Постанова

від 14.09.2021 по справі 945/1128/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.09.21

22-ц/812/1751/21

Справа №945/1128/20

Провадження № 22-ц/812/1751/21

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретерам судового засідання - Колосовою О.М.,

без участі осіб, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2021 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Терентьєвим Г.В., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалась із права на земельну ділянку площею 2,00 га, розташовану в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Вказана земельна ділянка була виділена її чоловіку у власність за наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №14-15947/14-17-СГ від 19 грудня 2017 року. Однак в процесі оформлення необхідних документів, не встигнувши зареєструвати своє право власності, її чоловік помер.

При звернені до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з посиланням на те, що її чоловік не зареєстрував належним чином своє право власності на земельну ділянку.

Посилаючись на те, що чоловік не встиг зареєструвати за собою право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, вона не можу реалізувати свої права та прийняти спадщину на це нерухоме майно, позивач просила визнати за нею, в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 4824282300:03:000:0193, розташовану в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що за життя була виділена у власність ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2021 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 4824282300:03:000:0193, розташовану в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що за життя була виділена у власність ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чоловік позивачки ОСОБА_5 помер, не встигнувши своєчасно зареєструвати своє право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку.

У свою чергу позивач, з врахуванням приписів ст.ст.1217-1218 ЦК України, успадкувала усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті останнього, до яких відновиться успадковане позивачем прав на спірну земельну ділянку, яке фактично було набуте спадкодавцем ОСОБА_5 на законних підставах та у не заборонений спосіб.

Визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, особа, яка не приймала участі у розгляді справи - ОСОБА_1 , подав на нього апеляційну скаргу.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з недоведеністю та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Тому, просив про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, зокрема вказував, що ОСОБА_5 ніколи не набував права власності на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 4824282300:03:000:0193, розташовану в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, оскільки відповідно до рішення Михайлівської сільської ради Миколаївської області за № 5 від 25 вересня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення йому ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 2,00 га ріллі, кадастровий номер 4824282300:03:000:0193 в межах території Криничанської сільської ради (у складі Михайлівської ОТГ) Миколаївського району Миколаївської області.

Відтак, вказана земельна ділянка до 25 вересня 2020 року не належала на праві приватної власності ОСОБА_5 , а перебувала в складі земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 жовтня 2020 року земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 4824282300:03:000:0193, належить на праві приватної власності йому.

Свідченням того, що ОСОБА_4 ніколи не набував права власності на цю земельну ділянку є і відмова приватного нотаріуса Миколаївського міського округу Островської-Колосюк Ю. у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документу на це нерухоме майно.

Таким чином, доводи суду першої інстанції щодо наявності права на вищезазначену земельну ділянку, яке фактично було набуте спадкодавцем ОСОБА_5 на законних підставах та у не заборонений спосіб є необґрунтованими та безпідставними.

Більш того, з метою встановлення законного власника земельної ділянки, суд повинен був у ході розгляду справи витребувати витяг про зазначену земельну ділянку, дані із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на цю земельну ділянку. Проте суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення є незаконним та повинно бути скасовано.

Правом на подачу відзиву позивач та відповідачу не скористалися.

У судове засідання апелянт не з`явився. Направив до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності. Подану ним апеляційну скаргу підтримує, просить про її задоволення та стягнення на його користь з позивача сплаченого ним при зверненні до апеляційного суду судового збору.

Позивач та відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України.

За такого, неявка учасників справи та апелянта у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №14-15947/14-17-СГ від 19 грудня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та наданого ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі, ріллі 2,00 га (кадастровий номер 4824282300:03:000:0193) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4824282300:03:000:0193) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.12).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с.7).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому на день смерті майно- житловий будинок, яка в встановленому законом порядку прийняла дружина померлого - ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем першої черги відповідно до ст.1261 ЦК України. Інші спадкоємці відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (діти) із заявами про прийняття спадщини не зверталися і на день відкриття спадщини не були зареєстровані разом із спадкоємцем, що підтверджується матеріалами спадкової справи №24/2018 щодо майна померлого ОСОБА_5 ( а.с.49-72).

21 травня 2020 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Островська-Колосюк Ю.Б., посилаючись на відсутність у померлого ОСОБА_5 правовстановлюючого документу на земельну ділянку, вважала неможливим видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на таке нерухоме майно.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що її чоловік не встиг зареєструвати своє право власності на земельну ділянку в установленому законом порядку, а тому вона не може реалізувати свої права та прийняти спадщину.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що згідно з положеннями ст.ст.1217-1218 ЦК України позивач успадкувала усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті останнього. До таких успадкованих позивачем прав відноситься і право на вищезазначену земельну ділянку, яке фактично було набуте спадкодавцем ОСОБА_5 на законних підставах та у не заборонений спосіб.

Однак колегія суддів вважає, що такий висновок суду зроблений з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, судом ухвалено рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі.

Так, рішенням Михайлівської сільської ради Миколаївської області за № 5 від 25 вересня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 2,00 га ріллі, кадастровий номер 4824282300:03:000:0193 в межах території Криничанської сільської ради (у складі Михайлівської ОТГ) Миколаївського району Миколаївської області ( а.с.90).

Відтак вказана земельна ділянка до 25 вересня 2020 року не належала на праві приватної власності ОСОБА_5 , а перебувала в складі земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

12 жовтня 2020 року ним було зареєстровано права власності на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 4824282300:03:000:0193, що підтверджується витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 жовтня 2020 року( а.с.88,89).

Отже, на час розгляду справи в суді першої інстанції власником спірної земельної ділянки був ОСОБА_1 , а тому він має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки таким порушується його законні права та інтереси.

Згідно ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) інших учасників справи, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункти 2 і 3 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Відповідно до ст.51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, наведеними нормами процесуального закону визначено, що вирішення питання щодо заміни належного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті.

Із позовної заяви вбачається, що відповідачами за даним позовом вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які спадщину в установленому законом не прийняли.

Згідно зі ст.175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог п. 4 ч.2 ст.197 ЦПК України- уточнити склад осіб, які беруть участь у справі.

Тлумачення ст.51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову.

Зважаючи на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірної земельної ділянки з 12 жовтня 2020 року є ОСОБА_1 .

Разом з тим суд, вирішуючи спір по суті, не врахував, що належне вирішення такого спору, без залучення в якості відповідача ОСОБА_1 є неможливим, оскільки результати вирішення цього спору впливає на його права, як власника цього нерухомого майна.

У силу наданих процесуальним законом повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо залучення, до участі у справі осіб, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених ст.367 ЦПК України.

До апеляційної скарги, ОСОБА_1 надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом 19 жовтня 2020 року,12 серпня 2021 року та рішення Михайлівської сільської ради №5 від 25 вересня 2020 року, проте клопотання про долучення їх до матеріали справи не заявлено.

Зважаючи на те, що вказані документи не були долучені до матеріалів справи з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 до участі у справі залучений не був, що позбавило його можливості своєчасно надати їх для вирішення спору по суті, колегія суддів вважала за можливе приєднати їх до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не робить висновку про обґрунтованість та доведеність позову, оскільки суд може зробити такий висновок лише за наявності всіх належних відповідачів у справі.

Разом з тим, позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовом до всіх належних відповідачів, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.

В силу приписів ч.13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 1261 грн.60 коп. судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одну) грн.20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року.