Рішення

від 12.09.2021 по справі 911/1246/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1246/21

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

виконувача обов`язків заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури (29001, м. Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3, код 02911102) в інтересах держави в особі:

Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька обл., місто Старокостянтинів(пн), вулиця Острозького, будинок 41, код 36027760)

комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області (31100, Хмельницька обл., місто Старокостянтинів(пн), вулиця Пушкіна, будинок 47, код 38487677)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Штукатур» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Черкаська, будинок 26, код 42005671)

про стягнення заборгованості

26.04.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури (далі по тексту Прокуратура) в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради (далі по тексту Міська рада/позивач 1) та Комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Хмельницького району, Хмельницької області (далі по тексту Підприємство/позивач 2) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Штукатур» (далі по тексту Товариство/відповідач) безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 32432,75 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством на підставі договору поставки нафтопродуктів від 25.02.2019 № 11 на користь Товариства безпідставно перераховано грошові кошти у розмірі 32432,75 гривень, внаслідок чого отримані відповідачем кошти підлягають поверненню на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2021 позовну заяву Прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1246/21. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвалу про відкриття провадження від 29.04.2021 у справі № 911/1246/21, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою від 05.06.2021 про невручення відповідачу, а саме «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2019 Підприємством на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель розміщено оголошення за № UA-2019-01-25-001316-a про проведення відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09132000-3 бензин та за кодом ДК 021:2015:09134200-9 дизельне паливо (бензин марки А-92 9600 л, дизельне паливо 100 л). Згідно вказаного повідомлення розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі становить 262000 гривень, кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 10.02.2019.

Рішенням тендерного комітету Підприємства, оформленим протоколом засідання тендерного комітету № 13 від 12.02.2019, переможцем торгів визначено ТОВ «Фест Моушен Груп» (найменування юридичної особи змінено на ТОВ «Віп-Штукатур»).

25.02.2019 між Товариством (постачальник) та Підприємством (замовник) укладено договір про закупівлю за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 09130000-9 «Нафта та дистиляти» (Бензин А-92-09132000-3 (скретч/картки), дизельне паливо - 09134200-9 (скретч/картки) № 11 (далі договір), за умовами якого:

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується у 2019 році передати покупцеві у власність - ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 09130000-9 «Нафта та дистиляти» (Бензин А-92-09132000-3 (скретч/картки), дизельне паливо - 09134200-9 (скетч/картки). надалі Товар, зазначений в п. 1.2., а покупець прийняти та оплатити вказаний товар (пункт 1.1.);

- найменування (номенклатура, асортимент) товару: бензин марки А-92, дизельне паливо. Кількість товарів за цим договором: Бензин А-92 (скретч/картки) 9600 л; дизельне паливо (скетч/картки) 100 л (пункт 1.2.);

- сума цього договору становить 232854,00 гривень з ПДВ, ПДВ складає - 38809,00 гривень (пункт 3.1.);

- сума цього договору не повинна відрізнятися від ціни пропозиції, в тому числі за одиницю товару. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Зазначені зміни оформляються додатковою угодою до договору (пункт 3.2.);

- строк (термін) поставки товарів: грудень 2019 року (пункт 5.2.);

- цей договір вступає в силу з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але до повного виконання прийнятих зобов`язань, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (пункт 7.1.);

- закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення прийнятих зобов`язань за договором, що мали місце під час дії договору (пункт 7.2.);

- всі зміни і доповнення до цього договору будуть дійсними, якщо вони здійсненні в письмовій формі і підписані повноважними представниками обох сторін (пункт 10.1.);

- істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків (пункт 10.7.): зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (підпункт 10.7.1.); зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (підпункт 10.7.2.); покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми визначеної у договорі (підпункт 10.7.3.); продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (підпункт 10.7.4); зміни умов у зв`язку із застосуванням положень, частини шостої цієї статті (підпункт 10.7.5.); узгодженої зміни ціни в бік зменшення без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг (підпункт 10.7.6.); зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких ставок (підпункт 10.7.7.); зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку ціни (підпункт 10.7.8.);

- дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (пункт 10.8.).

Додатком 1 до договору сторонами оформлено Специфікацію, якою сторонами погоджено, що загальна вартість товару становить 232854,00 гривень, з яких: бензин А-92 в кількості 9600 л ціною 24,00 грн/л, всього 230400,00 гривень, за дизельне паливо в кількості 100 л ціною 24,54 грн/л, всього 2454,00 гривень.

Додатковою угодою № 1 від 26.02.2019 до договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару та внести відповідні зміни до договору, укладеного за результатами проведених конкурсних торгів, на підставі ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та викласти п. 1.2., п. 3.1. та додаток 1 до договору у наступній редакції: « 1.2. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Бензин марки А-92, дизельне паливо. Кількість товарів за цим договором: Бензин марки А-92 (скретч/картки) 8725 л; дизельне паливо (скретч/картки) 90 л»; « 3.1. Сума цього договору становить 232764,60 грн (двісті тридцять дві тисячі сімсот шістдесят чотири гривні 60 копійок) з ПДВ. ПДВ складає 38794,10 грн (тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 10 копійок).

Специфікацію викладено у такій редакції: «Загальна вартість товару становить 232764,60 гривень, з яких: бензин А-92 в кількості 8725 л ціною 26,40 грн/л, всього 230340,00 гривень, за дизельне паливо в кількості 90 л ціною 26,94 грн/л, всього 2424,60 гривень».

Додатковою угодою № 2 від 26.02.2019 до договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару та внести відповідні зміни до договору, укладеного за результатами проведених конкурсних торгів, на підставі ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та викласти п. 1.2., п. 3.1. та додаток 1 у наступній редакції: « 1.2. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Бензин марки А-92, дизельне паливо. Кількість товарів за цим договором: Бензин марки А-92 (скретч/картки) 8010 л; дизельне паливо (скретч/картки) 80 л»; « 3.1. Сума цього договору становить 232427,40 грн (двісті тридцять дві тисячі чотириста двадцять сім гривень 40 копійок) з ПДВ. ПДВ складає 38737,90 грн (тридцять вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень 90 копійок).

Специфікацію викладено у такій редакції: «Загальна вартість товару становить 232764,60 гривень, з яких: бензин А-92 в кількості 8725 л ціною 26,40 грн/л, всього 230340,00 гривень, за дизельне паливо в кількості 90 л ціною 26,94 грн/л, всього 2424,60 гривень».

Додатковою угодою № 3 від 10.05.2019 до договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару та внести відповідні зміни до договору, укладеного за результатами проведених конкурсних торгів, на підставі ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та викласти п. 1.2., п. 3.1. та додаток 1 у наступній редакції: « 1.2. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Бензин марки А-92, дизельне паливо. Кількість товарів за цим договором: Бензин марки А-92 (скретч/картки) 7610 л; дизельне паливо (скретч/картки) 80 л»; « 3.1. Сума цього договору становить 232339,20 грн (двісті тридцять дві тисячі триста тридцять дев`ять гривень 20 копійок) з ПДВ. ПДВ складає 38723,20 грн (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять три гривні 20 копійок).

Специфікацію викладено у такій редакції: «Загальна вартість товару становить 232339,20 гривень, з яких: бензин марки А-92 в кількості 800 л ціною 26,40 грн/л, всього 21120,00 гривень, в кількості 1000 л ціною 28,98 грн/л, всього 28980,00 гривень, в кількості 5810 л ціною 30,96 грн/л, всього 179877,60 гривень, дизельне паливо в кількості 80 л ціною 29,52 грн/л, всього 2361,60 гривень».

Так, на виконання укладеного сторонами договору Товариство поставило Підприємству обумовлений договором товар на загальну суму 163917,60 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, а саме:

- згідно видаткової накладної від 26.02.2019 № 143 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 800 л, за ціною 26,40 гривень, на загальну суму 21120,00 гривень;

- згідно видаткової накладної від 29.03.2019 № 404 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 1000 л, за ціною 28,98 гривень, на загальну суму 28980,00 гривень;

- згідно видаткової накладної від 13.05.2019 № 801 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 1000 л, за ціною 30,96 гривень, на загальну суму 30960,00 гривень та дизельне паливо, у кількості 80 л, за ціною 29,52 гривень, на загальну суму 2361,60 гривень;

- згідно видаткової накладної від 06.06.2019 № 1168 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 500 л, за ціною 30,96 гривень, на загальну суму 15480,00 гривень;

- згідно видаткової накладної від 05.08.2019 № 1779 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 500 л, за ціною 30,96 гривень, на загальну суму 15480,00 гривень;

- згідно видаткової накладної від 27.08.2019 № 1051 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 300 л, за ціною 30,96 гривень, на загальну суму 9288 гривень;

- згідно видаткової накладної від 23.09.2019 № 2281 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 300 л, за ціною 30,96 гривень, на загальну суму 9288 гривень;

- згідно видаткової накладної від 01.10.2019 № 2381 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 500 л, за ціною 30,96 гривень, на загальну суму 15480,00 гривень;

- згідно видаткової накладної від 15.11.2019 № 2992 Товариством на користь Підприємства поставлено бензин А-92, у кількості 500 л, за ціною 30,96 гривень, на загальну суму 15480,00 гривень.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 05.03.2019 № 330, від 01.04.2019 № 431, від 17.05.2019 № 620, від 10.06.2019 № 684, від 05.08.2019 № 933, від 30.08.2019 № 1040, від 26.09.2019 № 1104, від 08.10.2019 № 1156, від 20.11.2019 № 1348 підтверджується факт перерахування Підприємством на користь Товариства грошових коштів у загальній сумі 163917,60 гривень. Згідно вказаних платіжних доручень грошові кошти перераховані на підставі наведених вище видаткових накладних.

Перший заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби та Старокостянтинівської районної ради до Комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» (наразі ТОВ «Віп-Штукатур», примітка суду) про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 26.02.2019 до договору поставки нафтопродуктів № 11 від 25.02.2019, укладеної між комунальним некомерційним підприємством «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп».

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2020 у справі № 924/1079/19 визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 26.02.2019 до договору поставки нафтопродуктів № 11 від 25.02.2019, укладену між комунальним некомерційним підприємством «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ 38487677) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП Штукатур») (код ЄДРПОУ 42005671).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, а відтак є таким, що набрало законної сили.

Звертаючись до суду із розглядуваним позовом прокурор вказує, що укладені між Підприємством та Товариством додаткові угоди №№ 2, 3 до договору в силу ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» є нікчемними, адже вказаними додатковими угодами фактично зменшено кількість предмету закупівлі, при цьому збільшенно ціну за одиницю товару. Та враховуючи, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2020 у справі № 924/1079/19 додаткову угоду від 26.02.2019 № 1 визнано недійсною, а укладені додаткові угоди №№ 2, 3 є нікчемними в силу прямої вказівки законодавства, то, на думку прокурора, поставка товару бензину марки А-92 та дизельного палива мала відбуватись за ціною встановленою договором, а саме за ціною 24,00 гривень за літр бензину та 24,54 за літр дизельного палива. Проте, як вказує прокурор, поставка товару відбулась за цінами встановленими на підставі нікчемних додаткових угод, які своєю чергою не створюють будь-яких юридичних наслідків. Відтак, за доводами прокурора, Товариство за договором від 25.02.2019 № 11 без достатньої правової підстави набуло грошові кошти у загальному розмірі 32432,75 гривень, з яких: 32035,20 гривень переплата за бензин марки А-92 та 397,55 гривень переплата за дизельне паливо, які прокурор просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) названим законом правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Приписами ч. 4 ст. 36 вказаного Закону встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2).

Таким чином, Законом встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

У відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», яким роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Так, відповідно до п. 1.2. договору та специфікації (додаток № 1) до нього обсяг поставки бензину А-92 становив 9600 л, а дизельного палива - 100 л. Також у специфікації визначено ціну за одиницю товару: бензин А-92 - 24,00 гривень/л, дизельне паливо - 24,54 гривень/л.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна сума договору становить 232854,00 гривень, а п. 5.2. встановлено строк (термін) поставки товарів грудень 2019 року.

Отже, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами на момент підписання договору були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Разом з тим, додатковою угодою від 26.02.2019 № 1 до договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару та внести відповідні зміни до договору, укладеного за результатами проведених конкурсних торгів, на підставі ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та викласти п. 1.2., п. 3.1. та додаток 1 у наступній редакції: « 1.2. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Бензин марки А-92, дизельне паливо. Кількість товарів за цим договором: Бензин марки А-92 (скретч/картки) 8725 л; дизельне паливо (скретч/картки) 90 л»; « 3.1. Сума цього договору становить 232764,60 грн (двісті тридцять дві тисячі сімсот шістдесят чотири гривні 60 копійок) з ПДВ. ПДВ складає 38794,10 грн (тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 10 копійок).

