Постанова

від 08.09.2021 по справі 728/1471/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 728/1471/18

провадження № 61-19392св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бахмацька міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бахмацької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 , третяособа - Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра , в якому просила визнати недійсними рішення Бахмацької міської ради від 16 листопада 2005 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯБ № 411707, виданий 09 березня 2006 року Бахмацьким районним відділом земельних ресурсів Чернігівської області на земельну ділянку площею 0,0625 га, кадастровий № 7420310100:00:003:0338, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що після смерті чоловіка ОСОБА_3 вона 27 листопада 2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м. Цю ділянку ОСОБА_3 отримав згідно з нотаріально посвідченим договором про надання в безстрокове використання земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 10 травня 1961 року.

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Бахмацької міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на згадану ділянку. Рішенням Бахмацької міської ради такий дозвіл їй було надано. 03 грудня 2013 року рішенням цієї ж ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та земельній ділянці за вищевказаною адресою, якою користується позивач, присвоєно кадастровий номер 7420310100:00:003:1015. 31 березня 2014 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на цю земельну ділянку серії САК в„– 235408 .

Позивачка вказує, що її сусідом є ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 . Домоволодіння за цією адресою ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_4 . Земельну ділянку за вказаною адресою останній отримав на підставі нотаріально посвідченого договору від 31 травня 1961 року про надання в безстрокове використання земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Розмір цієї земельної ділянки становив 600 кв.м.

Проте, рішенням Бахмацької міської ради від 16 листопада 2005 року затверджено технічну документацію на право власності на землю та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0625 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії ЯБ в„– 4111707 від 09 березня 2006 року, де її розмір зазначено - 0,0625 га.

Зміна площі земельної ділянки ОСОБА_2 , на думку позивачки, є порушенням правил добросусідства, а отже і причиною постійних сварок між ними. ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 користуватися частиною її городу, обґрунтовуючи це тим, що ця частина за наявними документами входить до складу його земельної ділянки.

Оскільки відновлення спільної межі без коригування площі земельної ділянки, що належить відповідачеві, неможливе, ОСОБА_1 вимушена звернутися в суд з зазначеним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 березня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його безпідставності.

Не погодившись з таким рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Дерев'янко О. В. подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев`янко О. В. задоволено, рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 березня 2020 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним рішення Бахмацької міської ради 2 засідання 21 сесії 4 скликання від 16 листопада 2005 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0625 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, серії ЯБ № 411707, виданий 09 березня 2006 року Бахмацьким районним відділом земельних ресурсів Чернігівської області на земельну ділянку площею 0,0625 га, кадастровий № 7420310100:00:003:0338, для обслуговування житлового будинку, господарських споруд.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при приватизації ОСОБА_2 присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 в межах, що зображені в державному акті на право власності останнього на земельну ділянку серії ЯБ № 411707 від 09 березня 2006 року, до складу цієї ділянки увійшла частина земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 4 кв. м, яка перебувала у правомірному користуванні ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

23 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у вказаній цивільній справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

05 квітня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому позивачка просить суду касаційну скаргу відповідача відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали справи.

02 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що за договором від 10 травня 1961 року, що посвідчений нотаріусом Бахмацької нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 995, Бахмацькою міською радою передано ОСОБА_3 у безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 600,0 кв.м. для будівництва житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2001 року, що видане державним нотаріусом Бахмацької державної нотаріальної контори і зареєстроване в реєстрі за № 801, ОСОБА_1 є власницею успадкованого після смерті її чоловіка ОСОБА_3 житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 . У цьому ж свідоцтві також зазначено, що нерухомість, про яку в ньому йдеться, розміщена на земельній ділянці, що належала ОСОБА_3 на підставі договору про надання йому у безстрокове користування земельної ділянки.

На підставі рішення Бахмацької міської ради від 12 грудня 2012 року розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бахмацької міської ради від 03 грудня 2013 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, кадастровий № 7420310100:00:003:1015, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 7420310100:00:003:1015, площею 0,06 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про право власності № 19776830 від 31 березня 2014 року, виданого Реєстраційною службою Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області. Такі ж самі відомості містяться і у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31 травня 2019 року № НВ-7412627282019.

За договором від 31 травня 1961 року, який посвідчено нотаріусом Бахмацької нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 1410, Бахмацькою міською радою передано ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , у безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 600,0 кв.м для будівництва житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.

Рішенням виконкому Бахмацької міської ради від 01 листопада 2005 року № 347 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 .

Рішенням 21 сесії 4 скликання Бахмацької міської ради від 16 листопада 2005 року затверджено технічну документацію на право власності на землю та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0625 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 .

Згідно з копією технічної документації про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 земельних ресурсів погоджено передачу ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки площею 0,0625 га у приватну власність, про що надано висновок № 459 від 06 березня 2006 року; 04 листопада 2005 року погоджено межі цієї ділянки, про що складено відповідний акт, який підписано усіма сусідами.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 411707 від 09 березня 2006 року, який видано на підставі рішення Бахмацької міської ради 2 засідання 21 сесії 4 скликання від 16 листопада 2005 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0625 га, кадастровий № 7420310100:00:003:0338, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 . Такі ж самі відомості містяться і у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31 травня 2019 року № НВ-7412627242019.

У висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 3/4 від 18 квітня 2017 року за цивільною справою № 728/559/16-ц, який виготовлено експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса зазначено:

1) щодо земельної ділянки, кадастровий № 7420310100000031015, за адресою: АДРЕСА_1 :

- у свідоцтві про право власності на нерухоме майно № 19776830 від 31 березня 2014 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , відсутні дані про межі цієї ділянки;

- її лінійні розміри, конфігурація та розташування не відповідають межам, вказаним у правовстановлюючих документах, та даним первинних документів, визначених інвентаризаційною справою № 2689;

- визначити відповідність розташування поворотних точок межі цієї ділянки не видається за можливе у зв`язку з відсутністю координат цих точок у даних інвентаризаційної справи № 2689;

- фактична площа ділянки не відповідає даним, вказаним у правовстановлюючих документах, в тому числі даним свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 № 19776830 від 31 березня 2014 року та даним первинних документів інвентаризаційної справи № 2689;

2) щодо земельної ділянки, кадастровий № 7420310100000030338, за адресою: АДРЕСА_2 :

- лінійні розміри, конфігурація та площі ділянки відповідно до даних правовстановлюючих документів (поземельної книги та інвентаризаційної справи № 2691) не відповідають одна одній (не співпадають). Невідповідність меж являє собою різні лінійні розміри та різні площі, зазначені у цих документах;

- визначити відповідність розташування поворотних точок межі цієї земельної ділянки відповідно до даних правовстановлюючих документів (поземельної книги та інвентаризаційної справи № 2691) не видається за можливе у зв`язку з відсутністю координат цих точок межі у даних інвентаризаційної справи № 2691;

3 ) виходячи з даних правовстановлюючих документів обох ділянок, про які йдеться, наявний їх перетин, площа якого становить 4 кв.м, а також зазори і зміна площі ділянок, що не відповідає вимогам статті 79 ЗК України та пункту 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками;

4) технічною підставою для зміни площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 з 0,06 га на 0,0625 га стало дослідження та встановлення в натурі місця розташування кутів зовнішніх меж землекористування по фактичному їх положенню на місцевості у присутності представника землекористувача і узгодження їх з представниками суміжних власників землі та землекористувачів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною першою статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд(стаття 79 ЗК України).

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 ЗК України) .

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами першою - третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом даного позову є вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність відповідача земельної ділянки, як підстави виникнення права власності і визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю відповідача ОСОБА_2 , наслідком якого є припинення права власності на земельну ділянку останнього.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в результаті набуття ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення Бахмацької міської ради від 16 листопада 2005 року права власності на земельну ділянку площею 0,0625 га, кадастровий № 7420310100:00:003:0338, по АДРЕСА_2 , порушено її право на частину належної їй земельної ділянки, площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності/користуванні позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки саме відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Разом із тим, як убачається із висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 3/4 від 18 квітня 2017 року, експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса встановлено лише факт перетину земельніх ділянок позивачки та відповідача, площа якого становить 4 кв.м, а також зазори і зміна площі ділянок, що не відповідає вимогам статті 79 ЗК України та пункту 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

При цьому, належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували на те, що зазначений перетин став можливий саме внаслідок оформлення ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення Бахмацької міської ради від 16 листопада 2005 року права власності на земельну ділянку площею 0,0625 га, кадастровий № 7420310100:00:003:0338, матеріали справи не містять.

Відповідно, позивачкою не доведено, що збільшення площі земельної ділянки відповідача на 0,0025 га сталося за рахунок зменшення площі її земельної ділянки, а не за рахунок інших прилеглих територій.

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На вказане суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року скасувати.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 березня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун