Рішення

від 09.09.2021 по справі 916/2004/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2004/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Шматова О.А.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області до Приватного акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" про стягнення заборгованості в загальній сумі 220137,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Теплодарська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" про стягнення заборгованості в загальній сумі 220137,19 грн., у т.ч.: 3% річних в розмірі 59893,85 грн. та інфляційних втрат в сумі 160243,34 грн., посилаючись на наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 позов Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області (перейменовано згідно рішення Теплодарської міської ради від 01 березня 2021 року № 55-VІІ на Теплодарську міську раду Одеського району Одеської області) задоволено у повному обсязі, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" (правопопередник Приватного акціонерного товариства "Одесенергобудтранс") на користь Теплодарської міської ради Одеської області 725083,05 грн. збитків у вигляді недоотриманих коштів за користування земельної ділянкою, з урахуванням підвищення коефіцієнту економічного використання земельної ділянки та введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Теплодар, нарахованих відповідачу згідно рішення Комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам громади міста Теплодар від 27.03.2013 р. та акту № 5 про визначення збитків у вигляді неодержаних доходів від 27.03.2013р.

Як вказує позивач, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р. рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 скасовано, у позові Біляївському міжрайонному прокурору Одеської області в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області відмовлено.

При цьому позивач зауважує, що постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р. у справі № 916/224/14 скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. залишено в силі.

Крім того, як вказує позивач, у вересні 2018 року Теплодарська міська рада зверталась до господарського суду Одеської області з позовом до ПрАТ "Одесенергобудтранс" про стягнення 745022,84 грн., з яких 652574,75 грн. індекс інфляції та 92448,09 грн. 3% річних за період з травня 2014 року по серпень 2018 року. Так, позивач зазначає, що 16 січня 2019 р. рішенням господарського суду Одеської області по справі № 916/1961/18 позовні вимоги Теплодарської міської ради до ПрАТ "Одесенергобудтранс" про стягнення 745022,84 грн. задоволено повністю.

Наразі позивач зауважує, що чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми. Тобто в даному випадку наявність вступившого в законну силу судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості на користь Теплодарської міської ради не позбавляє останнього на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, за ствердженнями позивача, на даний час відповідачем вищезазначене рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. не виконано, з огляду на що на підставі ч. 2 ст. 612 ЦК України заборгованість (як відповідальність за невиконання грошового зобов`язання) ПрАТ "Одесенергобудтранс" перед позивачем становить 220137,19 грн. за період з 01.09.2018 р. по 01.06.2021 р., у тому числі: 160243,34 грн. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 59893,85 грн. - 3% проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2021 р. позов Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2004/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому призначено судове засідання для розгляду справи по суті в засіданні суду на 27.08.2021 р. (з урахуванням змін, внесених ухвалою суду від 11.08.2021 р.).

13.08.2021 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову. Так, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що 10.10.2019 р. Теплодарська міська рада Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. по справі № 916/224/14 на строк до 01.06.2020 р., в обґрунтування якої Теплодарська міська рада Одеської області зазначала, що 09.10.2019 р. між Теплодарською міською радою Одеської області та Приватним акціонерним товариством "Одесенергобудтранс" укладено договір відстрочення сплати заборгованості, згідно умов якого сторони з метою забезпечення повного виконання судового рішення та недопущення доведення до банкрутства ПрАТ "Одесенергобудтранс", домовились відстрочити сплату Приватним акціонерним товариством "Одесенергобудтранс" заборгованості за рішенням господарського суд Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 на строк до 01.06.2020 р. Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2019 р. по справі № 916/224/14 заяву Теплодарської міської ради Одеської області (за вх. суду № 2-4937/19 від 10.10.2019 р.) про відстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. по справі № 916/224/14 задоволено та відстрочено виконання вказаного рішення на строк до 01.06.2020 р.

При цьому відповідач зазначає, що 10.10.2019 р. Теплодарська міська рада Одеської області звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2019 р. по справі № 916/1961/18 на строк до 01.10.2020 р., в обґрунтування якої Теплодарська міська рада Одеської області зазначала, що 09.10.2019 р. між Теплодарською міською радою Одеської області та Приватним акціонерним товариством "Одесенергобудтранс" укладено договір відстрочення сплати заборгованості, згідно умов якого сторони з метою забезпечення повного виконання судового рішення та недопущення доведення до банкрутства ПрАТ "Одесенергобудтранс", домовились відстрочити сплату Приватним акціонерним товариством "Одесенергобудтранс" заборгованості за рішенням господарського суд Одеської області від 16.01.2019 року по справі №916/1961/18 на строк до 01.10.2020 р. Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2019 р. заяву Теплодарської міської ради Одеської області за вх. № 2-4935/19 від 10.10.2019 р. про відстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2019 р. по справі № 916/1961/18 задоволено та відстрочено виконання вказаного рішення на строк до 01.10.2020 р.

Таким чином, за ствердженнями відповідача, за даних обставин позивач добровільно та за взаємною згодою сторін уклав договір про відстрочення сплати заборгованості на кінцевий строк до 01.10.2020 р., йдучи на зустріч важкому фінансовому стану підприємства, робота якого фактично припинена примусовим виконанням органами виконавчої служби рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. по справі № 916/224/14.

Наразі відповідач посилається на положення ст. 612 ЦК України, за якими боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Так, відповідач зазначає, що в п.п. 4, 5 договору про відстрочення сплати заборгованості від 09.10.2019 р. сторони домовились відстрочити сплату заборгованості по вищенаведеним справам та визначили строк 01.06.2020 р. та 01.10.2020 р., що, за ствердженнями відповідача, спростовує невірно визначений термін прострочення виконання зобов`язань з 01.09.2018 р., що тягне до не вірного розрахунку трьох відсотків річних та індексу інфляції, наведеного у розрахунках, доданих до позовної заяви позивачем. При цьому відповідач звертає увагу, що вимоги від позивача не надходило та відповідно до позовної заяви не надано підтвердження.

Крім того, 13.08.2021 р. від відповідача надійшло до суду клопотання про витребування доказів судом, в якому заявник просить витребувати матеріали архівних справ № 916/224/14 та № 916/1961/18.

19.08.2021 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позов, та додатково вказує, що відстрочення виконання судового рішення не припиняє зобов`язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема, шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, з огляду на що відстрочення виконання не призводить до невиконання рішення, а навпаки - створює умови для його добровільного виконання боржником, з урахуванням його реального майнового стану.

25.08.2021 р. від відповідача надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримує свої заперечення проти позову та наголошує, що позивач добровільно та за взаємною згодою сторін уклав договір про відстрочення сплати заборгованості на кінцевий строк до 01.10.2020 р., йдучи на зустріч важкому фінансовому стану підприємства, робота якого фактично припинена примусовим виконанням органами виконавчої служби рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року по справі №916/224/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.08.2021 р. відкладено розгляд справи на 09 вересня 2021 р. (з урахуванням змін, внесених ухвалою суду від 27.08.2021 р.).

08.09.2021 р. від представника відповідача на електронну адресу господарського суду надійшла клопотання про перенесення судового засідання з огляду на перебування адвоката у щорічній відпустці, що підтверджується наказом від 07.08.2021 р.

Вказане клопотання судом було розглянуто під час судового засідання 09.09.2021 р., за результатами чого судом було відмовлено в його задоволенні з огляду на закінчення процесуального строку розгляду справи.

Також судом залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування матеріалів архівних справ № 916/224/14 та № 916/1961/18, оскільки заявник не навів обґрунтування неможливості отримання копій матеріалів вказаних справ, в яких він є стороною по справі.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 09.09.2021 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, у січні 2014 року Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області до Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс", в якій просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" на користь Теплодарської міськради Одеської області 725083,05 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів за період з 2010 року до 2012 року.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 позовні вимоги Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області задоволено повністю та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" на користь Теплодарської міської ради Одеської області 725083,05 грн. збитків, а також стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 14501,66 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, господарський суд встановив, що відповідачем порушено законодавство, що визначає умови набуття земельної ділянки в оренду, так як відповідачем не виконано проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не надано його на затвердження, чим заподіяно громаді м. Теплодар збитків у вигляд недоотриманих коштів за користування земельної ділянкою з урахуванням підвищення коефіцієнту економічного використання земельної ділянки та введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Теплодар, на підставі чого рішенням Комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам громади міста Теплодар від 27.03.2013 р. та акту № 5 про визначення збитків у вигляді неодержаних доходів від 27.03.2013 р. нараховані збитки у сумі 725083,05 грн., які станом на день розгляду справи ВАТ "Одесенергобудтранс" не відшкодовано.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р. у справі № 916/224/14 рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 р. у справі № 916/224/14 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р. скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. залишено в силі.

При цьому 26.02.2016 р. ВАТ "Одесенергобудтранс" звернулося до господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2016 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р., у справі № 916/224/14 задоволено вищезазначену заяву, скасовано рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 р. у справі № 916/224/14 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р. та рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2016 р. у даній справі; заяву Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2017 р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 р., заяву Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 за нововиявленими обставинами в порядку статей 112-114 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) залишено без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. залишено без змін.

Як встановлено судом, у вересні 2018 року Теплодарська міська рада Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Одесенергобудтранс", в якому просила суд стягнути з ПрАТ "Одесенергобудтранс" 745022,84 грн., з яких 652574,75грн. - індекс інфляції та 92448,09 грн. - 3% річних. Вказаний позов було обґрунтовано саме невиконанням відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Одесенергобудтранс" рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 щодо сплати стягнутих із нього збитків у розмірі 725083,05 грн.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2019 р. по справі № 916/1961/18 (з урахуванням змін, внесених ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2019 р.) позов Теплодарської міської ради Одеської області задоволено у повному обсязі та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" на користь Теплодарської міської ради Одеської області індекс інфляції в розмірі 652574,75 грн., 3% річних в розмірі 92448,09 грн. та 11175,34 грн. судового збору.

При цьому 10 жовтня 2019 року Теплодарська міська рада Одеської області звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. по справі № 916/224/14 на строк до 01.06.2020 р.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2019 р. заяву Теплодарської міської ради Одеської області про відстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. по справі № 916/224/14 задоволено та відстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. по справі № 916/224/14 на строк до 01 червня 2020 року.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини щодо порушення відповідачем законодавства, що визначає умови набуття земельної ділянки в оренду, а також заподіяння громаді м. Теплодар збитків у вигляді недоотриманих коштів у сумі 725083,05 грн., встановлені судовим рішенням від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14, не підлягають доведенню у даній справі.

Між тим, з огляду на те, що відповідачем по теперішній час вказане рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14 не виконано, тому позивачем здійснено нарахування на суму стягнутих з відповідача збитків у розмірі 725083,05 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2018 р. по 01.06.2021 р. у розмірі 160243,34 грн. та 3% річних за період з 01.09.2018 р. по 01.06.2021 р. у розмірі 59893,85 грн., що заявлені до стягнення. Про невиконання відповідачем вказаного судового рішення у вказаний період свідчить постанова державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП № 65963696 від 02.07.2021 р.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 22, ст. 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори та інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо сплати нарахованих збитків, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 р. у справі № 14-16цс18, постановах Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі № 908/2552/17 та від 04.12.2019 р. у справі № 910/13238/18.

Крім того, господарський суд зауважує, що за змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц.

Таким чином, зобов`язання відповідача - Приватного акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" щодо сплати на користь Теплодарської міської ради Одеської області 725083,05 грн. збитків, стягнутих рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14, є саме грошовим зобов`язанням.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на нездійснення відповідачем оплати стягнених збитків у вигляді недоотриманих коштів у розмірі 725083,05 грн. за порушення законодавства, що визначає умови набуття земельної ділянки в оренду, відповідно відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання. Так, судом встановлено, що за вищенаведеним судовим рішенням від 16.01.2019 р. по справі № 916/1961/18 з відповідача були стягнуті 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за період прострочення, що становив по серпень 2018 року включно.

При цьому застосування частини 2 ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини 1 цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Тим більш чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Також в роз`ясненнях, наведених в п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати збитків у вигляді недоотриманих коштів у розмірі 725083,05 грн. за порушення законодавства, що визначає умови набуття земельної ділянки в оренду, стягнутих з відповідача рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних у період з 01.09.2018 р. по 01.06.2021 р. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 59893,85 грн. на суму боргу 725083,05 грн. у період з 01.09.2018 р. по 01.06.2021 р., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 59893,85 грн. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних відповідачем не оспорено.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати збитків у вигляді недоотриманих коштів у розмірі 725083,05 грн. за порушення законодавства, що визначає умови набуття земельної ділянки в оренду, стягнутих з відповідача рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. у справі № 916/224/14, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з 01.09.2018 р. по 01.06.2021 р.

Враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та наведені положення законодавства, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на існуючу суму боргу у вказаний період та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем невірно, з огляду на невірно визначений позивачем сукупний індекс інфляції. Так, позивачем на суму боргу 725083,05 грн. за період з 01.09.2018 р. по 01.06.2021 р. нараховано 160243,34 грн. із застуванням сукупного індексу інфляції - 1,2210, однак за даними Державної служби статистики України у вказаному періоді сукупний індекс інфляції дорівнював 1,228. Відтак, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом сукупного індексу інфляції за весь період прострочення складає 165318,84 грн. ((725083,05 грн. (сума боргу) х 1,228 (сукупний індекс інфляції) - 725083,05 грн.). В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 160243,34 грн.

При цьому господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо неможливості застосування у даному випадку статті 625 ЦК України з огляду на відстрочення господарським судом Одеської області ухвалою від 22.10.2019 р. виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2019 р. по справі № 916/224/14 на строк до 01 червня 2020 р., саме на період дії такої відстрочки, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Таким чином, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином господарський суд зазначає, що після прийняття судом рішення про відстрочку виконання рішення грошове зобов`язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. по справі № 916/190/18.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3302,06 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області до Приватного акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" про стягнення заборгованості в загальній сумі 220137,19 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" (65490, Одеська область, м. Теплодар(пн.), вул. Комунальна, буд. 1; код ЄДРПОУ 04872300) на користь Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області (65490, Одеська область, м. Теплодар(пн.), вул. Піонерна, 7; код ЄДРПОУ 04527038) 3% річних в сумі 59893/п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто три/грн. 85 коп., інфляційні втрати в розмірі 160243/сто шістдесят тисяч двісті сорок три/грн. 34 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3302/три тисячі триста дві/грн. 06 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13 вересня 2021 р.

Суддя В.С. Петров