Постанова

від 13.09.2021 по справі 320/3310/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3310/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дроздівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Дроздівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Дроздівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (код ЄДРПОУ 25566352) за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Леніна (Шкільна), буд.1-А шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 27.01.2020 № 69.

Рішенням Київського адміністративного суду від 07.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021, адміністративний позов задоволено: застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Дроздівської загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (код ЄДРПОУ 25566352), за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Леніна (Шкільна) 1А шляхом зобов`язання Дроздівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 27.01.2020 № 69.

У подальшому, до суду першої інстанції надійшла заява Дроздівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про відстрочення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що наявні обґрунтовані підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною першою статті 378 КАС передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Разом з тим, згідно з частинами третьою та четвертою статті 378 КАС підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, за правилами частини п`ятої цієї статті відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Із системного аналізу наведених положень слідує, що відстрочення, розстрочення виконання рішення суду здійснюється у виняткових випадках і є правом, а не обов`язком суду, а відповідне рішення приймається судом на основі закону та власних переконань.

Необхідною умовою для надання відстрочення виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

У свою чергу, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути лише конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Як зазначалося, рішенням Київського адміністративного суду від 07.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021, застосовано заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації (роботи) будівлі Дроздівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що виконання рішення у даній справі полягає саме у зупиненні роботи об`єкта, а не усуненні певних порушень. Суди у даній справі не ухвалювали рішень щодо зобов`язання відповідача усунути певні порушення. Доводи скаржника, які стосуються неможливості усунення порушень, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі щодо зупинення експлуатації об`єкта до усунення таких порушень.

Окрім того, суди приймаючи рішення по суті спору у даній справі, виходили із того, що відповідачем не усунуто всіх виявлених порушень, які є такими, що створюють пряму загрозу життю та здоров`ю людей у разі виникнення пожежі. При цьому, судами відхилено посилання відповідача на обмежене фінансування закладу, оскільки наявність порушень в першу чергу ставлять під загрозу життя дітей та працівників закладу, а при збереженні таких умов для працівників та відвідувачів закладу існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров`ю. Характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.

Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення у порівняні з інтересом відповідача.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Колегія суддів наголошує, що функціонування потенційно небезпечного об`єкта, не може бути виправданим необхідністю забезпечення права громадян на освіту.

Беручи до уваги викладене, заходи з відстрочення виконання рішення суду у даній справі не можуть бути застосовані, у тому числі і з підстав неможливості усунення порушень вимог протипожежного законодавства.

Додатково колегія суддів зауважує, що про виявлені порушення заявнику було відомо з моменту складення ГУ ДСНС у Київській області акта перевірки від 27.01.2020, водночас, з моменту виявлення вказаних порушень минуло більше півтора року і заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження усунення всіх порушень.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дроздівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких