3 не мав права отримувати і відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061, тому вона незаконно вибула із державної власності. Враховуючи, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , тому саме у неї, як власника, підлягає витребуванню ця земельна ділянка.

Такий висновки суду є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно припису ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року, №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, таким відповідним центральним органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Положення передбачало, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень посадові особи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, які здійснюють ведення Державного земельного кадастру, отримують інформацію з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про Державний земельний кадастр для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями з Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, станом на 16.11.2016 року (набуття у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061) у власності ОСОБА_1 вже перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 6821286500:04:015:0059, яка була йому надана безоплатно з земель державної власності. Таким чином, ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим ст. 116 ЗК України, повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у власність, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, перевіривши її та встановивши вже реалізоване право особи на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, мало б не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити особі у передачі спірної земельної ділянки у власність. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом.

Стосовно посилання апелянта щодо втручання у його право на мирне володіння майном колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

В питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, також визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за виключенням випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах Спорронґ і Льоннорт проти Швеції , Булвес АД проти Болгарії ).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22.02.1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 05.07.2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 05.07.2001 року, Ріела та інші проти Італії від 04.09.2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_2 та ТОВ Поділля Вест на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 незаконно отримав земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0061 та відчужив її за договором купівлі-продажу.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою визнання недійсним наказу про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Необґрунтованим є також посилання апелянта на недоведеність в суді першої інстанції прокурором підстав для представництва держави у даному спорі у зв`язку з не встановленням органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі

№1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 3 ч. 5 ст. 56 ЦПК).

У подібних спірних правовідносинах 26.06.2019 року Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок відповідно до якого наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15.12.2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15.12.2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2 суди при вирішенні спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року N7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, постанова Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 918/323/17).

З вищевказаного вбачається, що на момент пред`явлення позову прокурором, орган до компетенції якого належать повноваження щодо захисту в суді інтересів держави шляхом подання відповідного позову про незаконне виділення та передачу у приватну власність земель державного фонду відсутній, відтак повідомлення будь-якому суб`єкту владних повноважень прокурором правомірно не надсилалося.

Таким чином, слід дійти висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи належним чином перевірені повноваження прокурора на представництво інтересів держави та правомірно відкрито провадження у справі.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом норм матеріального права в частині вирішення питання щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку також є необґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц зроблено висновок про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. У разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на земельну ділянку та звернення прокурора з позовом, у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тобто, позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту його порушеного права, який узгоджувався з вимогами статей 26 і 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вказаній редакції.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що без скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єднану земельну ділянку неможливо буде виконати рішення про витребування у неї на користь держави спірної земельної ділянки. Не скасування запису про реєстрацію права власності не призведе до реального виконання рішення суду та поновлення прав позивача.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі №672/1788/18.

Не впливають на законність оскаржуваного рішення суду також й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, тому підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування (зміни) судового рішення, судові витрати апелянта ТОВ Поділля Вест в суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Вест залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2021 року

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2021 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко