Рішення

від 31.08.2021 по справі 756/12882/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31.08.2021 Справа № 756/12882/18

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний №756/12882/18

Провадження №2/756/281/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря П`яла Ю.Б.,

представника позивача Пронько О.С. ,

представника відповідача адвоката Борисенка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки НРБ до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу, посилаючись на те, що 05.12.2013 сторонами укладено мирову угоду в цивільній справі №756/9676/13-ц, яка затверджена ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2013.

Умовами мирової угоди встановлено, що відповідач визнає та підтверджує наявність простроченої заборгованості перед позивачем: за кредитним договором №198 від 08.08.2008 - 414 960,53 грн., за кредитним договором №200 від 10.09.2008 - 530 901,21 грн., за кредитним договором №233 від 01.03.2010 - 4 011 971,70 грн., на загальну суму 4 957 833,44 грн.

Після укладення мирової угоди позивачем здійснено списання відсотків, нарахованих відповідачу за користування кредитами на загальну суму 751977,23 грн. за період з січня 2011 по березень 2012, у зв`язку з чим на дату вступу в дію мирової угоди розмір заборгованості склав 4205856,21 грн.

Однак відповідач під час виконання мирової угоди систематично порушував її умови, в повному обсязі грошові кошти не вніс, у зв`язку з чим станом на 05.10.2018 залишок боргу становив 3 992 356,19 грн.

Крім того, внаслідок порушення графіку погашення заборгованості відповідачу нараховано штраф в розмірі 199 617,81 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4191974 грн., а також судовий збір в розмірі 62 879,61 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.10.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (головуючий суддя Васалатій К.А.).

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Оболонського районного суду м. Києва Зірник О.О. №103 від 07.08.2019 призначено повторний автоматичний розподіл справ з підстав тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя строком на шість місяців судді Васалатія К.А.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 визначено головуючого суддю Дибу О.В.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, відзив на позов не подав, натомість в матеріалах справи містяться пояснення сторони відповідача, в яких вони просять відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до органів виконавчої служби з метою примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди. Крім того, вказували, що відповідач протягом більше ніж 5 років не здійснював платежів в рахунок погашення боргу на виконання мирової угоди, а надані позивачем прибуткові ордери є сфальсифікованими. При цьому заявили про застосування позовної давності щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2013 у справі провадження №2/756/3753/13 (ун. №756/9676/13-ц) за позовом КС НРБ до ОСОБА_2 , ТОВ ХК Київінвестбуд про стягнення заборгованості за кредитними договорами закрито провадження в справі та затверджено мирову угоду від 05.12.2013, укладену між сторонами, про наступне:

на момент підписання даної мирової угоди прострочена заборгованість, з урахуванням відсотків, за наступними кредитними договорами (надалі разом - Кредитні договори, а окремо - Кредитний договір) становить:

- кредитний договір №198 від 08 серпня 2008р. - 414 960,53 грн.;

- кредитний договір №200 від 10 вересня 2008р. - 530 901,21 грн.;

- кредитний договір №233 від 01 березня 2010р. - 4 011 971,70 грн.

Загальна сума заборгованості за кредитними договорами згідно п. 1 цієї мирової угоди складає 4 957 833 (чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят сім тисяч вісімсот тридцять три) гривні 44 копійки.

З метою вирішення спору мирним шляхом, на умовах взаємних поступок, сторони домовилися про наступний порядок:

позивач, після затвердження даної мирової угоди судом, здійснює списання відсотків, що були нараховані відповідачу за користування вищевказаними кредитами за період з січня 2011 року по березень 2012 року включно, загальним розміром 751 977 грн. 23 коп.;

позивач бере на себе зобов`язання не нараховувати відсотки за користування кредитами згідно кредитних договорів з моменту затвердження судом цієї мирової угоди;

відповідач ОСОБА_2 протягом одного календарного місяця, після підписання сторонами даної мирової угоди, здійснює погашення боргу (тіла кредиту згідно п.1. мирової угоди) в розмірі 100 000 грн., та протягом трьох календарних місяців, після підписання сторонами даної мирової угоди, здійснює погашення боргу (тіла кредиту згідно п.1. мирової угоди) в розмірі 100 000 грн.;

протягом одного календарного року, після затвердження судом даної мирової угоди, відповідач ОСОБА_2 погашає залишок заборгованості за кредитними договорами в розмірі 4005856 грн. 21 коп.

У випадку порушення графіку сплати заборгованості більш ніж на 10 календарних днів відповідач ОСОБА_2 сплачує позивачу штраф у розмірі 5 відсотків від несвоєчасно внесеної частини боргу.

Повернення коштів за даною мировою угодою здійснюється в національній валюті України, у безготівковому порядку, на рахунок позивача, а саме: р/р № НОМЕР_1 в АТ СБЕРБАНК РОСІЇ , МФО 320627, або шляхом внесення готівки в касу позивача.

У випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 умов даної мирової угоди відповідач ТОВ ХК Київінвестбуд на правах поручителя зобов`язаний виконати всі, включаючи сплату штрафних санкцій, невиконані відповідачем ОСОБА_2 умови даної мирової угоди.

Сторони підтверджують, що вищевикладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.

Після затвердження судом мирової угоди відповідач ОСОБА_2 на виконання положень мирової угоди здійснював погашення кредитної заборгованості, на підтвердження чого позивачем надано прибуткові касові ордери №52 від 20.12.2013, №18 від 05.06.2015, №6 від 27.04.2018, №22 від 01.11.2016, №17 від 02.07.2018, №22 від 18.07.2018, №29 від 29.08.2018, №34 від 05.10.2018.

За змістом ст.175 ЦПК України( в редакції закону, на момент затвердження мирової угоди) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно із п. 2 ч.2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження , в редакції чинній на час постановлення ухвали суду про затвердження мирової угоди, виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа було закріплено у статті 18 цього ж Закону.

Так, частиною першою цієї статті в редакції чинній на час постановлення ухвали суду про затвердження мирової угоди, було встановлено, що у виконавчому документі зазначається: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону (п. 6 ч.1 ст. 26 цього Закону).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак з прийняттям Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень №1255 від 18.11.2003 положення п.5 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження виключено.

Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди (05.12.2013) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, та не відповідала вимогам виконавчого документа в розумінні положень Закону України Про виконавче провадження .

Системний аналіз зазначених норм показав, що у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

До такого висновку прийшов Верховний Суд України у своїй постанові від 23.09.2015 у справі № 6-274цс15.

Таким чином, посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на те, що позивач не звертався до органів, які здійснюють примусове виконання рішень з метою примусового виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2013, є помилковим.

Твердження сторони відповідача про пропуск позивачем позовної давності у зв`язку з тим, що відповідач більше 5 років не здійснював погашення кредитної заборгованості на виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, а надані позивачем прибуткові касові ордери є сфальсифікованими, не підтверджено належними доказами.

При цьому, будь-яких доказів дійсності наданих позивачем прибуткових касових ордерів також надано не було.

Суд роз`яснював сторонам право на подання додаткових доказів та звернення до суду з відповідними клопотаннями, проте сторони своїми правами не скористалися, додаткових доказів не подали, клопотань про призначення будь-яких експертиз не заявили.

23.03.2021 відповідачем подано додаткові письмові пояснення, від врахування яких сторона відповідача в подальшому відмовилася та просила не приймати до уваги.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Стороною відповідача було подано до суду копію договору про відступлення права вимоги від 03.02.2014 укладеного між КС НРБ та ПАТ КСУМ відповідно до змісту якого убачається, що первісний кредитор передає новому кредитору , а новий кредитор приймає часткове право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за кредитними договорами №198 від 08.08.2008 та №200 від 10.09.2008, згідно договорів поруки №П/198 від 08.08.2008 та №П/200 від 10.09.2008 укладених між первісним кредитором та ТОВ ХК Київінвестбуд .

Відповідно до п.1.2 вказаного договору, враховуючи, що позичальником за основним договором, фізичною особою , ОСОБА_2 , не були виконані зобов`язання відповідно до основного договору, первинний кредитор гарантує наявність права вимоги, що передається відповідно до цього договору, та підтверджує наявність заборгованості ухвалою Оболонського районного суду по цивільній справі №2/756/3753/13 від 05.12.2013.

Пунктом 2.3 визначено, що розмір права вимоги, що передається первісним кредитором новому кредитору складає 769 000 грн.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 03.02.2014 укладеного між КС НРБ та ПАТ Полтаварибгосп відповідно до змісту якого убачається, що первісний кредитор передає новому кредитору , а новий кредитор приймає часткове право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за кредитними договорами №198 від 08.08.2008 та №200 від 10.09.2008, згідно договорів поруки №П/198 від 08.08.2008 та №П/200 від 10.09.2008 укладених між первісним кредитором та ТОВ ХК Київінвестбуд .

Відповідно до п.1.2 вказаного договору, враховуючи, що позичальником за основним договором, фізичною особою, ОСОБА_2 , не були виконані зобов`язання відповідно до основного договору, первинний кредитор гарантує наявність права вимоги, що передається відповідно до цього договору, та підтверджує наявність заборгованості ухвалою Оболонського районного суду по цивільній справі №2/756/3753/13 від 05.12.2013.

Пунктом 2.3 визначено, що розмір права вимоги, що передається первісним кредитором новому кредитору складає 135 205 грн.

Вказані вище угоди, стали підставою для звернення ПАТ Полтаварибгосп та ПАТ КСУМ до Господарського суду м. Києва із заявами про визнання грошових вимог кредитора.

Доказів того, що вказані договори припинили чинність, матеріали справи не містять.

Положеннями п.п. 4, 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Так, ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року, справа № 6-951цс16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом ст. 208 ЦПК України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження . У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Дослідивши предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, при цьому суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору (позивача).

Суд може застосувати ефективний спосіб захисту у випадку, якщо обраний спосіб захисту є неефективним і законодавець не визначив такого способу захисту, який був би ефективним для врегулювання спору між сторонами. У спірному випадку законодавцем передбачено ефективні способи захисту прав позивача, одним з яким є, зокрема, примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Кредитної спілки НРБ (м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 26266267) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 31.08.2021.

Суддя: О.В.Диба