Рішення

від 13.09.2021 по справі 320/8370/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року 320/8370/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПРА" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПРА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просять суд:

- визнати протиправною претензію Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) №050/08-1292 від 03.03.2021;

- визнати протиправними дії Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) стосовно формування претензії №050/08-1292 від 03.03.2021;

- зобов`язати Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) утриматися від вчинення дій відносно ТОВ "АСПРА" по об`єкту нерухомості - автозаправному комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 2-Б, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства сформував претензію щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, оскільки починаючи з 01 січня 2020 року, внаслідок змін у законодавстві України, у забудовників відсутній обов`язок укладати з органами місцевого самоврядування договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та обов`язок перераховувати до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ним правомірно сформовано претензію щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, оскільки рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" чітко передбачено, що замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №320/5559/21 роз`єднано позовні вимоги, виділивши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПРА" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, які заявлені в заяві про збільшення позовних вимог від 14.06.2021, - в самостійне провадження.

Адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПРА" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в автоматизованій системі документообігу "Діловодство спеціалізованого суду" присвоєно №320/8370/20, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 прийнято до провадження адміністративну справу №320/8370/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПРА" (код ЄДРПОУ 32247829, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 2) зареєстроване в якості юридичної особи 02.12.2002, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.05.2018.

21 травня 2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано Товариству з обмеженою відповідальністю "АСПРА" дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113201421255 на об`єкт будівництва: "Будівництво автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва".

12 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПРА" отримало сертифікат №ІУ123210329373 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації на об`єкт будівництва згідно з проектом "Будівництво автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва".

У березні 2021 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) направив на адресу позивача претензію щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021, відповідно до якої вимагає протягом 10 календарних днів з дня отримання цього листа звернутись до Департаменту економіки та інвестицій про укладення договору пайової участі.

У вказаній претензії Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) зазначив, що всі замовники будівництва, які отримали дозвільні документи на будівництво до 01.01.2021 та не сплатили пайову участь у строки, передбачені підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зобов`язані сплатити пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Частинами 1-4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 01 січня 2020 року) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Зі змісту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 01 січня 2020 року) вбачається, що передумовою для сплати пайової участі є укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Проте, 01 січня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019, яким статтю 40 виключено з тексту Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" не передбачає жодних положень щодо укладення договорів про сплату пайової участі після 01 січня 2020 року. Натомість, пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" передбачає виключно виконання умов договорів про сплату пайової участі, які були укладені до 01 січня 2020 року.

Тобто, пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" поширюється на тих забудовників (замовників будівництва), які до 01 січня 2020 року уклали договори про сплату пайової участі, але не здійснили відповідні платежі станом на 01 січня 2020 року.

Як було встановлено судом, у травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПРА" на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ113201421255 розпочало будівництво автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва, а 12.04.2021 отримало сертифікат №ІУ123210329373 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Отже, наведене свідчить, що станом на момент проведення будівництва автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва у позивача відсутній обов`язок укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Києва та, як наслідок, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПРА" не зобов`язане сплачувати пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що у Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) не було правових підстав для формування претензії щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021, оскільки станом на момент проведення позивачем будівництва за вказаною вище адресою втратила чинність правова норма (ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), яка визначала обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь в розвитку населеного пункту.

При цьому, суд звертає увагу на те, що рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" не підлягає застосуванню у даних правовідносинах, оскільки з 01.01.2020 не відповідає нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно формування претензії щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021 є протиправними, що також є наслідком для визнання такої претензії протиправною.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій відносно ТОВ "АСПРА" по об`єкту нерухомості - автозаправному комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 2-Б, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій відносно ТОВ "АСПРА" по об`єкту нерухомості - автозаправному комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 2-Б, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

У силу положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, які спростовували б твердження позивача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.07.2021 №2163.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) стосовно формування претензії щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021.

Визнати протиправною претензію Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021.

Зобов`язати Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) утриматися від вчинення дій відносно ТОВ "АСПРА" по об`єкту нерухомості - автозаправному комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 2-Б, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПРА" (код ЄДРПОУ 32247829) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 04633423) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.