Постанова

від 09.09.2021 по справі 389/2484/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2021 року м. Кропивницький

справа № 389/2484/20

провадження № 22-ц/4809/1080/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.

секретар Гончар В.В.

учасники справи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.04.2021 року, суддя Берднікова Г.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права на завершення приватизації, одержання державного акта на право власності на землю на ім`я спадкоємця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права на завершення приватизації, одержання державного акта на право власності на землю на ім`я спадкоємця.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2020 року по справі №389/1446/20 йому відмовлено у визнанні права власності на земельну ділянку площею 3,9580 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, розташованої на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту права не відповідає способу, визначеному закону, так як у даному випадку порушене його право на спадкування, підлягає захисту в порядку визнання права на завершення процедури приватизації.

Позивач є спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом від 21 червня 2016 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , на спадкове майно у вигляді земельної частки (пай), площею 4,6 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та своєчасно звернувся до відповідної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини останнього.

Право на земельну частку (пай) спадкодавець ОСОБА_2 отримав на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2016 року, після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Право на земельну частку пай ОСОБА_3 належало на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0071572, виданого Знам`янською районною державною адміністрацією 20 лютого 1997 року.

За життя ОСОБА_2 розпочав дії із замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0071572, виданого Знам`янською районною державною адміністрацією, де розмір земельної ділянки визначений - 4,46 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в результаті чого йому розпорядженням голови Знам`янської районної державної адміністрації від 05 серпня 2016 року було надано дозвіл на виготовлення технічної документації землеустрою на земельну ділянку, загальною площею 3,96 га ріллі (ділянка № НОМЕР_1 ) із земель колективної власності колишнього АТ Мрія , розташованої на території Казарнянської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2016 року.

Позивач зазначив, що таким чином, до нього в порядку спадкування за заповітом від 21 червня 2016 року, після ОСОБА_2 перейшло право на земельну частку (пай), яке останній у свою чергу успадкував після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 , проте розмір успадкованої ділянки в результаті звернення за життя ОСОБА_2 до Знам`янської районної державної адміністрації вже на місцевості склав - 3,96 га (ріллі), після виділення земельної ділянки в натурі, що унеможливлює отримання ним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ОСОБА_2 , оскільки відбулася зміна розміру земельної ділянки (на місцевості), а також правовстановлююча документація на вказану земельну ділянку, якій вже присвоєно кадастровий номер - відсутня.

Зазначено, що заповіт від 21 червня 2016 року, який на випадок смерті склав ОСОБА_2 виготовлено до розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації - 05 серпня 2016 року, проте за життя отримати державний акт на зазначену земельну ділянку, якій було присвоєно вже кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, спадкодавець не встиг у зв`язку зі смертю, тобто за життя останній не встиг завершити процедуру приватизації спірної земельної ділянки.

Постановою від 27 лютого 2020 року приватного нотаріуса Онуфріївського районного нотаріального округу Нижник О.П. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про паво на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що згідно заповіту від 21 червня 2016 року він отримав у спадок право на земельну частку (пай), розміром 4,46 умовних кадастрові га, яка розташована на території Казарнянської сільсокї ради, але відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру за ОСОБА_2 (спадкодавцем) рахується земельна ділянка за кадастровим №3522282600:03:000:0011, площею 3,9580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Казарнянської сільської ради.

Просив суд визнати за ним право на завершення приватизації та отримання на своє ім`я правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 3,9580 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №3522282600:03:000:0011, розташованої на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що оскаржуваним рішенням суду, позивача обмежено у реалізації права на спадкування та завершення процедури приватизації, яку за життя розпочав, але не встиг закінчити спадкодавець ОСОБА_2 . Вважає, що обраний спосіб захисту своїх порушених прав відповідає вимогам законодавства.

Ухвалами Кропивницького апеляційного суду від 15.06.2021 по справі відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду та продовжено строк розгляду справи.

До суду надано відзив на апеляційну скаргу від Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Кременчук Полтавської області померла ОСОБА_3 (а.с. 8).

01 червня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полавської області Доценком А.М. за реєстровим номером 373, видано свідоцтво про право на спадщину, в якому вказано, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), площею 4,46 га умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Право на земельну частку (пай) належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0071572, виданого Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області від 20 лютого 1997 року, на підставі рішення Знам`янської районної державної адміністрації від 29 травня 1996 року №212-р, що належало матері померлої, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої була донька ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Відповідно копії сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0071572, виданого головою Знам`янської районної державної адміністрації від 20 лютого 1997 року, вбачається, що члену Акціонерного товариства Мрія ОСОБА_4 на підставі рішення Знам`янської районної державної адміністрації від 29 травня 1996 року №212-р належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АТ Мрія , розміром 4,46 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

21 червня 2016 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким належне йому право на спадщину за законом, право на земельну частку (пай), площею 4,46 га умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А.М. та зареєстровано в реєстрі за №374.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кременчук, Полтавської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після його смерті, за заявою ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року про прийняття спадщини за заповітом від 21 червня 2016 року зареєстрованим в реєстрі за №374, приватним нотаріусом Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Цибульським Г.В. відкрито спадкову справу №7/2019.

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на його ім`я, на земельну ділянку кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, площею 3,9580 га, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Казарнянської сільської ради.

27 лютого 2020 року нотаріусом винесено постанову, якою ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відмовлено.

У постанові нотаріуса зазначено, що з наданих заявником документів вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_2 було складено заповіт, за яким він заповідав ОСОБА_1 належне йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2016 року за реєстровим №373 ,- право на земельну частку (пай), площею 4,46 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та відділом у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомлено, що відповідно до відомостей з державного земельного кадастру за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка за кадастровим номером 3522282600:03:000:0011, площею 3,9580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Казарнянської сільської ради.

Таким чином, у зв`язку з використанням ОСОБА_2 особисто за життя права на земельну частку (пай) шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки вказане право було реалізоване, тому встановити склад спадкового майна та видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом немає можливості.

Суд першої інстанції зазначив, що розпорядженням голови Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 05 серпня 2016 року №210-р Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, ОСОБА_2 , надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області та зареєстрованого в реєстрі за №373, на земельну ділянку загальною площею 3,96 га ріллі (ділянка № НОМЕР_1 ) із земель колективної власності колишнього АТ Мрія , розташованої на території Казарнянської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3510162602019, сформований 07 листопада 2019 року свідчить про те, що 15 березня 2017 року відділом у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, площею 3,9580 га, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02 лютого 2017 року.

У розділі Відомості про право власності /право постійного користування Витягу зазначено, що земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.33-34).

Крім того до позовної заяви, позивач долучив Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, сформований 13 квітня 2017 року, відповідно до якого, земельна ділянка, кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, площею 3,958 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Казарнянської сільської ради на праві приватної власності зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .

Підстави виникнення права власності: розпорядження Про затвердження окремим громадянам технічної документації із землеустрою , серія та номер:93-р, виданий 07 квітня 2017 року, видавник: голова Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області. Номер запису про право власності:19964444 (а.с. 29).

02 червня 2020 року ОСОБА_1 подавалась до Знам`янського міськрайонного суду позовна заява про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 3,9580 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, розташовану на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (справа ЄУН 389/1446/20 провадження №2/389/299/20). Однак, рішенням суду від 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його позову.

Відмова мотивована тим, що ОСОБА_2 не набув право власності на земельну ділянку, яка є предметом даного спору, а ним лише розпочато процедура приватизації земельної ділянки, відтак обраний ОСОБА_1 спосіб захисту права не відповідає способу, визначеному закону, так як у даному випадку його порушене право на спадкування підлягає захисту в порядку визнання права на завершення процедури приватизації.

Доказів, які б свідчили про те, що за спадкодавцем ОСОБА_2 зареєстроване право власності на вказану вище земельну ділянку з кадастровим №3522282600:03:000:0011, в межах розгляду вказаної цивільної справи, суду надано не було. У позовній заяві йшлося про те, що ОСОБА_2 за життя розпочав дії із замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), та йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації.

Право власності оформлене не було.

Позивач у судові засідання не з`являвся, а подавав заяви про розгляд справи за його відсутності. Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає способу, визначеному законом, так як у даному випадку його порушене право на спадкування підлягає захисту в порядку визнання права власності на земельну ділянку.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України .

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Кременчук Полтавської області померла ОСОБА_3 (а.с. 8).

01 червня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полавської області Доценком А.М. за реєстровим номером 373, видано свідоцтво про право на її спадщину, в якому зазначено, що спадкоємцем переліченому у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), площею 4,46 га умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Право на земельну частку (пай) належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0071572, виданого Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області від 20 лютого 1997 року, на підставі рішення Знам`янської районної державної адміністрації від 29 травня 1996 року №212-р, що належало матері померлої, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої була донька ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

21 червня 2016 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким належне йому на підставі вказаного вище свідоцтва про право на спадщину за законом, право на земельну частку (пай), площею 4,46 га умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А.М. та зареєстровано в реєстрі за №374.

ОСОБА_2 помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кременчук, Полтавської області.

Після його смерті, за заявою ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року про прийняття спадщини за заповітом від 21 червня 2016 року зареєстрованим в реєстрі за №374, приватним нотаріусом Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Цибульським Г.В. відкрито спадкову справу №7/2019.

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на його ім`я, на земельну ділянку кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, площею 3,9580 га, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Казарнянської сільської ради.

27 лютого 2020 року нотаріусом винесено постанову, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Матеріали справи свідчать, що Розпорядженням голови Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 05 серпня 2016 року №210-р про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, ОСОБА_2 , надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області та зареєстрованого в реєстрі за №373, на земельну ділянку загальною площею 3,96 га ріллі (ділянка № НОМЕР_1 ) із земель колективної власності колишнього АТ Мрія , розташованої на території Казарнянської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3510162602019, сформований 07 листопада 2019 року свідчить про те, що 15 березня 2017 року відділом у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, площею 3,9580 га, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02 лютого 2017 року.

У розділі Відомості про право власності /право постійного користування Витягу зазначено, що земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.33-34).

Крім того до позовної заяви, позивач долучив Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, сформований 13 квітня 2017 року, відповідно до якого, земельна ділянка з кадастровим номером 3522282600:03:000:0011, площею 3,958 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Казарнянської сільської ради на праві приватної власності зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .

Підстави виникнення права власності: розпорядження Про затвердження окремим громадянам технічної документації із землеустрою , серія та номер:93-р, виданий 07 квітня 2017 року, видавник: голова Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області. Номер запису про право власності:19964444 (а.с. 29).

З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2020 року ОСОБА_1 подавалась до Знам`янського міськрайонного суду позовна заява про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 3,9580 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522282600:03:000:0011, розташовану на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, після смерті ОСОБА_2 (справа ЄУН 389/1446/20 (провадження №2/389/299/20).

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду від 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його позову.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, яка є предметом даного спору, відтак обраний ОСОБА_1 спосіб захисту права не відповідає способу, визначеному закону, так як у даному випадку його порушене право на спадкування підлягає захисту в порядку визнання права на завершення процедури приватизації.

Вказане рішення позивачем не оскаржувалося та набрало законної сили.

Встановлені обставини свідчать, що позивач при розгляді справи (провадження №2/389/299/20) не приймав участь у судових засіданнях, відповідно суд першої інстанції постановляючи судове рішення, 13 серпня 2020 року виходив із доказів наданих на підтвердження позову.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК ) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 5 ЦПК встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способи захисту порушеного права визначено частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК ), яка визначає, що такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому за приписами частин 1, 2 статті 5 ЦПК , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципом диспозитивності, згідно з яким захист здійснюється виключно у межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів і з суворим дотримання приписів статті 16 ЦК та статті 5 ЦПК .

Крім того, стала судова практика визначає додатковий критерій належності обраного позивачем способу захисту порушеного права, згідно з яким такий спосіб має також бути ефективним, тобто таким, що тягне за собою настання для позивача реальних позитивних правових наслідків у вигляді повного або часткового поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц.

Позивач у справі звернувся до суду з вимогами про визнання права на завершення приватизації, одержання державного акта на право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Незважаючи на відповідність висунутих вимог приписам статті 16 ЦК , вони не відповідають критерію ефективності.

З огляду на це ефективним способом захисту порушеного права є звернення до суду з позовом до належних відповідачів по справі про визнання права власності на земельну ділянку з наданням належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений у справі позов через невірно обраний спосіб захисту порушеного права задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.04.2021, залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: