Ухвала

від 14.09.2021 по справі 442/7237/21

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/7237/21

Провадження № 1-кс/442/1405/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року

Слідча суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши клопотання старший слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 (матеріали кримінального провадження № 12021145110000168 від 03 вересня 2021 року, за ознаками ч.І ст.367 КК України), про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Старший слідчий СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до суду в рамках кримінального провадження №12021145110000168 від 03 вересня 2021 року, за ознаками ч.І ст.367 КК України, з клопотанням, в якому просить накласти арешт на нежитлові будівлі та приміщення з усіма їх при належностями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 02.09.2020р. до Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області надійшла ухвала слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.09.2020 у справі №442/4696/20 про зобов`язання внесення відомостей до СРДР за зверненням ТзОВ «Санаторій Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення щодо вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо неналежного виконання державним реєстратором Уличненської сільської ради Дрогобицького району ОСОБА_5 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, яке полягало у незаконному здійсненні ним державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_1 за третьою особою, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ТзОВ «Санаторій Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення, як власнику вказаних приміщень.

Так, у межах кримінального провадження за №12020145110000168 від 03.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.367 КК України проведено наступні слідчі (розшукові) дії:

- долучено ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 27.08.2020р., у якій зобов`язано уповноважених осіб Дрогобицького ВП ГУНП невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення викладені у заяві ТОВ «Санаторій Карпатські зорі», як надійшла до Дрогобицького ВП ГУНП 14.07.2020.

- долучено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від представника ТОВ «Санаторій Карпатські зорі» ЦРО від 14.07.2020.

- допитано як представника потерпілого ОСОБА_6 , який вказав, що на даний час є представником ТОВ «Санаторій Карпатські зорі». Відповідно до змісту повідомлення про вчинення кримінального правопорушення яке стало підставою для про ведення розслідування ціллю протиправних дій було мано ТзОВ «Санаторію Карпатські Зорі ЦРО», код ЄДРПОУ 36918333, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» належить на праві власності нерухоме майно за адресою вул. Курортна,3, с. Модричі, Дрогобицького району, котре складається з будівлі лікувального корпусу, позначену на плані літ. „А-2 загальною площею 377,8 м2 (індексний № 1610256); будівлі спального корпусу, позначену на плані літ. «В-3» загальною площею 1916 м2 (індексний № 1610933); приміщення їдальні, позначене на плані літ. „Б-1 загальною площею 642,9 м2, (індексний № 1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначене на плані літ. „Б-1, загальною площею 358,7 м2 (індексний № 1613364), що знаходяться на земельній ділянці площею 2,1462 га (кадастровий номер 4621284900:01:003:0241), яка належить Модрицькій сільській раді та перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі № 462120004000461 від 01 серпня 2012 року. Зокрема щодо даного майна двічі вчинялися протиправні реєстраційні дії. Незаконність таких дій встановлено відповідними рішеннями судів та компетентних органів. Зокрема дії державного реєстратора Управління державно: реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_7 було визнано протиправними рішенням Окружного адміністративного суду м Києва постановою від 19.04.2017р. у справі №826/5463/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/66397778), яка була залишена без змін ухвалок київського апеляційного ддміністративного суду від 12.09.2017р (http://reyestr.court.gov.ua/Review/68946004) Касаційна скарга на вказані рішення не подавалася. Крім цього, дії реєстратора ОСОБА_5 щодо майна товариства також були визнані протиправними через що останньому було анульовано доступу до Державного реєстру прав. Даний висновок було покладено в основу наказу Міністра Юстиції Д.Малюски №1232/5 від 27.03.2020 р., відтак протиправність дій ОСОБА_5 доведена в повному обсязі відповідним компетентним органом.

Крім того, вказані протиправні реєстраційні дії здійснювалися зверненням та в інтересах ОСОБА_8 , який намагається в протиправний спск заволодіти майном Товариства. Зокрема на момент здійснення реєстраційних дій котрі є предметом розслідування по даному провадженню щодо майна товариства були чинними заборони накладені рішеннями судів на кладені на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі № 442/4168/17 від 08.06.2017р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67248722), ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/4416/16 від 04.12.2017р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70749149) та ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі № 442/4490/18 від 17.07.2018 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75511455). Проте такі заходи судового захисту майна товариства не убезпечили його від протиправних посягань зі сторони зацікавлених осіб.

- долучено до матеріалів кримінального провадження ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 21.03.2018 згідно з яким договір купівлі-продажу укладений між ПАТ «Укрінком» з ТОВ «Карпатські Зорі» було визнано недійсним. 27.07.2021р. досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12020145110000168 від 03.09.2020, було доручено старшому слідчому СВ Дрогобицького РВП ОСОБА_3

31.08.2021р. до СВ Дрогобицького РВП звернувся представник ТОВ «Карпатські Зорі» з клопотанням, у якому просить накласти арешт на нежитлові будівлі та приміщення з усіма їх приналежностями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю лікувального корпусу, позначену на плані літ. «А-2» загальною площею 377,8 м2 (індексний № 1610256); будівлі спального корпусу, позначену на плані літ. „В-3, загальною площею 1916 м2 (індексний № 1610933); приміщення їдальні, позначене на плані літ. „Б-1 загальною площею 642,9 м2, (індексний № 1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначене на плані літ. „Б-1 загальною площею 358,7 м2 (індексний № 1613364), що знаходяться на земельній ділянці площею 2,1462 га (кадастровий номер 4621284900:01:003:0241), яка належить Модрицькій сільській раді. З метою забезпечення такого Заборонити будь - яким особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме нежитлових будівель та приміщень з усіма їх приналежностями, що розташовані за адресою: що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю лікувального корпусу 2А загальною площею 377,8 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 762555046212); будівлю спального корпусу, З,В, загальною площею 1916 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 762711446212); приміщення їдальні, 1, Б загальною площею 642,9 м2, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 762777846212); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод 1, Б, загальною площею 358,7 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 762810446212), що знаходяться на земельній ділянці площею 2,1462 га (кадастровий номер 4621284900:01:003:0241), та вчиняти будь - які дії спрямовані на відчуження зазначеного вище майна на користь будь-яких інших осіб та реєструвати такі зміни у відповідних державних реєстрах та заборонити будь-яким особам здійснювати будь-які правочини та дії, спрямовані на відчуження, передачу в оренду ( найм), управління, суборенду, лізинг чи інші види оплатного чи безоплатного користування чи володіння іншими особами спірним майном, видавати довіреності щодо нежитлових будівель та приміщень з усіма їх при належностями, що розташовані иза адресою : АДРЕСА_1 . Згідно ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 17.07.2018р., було накладено арешт на будівлю лікувального корпусу, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 377,8м.2., будівлі спального корпусу, позначену на плані літ. «В-3», загальною площе. 1916м.2., приміщення їдальні, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 642,9 м.2, приміщення холу, кінозалу, кювету мінеральних вод, позначене на плані літ «Б-1» загальною площею 358,7 м.2.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просить клопотання задоволити.

Старший слідчийСВ ДрогобицькогоРВП ГУНПу Львівськійобласті ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився.

Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Крім того, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Таким чином, слідчий суддя дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, а доводи старшого слідчого СВ ДрогобицькогоРВП ГУНПу Львівськійобласті ОСОБА_3 являються безґрунтовними.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому судом враховано те, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди), однак суд не вважає, що є достатні підстави для накладення арешту на майно.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як вбачається з матеріалів клопотання, воно не містить переліку наявних ризиків, що доводять необхідність такого арешту, у клопотанні слідчого відсутні доводи про те, що незастосування заборони у вигляді арешту майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, суд, при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

За змістом положень КПК України обов`язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов`язаний відмовляти у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна не буде надано особою, що подала клопотання.

Відповідно ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що не доводить необхідність арешту майна, з метою вказаною у клопотанні, та яке явно порушуватиме справедливий баланс інтересів власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна за вищенаведених обставин не може підлягати задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 131, 132, 163, 167, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Відмовити старшому слідчомуСВ ДрогобицькогоРВП ГУНПу Львівськійобласті ОСОБА_3 (матеріали кримінальногопровадження №12021145110000168від 03вересня 2021року,за ознакамич.Іст.367КК України),у задоволенні клопотання про арешт майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_1