Специфікацію викладено у такій редакції: «Загальна вартість товару становить 232764,60 гривень, з яких: бензин А - 92 в кількості 8725 л ціною 26,40 грн/л, всього 230340,00 гривень, за дизельне паливо в кількості 90 л ціною 26,94 грн/л, всього 2424,60 гривень».

Тобто фактично вказаною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару та зменшено кількість предмету закупівлі, а саме бензину марки А-92 на 875 л та дизельного палива на 10 л.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2020 у справі № 924/1079/19, яке набрало законної сили, визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 26.02.2019 до договору поставки нафтопродуктів № 11 від 25.02.2019.

Під час розгляду справи № 924/1079/19 Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку про те, що згідно з інформаційними довідками з сайту indех.minfin.соm.uа, ціни на бензин марки А-92 та дизельне паливо у період з 25.02.2019 по 26.02.2019 не змінювались. Вказана обставина підтверджується також інформаційною довідкою Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/719 від 12.08.2019, за якою ціна бензину А-92 станом на 25.02.2019 складає 24,99-28,99грн/л, станом на 26.02.2019 - 24,99-28,99 грн/л; ціна дизельного палива станом на 26.02.2019 складає 25,25-30,49 грн/л, станом на 26.02.2019 - 25,25-30,49 грн/л. Суд встановив, що середні ціни по Україні: на бензин марки А-92 на дату 11.02.2019 (дату розкриття тендерних пропозицій та дату проведення електронного аукціону) - 27,39 грн; на дизельне паливо на дату 11.02.2019 (дату розкриття тендерних пропозицій та дату проведення електронного аукціону) - 28,39 грн. Тож суд дійшов висновку, що коливання ціни на ринку товару (бензин марки А-92 та дизельне паливо) в період з 25.02.2019 по 26.02.2019 не відбувалось. При цьому, з дати розкриття тендерних пропозицій та дати проведення електронного аукціону (11.02.2019) ціна на бензин марки А-92 та дизельне паливо не тільки не збільшилась, на чому наголошує відповідач-2, але й зменшилась: бензин марки А-92 з 27,39 грн/л до 27,37 грн/л, дизельне паливо з 28,39 грн/л до 28,33 грн/л.

Враховуючи вищенаведене, збільшення ціни згідно оспорюваної додаткової угоди № 1 від 26.02.2019 є безпідставним.

Отже, оскільки при укладенні додаткової угоди № 1 від 26.02.2019 до договору № 11 від 25.02.2019 відбулося зменшення кількості товару, що закуповується, то така дія повинна була спричинити зменшення загальної ціни договору, втім, в даному випадку, сторонами зменшено кількість придбаного товару за рахунок збільшення його ціни за одиницю товару.

З огляду на викладене Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку, що збільшення ціни товару не призвело до збільшення ціни договору, однак ціна договору не збільшилася виключно за рахунок зменшення кількості предмета закупівлі.

Суд вказав на те, що після внесення змін до договору додатковою угодою № 1 положення останнього стосовно предмету договору, зокрема, кількості товару, що закуповується, не відповідають тендерній документації, якою передбачалася закупівля більшої кількості бензину та дизельного палива та за нижчою ціною, ніж це визначено додатковою угодою № 1. Матеріалами справи не підтверджено коливання цін на ринку у спірний період з 25.02.2019 по 26.02.2019 в бік збільшення, а в період з 11.02.2019 по 26.02.2019 підтверджено їх зниження.

Судом зазначено, що відповідачами не подано достовірних доказів на підтвердження коливання цін у бік збільшення у період з 25.02.2019 по 26.02.2019, відповідно, не підтверджено законності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачами без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень договору про закупівлю № 11 від 25.02.2019, укладено додаткову угоду № 1 від 26.02.2019, якою суттєво зменшено обсяги пального, що планується закупити та збільшено ціну за одиницю товару, що, в тому числі, не відповідає вимогам тендерної документації.

За наведених обставин Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсною укладеної відповідачами додаткової угоди № 1 від 26.02.2019 до договору №11 від 25.02.2019 є обґрунтованими.

Поряд із цим суд зазначає, що додатковими угодами від 28.03.2019 № 2 та від 10.05.2019 № 3 сторони, внесли зміни до договору від 25.02.2019 № 11 щодо ціни та предмета закупівлі, що має бути поставлений на користь Підприємства. А саме за додатковою угодою від 28.03.2019 № 2 Товариство зобов`язалось здійснити поставку бензину марки А-92 у кількості 800 літрів за ціною 26,40 гривень/л та у кількості 7210 літрів за ціною 28,98 гривень/л, а дизельного палива у кількості 80 літрів за ціною 29,52 гривень/л. Водночас, за додатковою угодою від 10.05.2019 № 3 Товариство зобов`язалось здійснити поставку бензину марки А-92 у кількості 800 літрів за ціною 26,40 гривень/л, у кількості 1000 літрів за ціною 28,98 гривень/л та у кількості 5810 літрів за ціною 30,96 гривень/л, а дизельного палива у кількості 80 літрів за ціною 29,52 гривень/л.

Таким чином, сторони укладаючи додаткові угоди від 28.03.2019 № 2 та від 10.05.2019 № 3 внесли зміни до істотних умов договору від 25.02.2019 № 11, щодо кількості предмета закупівлі загалом бензину А-92 зменшено на 1990 л, а дизельного палива зменшено на 20 л, при цьому ціна за одиницю товару збільшилась.

Суд зазначає, що у вказаних вище додаткових угодах відсутні будь-які правові підстави, якими обумовлено відповідне внесення змін щодо ціни за одиницю товару.

Враховуючи норми Закону України «Про публічні закупівлі» внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Тобто, для збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару, сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням.

З огляду на те, що законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, як і не визначено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, то, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функції з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Водночас, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження; документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Виходячи із викладеного вище, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Суд зазначає, що сторонами в перебігу розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження підстав для підвищення ціни за одиницю товару, що позбавляє суд можливості встановити чи відбулося коливання ціни на ринку нафтопродуктів, а саме бензину марки А-92 та дизельного палива як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.

Отже суд дійшов висновку, що додатковими угодами від 28.03.2019 № 2 та від 10.05.2019 № 3, постачальник змінив істотну умову договору, а саме збільшив ціну за одиницю товару. Однак, необхідність внесення зазначених змін жодним чином не обґрунтовано та в перебігу розгляду справи сторонами документально не підтверджена.

Таким чином враховуючи відсутність будь-яких доказів коливання ціни на ринку товару (бензин марки А-92 та дизельне паливо) станом на момент укладення додаткових угод від 28.03.2019 № 2 та від 10.05.2019 № 3, суд вважає, що збільшення цін за вказаними угодами є безпідставним, що зумовлює висновки суду, що такі угоди укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому зазначена правова норма не передбачає зміни кількісного виразу товару у випадку зміни ціни за одиницю товару. Зазначений пункт кореспондується з положеннями п. 1 ч. 4 ст. 36 Закону, який дозволяє зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Отже, оскільки при укладенні сторонами додаткових угод від 28.03.2019 № 2 та від 10.05.2019 № 3 до договору № 11 від 25.02.2019 відбулося зменшення кількості товару, що закуповується, то така дія повинна була спричинити зменшення загальної ціни договору, втім, в даному випадку, сторонами зменшено кількість придбаного товару одночасно зі збільшенням його ціни за одиницю товару.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що збільшення ціни товару не призвело до збільшення ціни договору, однак ціна договору не збільшилася виключно за рахунок зменшення кількості предмету закупівлі.

Положеннями статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Суд зазначає, що укладення додаткових угод від 28.03.2019 № 2 та від 10.05.2019 № 3 до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності визначених чинним законодавством підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

При цьому, поставка відповідачем (у зв`язку із укладенням додаткових угод) меншої кількості товару, ніж було передбачено договором, внаслідок підвищення ціни на товар, не може бути обґрунтованою підставою для того, щоб вважати такі дії сторін правомірними та такими, що відповідають приписам ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020р. у справі № 907/788/18.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що додаткові угоди від 28.03.2019 № 2 та від 10.05.2019 № 3, якими змінено істотну умову договору, підвищивши ціну на товар, укладена за відсутності доказів коливання ціни на нафтопродукти на ринку в сторону збільшення, чим порушено вимоги п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», тому такі угоди є нікчемними в силу ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі», зі змісту якої слідує, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки правочин є нікчемним в силу закону.

Як слідує з матеріалів справи предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача безпідставно набутого майна (кошти) у розмірі 32432,75 гривень, які прокурор просить стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Визнання у судовому порядку недійсною додаткову угоду від 26.02.2019 № 1 до договору (справа № 924/1079/19), якою було внесено зміни до істотних умов договору та нікчемність додаткових угод № 2, 3 до договору (недійсність відповідно до закону) в силу прямої вказівки закону, не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором про закупівлю товарів за державні кошти від 25.02.2019 № 11, тобто зобов`язання є договірними.

Судом встановлено, що укладений за своєю правовою природою договір про закупівлю товарів за державні кошти від 25.02.2019 № 11 є договором поставки.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж» і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що прокурором невірно визначено нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі». Адже між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів є частина перша статті 670 Цивільного кодексу України, а стаття 1212 Цивільного кодексу України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Водночас, в позові прокурор просить суд стягнути з Товариства надмірно сплачені грошові кошти в розмірі 32432,75 гривень, з них: 32035,20 гривень переплата за бензин марки А-92 та 397,55 гривень переплата за дизельне паливо, посилаючись на те, що в результаті укладення додаткових угод №№ 2, 3, Підприємство безпідставно сплачувало відповідачу більшу ціну за поставлений бензин марки А-92 та дизельне паливо, ніж це було передбачено договором.

Як встановлено судом Підприємством прийняло від Товариства за видатковими накладними від 26.02.2019 № 143, від 29.03.2019 № 404, від 13.05.2019 № 801, від 06.06.2019 № 1168, від 05.08.2019 № 1779, від 27.08.2019 № 1051, від 23.09.2019 № 2281, від 01.10.2019 № 2381, від 15.11.2019 № 2992 товар на загальну суму 163917,60 гривень, а саме бензин марки А-92 у загальній кількості 5400 л та дизельне паливо у загальній кількості 80 л.

Факт оплати Підприємством отриманого товару на відповідну суму підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 05.03.2019 № 330, від 01.04.2019 № 431, від 17.05.2019 № 620, від 10.06.2019 № 684, від 05.08.2019 № 933, від 30.08.2019 № 1040, від 26.09.2019 № 1104, від 08.10.2019 № 1156, від 20.11.2019 № 1348.

Суд зазначає, що з огляду на недійсність та нікчемність додаткових угод №№ 1-3 до договору розрахунок за поставлені нафтопродукти повинен здійснюватися за ціною, вказаною у договорі про закупівлю, а саме: бензин А-92 за ціною 24,00 грн/л та дизельне пальне за ціною 24,54 грн/л.

Отже розрахунок за отриманий товар Підприємством мав бути здійснений у загальному розмірі 131563,20 гривень, натомість як підтверджується матеріалами справи Підприємство розрахувалось за товар у сумі більшій ніж передбачено договором 163917,60 гривень.

Таким чином, за розрахунком суду Підприємство за поставлений бензин та дизельне паливо надміру сплачено 32354,40 гривень (24,00 гривень/л * 5400 л + 24,54 гривень /л * 80 л = 131563,20 гривень).

З огляду на наведе вище вимоги прокурора про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 32432,75 гривень підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 32354,40 гривень.

Щодо підстав представництва прокурором держави у суді в інтересах Старокостянтинівської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що відповідне обґрунтування підставності здійснення представництва інтересів держави прокурором визначено в позові, яке судом визнано обґрунтованим, та яке цілком узгоджується із вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави, суд виходить із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області відповідає приписам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Штукатур» на користь комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області 32354,40 гривень.

Витрати прокуратури по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд відносить на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов виконувача обов`язків заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Штукатур» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Черкаська, будинок 26, код 42005671) на користь комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області (31100, Хмельницька обл., місто Старокостянтинів(пн), вулиця Пушкіна, будинок 47, код 38487677) 32354,40 гривень.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Штукатур» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Черкаська, будинок 26, код 42005671) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3, код 02911102) 2270,00 гривень судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2021.

Суддя Р.М. Колесник