Рішення

від 13.09.2021 по справі 280/3140/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Справа № 280/3140/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді СадовогоІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до:Запорізької районної ради Запорізької області (фактична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Розенталь, буд.3а, код ЄДРПОУ 20487228), Михайлівської сільської ради (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с.Михайлівка, вул. Слободчикова, буд.17, код ЄДРПОУ 04353238), Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с.Михайлівка, вул. Слободчикова, буд.17, код ЄДРПОУ 25711498),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022),

про:визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Вільнянської районної ради (далі відповідач 1), Михайлівської сільської ради (відповідач 2), Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради (відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство оборони України (далі третя особа), в якому позивач згідно з уточненими позовними вимогами просить:

визнати протиправною бездіяльність органів місцевого самоврядування відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 по виконанню ч. 2 ст. 47 Конституції України та вимог законодавства України відносно права позивача на своєчасне забезпечення безоплатним житловим приміщенням;

стягнути у солідарному порядку з відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 на користь позивача 540000,00 грн. у якості майнової шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відносно права на своєчасне отримання безоплатного житлового приміщення.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у період з 1973 року по 1993 рік він проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах СРСР на території Латвійської республіки. Згідно з Наказом командира військової частини 22560 від 27.04.1993 позивач був звільнений з військової служби за станом здоров`я, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (Афганістан). Рішенням Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради Вільнянського району від 13.07.1993 № 3.11 (Протокол від 13.07.1993 № 3) позивача було поставлено на квартирний облік позачергового житла під номером № 01 як звільненого в запас офіцера, воїна-афганця. На переконання позивача, у відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 від самого початку були наявні законодавчі підстави та об`єктивна можливість забезпечити його безоплатним житловим приміщенням, проте визначене ч. 2 ст. 47 Конституції України право на житло протиправно було проігнороване вказаними вище суб`єктами владних повноважень. У порядку реагування на численні звернення позивача правоохоронні органи проводили перевірки та встановлювали факти порушення Люцернянською сільською радою і Виконавчим комітетом Люцернянської сільської ради вимог Житлового кодексу Української РСР та Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР) в частині ведення квартирного обліку громадян на отримання житла, зберігання документації та облікових справ громадян. Також, було встановлено факт відсутності будь-якої документації по квартирному обліку і облікових справ. Починаючи з 2005 року, позивач неодноразово і безрезультатно звертався майже у всі інстанції судових та інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування щодо вирішення питання про безоплатне отримання житла або виплату грошової компенсації, яке гарантовано Конституцією та законодавством України, або надання допомоги на погашення іпотечного кредиту. Позивач зазначає, що з 1993 року пройшло більше двадцяти років, але до цього часу не реалізовано його конституційне право. Всі посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування засвідчують право позивача на отримання житла і на пільгове отримання кредиту, проте жодних практичних дій по вирішенню спірної ситуації не вчиняють, чим допустили протиправну бездіяльність по виконанню ч. 2 ст. 47 Конституції України та вимог законодавства України відносно права позивача на своєчасне забезпечення безоплатним житловим приміщенням.

У свою чергу, посилаючись на положення Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII) та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян», позивач обґрунтовує наявність права на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у розмірі 540000,00 грн. у якості майнової шкоди за вказану вище протиправну бездіяльність. З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 КАС України, позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2021 позивачу був продовжений процесуальний, а саме строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 07.07.2021.

08.06.2021 судом отримано клопотання представника Запорізької районної ради Запорізької області про заміну учасника справи правонаступником, в якому останній, посилаючись на рішення Запорізької районної ради Запорізької області від 28.12.2020 № 12 «Про припинення Вільнянської районної ради шляхом приєднання до Запорізької районної ради Запорізької області» просив суд замінити відповідача 1 на правонаступника Запорізьку районну раду Запорізької області. Запис про прийняте рішення щодо припинення Вільнянської районної ради внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.12.2020.

Також, 08.06.2021 судом було отримано відзив на позовну заяву, в якому представник Запорізької районної ради Запорізької області просить суд відмовити у задоволенні позову в частині, що стосується Вільнянської районної ради, оскільки у 2012 році для сімей військовослужбовців Збройних Сил України та осіб, звільнених з військової служби Запорізького гарнізону від держави в особі Міністерства оборони України надійшло 49 квартир, які були придбані у м. Вільнянську Запорізької області, з яких: 10 квартир виділено під службові жилі приміщення, 39 квартир призначені для надання на праві постійного користування. 17.12.2012 начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя було прийнято рішення № 2 «Про надання квартир для постійного проживання», зокрема щодо розподілу 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 . Дане рішення було погоджено з житловою комісією в/ч НОМЕР_2 та гарнізонною житловою комісією 21.12.2012 під час засідання гарнізонної житлової комісії. У подальшому Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя розробив Списки розподілу житлової площі щодо вказаних 39 квартир, які були погоджені житловою комісією в/ч НОМЕР_2 та гарнізонною житловою комісією, а начальник Запорізького гарнізону 25.12.2012 їх затвердив.

26.12.2012 вказані списки були подані на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, яка протоколом від 27.12.2012 №231 їх погодила. У подальшому погоджені Списки розподілу житлової площі вказаних 39 квартир надані до Вільнянської міської ради, яка на підставі цих документів видала ордери на вказані квартири. Дані обставини були викладені Жовтневим районним судом м.Запоріжжя у рішенні від 11.11.2015 по справі № 331/3123/15-ц.

Також, у відзиві на позовну заяву представник Запорізької районної ради Запорізької області зауважив, що порядок розподілу приміщень відповідав вимогам Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Зокрема, розподіл, погодження та затвердження Списків розподілу житлової площі вказаних 39 квартир відбувалось у такому порядку: 1) 17.12.2012 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя прийняв рішення № 2 «Про надання квартир для постійного проживання», після чого були розроблені Списки розподілу житлової площі; 2)житловою комісією Запорізького гарнізону та житловою комісією військової частини НОМЕР_2 рішення та списки були погоджені; 3) начальник Запорізького гарнізону полковник ОСОБА_2 затвердив списки розподілу; 4) комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України також були вжиті відповідні дії.

Крім того, як вказано у відзиві, районні ради не наділені законодавчими повноваженнями на здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності, не здійснюють видачу ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій. Натомість, як зазначає представник Запорізької районної ради Запорізької області, вирішення вищезазначених питань відповідно до ст. 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Таким чином, Вільнянська районна рада не була уповноваженим органом, який здійснював відповідний облік, розподіл та надання житла. Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача 540000,00 грн. у якості майнової шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відносно права на своєчасне отримання безоплатного житлового приміщення, представник Запорізької районної ради Запорізької області вказав, що вартість неотриманого позивачем житлового приміщення не може вважатися упущеною вигодою у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки упущена вигода полягає в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушених цивільних справ. Зазначена позивачем ринкова вартість неотриманого позивачем житлового приміщення не може вважатись майновою шкодою, оскільки житлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 надавались не у власність, а в користування. З огляду на викладені вище обставини, представник Запорізької районної ради Запорізької області просить суд відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог, спрямованих до Вільнянської районної ради.

08.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь відзив Запорізької районної ради Запорізької області на позовну заяву, в якій зауважено, що позивач проходив військову службу не у військових частинах на території України, а у Збройних силах СРСР на території Латвійської республіки і Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 27.04.1993 був звільнений з військової служби за станом здоров`я. Посилаючись на п. 45 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі Правила), затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470, позивач стверджує, що йому як офіцеру, звільненому з військової служби за станом здоров`я в запас, із загальною вислугою 31 рік військової служби, із яких 20 календарних років, зареєстрованому з 08.07.1993 на квартирному обліку позачергового отримання житла під першим номером, органи місцевого самоврядування зобов`язані були надати жиле приміщення не пізніше ніж у тримісячний строк, а саме до 08.10.1993, проте ця норма відповідачами була проігнорована. Також, у відповіді на відзив позивач звернув увагу суду, що у 1995-1996 роках, коли в с. Люцерна комбінатом «Запоріжсталь» було побудовано 7 житлових будинків, 1 будинок було передано в розпорядження Люцернянської сільської ради, але замість позивача житлове приміщення було надано спеціалісту, зареєстрованому на квартирному обліку для першочергового отримання житла. У 2006-2007 роках у м. Запоріжжі по вул. Новокузнецька для учасників бойових дій у Афганістані було побудовано житловий будинок, Однак, через втрату облікової справи позивача з документами останній був змушений їх поновлювати через архівний відділ Вільнянської районної державної адміністрації і Запорізький обласний військовий комісаріат, тим самим була втрачена можливість отримати квартиру в даному будинку. У 2012 році у м. Вільнянськ Запорізької області було побудовано багатоквартирний будинок по вул. Бочарова і від імені держави Міністерством оборони України за бюджетні кошти для осіб, звільнених з військової служби, для постійного користування було придбано 39 квартир, однак органи місцевого самоврядування не вчинили належних дій для виконання обов`язку по забезпеченню позивача оплатним житловим приміщенням інваліда війни. Позивач додатково наголосив, що внаслідок допущення відповідачем 1, відповідачем 2, відповідачем 3 протиправної бездіяльності позивачу була завдана майнова шкода у розмірі 540000,00 грн. (вказана сума дорівнює сумі реальної ринкової вартості трикімнатної квартири в м. Вільнянськ Запорізької області).

17.06.2021 судом було отримано пояснення представника третьої особи, в яких зазначено, що позивач був поставлений на квартирний облік (позачергово) за його заявою в Люцернянській сільській раді Вільнянського району Запорізької області з 08.07.1993. Також, представник третьої особи зазначив, що відповідно до п.п. 2 п. «а» ст. 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності. Також у поясненнях представником третьої особи наведені положення п.п. 2 п. б ч. 1 ст. 34 вказаного нормативно-правового акту, згідно з яким забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як жертви політичних репресій, військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку, які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки осіб з інвалідністю і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому, дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян є делегованим повноваженням, що належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

07.07.2021 судом було отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 2 та відповідача 3 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки позивач у 2011 році вже звертався до Запорізького районного суду Запорізької області з аналогічним позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб Люцернянської сільської ради та Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради по відношенню до позивача на своєчасне отримання житла та втрачену можливість в отриманні житла та про стягнення солідарно з вказаних вище суб`єктів матеріальної шкоди у розмірі 350000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн. Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 31.03.2011 по справі № 2-а-2/2011р у задоволенні позову було відмовлено, проте Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.11.2011 частково задовольнив апеляційну скаргу позивача та визнав протиправним і скасував рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 23.12.2009 № 7 «Про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради №3,11 по протоколу № 3 від 13.07.1993 «Про постановку на квартирний облік військовослужбовця, звільненого в запас ОСОБА_1 », в іншій частині позову було відмовлено. Отже, представник відповідача 2 та відповідача 3 зауважив, що позовні вимоги щодо визнання протиправними бездіяльності посадових осіб Люцернянської сільської ради та Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради по відношенню до права позивача на своєчасне отримання житла та втрачену можливість в отриманні житла та про стягнення солідарно з вказаних вище суб`єктів матеріальної шкоди у розмірі 350000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн. судом апеляційної інстанції не були задоволені.

Також, у відзиві на позовну заяву представником відповідача 2 та відповідача 3 зауважено, що позивач як військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі більше 20 років, звільнений за станом здоров`я, мав право на отримання житла у військовій частині, в якій він проходив військову службу, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ним житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п. 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081. Однак, позивачем, як наголошує представник відповідача 2 та відповідача 3, не надані докази того, що він скористався або не скористався правом на одержання житла, де проходив військову службу, з державного житлового фонду, а в разі реформування військової частини у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі, що надавало йому право на позачергове одержання житла.

Додатково представник відповідача 2 та відповідача 3, обґрунтовуючи свою правову позицію, зазначив, що у січні 2015 року позивач звертався до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про стягнення компенсації за належне для отримання житлове приміщення. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11.03.2015 по справі № 314/138/15-ц, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, було відмовлено, оскільки Люцернянська сільська рада Вільнянського району Запорізької області та Виконавчий комітет Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області є органами місцевого самоврядування, а не центральними органами виконавчої влади, тому не уповноважені державою надавати компенсацію військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення. Щодо моральної шкоди зазначено, що позивач не підтвердив факту заподіяння позивачеві моральних страждань, не довів вини відповідачів в її заподіянні та, відповідно, не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів. Окрему увагу у відзиві на позовну заяву приділено обґрунтуванню того, що позивач пропустив строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Із урахуванням викладених обставин у їх сукупності, представник відповідача 2 та відповідача 3 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 задоволено клопотання представника Запорізької районної ради Запорізької області про здійснення процесуального правонаступництва та, відповідно, здійснено процесуальне правонаступництво відповідача 1 на його правонаступника Запорізьку районну раду Запорізької області; задоволено клопотання представника відповідача та відповідача 2 про продовження строку підготовчого провадження до 15.08.2021; відкладено підготовче засідання на 15.07.2021.

13.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій наголошено на поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою. Також, позивач зазначив, що Міністерство оборони України має процесуальний статус третьої особи, а не відповідача. У позові відсутні вимоги до органів державної влади та про відшкодування моральної шкоди. Окремо у відповіді на відзив вказано, що позивач проходив військову службу не у військових частинах на території України, а у Збройних силах СРСР на території Латвійської Республіки. Після звільнення з військової служби і переїзду з Латвійської республіки до України у відповідності до діючого на той час законодавства України позивач був поставлений Виконавчим комітетом Люцернянської сільської ради Вільнянського району на квартирний облік позачергового отримання житла під номером № 01 як офіцер, звільнений з військової служби в запас, учасник бойових дій (Афганістан). Отже, на думку позивача, органи місцевого самоврядування були зобов`язані надати йому жиле приміщення не пізніше, ніж у тримісячний строк (тобто до 08.10.1993), однак не зробили цього. Додатково позивач вказав, що відповідачі втратили його облікову справу з документами, через що він був вимушений їх поновлювати через Архівний відділ Вільнянської районної державної адміністрації і Запорізький обласний військовий комісаріат та, як наслідок, втратив можливість отримати квартиру в будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька. Крім іншого, як поінформував позивач, 19.07.2005 між ним та ПАТ КБ «Приват Банк» був укладений іпотечний кредитний договір № ZPVLGK 00000521 про надання кредитних коштів у сумі 15000,00 $ на придбання жилого будинку в с. Лежине Запорізького району Запорізької області. У вересні 2019 року, через існуючу заборгованість по кредитному договору, органи державної виконавчої служби наклали арешт на належний позивачу житловий будинок та виставили його на продаж у зв`язку з відсутністю коштів на погашення заборгованості. Будинок було реалізовано, заборгованість по кредитному договору від 19.07.2005 № ZPVLGK 00000521 погашена, виконавче провадження закрито. Отже, відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 як органи місцевого самоврядування, уповноважені на виконання функцій по розподілу і забезпеченню житлом протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, за 27 років перебування позивача на квартирному обліку позачергового отримання житла не виконали своє зобов`язання, чим допустили протиправну бездіяльність. Також, у відповіді на відзив позивач навів доводи на підтвердження обґрунтованості суми майнової шкоди, заявленої до стягнення.

15.07.2021 у підготовчому засіданні позивач, представник відповідача 1 та представник відповідача 2 та відповідача 3 заявили клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.08.2021.

27.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява, в якій останній зазначив, що Запорізький апеляційний суд у постанові від 09.02.2021 по справі ЄУ № 317/1209/20 констатував, що, зокрема, рішенням Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради по Протоколу від 13.07.1993 № 3 з 08.08.1993 позивача як військовослужбовця, звільненого в запас, було зареєстровано на квартирний облік з позачергового отримання житла. Згідно з довідкою Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 29.01.2016 позивач перебуває на вищезазначеному квартирному обліку, разом з ним на обліку позачергового отримання житла перебуває дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 . При цьому, з часу перебування на обліку (з 08.07.1993) по теперішній час житло позивачу не надавалось, грошова компенсація не виплачувалась.

16.08.2021 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 31.08.2021.

16.08.2021 судом було отримано клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

31.08.2021 судом були отримано клопотання представника відповідача 1, представника відповідача 2 і відповідача 3, представника третьої особи про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється порядку письмового провадження, суд на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 1 зареєстровано як юридичну особу орган місцевого самоврядування 21.05.1997. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 2 зареєстровано як юридичну особу орган місцевого самоврядування 21.05.1997.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 3 зареєстровано як юридичну особу орган місцевого самоврядування 21.05.1997. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань третю особу зареєстровано як юридичну особу орган державної влади 17.12.1992.

У період з 1973 року по 1993 рік позивач проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах СРСР на території Латвійської республіки. Наказом командира Військової частини від 27.04.1993 позивач був звільнений з військової служби за станом здоров`я, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (Афганістан), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки командира Військової частини НОМЕР_3 від 19.05.1993 №156 (т.2, а.с.14). Вислуга років позивача у Збройних Силах СРСР становить 31 рік.

На момент проживання на території Латвійської республіки позивач був забезпечений житлом. Так, відповідно до Довідки командира Військової частини НОМЕР_3 від 19.05.1993 №156 позивач займав жилу площу за адресою: АДРЕСА_3 . З березня 1986 року по липень 1987 рік він проходив службу в Афганістані та має право на пільги (т.2, а.с.14). Згідно з Довідкою від 11.05.1993 № 265, виданою Начальником Єлгавського гарнізону, позивачу як військовослужбовцю, звільненому в запас, паспорт та прописка на території Латвійської Республіки не видаються (т.2, а.с.15).

У зв`язку з припиненням існування СРСР позивач повернувся до України. На підставі Угоди між державами-учасницями Співдружності незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, підписаної 14.02.1992, та відповідно до чинного на той час законодавства України позивач з 08.07.1993 був поставлений на квартирний облік позачергового (як воїна-афганця) отримання житла військовослужбовця, звільненого в запас. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією Протоколу від 13.07.1993 № 3, складеного Виконавчим комітетом Люцернянської сільської ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області (т.2, а.с.13).

Як вбачається з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 , Довідки до Акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 480822, Виписки із Акту огляду МСЕК серії АД № 175717 від 26.01.2012, позивач є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (т.1, а.с.17-18).

Оскільки протягом тривалого часу право позивача на забезпечення безоплатним житловим приміщенням не забезпечувалось, він неодноразово звертався з даним питанням до органів державної влади та органів місцевого самоврядування різного рівня.

Зокрема, 18.05.2005 Запорізький обласний військовий комісаріат направив позивачу лист №118-55318, в якому зазначалось, що військовим комісаріатом щорічно здійснюється запит до виконавчих органів місцевого самоврядування про надання списків офіцерів запасу, які стоять на квартирному обліку у виконавчих органах, тим самим здійснюючи контроль з боку військового комісаріату. У м. Вільнянську Запорізької області Міністерством оборони України будівництво житла для військовослужбовців не ведеться. Відносно отримання інформації про будівництво житла на Південному мікрорайоні м.Запоріжжя, яке будується для воїнів-афганців, Запорізький обласний військовий комісаріат зазначив, що позивачу слід звернутися до Міського управління по будівництву та розквартируванню у м. Запоріжжі (т.1, а.с.22).

Листом від 05.08.2008 № с/15-924 Запорізький обласний військовий комісаріат зазначив, що вся відповідальність за квартирний облік, отримання житлового приміщення, порушення права позивача на своєчасне та безоплатне отримання житлового приміщення, гарантованого ч. 2 ст. 47 Конституції України та законодавством України, несе Виконавчий комітет Люцернянської сільської ради (т.1, а.с.23-24).

У свою чергу, Запорізька обласна державна адміністрація листом від 15.10.2009 №20-С-2960-2 поінформувала позивача, що остання не має повноважень щодо поновлення позивача у квартирній черзі та надання йому фінансової допомоги для погашення іпотечного кредиту (т.1, а.с.19). У листі від 11.06.2014 № 20-С-1339-г Запорізька обласна державна адміністрація розтлумачила, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб можуть бути оскаржені в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду (т.1, а.с.20).

Крім того, за дорученням Міністерства юстиції України Запорізька обласна державна адміністрація у 2016 році розглядала питання щодо виділення позивачу житла або виплати грошової компенсації та у підсумку повідомила останнього, що в області протягом 2014-2015 років за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам здійснювалось забезпечення житлом сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали безпосередню участь у зазначеній операції. Позивач, як зазначив вказаний вище орган державної влади, не належить до вищевказаної категорії. Отже, позивачу для отримання житла було рекомендовано звернутись за місцем проживання за участю громадської комісії з житлових питань, створеної при виконавчому комітеті для взяття на облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов (т.1, а.с.21).

Також, за захистом своїх прав, свобод та інтересів позивач звертався до судів різних інстанцій та різної предметної юрисдикції.

Так, постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2012 по справі № 0810/869/2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016, позов позивача до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області було задоволено частково та, відповідно:

визнано протиправним та скасовано Рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 17.05.2012 року № 6 «Про скасування Рішення виконавчого комітету Люцернянської сільської ради №3.11 по протоколу №3 від 13.07.1993 року «Про постановку на квартирний облік позачергового отримання житла військовослужбовця звільненого в запас (як воїна-афганця) ОСОБА_1 »;

визнано протиправними дії Люцернянської сільської ради та виконавчого комітету Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області відносно відмови у поновленні позивача на квартирному обліку позачергового отримання житла;

зобов`язано Люцернянську сільську раду та виконавчий комітет Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області терміново поновити позивача на квартирному обліку позачергового отримання житла (т.1, а.с.31-37).

У свою чергу, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11.03.2015 по справі № 314/138/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06.05.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у задоволенні позову позивача до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, виконавчого комітету Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про стягнення грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення було відмовлено (т.1, а.с.60-65).

Запорізький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 05.08.2014 по справі № 808/4566/14 також відмовив у задоволенні позову позивача до Кабінету Міністрів України, Запорізької обласної державної адміністрації, Люцернянської сільської ради та Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчини певні дії. Вказане судове рішення не було оскаржено жодним з учасників справи та, відповідно, набрало законної сили 11.10.2014 (т.1, а.с.27-30).

29.01.2016 Виконавчий комітет Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області видав позивачу довідку № 20-С, в якій вказано, що рішенням Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 13.07.1993 № 3.11 (протокол № 3 від 13.07.1993) позивача з 08.07.1993 було поставлено на квартирний облік позачергового отримання житла як воїна-афганця, як офіцера, звільненого в запас. Також, у довідці зазначено, що позивач перебуває на квартирному обліку у Люцернянській сільській раді Вільнянського району Запорізької області позачергового отримання житла як учасник бойових дій в Афганістані, інвалід війни та військовослужбовець офіцер, звільнений з військової служби в запас. Разом з позивачем на квартирному обліку позачергового отримання житла перебувають: дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час перебування на квартирному обліку позачергового отримання житла з 08.07.1993 по теперішній час на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області позивачу житлове приміщення не надавалося, грошова компенсація за належне для отримання житло також не виплачувалась (т.1, а.с.131).

В якості підстави для видачі довідки від 29.01.2016 № 20-С значиться облікова справа квартирного обліку позивача, призначення для пред`явлення до Запорізького окружного адміністративного суду (т.1, а.с.131).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2016 по справі №808/265/16 було частково задоволено позов позивача до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, а саме:

визнано протиправними дії Міністерства оборони України відносно відмови у здійсненні розрахунку та виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення згідно п. 1 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;

зобов`язано Міністерство оборони України на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і статей 1, 9 Житлового кодексу УРСР здійснити виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення ОСОБА_1 (т.1, а.с.66-71).

Однак, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017, апеляційну скаргу Міністерства оборони України було задоволено, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2016 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено (т.1, а.с.72-77).

У травні 2020 року позивач звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом, ідентичним тому, що розглядається у даній справі. Запорізький районний суд Запорізької області своєю ухвалою від 07.05.2020 по справі № 317/1209/20 направив цивільну справу за підсудністю до Вільнянського районного суду Запорізької області (т.1, а.с.83).

27.11.2020 Вільнянський районний суд Запорізької області прийняв рішення по справі № 317/1209/20, яким відмовив у задоволенні цивільного позову позивача до Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради, Вільнянської районної державної адміністрації, Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування на забезпечення безоплатним житловим приміщенням, стягнення майнової та моральної шкоди (т.1, а.с.84-89).

Однак, постановою Запорізького апеляційного суду від 09.02.2021 по справі №317/1209/20 апеляційну скаргу позивача було задоволено частково; скасовано рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.11.2020 по справі № 317/1209/20; закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу його право на звернення з позовом до адміністративного суду (т.1, а.с.90-92).

Вирішуючи питання щодо об`єктивного існування факту допущення органами місцевого самоврядування відповідачем 1, відповідачем 2, відповідачем 3 протиправної бездіяльності по виконанню ч. 2 ст. 47 Конституції України та вимог законодавства України відносно права позивача на своєчасне забезпечення безоплатним житловим приміщенням або отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, за приписами ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Статтею 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 ст. 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до ч. 9 ст. 12 аналізованого нормативно-правового акту військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Слід зазначити, що Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII) безпосередньо визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається пільга у вигляді позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн протягом року.

Згідно зі ст. 36 Житлового кодексу України (далі ЖК України) облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

За приписами ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Поряд із цим, законодавець у ст. 48-1 ЖК України визначив, що порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

02.09.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян», якою затвердив Порядок.

Відповідно до п. 2 Порядку його дія поширюється на: військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їх сімей; осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей; сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.

Згідно з п. 3 Порядку військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

За приписами п. 5 Порядку черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Розмір грошової компенсації (K) розраховується за формулою:

де 13,65 визначена законодавством норма жилої площі на одну особу, кв. метрів;

N кількість осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

17 загальна нежила площа житла на сім`ю з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», кв. метрів;

Дпл додаткова жила площа, що надається окремим категоріям військовослужбовців та членам їх сімей, визначеним законодавством, у розмірі 10 кв. метрів;

В0 гранична вартість 1 кв. метра загальної площі житла для визначення розміру грошової компенсації, яка не повинна перевищувати опосередковану вартість будівництва житла за регіонами України, затверджену в установленому законодавством порядку, для мм. Києва, Дніпра, Львова, Одеси та Харкова, збільшену в 1,75 раза, для міст - обласних центрів, а також міст обласного значення з населенням понад 300 тис. осіб - в 1,5 раза, для міст обласного значення з населенням від 100 тис. до 300 тис. - в 1,25 раза, для інших населених пунктів - опосередковану вартість у відповідній області (п. 8 Порядку).

Пунктами 9-12 Порядку регламентовано, що Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв`язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.

Житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, військовими комісарами та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальними органами, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв`язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Міністрові інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, керівнику розвідувального органу, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв`язку.

Судом встановлено, що позивач у період з 1973 року по 1993 рік проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах СРСР на території Латвійської республіки. 27.04.1993 командир Військової частини НОМЕР_3 видав наказ про звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (Афганістан) (т.2, а.с.14). Вислуга років позивача у Збройних Силах СРСР становить 31 рік.

Після припинення існування СРСР та повернення до України позивач був поставлений Виконавчим комітетом Люцернянської сільської ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області на квартирний облік позачергового (як воїн-афганець) отримання житла військовослужбовця, звільненого в запас, про що складено Протокол від 13.07.1993 № 3 (т.2, а.с.13).

Оскільки право позивача на забезпечення безоплатним житловим приміщенням не було практично реалізовано, він неодноразово звертався до органів державної влади та органів місцевого самоврядування різного рівня, зокрема до: Запорізького обласного військового комісаріату, Запорізької обласної державної адміністрації, Міністерства юстиції України.

Листами від 18.05.2005 № 118-55318 (т.1, а.с.22) та від 05.08.2008 № с/15-924 (т.1, а.с.23-24) Запорізький обласний військовий комісаріат інформував позивача, що військовим комісаріатом щорічно здійснюється запит до виконавчих органів місцевого самоврядування про надання списків офіцерів запасу, які стоять на квартирному обліку у виконавчих органах, тим самим здійснюючи контроль з боку військового комісаріату. У м. Вільнянську Запорізької області Міністерством оборони України будівництво житла для військовослужбовців не ведеться. Вся відповідальність за квартирний облік, отримання житлового приміщення, порушення права позивача на своєчасне та безоплатне отримання житлового приміщення, гарантоване ч. 2 ст. 47 Конституції України та законодавством України, несе Виконавчий комітет Люцернянської сільської ради.

У свою чергу, Запорізька обласна державна адміністрація, як було вказано у листі від 15.10.2009 №20-С-2960-2, не має повноважень щодо поновлення позивача у квартирній черзі та надання йому фінансової допомоги для погашення іпотечного кредиту (т.1, а.с.19).

Крім того, за дорученням Міністерства юстиції України Запорізька обласна державна адміністрація у 2016 році розглядала питання щодо виділення позивачу житла або виплати грошової компенсації та у підсумку повідомила останнього, що в області протягом 2014-2015 років за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам здійснювалось забезпечення житлом сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали безпосередню участь у зазначеній операції. Позивач не належить до вищевказаної категорії, у зв`язку з чим Запорізькою обласною державною адміністрацією для отримання житла було рекомендовано звернутись за місцем проживання за участю громадської комісії з житлових питань, створеної при виконавчому комітеті для взяття на облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов (т.1, а.с.21).

Також, суд встановив, що за захистом своїх житлових прав позивач звертався до судів різних інстанцій та юрисдикцій, проте гарантоване ч. 2 ст. 47 Конституції України право позивача на своєчасне забезпечення безоплатним житловим приміщенням і не було практично реалізоване.

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового акту віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Окрім того, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Подібний правовий підхід є усталеним у правозастосовній практиці Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та міститься, зокрема, у постановах від 07.07.2021 по справі № 9901/345/20 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 98368445), від 19.08.2021 по справі № 640/13881/19 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 99123307), від 18 лютого 2021 року у справі №160/6885/19 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 94973800) та ін.

Отже, наріжними питаннями, які суд повинен вирішити при розв`язанні даного публічно-правового спору, є предметна компетентність, об`єктивна необхідність та реальна можливість відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 забезпечити гарантоване Основним Законом право позивача на своєчасне забезпечення безоплатним житловим приміщенням.

Суд вважає за необхідне зазначити, що по відношенню до досліджуваних правовідносин існує низка преюдиційних фактів, встановлених судами різних інстанцій та юрисдикцій у відповідних рішеннях, які, виходячи з положень ч. 4 ст. 78 КАС України, повинні бути враховані при прийнятті рішення у даній справі.

Зокрема, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.07.2016 по справі № 808/265/16 зауважив, що право на одержання грошової компенсації у військовослужбовців, які перебувають на обліку громадян та які потребують поліпшення житлових умов, виникає за умови надходження черги військовослужбовця для отримання житла. Тобто, лише при надходженні черги військовослужбовця для отримання житла у нього існує альтернатива вибору щодо отримання житла або за бажанням отримання грошової компенсації.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду встановила, що станом на день розгляду судом даної адміністративної справи по суті, черга позивача на отримання житлового приміщення не надійшла у зв`язку з тим, що в період з 1993 року по 2012 рік багатоквартирне житло і індивідуальні житлові будинки Люцернянською сільською радою за бюджетні кошти не будувались, придбання житла не здійснювалось. Крім того, відповідно до Порядку право на отримання компенсації виникає лише у тих осіб, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році.

Додатково судова колегія звернула увагу позивача на позицію Міністерства оборони України про відсутність правових підстав для виплати йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у зв`язку з його перебуванням на квартирному обліку у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, що, на думку апеляційного суду, вимагає від позивача упорядкувати свої правовідносини з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України в частині формування його облікової справи квартирно-експлуатаційною частиною відповідного району, та внесення його до узагальненого списку осіб, що перебувають на обліку, які знаходяться у ГКЕУ ЗС України. Через не вирішення зазначених спірних питань позивач навіть при настанні його черги на отримання житлового приміщення по квартирному обліку у виконкомі Люцернянської сільради Вільнянського району Запорізької області буде позбавлений можливості отримати відповідно до Порядку грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення (позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 59269670, т.1, а.с.72-74).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 касаційна скарга позивача була залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 без змін (т.1, а.с.75-77).

Отже, суд вважає за можливе екстраполювати правові висновки Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, викладені у постанові від 05.07.2016 по справі № 808/265/16 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 в частині того, що у Люцернянської сільської ради, правонаступником якої є відповідач 2, була відсутня реальна можливість та об`єктивна необхідність вчинити дії, спрямовані на забезпечення позивача безоплатним житловим приміщенням.

Також, суд вважає за необхідне звернутись до рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11.03.2015 по справі № 314/138/15-ц за позовом позивача до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про стягнення грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення (головуючий суддя Галянчук Н.М.), яке у подальшому було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06.05.2015 (т.1, а.с.62-63) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.10.2015 (т.1, а.с.60-65).

Так, суди першої, апеляційної та касаційної інстанції при вирішенні вказаної справи дійшли узгодженого висновку, що, виходячи з системного аналізу ст.ст. 6, 7, 140 Конституції України, Люцернянська сільська рада Вільнянського району Запорізької області та Виконавчий комітет Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області є органами місцевого самоврядування, а не центральними органами виконавчої влади, тому не уповноважені державою надавати компенсацію військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення.

Оскільки положення законодавства у відповідній сфері правовідносин залишаються актуальними, а обставини справи суттєво не змінились, суд доходить висновку про те, що відповідач 1, відповідач 2, відповідач 3 не наділені предметною компетенцією на вирішення питання щодо забезпечення позивача безоплатним житловим приміщенням або виплати відповідної грошової компенсації.

Додатково суд вважає за необхідне зауважити, що позивач має право на позачергове отримання житла, проте чинним законодавством не встановлено переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими позачерговиками, а забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю та у порядку, передбаченому законодавством. Судовий орган не може підміняти собою суб`єктів владних повноважень, які здійснюють відповідний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та надають житлові приміщення та виходити за межі позовних вимог.

Наведене узгоджується із правовими висновками, зробленими Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц (провадження № 61-3775св18), від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19), від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20), від 22.05.2020 року у справі № 522/16805/17.

На думку суду, не можуть свідчити про протиправну бездіяльність відповідачів й про відповідну майнову шкоду в дійсній справі наявні кредитно-іпотечні відносини між позивачем та банком на підставі укладених між ними договорів від 19.07.2005 № ZPVLGK00000521 та від 21.07.2005 № 574 (т.2, а.с.18-20), оскільки позивач отримував кредит не у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а в приватному порядку, шляхом укладення кредитного договору з комерційним банком, без залучення відповідних державних органів та встановлення їхнього статусу та зобов`язань відповідно до договору. Умови щодо розрахунків та зобов`язань за таким договором визначаються лише позивачем та банківською установою. Тобто, позивач не може вимагати від відповідачів здійснення ними дій щодо погашення частини кредитних зобов`язань по договору, який укладено у приватному порядку.

Відповідного висновку дійшов Запорізький окружний адміністративний суд під час розгляду адміністративної справи № 808/4566/14 за позовом позивача до Кабінету Міністрів України, Запорізької обласної державної адміністрації, Люцернянської сільської ради та Виконавчого комітету Люцернянської сільської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя Недашківська К.М., судді Горобцова Я.В., Нечипуренко О.М.) (т.1, а.с.27-30).

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 по справі №808/4566/14 набрала законної сили 11.10.2014.

Стосовно посилання позивача на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01.08.2017 по справі №331/3123/15-ц за позовом позивача до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, суд вважає за необхідне зауважити, що останні були скасовані постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зауважив, що вартість неотриманого позивачами житлового приміщення не може вважатися майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, як вважають позивачі, оскільки вказане житлове приміщення надавалось позивачам у користування, а не у власність. Отже, обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у відповідній частині, також не знайшли свого фактичного підтвердження.

Крім того, вартість неотриманого позивачами житлового приміщення не може вважатися упущеною вигодою в розумінні статті 22 ЦК України, оскільки упущена вигода позивачів полягає в тих доходах, які позивачі недоотримали або недоотримають внаслідок порушених цивільних прав.

Отже враховуючи, що відсутня шкода, яка підлягала б відшкодуванню позивачам на підставі статей 22, 1166 ЦК України та відповідно інші елементи цивільно-правової відповідальності (протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні), у зв`язку з чим відсутня цивільно-правова відповідальність відповідача.

Викладені вище обставини у їх сукупності, на переконання суду, свідчать про те, що у відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 була відсутня предметна компетентність, об`єктивна необхідність та реальна можливість забезпечити гарантоване Основним Законом право позивача на своєчасне забезпечення безоплатним житловим приміщенням або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Відтак, ознак протиправної бездіяльності з боку вказаних вище суб`єктів владних повноважень не вбачається. Належних та достатніх доказів зворотнього позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, не доведено факту допущення відповідачем 1, відповідачем 2, відповідачем 3 протиправної бездіяльності по виконанню ч. 2 ст. 47 Конституції України та вимог законодавства України відносно права позивача на своєчасне забезпечення безоплатним житловим приміщенням. Зокрема, позивач не навів обставини, які б дозволили відступити від усталеної правозастосовної практики щодо сутності протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а також не приймати до уваги факти, що мають преюдиційне значення, встановлені судами цивільної та адміністративної юрисдикцій в інших пов`язаних справах.

У свою чергу, суд вважає, що відповідачі надали достатні та переконливі докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 10, 14, 90, 139, 143, 241 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) доЗапорізької районної ради Запорізької області (адреса реєстрації: 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт Кушугум, вул. Соборна, буд.23; фактична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Розенталь, буд.3а, код ЄДРПОУ 20487228), Михайлівської сільської ради (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с.Михайлівка, вул.Слободчикова, буд.17, код ЄДРПОУ 04353238), Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с.Михайлівка, вул.Слободчикова, буд.17, код ЄДРПОУ 25711498), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022), провизнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 14 вересня 2021 року.

Суддя І.В.Садовий