Рішення
від 31.08.2021 по справі 914/651/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 справа № 914/651/21

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , м.Київ;

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ , Львівська область, м.Львів;

до Відповідача-2: ОСОБА_1 , Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити;

про: солідарне стягнення заборгованості

ціна позову: 368755,89грн.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача-1:не з`явився;

Відповідача-2:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

16.03.2021р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 23.02.2021р. вих. №114-43/3-142483 (вх. №711) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту від 28.03.2017р. №015/0046/345458; ціна позову: 368755,89грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем-1 взятих на себе договірних зобов`язань за Договором про надання овердрафту від 28.03.2017р. №015/0046/345458, виконання зобов`язань за яким забезпечено укладеним між Позивачем та Відповідачем-2 Договором поруки від 28.03.2017р. №015/0046/345458/1.

Господарським судом в порядку ч.ч.6,7 ст.176 ГПК України 17.03.2021р. вчинено запит вих. №914/651/21/1/20 до Відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання головного управління Державної міграційної служби у Львівській області та Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - Відповідача-2, - ОСОБА_1 .

02.04.2021р. за вх. №7851/21 на адресу суду від Відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання головного управління Державної міграційної служби у Львівській області надійшла відповідь на вказаний запит, з якої вбачається, що зареєстрованим місцем проживання Відповідача-2 ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 .

02.04.2021р. за вх.№7859/21 від Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області надійшла відповідь на вказаний запит від 25.03.2021р. вих. №02-08/488, з якої вбачається, що зареєстрованим місцем проживання Відповідача-2 ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.04.2021р. у даній справі суд постановив прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 06.05.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2021р. у даній справі суд постановив заяву представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» адвоката Сірочук Ірини Володимирівни б/д б/н (вх. №10110/21 від 28.04.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» адвокату Сірочук Ірині Володимирівні можливості участі в судовому засіданні у справі №914/651/21, призначеному на 06.05.2021р. о 10:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення « Easycon» .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2021р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 27.05.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2021р. судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 16 днів; відкласти підготовче судове засідання на 22.06.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; Львівській дирекції АТ Укрпошта (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Словацького, буд.1; ідентифікаційний код ВП: 22336769) в строк по 17.06.2021р. повідомити про причини невручення поштового відправлення за ідентифікатором №7901413892123.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2021р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 14 днів.; відкласти підготовче судове засідання на 27.07.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2021р. у даній справі судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 17.08.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2021р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 31.08.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов`язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко Василь Володимирович.

Суд роз`яснює представникам Учасників справи право під час здійснення таких повноважень заявити відвід помічнику судді з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явилась, 27.08.2021р. за вх. №19798/21 надіслала на електронну адресу суду клопотання, у якому просить суд проводити засідання за відсутності повноважного представника Позивача за наявними у справі матеріалами та повідомити Позивача про результати проведеного засідання за адресою: 73003, м.Херсон, просп.Ушакова, буд.53. При цьому, Позивач зазначає, що правова позиція Позивача у справі залишається незмінною і повністю викладена у позовній заяві. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача-1в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Відповідача-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020р. у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 07.04.2021р. про відкриття провадження у даній справі судом постановлено Відповідачам-1 та 2у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали, відповідно до ст. 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); одночасно надіслати (надати) Позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.04.2021р. про відкриття провадження у даній справі надіслано судом 08.04.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-1: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, буд.17, кв.1 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 08.04.2021р., проте 10.04.2021р. повернуто без зворотного конверта, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413837777 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

15.04.2021р. поштовий конверт з вказаним процесуальним документом суду повернувся до суду (вх. №9124/21) із довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення (ф.20) «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.04.2021р. про відкриття провадження у даній справі надіслано судом 08.04.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-2: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Грушевського, буд.64,кв.28 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 08.04.2021р., проте 13.05.2021р. повернуто за зворотною адресою, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413837807 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

17.05.2021р. поштовий конверт з вказаним процесуальним документом суду повернувся до суду (вх. №11360/21) із довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення (ф.20) «за закінченням встановленого терміну зберігання» .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.05.2021р. у даній справі надіслано судом 11.05.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-1: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, буд.17, кв.1 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 11.05.2021р., проте 14.05.2021р. повернуто без зворотного конверта, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413892042 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

18.05.2021р. поштовий конверт з вказаним процесуальним документом суду повернувся до суду (вх. №11656/21) із довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення (ф.20) «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.05.2021р. у даній справі надіслано судом 11.05.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-2: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Грушевського, буд.64,кв.28 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 11.05.2021р., проте 12.06.2021р. повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413892123 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

04.06.2021р. поштовий конверт з вказаним процесуальним документом суду повернувся до суду (вх. №14322/21) із довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення (ф.20) «за закінченням встановленого терміну зберігання» .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.05.2021р. у даній справі надіслано судом 28.05.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-1: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, буд.17, кв.1 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 28.05.2021р., проте 02.06.2021р. повернуто без зворотного конверта, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413926923 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

04.06.2021р. поштовий конверт з вказаним процесуальним документом суду повернувся до суду (вх. №13172/21) із довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення (ф.20) «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.05.2021р. у даній справі надіслано судом 28.05.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-2: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Грушевського, буд.64,кв.28 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 28.05.2021р., та вручено Відповідачу-2 особисто 26.06.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413926931 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.06.2021р. у даній справі надіслано судом 23.06.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-1: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, буд.17, кв.1 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 23.06.2021р., проте 26.06.2021р. повернуто без зворотного конверта, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413962660 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

02.07.2021р. поштовий конверт з вказаним процесуальним документом суду повернувся до суду (вх. №15200/21) із довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення (ф.20) «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.06.2021р. у даній справі надіслано судом 23.06.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-2: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Грушевського, буд.64,кв.28 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 23.06.2021р., та вручено Відповідачу-2 особисто 07.07.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413962903 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2021р. у даній справі надіслано судом 02.08.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-1: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, буд.17, кв.1 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 02.08.2021р., проте 04.08.2021р. повернуто без зворотного конверта, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414045416 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

05.08.2021р. поштовий конверт з вказаним процесуальним документом суду повернувся до суду (вх. №18287/21) із довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення (ф.20) «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2021р. у даній справі надіслано судом 02.08.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-2: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Грушевського, буд.64,кв.28 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 02.08.2021р., проте, 17.08.2021р. не вручено адресату, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414045424 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.08.2021р. у даній справі надіслано судом 20.08.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-1: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, буд.17, кв.1 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 20.08.2021р., вручено Відповідачу-1 31.08.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414082508 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.08.2021р. у даній справі надіслано судом 20.08.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача-2: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Грушевського, буд.64,кв.28 що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 20.08.2021р., і не вручено під час доставки 31.08.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414082494 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відтак, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, неотримання Відповідачами-1 та 2 поштової кореспонденції було зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 16.05.2018р. у справі №910/15442/17 та від 11.12.2018р. у справі №921/6/18.

При цьому, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом може бути розцінено Судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, право на публічний розгляд , передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на усне слухання . І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі Schmidt v. Latvia від 27 квітня 2017 року). У § 87 у справі Салов проти України (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain , рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands , рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та Ankerl v. Switzerland , рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 (зокрема ухвали від 07.04.2021р., від 06.05.2021р. ,від 27.05.2021р., від 22.06.2021р. та від 27.07.2021р. у даній справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача-1 та Відповідача-2 про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання Учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2018р. у справі №910/33054/15.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2021р. №763/0/15-21 Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину вирішено рекомендувати судам усіх інстанцій та юрисдикцій застосовувати у діяльності уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину, що додаються.

Пунктом 4 уніфікованих рекомендацій щодо безпечної роботи в умовах карантину встановлено довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв`язку неможливе через процедурні та технічні причини.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників Учасників справи за наявними у справі документами.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача 300000грн. заборгованості за кредитом та 68755,89грн. заборгованості за відсотками за Договором про надання овердрафту від 28.03.2017р. №015/0046/345458, виконання зобов`язань за яким забезпечено укладеним між Позивачем та Відповідачем-2 Договором поруки від 28.03.2017р. №015/0046/345458/1.

Позиція Відповідача-1:

Відповідач-1 не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Відповідача-2:

Відповідач-2 не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наведених Позивачем доводів, поданих доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

16.07.2018р. Національним Банком України видано Акціонерному товариству Райффайзен Банк Аваль (ідентифікаційний код: 14305909) Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій №10-2 на право здійснення валютних операцій згідно з додатком.

Додатком до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 16.07.2018р. №10-2 визначено перелік валютних операцій, які має право здійснювати Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль : неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком операцій з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків і агентів); торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках; залучення та розміщення банківських металів на валютному ринку України; залучення та розміщення банківських металів на міжнародних ринках; торгівля банківськими металами на валютному ринку України; торгівля банківськими металами на міжнародних ринках; валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу другого Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281;валютні операції на міжнародних ринках, які належать дофінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та незазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу другого Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.08.2011 №281.

28.03.2017р. між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (надалі - Позивач, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ (надалі - Відповідач-1, Позичальник) укладено Договір про надання овердрафту №015/0046/345458 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Кредитор на умовах Договору надає Позичальнику протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах Поточного ліміту.

Дата закінчення строку овердрафту - 28.03.2020р. або інший день (календарна дата), до закінчення якої Позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за Договором (погашення овердрафту/Кредитної заборгованості, сплат процентів за користування Овердрафтом/кредитною заборгованістю, комісій, пені, неустойки та інших та інших передбачених Договором платежів у тому числі відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов`язаних неналежним виконанням Позичальником умов Договору та/або Договорів забезпечення) (визначення термінів у Договорі).

Відповідно до п.1.2. Договору Позичальник зобов`язується використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9. Договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені Договором, у строки, передбачені Договором,але не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту.

Максимальний ліміт за Договором складає 300000грн., у межах якого встановлюється Поточний ліміт (п.1.3. Договору).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що на дату укладання Договору Поточний ліміт складає 100000грн. Поточний ліміт за Договором не може перевищувати 70% від середньомісячних надходжень за останні три календарних місяці на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до пункту 2.4 Договору. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 2 Договору.

Відповідно до п.1.6. Договору з моменту виникнення Дебетового сальдо на Поточному рахунку. Кредитор вважається таким, що надав Позичальнику Овердрафт. Дебетове сольдо, зафіксоване на Поточному рахунку на кінці кожного календарного дня, або сума Кредитної заборгованості є заборгованістю Позичальника за Овердрафтом.

Згідно п.1.7. Договору строк Овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених пунктом 2.1. Договору, по Дату закінчення Строку Овердрафту (включно).

Строк доступності Овердрафту: з дати початку Строку Овердрафту, визначеною згідно пункту 1.6 Договору, по Дату закінчення Строку доступності Овердафту (включно) (п.1.8. Договору).

Відповідно до п.1.9. Договору цільовим використанням овердрафту є поповнення обігових коштів, фінансування та ведення фінансової господарської діяльності та поточних та/або непередбачуваних витрат Позичальника. Позичальник не має права використовувати кошти Овердрафту на інші цілі. За рахунок Овердрафту не можуть здійснюватись операції з примусового стягнення коштів з Поточного рахунку.

Згідно п.2.1. Договору поточний ліміт встановлюється після сплати комісії, передбаченої пунктом 4.5 Договору:укладення та належне виконання Договорів забезпечення та набрання чинності договорами страхування (полісами) на користь Кредитора, як вигодонабувача, відповідно до статті 3 Договору; відсутність обставин Дефолту.

Зобов`язання Кредитора за Договором є відкличними. Максимальний ліміт та Поточний ліміт не встановлюються, а Договір вважається розірваним до надання Овердрафту. в разі невиконання Позичальником протягом сорока п`яти календарних днів з дати укладання Договору обов`язкових умов, передбачених пунктом 2.1 Договору (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору зазначений в Договорі Поточний ліміт діє до останнього дня третього календарного місяця від дати укладання Договору.

Згідно п.2.4. Договору починаючи з першого дня четвертого календарного місяця від дати укладання Договору, щомісяця, з урахуванням вимог пункту 1.4 Договору, встановлюється Поточний ліміт, який діє включно до останнього дня календарного місяця на який його було встановлено (якщо інше не передбачено пунктом 2.5 Договору), а в останній календарний місяць користування Овердрафтом - строк дії Поточного ліміту закінчується в Дату закінчення Строку Овердрафту. Поточний ліміт визначається пропорційно до фактичних сум/ обсягу середньомісячних безготівкових надходжень на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті в установі Кредитора. При цьому для розрахунку Поточного ліміту до обсягу середньомісячних безготівкових надходжень на поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора, не зараховуються; надходження з будь-яких поточних рахунків Позичальника, в т.ч. кошти отримані від купівлі/продажу/обміну іноземної валюти; кредитні кошти; кошти, отримані за рахунок надання/повернення фінансової допомоги; кошти, отримані від продажу цінних паперів; кошти, отримані від продажу основних засобів; кошти, отримані в результаті повернення депозитів (вкладів); кошти, повернені контрагентами Позичальнику.

В будь-якому випадку Поточний лімітне може перевищувати Максимальний ліміт.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що виконання зобов`язань Позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за Договором забезпечуються порукою відповідно до договору поруки, що повинен бути укладений одразу ж після укладення Договору, між Кредитором і Поручителем (-ями) ОСОБА_1 ; будь-якими іншими Договорами забезпечення, що вчинені на користь Кредитора протягом строку дії Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 21% річних. З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8,3 (крім підпункту 8.3.4) Договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних.

Нарахування процентів за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю здійснюється виходячи з зазначених у Договорах розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за Овердрафтом/Кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості (п.4.2. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору при розрахунку процентів враховується день виникнення Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості та не враховується останній день наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості.

Згідно п.4.4. Договору Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування Овердрафтом/Кредитне заборгованістю щомісяця в Дату сплати процентів, та остаточно, при погашенні Овердрафту/Кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.9 Договору, та врахуванням наступних періодів в першому календарному місяці користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю період з дня надання Овердрафту/виникнення Кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів; в наступних календарних місяцях - за період з 1 календарного дня Дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів; в останній календарний місяць - за період з календарного дня Дати сплати процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що протягом Строку Овердрафту Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо та не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Якщо останній календарний день Максимального строку Безперервного дебетового сальдо не є Банківським днем, то для погашення такого Дебетового сальдо Позичальник має забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку на кінець останнього Банківського дня, що передує останньому календарному дню Максимального строку Безперервного дебетового сальдо. Якщо Дата закінчення Строку Овердрафту не є Банківським днем, то для погашення Овердрафту Позичальник зобов`язаний забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку для погашення Дебетового сальдо, процентів та інших платежів, на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті закінчення Строку овердрафту.

Відповідно до п.5.2. Договору погашення Овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на Поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням Овердрафту вважається відсутність на Поточному рахунку Дебетового сальдо на кінець Банківського дня. Погашення Кредитної заборгованості здійснюється за рахунок будь-яких коштів Позичальника.

Підписанням Договору Позичальник надає право Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Позичальника у т.ч. його структурних підрозділів), зокрема, з Поточного рахунку, в т.ч. за рахунок невикористаного Поточного ліміту, а також з рахунків, що будуть відкриті Позичальнику (в тому числі його відокремленим структурним підрозділам) у Кредитора протягом дії Договору та реквізити яких Кредитор визначить самостійно в розмірі сум, належних до сплати Позичальником за Договором та Договорами забезпечення з метою Погашення заборгованості. Таке договірне списання може здійснюватись і Кредитором протягом будь-яку кількість разів, починаючи з Дати настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання (включно) до повного Погашення заборгованості. У разі відсутності або недостатності на рахунках Позичальника грошових коштів у валюті, необхідній для Погашення заборгованості Позичальник надає Кредитору право договірного списання грошових коштів в Інших валютах з будь-яких рахунків Позичальника, у т.ч. з рахунків його відокремлених структурних підрозділів, відкритих у Кредитора, на розсуд Кредитора. Договірне списання здійснюється Кредитором в розмірі, еквівалентному сумі зобов`язань Позичальника за Договором та Договорами забезпечення з врахуванням витрат та комісій, пов`язаних з купівлею/обміном/продажем іноземної валюти. Позичальник також доручає Кредитору здійснити від імені Позичальника купівлю/продаж/обмін списаних коштів з метою отримання необхідної валюти (за визначеним Кредитором курсом, що не може відхилятися від офіційного курсу НБУ за попередній Банківський день більше, ніж на. 10 %) та направити кошти на Погашення заборгованості. В розмірі сум страхового відшкодування, отриманих Позичальником за договорам страхування(полісами), укладеними відповідно до статті 3 Договору. Таке договірне списання здійснюється Кредитором, починаючи з дня отримання Позичальником страхового відшкодування (включно) до повного Погашення заборгованості.

Передбачене пунктом 5.3 Договору договірне списання коштів з рахунків Позичальника (в тому числі відокремлених структурних підрозділів) здійснюється на підставі меморіального ордеру Кредитора. Кредитор є отримувачем коштів по договірному списанню(п.5.3. Договору).

Пунктом 5.4. Договору визначено, що Кредитор зобов`язаний вести облік платежів в рахунок Погашення заборгованості і, на вимогу Позичальника, проводити звірку розрахунків та надавати інформацію про поточний стан заборгованості Позичальника за Договором, Сторони погоджуються, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобов`язань Позичальника перед Кредитором за Договором є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора.

Відповідно до п.5.5. Договору вимоги Кредитора щодо Погашення заборгованості підлягають задоволенню у такій черговості: сплата пені та неустойки за порушення зобов`язань за Договором; сплата прострочених комісій за Договором; сплата прострочених процентів за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю; погашення простроченої до сплати основної суми заборгованості за Овердрафтом/Кредитною заборгованістю; сплата комісій; сплата нарахованих процентів; погашення основної суми заборгованості за Овердрафтом/Кредитною заборгованістю; сплата інших платежів, передбачених Договором та/або Договорами забезпечення.

Згідно п.8.1. Договору у разі настання обставин Дефолту Кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька заходів: скасувати Максимальний та Поточний ліміт або встановити розмір всіх або окремих лімітів у розмірі фактичної заборгованості Позичальника; вимагати дострокового повного/часткового Погашення заборгованості; вимагати надання/забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язання Позичальника за Договором.

Кредитор має право скористатись правами, зазначеними у п.8.1. Договору та пред`явити Позичальнику відповідні вимоги при настання будь-якої з обставин Дефолту, зокрема у випадках порушення Позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором; порушення Позичальником своїх зобов`язань перед Кредитором, незалежно від того, чи були вони укладені до чи після укладання Договору; порушення справи про банкрутство або припинення Позичальника/Поручителя чи прийняття рішення про припинення юридичної особи та/або припинення підприємницької діяльності фізичної особи Позичальника/Поручителя; порушення Позичальником засвідчень і гарантій, передбачених Договором, або виявлення неточності чи невірності засвідчень та гарантій на дату укладання/виконання Договору; порушення Позичальником/Поручителем своїх зобов`язань за Договором забезпечення (за наявності та/або припинення з будь-яких підстав Договору забезпечення (за наявності або визнання його недійсним, або неможливість звернення стягнення на Предмет застави з будь-яких причин незалежно від наявності/відсутності вини Позичальника/ Поручителя або накладення арешту (інших обтяжень) на Предмет застави на користь третіх осіб без згоди Кредитора, або Істотне знецінення Предмету застави, або суттєве погіршення фінансового стану Поручителя;настання обставин, що не залежать від волі Сторін, за яких стає неможливим або обмеженим доступ Кредитора до джерел фінансування у валюті Овердрафту, та/або вартість ресурсів, які залучає Кредитор (у тому числі, на міжбанківському ринку) перевищує розмір процентної ставки за Договором, та/або інші зміни в діяльності Кредитора чи Позичальника, в ситуації в Україні або в законодавстві України, які ставлять під загрозу, унеможливлюють або можуть унеможливити виконання Сторонами або окремою Стороною своїх зобов`язань за Договором (випадки дестабілізації ринку);погіршення фінансового стану, платоспроможності І кредитоспроможності Позичальника(визначається за методикою Кредитора, в тому числі відповідно до вимог Національного банку України та законодавства України) порівняно з датою укладання Договору, яке створює загрозу невиконання або невчасного виконання Позичальником зобов`язань за Договором;порушення зобов`язань, встановлених пунктом 1.12 Договору та статтями 3,6,7 Договору, а також умов щодо цільового використання Овердрафту; присвоєння Позичальнику/ Поручителю неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Кредитора (п.8.2. Договору).

Згідно п.8.3. Договору додатково до пункту 8.2 Договору встановлюється наступний порядок дострокового погашення Овердрафту, а саме: Максимальний ліміт та Поточний ліміт, скасовуються, а Дата закінчення Строку Овердрафту є такою, що настала; у разі настання наступних обставин: перевищення Позичальником наявності Максимального строку Безперервного дебетового сальдо; порушення Позичальником строків сплати процентів за користування Овердрафтом та комісії за встановлення Ліміту Овердрафту на шістнадцять календарних днів та більше: закриття поточного рахунку Позичальника, відкритого у Кредитора, з будь-яких причин (без згоди Кредитора); накладення арешту на кошти Позичальника, надходження до Кредитора документів про арешт коштів на поточному рахунку та/або платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) на списання коштів з поточного рахунку, або наявність іншого аналогічного рішення уповноваженого органу або Кредитора, що обмежує/унеможливлює здійснення всіх або окремих операцій за поточним рахунком Позичальника, відкритим у Кредитора (зокрема, про призупинення операцій, про припинення обслуговування поточного рахунку тощо).

Пунктом 8.4. Договору Сторонами встановлено, що у випадку, якщо Кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1 та/або 8.1.2 пункту 8.1 Договору, з підстав, зазначених у пункті 8.2 Договору, він повідомляє про це Позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання Кредитора є припиненими, а Максимальний ліміт та Поточний ліміт скасованими або встановленими в розмірі фактичної заборгованості Позичальника з дати, що зазначена на квитанції, яка надається Кредитору відділенням зв`язку при відправленні повідомлення. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні Кредитора, і здійснити Погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення Кредитором Позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги. Кредитор має право звернути стягнення за Договором забезпечення, пред`явити вимогу Позичальнику/Поручителям та вжити Інші заходи для стягнення заборгованості Позичальника за Договором, які не суперечать законодавству України.

Згідно п.8.5. Договору у разі настання обставин, передбачених підпунктом 8.3 Договору, Максимальний ліміт та Поточний ліміт скасовуються в дату настання однієї з таких обставин, про що Кредитор повідомляє Позичальника шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом.

З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту Позичальник втрачає право на користування Овердрафтом, заборгованість за Овердрафтом. у разі наявності Дебетового сальдо, є Кредитною заборгованістю та переноситься для обліку на рахунок для обліку кредитів, а нараховані проценти за користування Овердрафтом переносяться на відповідні рахунки нарахованих доходів. Номери таких рахунків Кредитор зазначає у повідомлені про скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту (п.8.6. Договору).

Згідно п.8.7. Договору кредитна заборгованість, проценти та інші платежі за Договором повинні бути погашені Позичальником негайно, а Кредитор має право вчинити дії, передбачені цією статтею Договору, в тому числі звернути стягнення за Договорами забезпечення, пред`явити вимогу Позичальнику/Поручителя, відступити третій особі права вимоги до Позичальника щодо погашення Кредитної заборгованості, сплати процентів та інших платежів, та вжити інші заходи для стягнення заборгованості Позичальника за Договором, які не суперечать законодавству України.

Відповідно до п.11.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених Договором, Сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень Договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані Договором, застосовуються відповідні норми законодавства. Якщо інше не встановлено законодавством України, Позичальник несе відповідальність за виконання зобов`язань за Договором всіма своїми активами (майном) та коштами, на які відповідно до закону може бути звернене стягнення.

Згідно п.12.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за Договором.

Додатковою угодою від 13.07.2017р. №1 до Договору Сторонами погоджено на зміну умов Договору Сторони домовились з 13 липня 2017 року викласти пункт 1.12. статті 1 Договору в наступній редакції:

1.12. Протягом трьох місяців з дати укладення Договору Позичальник зобов`язаний забезпечити щомісячне надходження грошових коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора, в розмірі не менше 100 % відсотків від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках Позичальника та підтримувати зазначений показник до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором. При цьому до обсягу безготівкових надходжень грошових коштів на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора, не зараховуються: кредитні кошти: кошти, отримані за рахунок надання/повернення фінансової допомоги: а також кошти, перераховані з вкладних (депозитних) рахунків. Протягом трьох місяців від дати укладання Договору, неустойка за невиконання Позичальником умов цього пункту Договору, передбачена пунктом 11.2.2 Договору, не застосовується .

Відповідно до п.2. вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються без змін і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Вказаний Договір та Додаткову угоду до нього підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

28.03.2017р. між Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (за Договором - Кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (за Договором - Поручитель) укладено Договір поруки №015/0046/345458/1 (надалі - Договір поруки), за умовами якого (п.1.1. Договору) Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, в тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого Позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірі 300000грн. в порядку, передбаченому Кредитним договором, не пізніше 28.03.2020р., або іншої дати, визначеної відповідно до умов Кредитного договору; сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 21% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору, у тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності Договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених Кредитним договором; сплатити пені, штрафи, передбачені Кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки Кредитора, пов`язані з неналежним виконанням умов Кредитного договору.

Відповідно до п.1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав до дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов`язань.

Згідно п.2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового виконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов`язаннями.

Пунктом 2.2. Договору поруки встановлено, що Поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених Забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора в обсязі, визначеному в такій Вимозі. Вимога Кредитора є єдиним і достатнім доказом настання підстав до виконання Поручителем Забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти Вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Кредитного договору.

Відповідно до п.2.4. Договору поруки погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором здійснюється з застосуванням черговості, визначеної Кредитором самостійно. За письмовим запитом Поручителя Кредитор інформує Поручителя про застосовану черговість погашення заборгованості.

Вказаний Договір поруки підписано повноважними представниками та завірено відтиском печатки юридичної особи - Кредитора.

Крім того, Договір поруки містить згоду дружини Поручителя ОСОБА_2 на укладення Поручителем Договору поруки.

Анкетою-заявою на отримання кредиту від 14.03.2017р. №Д5-В1/61-346а Відповідач-1 звертався до Позивача про отримання кредиту в розмірі 100000грн. з метою поповнення обігових коштів.

Анкетою-заявою на отримання кредиту від 06.05.2017р. №Д5-В1/61-1161 Відповідач-1 звертався до Позивача про отримання кредиту в розмірі 250000грн. та овердрафту в розмірі 300000грн. на 90 днів з метою поповнення обігових коштів.

Вимогою про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором від 12.10.2020р. вих. №114/5-199055 Позивач 15.10.2020р. звертався до Відповідача-1 із повідомленням про те, що Відповідач-1 припинив належним чином виконувати свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 300000грн. та зі сплати відсотків в розмірі 67895,23грн. З підстав наведеного Позивач вимагав від Відповідача-1 у строк не більше 10 банківських днів погасити вказану заборгованість.

Також, Вимогою про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором від 12.10.2020р. вих. №114/5-199057 Позивач 15.10.2020р. звертався до Відповідача-2 із повідомленням про те, що Відповідач-1 припинив належним чином виконувати свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 300000грн. та зі сплати відсотків в розмірі 67895,23грн. З підстав наведеного Позивач вимагав від Відповідача-2 у строк не більше 10 банківських днів погасити вказану заборгованість.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача 300000грн. суми заборгованості за наданим кредитом та 68755,89грн. суми заборгованості за відсотками.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Приписами ч.2 ст.1056 -1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З врахуванням встановлених судом обставин, наведених доводів та поданих доказів суд дійшов висновків про те, що між Позивачем та Відповідачем-1 укладено кредитний договір, виконання зобов`язань за яким забезпечено укладеним між Позивачем та Відповідачем-2 Договором поруки.

Згідно поданого Позивачем Розрахунку заборгованості за Договором від 02.10.2020р. б/н сума простроченої заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем за Договором станом на 02.10.2020р. з повернення кредиту складає300000грн., зі сплати відсотків - 67895,23грн.

При цьому, станом на встановлену Договором дати закінчення овердрафту (28.03.2020р.) сума заборгованості з повернення кредиту складає 300000грн., зі сплати відсотків - 21731,30грн.

Також суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду, частково задовольняючи позов про стягнення 3% річних, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "відсотки за правомірне користування чужими грошовими коштами", що передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України, та "відсотки за неправомірне користування боржником грошовими коштами", при чому останні відсотки кваліфіковано саме як плату боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, стягнення якої врегульовано частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати відсотки за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі відсотки можуть бути стягнуті кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1.6. Договору з моменту виникнення Дебетового сальдо на Поточному рахунку Кредитор вважається таким, що надав Позичальнику Овердрафт. Дебетове сольдо, зафіксоване на Поточному рахунку на кінці кожного календарного дня, або сума Кредитної заборгованості є заборгованістю Позичальника за Овердрафтом.

