Ухвала

від 09.09.2021 по справі 905/3084/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

09.09.2021 Справа № 905/3084/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.. , при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8А, офіс 111, код ЄДРПОУ 41264766) вих.№297-02-1-2 від 19.08.2021 про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання,

по справі за позовом: публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (83050, Донецька обл., місто Донецьк, проспект Миру, будинок 5Б;код ЄДРПОУ:26444836)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛПЛАСТ УКРАЇНА" (83008, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Славіна, будинок 1-А; код ЄДРПОУ: 33490016)

про стягнення заборгованості в сумі 91800,00 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

від заявника: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛПЛАСТ УКРАЇНА" про стягнення заборгованості в сумі 91800,00 грн. задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛПЛАСТ УКРАЇНА" на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" заборгованість в сумі 91800,00 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.

29.12.2016 на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 було видано відповідні накази.

31.08.2021 на адресу Господарського суду Донецької області від товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшла заява вих.№297-02-1-2 від 19.08.2021 про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій заявник просить замінити стягувача по справі № 905/3084/16 з публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та поновити строк на пред`явлення наказів Господарського суду Донецької області від 29.12.2016.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на укладання 11.04.2019 договору купівлі-продажу №УФС 07/03/2019, відповідно до якого з моменту його підписання до товариства з обмеженою відповідальністю «Веста» (нині - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» ) переходять права вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» , зокрема, за кредитним договором № 008/438-К від 18.10.2006.

Ухвалою суду від 01.09.2021 вищезазначену заяву призначено до розгляду на 09.09.2021.

Представники стягувача та боржника в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2019 між публічним акціонерним товариством Український фінансовий світ (далі - банк, продавець, первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Веста (нині - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» ) (далі - покупець, новий кредитор) було укладено договір купівлі-продажу № УФС07/03/2019 (далі - договір), відповідно до п.п.7. п.1. якого предметом договору є право вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання у кількості 60 одиниць, перелік яких наведений у додатку № 7 до цього договору, який є невід`ємним додатком до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами іпотеки, поруки, застави та іншими договорами, що були укладені в забезпечення виконання кредитних договорів, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - основні договори, надалі за текстом - вимоги.

Згідно п. 1.4. договору право власності на майно переходить від продавця до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та/або державної реєстрації права власності у відповідному реєстрі.

Передача майна здійснюється за актом приймання-передачі в день укладення (підпису) сторонами та нотаріального посвідчення цього договору із одночасною передачею покупцю від продавця документів на майно (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 2 договору покупець в день його укладення, але в будь-якому випадку не раніше отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору набуває усі права на нерухоме майно та усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій та неустойок у розмірах, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань. Сторони домовились, що права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, договорами забезпечення, а також всі похідні вимоги з цих договорів або такі, що випливають, в тому числі, але не виключно: вимоги по нарахуванню та стягненню процентів, неустойки, пені та індексу інфляції, трьох відсотків річних та/або збитків, вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги по отриманню коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів, права за якими випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та передане стягувачу в погашення боргу, мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права кредитора на права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо.

Розмір заборгованості станом на 11.04.2019 за правами вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у довідках про розмір заборгованості боржників. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які на момент укладення цього договору, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Згідно п. 4 ціна договору відповідно до протоколу № UA-ЕА-2019-02-28-000010-b від 07.03.2019 становить 848 189,76 грн. (вісімсот сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев`ять гривень 76 коп.), надалі за текстом - ціна договору.

Покупець підтверджує, що на дату укладення цього договору отримав усі наявні у банку документи, що підтверджують право власності продавця на майно, що є предметом цього договору, а також права вимоги за основними договорами. Документи, що фактично не були передані банком новому кредитору, передають на підставі відповідного акту не пізніше 50ти робочих днів з дати укладення цього договору (п. 5 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін, а також зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. 11.04.2019 за № 1076.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з додатку № 7 ТОВ Фінансова компанія Веста (нині - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» ) передано право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 008/438-К від 18.10.2006.

Також заявником подано до суду платіжне доручення № 137 від 15.03.2019 про оплату коштів у сумі 848 189,76 грн. переможцем електронних торгів відповідно до протоколу №UA-ЕА-2019-02-28-000010-b від 07.03.2019.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує порядок заміни сторони виконавчого провадження, розташована в розділі V Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах , що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

При цьому суд, з урахуванням того, що виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, а сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, вказує, що у разі, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.08.2019 припинено особу стягувача - публічне акціонерне товариство Комерційний банк Український фінансовий світ .

Заявником не надано відомостей щодо наявності або відсутності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 по справі № 905/3084/16.

Зважаючи на викладене, суд здійснює розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста вих.№297-02-1-2 від 19.08.2021 в частині заміни сторони правонаступником саме в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки процесуальне правонаступництво, як перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи, відбувається у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Відтак, для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права. При цьому, суд враховує, що процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене як на підставі договору відступлення права вимоги, так і на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Проаналізувавши наданий позивачем договір купівлі-продажу № УФС07/03/2019 від 11.04.2019 суд дійшов висновку, що за своїм змістом він є саме договором відступлення права вимоги та не містить ознак договору факторингу.

Вирішення питання про заміну сторони правонаступником здійснюється судом з урахуванням положень статей 74 - 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 17.01.2020 по справі № 916/2286/16.

За приписами частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема п.п.1, 2 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №2-н-148/09.

Слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Як вже зазначалося, згідно п. 5 договору покупець підтверджує, що на дату укладення цього договору отримав усі наявні у банку документи, що підтверджують право власності продавця на майно, що є предметом цього договору, а також права вимоги за основними договорами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №465/646/11, викладено правову позицію, стосовно того, що фізична особа, у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Однак, відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.02.2019 по справі №910/16109/14 є помилковою думка стосовно неможливості особи, що набула права вимоги бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду на тій підставі, що матеріали справи не містять ліцензії такої особи на здійснення фінансових послуг при умові, що правочин щодо відступлення права вимоги недійсним не визнавався. Зазначене питання не є предметом розгляду відповідної справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційним Судом України зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №1 1-рп/2012. Відповідно до мотивувальної частини рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини Шмалько проти України право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

При цьому суд, з огляду на правову позицію Касаційного господарського суду Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.02.2019 у справі №910/16109/14, враховує те, що матеріали справи № 905/3084/16 не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсним договору купівлі-продажу № УФС-7/03/2019 від 11.04.2019, укладеного між публічним акціонерним товариством Український фінансовий світ та товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Веста (нині - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста ), від учасників справи не надійшло заперечень щодо факту правомірності укладення зазначеного договору.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста є належним правонаступником позивача - публічного акціонерного товариства Український фінансовий світ по справі №905/3084/16, оскільки у даному випадку спір по суті не вирішується, а розглядається процесуальне питання заміни позивача на його правонаступника у справі, за результатами розгляду якої вже ухвалено судове рішення.

Враховуючи, що судом встановлено факт набуття товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста за договором купівлі-продажу № УФС-7/03/2019 від 11.04.2019 права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю Зеніт за кредитним договором № 008/438-Кл від 18.10.2006 щодо сплати останнім заборгованості, яка входить до суми, стягнутої за рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2016 по справі №905/3084/16, відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсним вказаного договору та заперечень учасників справи щодо заяви товариства з обмеженою відповідальністю Інвестохіллс Веста про заміну сторони правонаступником, враховуючи відсутність доказів виконання рішення суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про заміну сторони правонаступником, а саме шляхом заміни позивача - публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» , його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста .

У заяві вих.№297-02-1-2 від 19.08.2021 товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста просило поновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду Донецької області від 29.12.2016 по справі № 905/3084/16 до виконання.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання заявником зазначено те, що в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація щодо будь-яких виконавчих проваджень, де боржником є ТОВ Реалпласт Україна . Оскільки ТОВ Фінансова компанія Інвестохіллс Веста не є стороною виконавчого провадження, то як правонаступник стягувача позбавлений можливості отримати будь-яку інформацію по виконавчому провадженню, зокрема чи був повернутий виконавчий документ без виконання або чи був частково виконаний та чи наявні підстави, які переривали строки на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За змістом ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Відновлення процесуального строку означає лише, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений. Тобто відновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується. Питання про відновлення строку може бути порушено лише після закінчення процесуального строку.

Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин.

У такому випадку, обов`язковому встановленню підлягають обставини, які заважали стягувачу пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України Про виконавче провадження №14041-VIII від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання (ч.4 ст.12 цього Закону).

Таким чином, враховуючи набрання рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2016 по справі № 905/3084/16 законної сили 23.12.2016, строк пред`явлення виконавчого документу (наказу суду) у справі №905/3084/16 становив до 23.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінали наказів від 29.12.2016 про примусове виконання рішення від 06.12.2016 по справі № 905/3084/16 були направлені на юридичну адресу стягувача - публічного акціонерного товариства Український фінансовий світ - 11.01.2017, про що свідчить штамп канцелярії суду на зворотньому боці вказаних наказів, та отримані представником позивача 16.01.2017, що підтверджується відповідним підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обов`язок доказування покладається на зацікавлену сторону, в даному випадку на заявника (стягувача).

За висновками суду, не вчинення дій, спрямованих на реалізацію свого права на примусове виконання рішення, протягом майже двох років після набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» за договором купівлі-продажу № УФС-7/03/2019 від 11.04.2019 права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю Реалпласт Україна за кредитним договором № 008/438-Кл від 18.10.2006 щодо сплати останнім заборгованості, яка входить до суми, стягнутої за рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2016 по справі №905/3084/16, не свідчить про наявність у скаржника обставин, що можуть бути визнані в якості поважних причин пропуску процесуального строку, оскільки такі дії зумовлені суб`єктивними обставинами.

Крім того, заявник не позбавлений права на звернення до державної виконавчої служби для отримання інформації щодо наявності або відсутності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного наказу відповідно до ст. 19 Закону України Про виконавче провадження .

Суд зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, в клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Втім, заявником поважності причин пропуску процесуального строку у встановленому порядку не наведено, документально не підтверджено.

Суд зазначає, що окрім права на судовий захист, складовою якого є виконання судових рішень, Конвенція 1950 року про захист прав людини і основоположних свобод передбачає необхідність дотримання принципу юридичної визначеності, який згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини є одним з фундаментальних елементів верховенства права в значенні §1 статті 6 Конвенції ( Совтрансавто Холдінг проти України , п.72; Рябих проти Росії , п.66; Брумареску проти Румунії , п.61 та інші). В рішенні Васильєв проти України зазначено, що коли мають місце спеціальні судові процедури, практика Європейського Суду, за дуже незначним винятком, оцінює їх з точки зору сумісності з принципом юридичної визначеності.

Разом з тим, розглядаючи підстави поновлення процесуальних строків, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), у справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99), у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03).

В свою чергу, принцип юридичної визначеності гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. У широкому розумінні принцип юридичної визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення, перш за все, стабільного правового становища суб`єкта. Цей принцип означає вимогу щодо чіткості підстав, цілей і змісту нормативних приписів, особливо тих із них, що адресовані безпосередньо громадянам (юридичним особам), які повинні мати можливість упевнено передбачати правові наслідки своєї поведінки.

З урахуванням наведеного, встановлений Законом України Про виконавче провадження строк пред`явлення наказу до виконання, як і строк позовної давності, переслідує мету забезпечення правової певності через унеможливлення позитивного судового розгляду відповідного питання зі спливом певного часу та за умови не доведення поважності причин пропуску встановленого законом строку (див. рішення Джей.Ей.Пай Оксфорд Лтд проти Сполученого Королівства ).

Наявність права сторони на поновлення порушених прав не є безумовною підставою для здійснення судового захисту у даному випадку шляхом задоволення заяви про поновлення строків на пред`явлення наказу до виконання, поданої з пропуском строку для пред`явлення судового наказу до виконання майже два роки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначені стягувачем у поданій заяві причини пропуску строку для пред`явлення наказу від 29.12.2016 по справі №905/3084/16 до виконання, який сплинув 23.12.2019 (з урахуванням положень п.5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження), не можуть бути визнані поважними, а тривалість пасивної поведінки стягувача щодо реалізації своїх прав на примусове виконання рішення суду не може бути виправданою.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» вих.№297-02-1-2 від 19.08.2021 в частині вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа по справі № 905/3084/16 до виконання.

На підставі викладеного, керуючись 52, 73, 74, 76, 232, 234, 235, 329, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста вих.№297-02-1-2 від 19.08.2021 про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання - частково.

Здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни позивача - публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (83050, Донецька область, місто Донецьк, проспект Миру, будинок 5 «Б» ; фактична адреса: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16; код ЄДРПОУ: 26444836) на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, б. 8А, оф.111, код ЄДРПОУ 41264766) у справі №905/3084/16.

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста вих.№297-02-1-2 від 19.08.2021 в частині поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання - відмовити.

У судовому засіданні 09.09.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2021.

Ухвала набрала законної сили в день її винесення судом 09.09.2021.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова