Ухвала

від 08.09.2021 по справі 131/895/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 131/895/19

провадження № 61-14831ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Жорнище на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Жорнище про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила розірвати договір оренди землі від 25 квітня 2013 року № 307 укладений між нею і Публічним акціонерним товариством Жорнище (далі - ПАТ Жорнище ).

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 25 квітня 2013 року її мати ОСОБА_2 уклала з ПАТ Жорнище договір оренди землі № 307 строком на 10 років щодо належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0, 8324 га, кадастровий номер 0521282400:03:000:0061, розташованої на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_2 померла. Право власності на спірну земельну ділянку перейшло до неї в порядку спадкування за законом. За умовами договору оренди землі, раз на рік, але не пізніше 15 грудня поточного року, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки землі, яка на момент підписання договору становила 16 094,40 грн, з урахуванням індексації, або в натуральній формі сільгосппродукцією, яка виробляється орендарем за ціною не більшою за закупівельну в регіоні. Орендна плата з урахуванням її індексації мала б зрости у 2014 році на 137, 49 грн (804, 07 грн : 100 х 17,1 %); за 2015 рік - на 347,34 грн (964,85 грн : 100 х 36 %); за 2016 рік - на 197, 34 грн (964,85 грн : 100 х 20,5 %); за 2017 рік - на 254,72 грн (964,85 грн : 100 х 26,4 %); за 2018 рік - на 167,88 грн (964,85 грн : 100 х 17,4 %). Загальна сума недоплачених відповідачем сум за вказаний період становить 1 105,22 грн. Неналежним виконанням своїх обов`язків відповідач значною мірою позбавив її права на отримання доходів, на які орендодавець розраховувала при укладенні договору оренди землі.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі від 25 квітня 2013 року № 307, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ПАТ Жорнище щодо оренди земельної ділянки площею 0,8324 га, кадастровий номер 0521282400030000061, розташованої на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області. Стягнуто з ПАТ Жорнище на користь ОСОБА_1 748 грн судового збору. Стягнуто з ПАТ Жорнище на користь ОСОБА_1 10 000 грн судових витрат на правничу допомогу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ Жорнище задоволено частково. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року змінено в мотивувальній та резолютивній частинах. Мотивувальну частині рішення місцевого суду викладено в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення місцевого суду змінено щодо стягнення судових витрат, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

02 вересня 2021 року ПАТ Жорнище подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в цій справі згідно з додатковою угодою від 20 жовтня 2016 року № 1 до договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2013 року № 307, укладеною між ОСОБА_1 і ПАТ Жорнище , внесено зміни до пункту 9 договору оренди та визначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 1 206,11 грн - 5 % від нормативної грошової оцінки землі, сплачується орендарем у грошовій формі в національній валюті України особисто орендодавцеві. Орендна плата за користування земельною ділянкою за останні три роки, з урахуванням індексів інфляції (за 2019 рік - 4,1 %; за 2020 рік - 0,984 ; за 2021 рік - 26,9 %) становить 3 972,92 грн.

Тобто ціна позову в цій справі становить 3 972,92 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Отже, справа № 131/895/19 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 липня 2021 року у справі № 922/3166/20 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 527/605/17-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17 про те, що позов про розірвання договору оренди землі є негаторним позовом, на який не поширюються вимоги щодо позовної давності , не заслуговує на увагу, оскільки апеляційний суд в цій справі не застосовував наведених правових висновків, а виходив з того, що порушення умов договору, на які посилалася позивач, мали місце у 2016-2018 роках, а позов було пред`явлено у липні 2019 року, тобто в межах позовної давності.

Посилаючись на інші постанови Верховного Суду, заявник не навів належного обґрунтування невідповідності висновків, викладених в оскаржуваній постанові апеляційного суду, правовим висновкам Верховного Суду.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання ПАТ Жорнище про зупинення виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, а також - про зупинення касаційного провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3166/20.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Жорнище на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Жорнище про розірвання договору оренди землі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко