Рішення

від 13.09.2021 по справі 640/13027/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року місто Київ № 640/13027/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Лук`янець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві до про Державного підприємства Державна вугільна компанія стягнення заборгованості у розмірі 112 446 614,35 грн, На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 вересня 2021 проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Державна вугільна компанія , в якій просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.08.2021 вх.№ 03-14/120554/21) прийняти рішення на користь Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яким стягнути кошти платника податків Державного підприємства Державна вугільна компанія з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу 112 446 614,35 грн., в тому числі з податку на додану вартість у сумі 112 424 478,66 грн., з податку на доходи фізичних осіб у сумі 19 440,15 грн., та по військовому збору у сумі 2 695,54 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС сума податкового боргу, яка заявлена до стягнення у справі №826/13027/21, становить 112 446 614,35 грн., в тому числі з податку на додану вартість у сумі 112 424 478, 66 грн., з податку на доходи фізичних осіб у сумі 19 440,15 та по військовому збору у сумі 2 695, 54.

Зазначена сума податкового боргу з податку на додану вартість виникла на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень від 15.11.2018 №0834091206, від 14.12.2018 №0937991206, від 29.12.2018 №099140, від 08.10.2019 №011006411, а також нарахованої пені за несвоєчасну сплату, але не сплачених у визначеному законом порядку. Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб виник на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 18.10.2018 №0011284208 та від 20.06.2019 №0191741315, але не сплачених у встановленому законом порядку. Податковий борг по військовому збору виник на підставі донарахованих контролюючим сум податкових зобов`язань згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2018 №0011294208, але не сплачених у визначеному законом порядку.

Оскільки відповідач не не сплатив узгодженої суми грошового зобов`язання в установленні законодавством строки, вказана сума борга підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №640/13027/21, а також призначено підготовче засідання.

Відповідач у встановлений судом строк своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021 закрито підготовче провадження у справі №640/13027/21 та призначено справу до розгляду по суті.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з`явився.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Державна вугільна компанія (код ЄДРПОУ 39388266) (надалі - відповідач) перебуває на обліку в в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом на загальну суму 112 446 614,35 грн.

Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно з податковою вимогою від 03.11.2015 №3172-23, податковими повідомленнями-рішеннями від 08.10.2019 №011006411, від 20.08.2018 №0536331213 (з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №35940/99-99-11-03-01-25), від 29.12.2018 №099140, від 14.12.2018 №0937991206, від 15.11.2018 №0834091206, від 18.10.2018 №0011294208, від 20.06.2019 №0191741315, від 18.10.2018 №0011294208.

Оскільки зазначена сума заборгованості відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено статтею 95 Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом досліджено матеріали справи, зокрема, податкову вимогу від 03.11.2015 №3172-23, податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 №011006411, від 20.08.2018 №0536331213 (з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №35940/99-99-11-03-01-25), від 29.12.2018 №099140, від 14.12.2018 №0937991206, від 15.11.2018 №0834091206, від 18.10.2018 №0011294208, від 20.06.2019 №0191741315, від 18.10.2018 №0011294208.

Вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені на податкову адресу Державного підприємства Державна вугільна компанія (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22, кв. (офіс) 604) та отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення, копії яких міститься в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять доказів оскарження/скасування вказаної вимоги та податкових повідомлень-рішень, а тому на час вирішення даної справи визначені контролюючим органом податкові зобов`язання є правомірними та узгодженими.

Отже, станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 112 446 614, 35 грн., з урахуванням розміру зменшених позовних вимог, який на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений.

Відповідно до п. 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вручені відповідачу належним чином.

Пунктом 59.5 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.41.2. ст.41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Отже, судом встановлено, що узгоджена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб та війського збору своєчасно та в повному обсязі відповідачем не сплачена та становить 112 446 614, 35 грн. (з урахуванням розміру зменшених позовних вимог).

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управлінням Державної податкової служби у місті Києві про стягнення податкового боргу в сумі 112 446 614, 35 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити.

2. Стягнути кошти платника податків Державного підприємства Державна вугільна компанія (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22, кв. (офіс) 604, код ЄДРПОУ 393388266) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 112 446 614, 35 грн (сто дванадацять мільйонів чотириста сорок шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень тридцять п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2021.

Суддя Іщук І.О.