Рішення
від 15.09.2021 по справі 428/6288/21
СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №428/6288/21

Провадження №2/428/1360/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 р. Сєвєродонецький міський суд

Луганської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

за участю секретаря Продченко О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з 29.05.2018 вона була звільнена з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот , проте повного розрахунку з нею проведено не було. Заборгованість з заробітної плати в сумі 23 178,91 грн. була виплачена лише 08.04.2021. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 142 333,53 грн.

12.07.2021 року судом постановлено ухвалу про розгляд зазначеної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який заявлений позивачем до стягнення, є неспівмірно великим.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 30.06.1981 на ім`я ОСОБА_1 , позивач була звільнена з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот 29.05.2018 за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Відповідно до копії листа ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот № 1510 від 31.05.2018, заборгованість по заробітній платі перед позивачем склала 23 178,91 грн. З копії заяви на видачу готівки № ТR.58042.24.262, оформленої 08.04.2021 АБ Кліринговий Дім вбачається, що на рахунок позивача 08.04.2021 була перерахована сума заробітної плати в розмірі 23 178,91 грн. Згідно з копією довідки ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот № 36123 від 31.05.2018 про середню заробітну плату відповідно до ПКМУ № 100 середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 26,28 грн., середньомісячна кількість годин за період - 163,0 год., середньомісячна заробітна плата - 4283,64 грн.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц було здійснено відступ від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вказано, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

При цьому з вищевикладеного вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, можуть проводитися з розрахунку відпрацьованих годин працівника, якщо це є доцільним.

Системний аналіз вищевикладених правових норм дозволяє суду дійти висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач не надав доказів на користь протилежного.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач була звільнена 29.05.2018, тобто в день, коли вона знаходилася на роботі і оплата за який була нарахована їй при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача і до дня, коли позивачу було сплачено нараховану, але не виплачену заробітну плату в повному обсязі 08.04.2021, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 30.05.2018 по 07.04.2021.

Середньогодинна заробітна плата позивача складає 26 грн. 28 коп. згідно довідки, наданої відповідачем.

Середньомісячне число робочих годин позивача згідно довідки, наданої відповідачем, складає 163,0 робочих годин.

Загальна кількість робочих годин за період з 30.05.2018 по 07.04.2021 включно становить 5 594,5 год., яка складається з кількості робочих годин за 2 робочих дня затримки у травні 2018 року (163,0 год. : 21 робочих дня у травні 2018 року х 2 робочих днів затримки = 15,5 год.), за 34 повних місяців затримки з червня 2018 року по березень 2021 року (163,0 год. х 34 місяців = 5 542 год.) та за 5 робочих днів затримки у квітні 2021 року (163,0 год. : 22 робочих днів у квітні 2021 року х 5 робочих дня затримки = 37,0 год.).

Отже, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 147 023,46 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 26,28 грн. х 5 594,5 год. = 147 023,46 грн.).

Отже, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги. За вищенаведеним підрахунком суду середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 147 023,46 грн.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_3 , остання просить суд стягнути з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 142 333,53 грн., тобто у розмірі меншому від суми 147 023,46 грн., розрахованої судом відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100.

За таких обставин, враховуючи, що в силу принципу диспозитивності суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути на користь позивача суму більшу, ніж заявлена ним у позові, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог у сумі 142 333,53 грн.

Крім того, враховуючи висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, адже його розмір в сумі 142 333,53 грн. є неспівмірно великим.

Заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем була погашена 08.04.2021, тобто після спливу майже трьох років з часу звільнення з роботи, яке мало місце 29.05.2018. Відповідачем не було доведено, що у нього була відсутня фінансова можливість для виплати позивачу суми заробітку при звільненні.

Сума невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати складає 23 178,91 грн., тобто ця сума в шість разів менша, ніж сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2017 - 2020 роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 23 178,91 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Підводячи підсумок суд зазначає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2018 по 07.04.2021, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 23 178 грн. 91 коп.

За таких підстав, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот (код ЄДРПОУ 33270581, місцезнаходження: Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2018 по 07.04.2021, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 23 178 (двадцять три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 91 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович

Дата ухвалення рішення15.09.2021
Оприлюднено17.09.2021

Судовий реєстр по справі —428/6288/21

Рішення від 15.09.2021

Цивільне

Сєвєродонецький міський суд Луганської області

Юзефович І. О.

Ухвала від 12.07.2021

Цивільне

Сєвєродонецький міський суд Луганської області

Юзефович І. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні