Ухвала

від 13.09.2021 по справі 164/1220/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 164/1220/21 Провадження № 11-сс/802/441/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника володільця майна ОСОБА_7 ,

представників власникамайна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїапеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 31 серпня 2021 року про відмову у накладенні арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Маневицького відділу Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до суду із клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер 0723685300:01:001:0104), площею 0.4 га, яка знаходиться в межах с. Оконськ Камінь-Каширського району Волинської області, що на території Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, яка належить на праві комунальної власності Оконській сільській раді Маневицького району Волинської області (після реорганізації Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області), орендарем якої є ФОП ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021035540000074 від 09 квітня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 31.08.2021 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Своє рішенняслідчий суддямотивував тим,що аналіз наданих матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна, а належних доказів, які беззаперечно вказували б на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, в ході розгляду клопотання не надано.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, прокуророскаржує його з мотивів незаконності. Посилається на те, що вказана земельна ділянка визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила скасувати ухвалу слідчого судді та накласти арешт на майно, представників власника та володільця майна, які кожен зокрема апеляцію заперечили та просили судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Матеріалами провадження стверджується, що 09квітня 2021року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 12021035540000074 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України (а.к.п.7).

Згідно з приписами п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні оскаржуваного рішення вказані вимоги закону дотримані.

Положення ч.1 ст.167 КПК України регламентують, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів провадження вбачається, що 26 травня 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки, про що складено відповідний акт № 258-ДК/235/АП/09/01-21 (а.к.п.21-22), який 05 серпня 2021 року скеровано на адресу Маневицького відділуКамінь-Каширської окружної прокуратури.В ході вказаної перевірки встановлено, що земельна ділянка(кадастровий номер 0723685300:01:001:0104) відноситься доземель комунальної форми власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, перебуває в оренді ФОП ОСОБА_10 на підставі укладеного з Оконською сільською радою договору оренди землі від 21 січня 2013 року, який в подальшому було пролонговано.

Постановою слідчого від 27 серпня 2021 року вказана вище земельна ділянка була визнана речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.к.п.55).

Відповідно до приписів ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а, отже, за правилами ст.132КПКУкраїни, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно із положеннями ч.2 і ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведена наявність підстав для накладення арешту на вказане майно.

Вимоги ч.ч.1, 2 ст.100 КПК України регламентують, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що сторона обвинувачення не перевірила наявності підстав накладення арешту та обмежилася лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України, адже матеріали провадження не місять даних, які вказували б на те, що вказана земельна може бути доказом вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на момент перегляду клопотання судом апеляційної інстанції жодна особа у даному кримінальному провадженні не набула статусу підозрюваного.

Стороною обвинувачення не наведені та не обґрунтовані ризики, передбачені ч.1 ст.170 КПК України, та відповідність вказаного у клопотанні майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» була висловлена правова позиція про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування рішення суду, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Отже, підстави для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_6 залишитибез задоволення,а ухвалуслідчого суддіМаневицького районногосуду Волинськоїобласті від31серпня 2021року провідмову унакладенні арештуна майно без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді