Рішення

від 10.09.2021 по справі 455/639/19

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/639/19

Провадження № 2/455/392/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2021 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судових засідань - Бобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/639/19 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько, ОСОБА_4 , а ще раніше, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати, а їхня баба, ОСОБА_5 .

Після смерті їхнього батька залишилося нерухоме спадкове майно, в тому числі житловий будинок, сарай, шопа, збудований підвал, вбиральня та огорожа, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 42 353,00 гривні.

Вищевказаний будинок було набуто у власність ОСОБА_5 на законних підставах.

Вони є спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті їхнього батька, оскільки заповіту він не залишив, а на момент його смерті, він був розлучений. Інших спадкоємців першої черги спадкування, які б прийняли спадщину та які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, немає. Вказаний житловий будинок належав до дня смерті їхньому батькові, оскільки при житті його мати одруженою не була, а після її смерті батько хоч і не оформив своїх спадкових прав, однак у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, тому, що на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем.

В установленому законом порядку вони звернулися з письмовою заявою про прийняття спадщини за законом та видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їхнього батька, однак нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, які б підтверджували, що його власником є їхній батько.

Оскільки при житті ОСОБА_4 не оформив своїх спадкових прав після смерті своєї матері та відповідно не отримав свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, вони змушені звернутися до суду з даною позовною заявою.

Просять визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожному право власності, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/3 частці житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок від 27.09.2018 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_6 .

Ухвалою судді від 17.05.2019 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 годину 00 хвилин 23.03.2020 року, яке було відкладено.

Наказом від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_6 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 28.09.2020 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 12 годину 00 хвилин 25.11.2020 року.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року закрито підготовче засідання по справі та справу призначено до судового розгляду на 15 годину 30 хвилин 23.04.2021 року, яке було відкладено.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 всудове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. 10.09.2021 року представник позивачів - адвокат Канарєєв І.О. подав в канцелярію суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі та без участі позивачів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. 25.11.2020 року представник відповідача ОСОБА_7 подав в канцелярію суду заяву в якій просить розглядати справу у відсутності представника сільської ради, позов визнають.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 29.09.1988 року ОСОБА_5 була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30).

З довідок, виданих викономом Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №621 та №620 від 08.05.2020 року відомо, що будинок в АДРЕСА_1 є колгоспним двором (а.с.99). Згідно погосподарських книг у вище вказаному будинку з 1986 року по 1991 рік була зареєстрованою та проживала ОСОБА_5 , 1924 року народження (а.с.98).

13.02.2003 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на момент смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своєму сину ОСОБА_4 , що підтверджується заповітом (а.с.154)

ОСОБА_4 мав троє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.15-17).

З свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданого 04.08.1990 року в с.Торчиновичі Старосамбірського району Львівської області відомо, що 04.08.1990 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та змінила своє дівоче прізвище ОСОБА_11 на ОСОБА_12 (а.с.16).

З свідоцтва про одруження, виданого 30.04.1998 року в с.Торчиновичі Старосамбірського району Львівської області, відомо, що ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та змінила своє дівоче прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_14 (а.с.18).

Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 24.09.2009 року відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Бачина Старосамбірського району Львівської області у віці 85 років померла ОСОБА_5 (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Згідно довідки виконавчого комітету Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 19.10.2018 року №1876 ОСОБА_5 до дня смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з нею проживав однією сім`єю син - ОСОБА_4 , 1947 року народження (а.с.27).

Свідок ОСОБА_15 показала, що вона перебувала до 1994 року в шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу в них народилося троє дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . ОСОБА_4 після розірвання шлюбу пішов проживати до своєї матері ОСОБА_5 в с.Бачина. Він був одним сином, допомагав своїй матері. ОСОБА_5 померла у 2009 році, батько чоловіка помер швидше.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою ОСОБА_4 , батьком позивача, який помер у 2016 році. ОСОБА_4 постійно проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_19 , яка померла у 2009 році. Чоловік ОСОБА_19 помер швидше. ОСОБА_4 братів і сестер не мав.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України визначено, що першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв її син - ОСОБА_4 ставши власником будинковолодіння, так як лише він, як спадкоємець першої черги, проживав з нею на момент відкриття спадщини, після смерті спадкодавця вступив у володіння спадковим майном, користуючись цим будинком та підтримуючи його у належному стані.

Проте, ОСОБА_4 не оформив прав на спадкове майно за мамою, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) у якій за вказаними параметрами у Спадковому реєстрі інформація відсутня (долучено до матеріалів справи), так як раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданим 10.11.2016 року Виконавчим комітетом Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (а.с.13).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1-3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З копії спадкової справи (а.с.51-53) відомо, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 особисто звернулися 22.02.2017 року з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Кульчицького А.І., тобто в шестимісячний строк. Однак, постановою нотаріуса від 15.03.2019 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що ними не представлено правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок разом з приналежними йому спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та рекомендовано звернутися до суду (а.с.26).

Так, у відповідності до роз`яснень, наведених у другому та третьому абзацах пункту 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Технічним паспортом (а.с.23-24) встановлений факт існування житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому зазначено рік побудови - 1922.

Загальна інвентаризаційна вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , згідно довідки про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна становить 42353,00 гривень (а.с.25).

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування в п.1 зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

У відповідності з положеннями ст.ст. 328, 380 ЦК України право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як видно з представлених доказів, будинок знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер, зареєстрований в погосподарських книгах, будинок набуто у власність матір`ю ОСОБА_4 - ОСОБА_19 на законних підставах, що підтверджується записами в технічному паспорті, виготовленому 21.06.1987 року Самбірським БТІ, в якому зроблено запис про те, що на будинок було видано свідоцтво про право власності на підставі рішення Старосамбірського райвиконкому від 22.06.1988 року №266, копією картки об`єкта по господарському обліку, технічним звітом на вказаний житловий будинок, у висновку якого зазначено, що житловий будинок відповідає чинним будівельним нормам і правилам, спадкодавець ОСОБА_4 даним будинком володів багато років, інші особи на володіння та користування даним будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність будинку для проживання ніким не оспорюється.

Відповідно до листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду справ про спадкування при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966р., який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Так, згідно п. 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Пунктом 7 даної Інструкції передбачено, що така реєстрація проводиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Крім того, згідно ч.4 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. А у відповідності до п.5 ч.1 ст.19 вищезазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачами вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, враховуючи, що спадкодавець був фактичним власником житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , хоча і належним чином не оформив права власності на таке, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачами права власності по 1/3 частки кожному на вищевказане будинковолодіння, оскільки вони прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 і не можуть в позасудовому порядку оформити право власності на дане будинковолодіння через відмову нотаріуса вчинити такі дії за відсутності правовстановлюючих документів, а тому позов слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст.10, ч.1 ст.11, 81, ч.2 ст. 247, 263-265,268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, ст.328, 392, ст.ст.1216-1218, 1220, ч. 1 та ч.2 ст. 1223, ч.5 ст. 1268, ч.1 та ч.2 ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.1 ст. 1296, ч.1 ст.1297 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок від 27.09.2018 року в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок від 27.09.2018 року в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок від 27.09.2018 року в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Старосамбірський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Ю.П.Пошивак