Рішення

від 09.09.2021 по справі 389/3197/19

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.09.2021

ЄУН 389/3197/19

Провадження № 2/389/756/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючого судді Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

представника позивача адвоката Урсаленка О.М.

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ботнаренко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Бондаренко Алла В`ячеславівна, про визнання недійсним договору міни, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати недійсним договір міни № 2327 від 25.12.2014 земельної ділянки кадастровий номер 3522287400:02:000:0514 площею 4,8431 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, на земельну ділянку кадастровий номер 3522582100:02:000:2342, розташовану на території Високобайракської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Просить зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку кадастровий номер 3522287400:02:000:0514 площею 4,8431 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Вимоги обґрунтовані тим, що він має у приватній власності земельну ділянку з кадастровим номером 3522287400:02:000:0514, загальна площа якої становить 4,8431 га у межах згідно з планом, що розташована на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, яку він отримав у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 уклала договір оренди землі 04.05.2011, відповідно до якого надала в оренду земельну ділянку ФГ Максимов Б.Г. строком на 10 років. В грудні 2014 року орендар повідомив позивача, що він як спадкоємець має отримати орендну плату за договором, про що повинен розписатися в присутності нотаріуса в документі про її отримання. З 2015 по 2018 роки орендну плату позивач не отримував та звернувся до орендаря за наданням роз`яснення. Як наслідок дізнався, що нібито підписав договір міни земельними ділянками з ОСОБА_1 , яка є дочкою голови ФГ Максимов Б.Г. ОСОБА_4 . Згодом 21.09.2018 від приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А.В. отримав копію договору міни у якому зазначено, що він здійснив обмін своєї земельної ділянки кадастровий номер 3522287400:02:000:0514, загальна площа якої становить 4,8431 га розташована на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, на земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 3522582100:02:000:2342 площею 0,01 га розташована на території Високобайракської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Позивач стверджує, що такого договору не укладав та навіть не мав наміру обміняти свою земельну ділянку на земельну ділянку, яка в 4843 рази має різницю в площі та в 678 разів має різницю в ціні.

Вказав що відповідно до п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну відповідно до ч.2 ст. 37-1 ЗК України, земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Зважаючи на те, що волевиявлення на укладення договору міни позивач не виявляв, договір не підписував, просить визнати його недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного. Відповідно до договору міни від 25.12.2014 посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бондаренко А.В. зареєстрованого в реєстрі за № 2327, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили обмін належними їм ділянками. Внаслідок чого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 4,8431 га розташовану на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області кадастровий номер 3522287400:02:000:0514 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,01 га, розташовану на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522582100:02:000:2342. Через те, що обмін між сторонами відбувся саме земельними ділянками, а не паями, позивач не правильно застосовує п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, яка не забороняє обмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку. Додатковою підставою визнання договору міни недійсним позивач зазначив відсутність волевиявлення під час підписання оскаржуваного правочину та зазначив, що взагалі його не підписував, однак жодного доказу про це не надав.

Також, представник відповідача надав заяву про застосування строків позовної давності та відмови в задоволенні позову на цій підставі. Вказав, що договір міни, який позивач просить визнати недійсним, укладений 25.12.2014, а до суду позивач звернувся 28.10.2019, тобто з пропуском строку для звернення до суду, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні на підставі доводів, викладених у відзиві на позовну заву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А.В., зареєстрований в реєстрі за № 2327. Відповідно до вказаного договору сторони обміняли належні їм земельні ділянки площею 0,01 га на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та площею 4,8431 га на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі вказаного договору ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522287400:02:000:0514, розташовану на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522582100:02:000:2342, розташовану на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частина перша статті 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Близький за змістом припис передбачає частина перша статті 317 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до частина першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина четверта статті 13 Конституції України вказує, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою та другою статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт в частини першої статті 5 ЗК України).

Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту а частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої-третьої статті 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Згідно з пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається:

До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, заборона відчуження, встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, і яка діяла до 1 січня 2016 року, передбачає винятки, а саме :

можливість вилучення (викупу) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності для суспільних потреб.

можливість передання земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

можливість зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Таким чином, довід ОСОБА_5 про неможливість обміну земельними ділянками та відповідно визнання договору обміну недійсним згідно з забороною, передбаченою підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України є необґрунтованим.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правовідносини, які виникли між сторонами внаслідок укладення договору міни не суперечать підпункту б пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та відповідають приписам статей 203, 715 ЦК України.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності його волевиявлення під час укладання договору та те, що він взагалі його не підписував.

Відповідно до п. 5.11 договору міни сторонам зрозумілі суть і значення правочину, що укладається, та його правові наслідки, нотаріусом роз`яснено сторонам права та обов`язки, зміст зазначених в пункті 5.6 цього договору статей Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України Кримінального кодексу України та Земельного кодексу України їм зрозумілий, питань, які б залишилися нез`ясованими для сторін, немає. Відповідно до п.5.12 сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються міни земельних ділянок, що є предметом цього договору. Відповідно до п. 5.13 цей договір складено та підписано за згодою сторін у трьох примірниках. Доводи протилежного позивачем не доведені.

Суд вважає відмовити представнику відповідача у застосуванні строків позовної давності та відмові в задоволенні позову на цій підставі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленоїсторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до наданої позивачем копії договору міни, ОСОБА_2 отримав її 21 вересня 2018 року, до суду звернувся із позовом 28 жовтня 2019 року, що не перевищує встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Бондаренко Алла В`ячеславівна, про визнання недійсним договору міни земельної ділянки №2327 від 25.12.2014 року- відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 , прож. буд. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , прож. буд. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення 13.09.2021.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області В.В.Український