З огляду на викладене суд вважає, що Позивач має право на отримання належних йому відсотків за користування овердрафтом лише в межах передбаченого пунктом 1.7. Договору строку такого овердрафту, тобто по 27.03.2020р. включно, оскільки іншої дати закінчення строку овердрафту Сторонами у Кредитному договорі у передбаченому ним порядку не погоджено. Відтак, в період з 28.03.2020р., тобто з моменту закінчення строку овердрафту, і до моменту фактичного виконання Позичальником чи Поручителем зобов`язання з повернення овердрафту Позивач позбавлений права на нарахування визначених Кредитним договором відсотків за користування овердрафтом, оскільки користування Позичальником таким овердрафтом є неправомірним, а відсотки за таке користування повинні нараховуватись не на підставі Кредитного договору, а на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Таким чином, здійснивши перевірку здійсненого Позивачем Розрахунку заборгованості за Договором від 02.10.2020р. б/н, суд дійшов висновків про те, що до стягнення підлягає заборгованість з повернення кредиту в розмірі 300000грн. та заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 21731,30грн. (за період по дату закінчення строку овердрафту - 27.03.2020р.).

Щодо солідарного стягнення заборгованості з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача суд зазначає, що, відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як було встановлено судом, з метою забезпечення виконання Відповідачем-1 зобов`язань за Договором, 28.03.2017р. між Позивачем (Кредитором) та Відповідачем-2 (Поручителем) укладено Договір поруки №015/0046/345458/1.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (положення ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Уклавши Договір поруки, сторонами у п.1.2. та 2.1. Договору було передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав до дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов`язань. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового виконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов`язаннями.

Враховуючи те, що Відповідач-1 належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, суд прийшов до висновку, що заявлена заборгованість підлягає солідарному стягненню з Відповідачів-1 та 2 на користь Позивача у судовому порядку.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на « balance of probabilities» («баланс ймовірностей» ) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує «баланс ймовірностей» . У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем-1 взятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у встановлені Договором порядку та строки, беручи до уваги відсутність доказів повернення Відповідачем-1 кредиту, повної чи часткової сплати Відповідачем-1 відсотків за користування ним, беручи до уваги забезпечення виконання вказаних зобов`язань Відповідача-1 порукою Відповідача-2, перевіривши Розрахунок суми заборгованості, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача 300000грн. суми заборгованості за овердрафтом є обґрунтованими та мотивованими підлягають до задоволення повністю; позовні вимоги про стягнення 68755,89грн. суми заборгованості за відсотками - частково обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення частково шляхом солідарного стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача 21731,30грн. В решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 5531,34грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 19.02.2021р. №11753 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 5531,34грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідачі-1 та 2 наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено в п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , що у випадку, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 5531,34грн., недоведення Відповідачами-1 та 2 розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі в розмірі 4825,97грн. сплаченого Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судового збору слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та розподілити їх порівну між Відповідачами-1 та 2; стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача 2412,99грн. судового збору, стягнути з Відповідача-2 на користь Позивача 2412,99грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 599, 610-612, 627, 629, 632, 634, 1048, 1054-1056 -1 , 1066, 1067, 1069 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ (79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, буд.17, кв.1; ідентифікаційний код: 39209748) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул.Лєскова, буд.9; ідентифікаційний код: 14305909) 300000грн. заборгованості за кредитом та 21731,30грн. заборгованості за відсотками.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ (79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, буд.17, кв.1; ідентифікаційний код: 39209748) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул.Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909)2412,99грн. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул.Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909)2412,99грн. судового збору.

5. В решті в позові відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 10.09.2021р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок


Суд	Господарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	31.08.2021
Оприлюднено	15.09.2021
Номер документу	99601865
Судочинство	Господарське

Фартушок Т. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 31.08.2021 по справі 914/651/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —914/651/21

Рішення від 31.08.2021

Рішення
від 31.08.2021 по справі 914/651/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