Рішення

від 06.09.2021 по справі 902/279/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2021 р. Cправа № 902/279/18 за позовом: Заступника прокурора Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100)

до: Публічного акціонерного товариства "Жорнище" (вул. Бойка, 17, с. Жорнище Іллінецького р-ну Вінницької області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" (вул. Сергія Зулінського, буд. 9, м. Вінниця, Вінницька обл., 21022)

про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, -

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників сторін:

прокурора: Паук В.В.

позивача: Сенів А.М.

відповідача: Путілін Є.В.

третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Жорнище" про повернення самовільно зайняті земельні ділянки, а саме: земельну ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 239,2 га, квартали 38-41, що розташовані за межами населеного пункту села Жорнище Іллінецького району Вінницької області та земельну ділянку водного фонду площею 11,9089 га з кадастровим номером 0521282400:06:001:0112, що розташована за межами населеного пункту села Жорнище Іллінецького району Вінницької області шляхом підписання акту прийому-передачі.

Ухвалою суду від 06.06.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/279/18 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 прийнято відмову прокурора, позивача від позову в частині зобов`язання ПАТ "Жорнище" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки водного фонду площею 11,9089 га з кадастровим номером 0521282400:06:001:0112, що розташована за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Закрито провадження у справі № 902/279/18 в частині вимог щодо зобов`язання ПАТ "Жорнище" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки водного фонду площею 11,9089 га з кадастровим номером 0521282400:06:001:0112, що розташована за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області шляхом підписання акта прийому-передачі.

В іншій частині позовні вимоги задоволено, зобов`язано ПАТ "Жорнище" повернути Вінницькій обласній державній адміністрації самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 239,2 га, квартали 38-41, що розташовані за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області шляхом підписання акту прийому-передачі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2019 р. залучено Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" до участі у справі №902/279/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 у справі № 902/279/18 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2019р постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 у справі №902/279/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. На новому розгляді суд ухвалою від 27.11.2021 закрив провадження у справі № 902/279/18 та відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про поворот виконання рішення. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 апеляційну скаргу задоволено, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.11.2020 у справі № 902/279/18 скасовано. Справу передано до Господарського суду Вінницької області для розгляду по суті.

12.02.2021 до Господарського суду Вінницької області повернулися матеріали справи № 902/279/18 після її перегляду Північно-західним апеляційним господарським судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 справу № 902/279/18 передано на розгляд судді Колбасову Ф.Ф.

Ухвалою від 17.02.2021 вказану справу прийнято до свого провадження визначеним складом суду за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 04.03.2021.

За результатами судового засідання, яке відбулося 04.03.2021 підготовче судове засідання відкладено до 23.03.2021.

Разом з тим, підготовче засідання, призначене на 23.03.2021, не відбулось в зв`язку із перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікарняному. 02.04.2021 суддя Колбасов Ф.Ф. помер.

Відповідно до ст. 126 Конституції України повноваження суддi припиняються у разi його смертi. Згідно п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи. На підставі викладеного, керуючись ст. 126 Конституції України, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/279/18 для передачі іншому складу суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 справу № 902/279/18 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 07.04.2021 р. прийнято до провадження справу № 902/279/18. Призначено у справі підготовче засідання на 05.05.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор.

Представник позивача та представник відповідача не з`явились, при цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені ухвалою суду від 08.04.2021 р.

Суд зауважує, що від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, проти якого представник позивача не заперечив.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Ухвалою суду від 05.05.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 01.06.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор та представник відповідача.

Представник позивача та третьої особи не з`явились, при цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені ухвалою суду від 05.05.2021 р.

Суд зауважує, що від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні прокурором було усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 23.06.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор, представник позивача, представник відповідача.

Представник третьої особи не з`явився, при цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 01.06.2021 р. 23.06.2021р. ухвалою суду замінено позивача Вінницьку обласну державну адміністрацію на його правонаступника Вінницьку обласну раду.

Ухвалою суду від 23.06.2021 р. повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, що відбудеться 02.07.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача та прокурор.

Представник позивача не з`явився, при цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.06.2021 р.

За наслідками розгляду справи суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 02.07.2021 р. повідомлено учасників справи про призначення судового розгляду справи по суті, що відбудеться 04.08.2021 р.

Представник третьої особи не з`явився, при цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 02.07.2021 р.

В судовому засідання представник позивача заявив усне клопотання про поновлення процесуальних строків.

Прокурор та представник позивача не заперечили проти даного клопотання.

Судом було задоволено клопотання представника позивача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.08.2021 р. судове засідання у справі призначено на 30.08.2021р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача та прокурор.

Представник третьої особи не з`явився, при цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.08.2021 р.

Ухвалою суду від 30.08.2021 було повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, що відбудеться 06.09.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор, представник позивача, представник відповідача. Представник третьої особи не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 30.08.2021 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.10.1996 Жорницькою сільською радою видано, відповідно до рішення 8 сесії 22 скликання Жорницької сільської ради народних депутатів від 15.08.1996, Державний акт (серія І-ВН № 000001), за яким Держгоспу «Жорницький» у постійне користування передано земельну ділянку загальною площею 3048,64 га, з яких 266,7368 га земель лісогосподарського призначення та 9,2 га земельних ділянок водного фонду (том 1, а.с.174-182).

Земельні ділянки за Державним актом серія І-ВН №000001 розташовані на території с.В`язовиця, с.Жорнище, Жорницької, Красненківської, Якубівської сільських рад Іллінецького району, Іваньківської сільської ради Липовецького району та Бондурівської сільської ради Немирівського району за межами населеного пункту.

У зв`язку з реформуванням колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) області на засадах колективної та приватної власності на землю і майно та створення на їх основі різних типів господарських структур, відповідно до вимог ст.27 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) на 21 сесії Вінницької обласної ради від 26.06.2001 прийнято рішення №446 «Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів» ) припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) області згідно Переліку, в т.ч. і Держгоспу «Жорницький» (том 1 а.с. 81-86).

Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації № 307 від 25.09.2002 р. «Про надання в постійне користування земель лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблагроліс» відповідно до положень ч. 2 ст. 57, ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України та ст.9 Лісового кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення колишнього Держгоспу «Жорницький» передано у постійне користування Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» (том 1 а.с. 69-72).

Господарським судом встановлено, що з реєстраційної справи ПАТ "Жорнище" № 1_152_000324_08, копія якої знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що Держгосп "Жорницький" в ході проведення приватизації перетворено у СВАТ "Жорнище", а в подальшому реорганізовано у ПАТ "Жорнище".

22.03.2018 Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій області у відповідь на запит прокуратури Вінницької області щодо надання документів, які стали підставою для передачі прав від перетвореного державного підприємства до правонаступника, повідомило, що під час приватизації, в матеріалах інвентаризації Держгоспу "Жорницький", станом на 01.11.1995 право користування земельною ділянкою не обліковувалось і не увійшло до статутного капіталу СВАТ "Жорнище". Для внесення в план приватизації відомостей про земельну ділянку, регіональному відділенню було надано копію Державного акта (серія І-ВН №000001) на право постійного користування землею Держгоспом "Жорницький". Акт приймання-передачі (розподільчий або передаточний баланс) про передачу земельних ділянок та інших документів, які свідчать про передачу спільних земельних ділянок у користування СВАТ "Жорнище" від Держгоспу "Жорницький" не складалися.

Вінницьке обласне лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" звернулося до заступника прокурора Вінницької області із листом від 25.05.2018 за № 271 в якому повідомило, що ПАТ "Жорнище" продовжує використовувати земельні ділянки лісового фонду загальною площею: 239,2 га, квартали 38-41, які розташовані за межами населеного пункту с. Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області.

Таким чином, прокурор вважає, що за відсутності рішень уповноважених виконавчих органів держави та відсутності у відповідача правовстановлюючих документів щодо передачі останньому спірних земельних ділянок у користування, прокурор, позивач зазначають про самовільне зайняття відповідачем земель лісогосподарського призначення та звернувся з позовом до суду з вимогою повернути самовільно зайняті земельні ділянки у відання уповноваженого органу.

Суд зауважує, що наведене досліджувалось судом, а саме 03.12.2018 у даній справі було прийнято рішення, яким прийнято відмову прокурора, позивача від позову в частині зобов`язання ПАТ "Жорнище" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки водного фонду площею 11,9089 га з кадастровим номером 0521282400:06:001:0112, що розташована за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Закрито провадження у справі № 902/279/18 в частині вимог щодо зобов`язання ПАТ "Жорнище" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки водного фонду площею 11,9089 га з кадастровим номером 0521282400:06:001:0112, що розташована за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області шляхом підписання акта прийому-передачі.

В іншій частині позовні вимоги задоволено, зобов`язано ПАТ "Жорнище" повернути Вінницькій обласній державній адміністрації самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 239,2 га, квартали 38-41, що розташовані за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області шляхом підписання акту прийому-передачі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оспорювані земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 239,2 га, квартали 38-41, що розташовані за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області перебувають в користуванні ПАТ "Жорнище" без правовстановлюючих документів, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2019 р. залучено Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" до участі у справі №902/279/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 у справі № 902/279/18 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2019 р. постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 р. та рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 р. у справі №902/279/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Суд зауважує, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду для вирішення цього позову по суті, господарські суди попередніх інстанцій повинні були, насамперед, установити, чи порушено право позивача у справі, тобто чи має місце факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем у справі.

Верховний Суд крім іншого зазначив, про відсутність у матеріалах цієї справи документів, які б свідчили про фактичне використання (зайняття) спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення ПАТ "Жорнище".

Ухвалою суду від 10.01.2020 суддею Маслієм І.В. прийнято справу № 902/279/18 до свого провадження (новий розгляд).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.11.2020 р. у справі № 902/279/18 закрито провадження; відмовлено у задоволенні клопотання представника ПАТ "Жорнище" про поворот виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 р. у даній справі.

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами у справі відсутній спір щодо самовільного зайняття відповідачем земель лісогосподарського призначення і водного фонду та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок у відання уповноваженого органу, тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Жорнище" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.11.2020 р. у справі № 902/279/18 - задоволено. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.11.2020 р. у справі № 902/279/18 - скасувати. Справу № 902/279/18 передано до Господарського суду Вінницької області для розгляду по суті.

Приймаючи дану постанову, суд зауважив що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що повернення земельної ділянки відбувалося в рамках відкритого виконавчого провадження відповідно на виконання наказу суду від 26.04.2019 р. № 902/279/18 з примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 р., яке в подальшому постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2019 р. було скасовано.

При цьому, питання щодо правомірності чи безпідставності заявлених прокурором вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки судом першої інстанції не розглянуто, у зв`язку з чим спір між сторонами залишився невирішеним.

З врахуванням викладеного предметом позову у справі є вимога заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ПАТ "Жорнище" про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а саме: земельну ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 239,2 га, квартали 38-41, що розташовані за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області шляхом підписання акта прийому-передачі.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як уже зазначалось судом, предметом позову у справі є вимога про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 239,2 га, квартали 38-41, яка розташована за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області, шляхом підписання акта прийому-передачі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, згідно положень ст. 126 вказаного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється реєстрацією відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Так, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Виходячи з приписів ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 цієї статті).

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок на момент звернення до суду із заявленим позовом прокурор послався на лист Вінницького обласного лісогосподарського підприємство "Віноблагроліс" від 25.05.2018 за № 271 в якому було повідомлено, що ПАТ "Жорнище" продовжує використовувати земельні ділянки лісового фонду загальною площею: 239,2 га, квартали 38-41, які розташовані на межами населеного пункту с. Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області, дані доводи станом на день розгляду справи в суді залишились незмінними.

На переконання суду, не вбачається порушення будь-якого права Вінницької обласної ради, за захистом якого слід звернутися до суду, оскільки право постійного користування земельними ділянками, на які було видано вищевказаний державний акт, у 2002 році за рішенням Вінницької обласної ради від 26 червня 2001 року було припинено, а розпорядженням Вінницької ОДА №307 від 25 вересня 2002 року земельні ділянки лісогосподарського призначення колишнього Держгоспу "Жорницький" передано у постійне користування Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс".

В свою чергу, 04.07.2019 р. державним виконавцем Іллінецького районного відділу ДВС було закінчено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 26.04.2019 р. у даній справі на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що державним виконавцем Іллінецького районного відділу ДВС 25.06.2019 р. було складено акт про повернення Вінницькій обласній адміністрації самовільно зайнятої земельної ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 239,2 га, квартали 38-41, яка розташована за межами населеного пункту села Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області.

Крім того, 19.08.2019 р. прийнято розпорядження за № 634, яким ВОКСЛП "Вінницяоблагроліс" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею 239,2 га, які знаходяться в постійному користуванні цього підприємства на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади (колишня Жорницька сільська рада), за межами населеного пункту і на цей час ВОКСЛП "Вінницяоблагроліс" розробляється технічна документація із землеустрою, перешкод у користуванні спірними земельними ділянками з боку ПАТ "Жорнище".

Суд звертає увагу, що прокурор не надав доказів самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок на момент подачі позову, пославшись лише на вищевказаний лист.

Відтак, надані прокурором докази в підтвердження позову не є належним та допустимими доказами, які підтверджують самовільно зайняті відповідачем на момент звернення прокурора до суду з даним позовом спірних земельних ділянок.

Також з матеріалів позовної заяви не встановлено, які саме обставини вказують на те, що спірні земельні ділянки використовує саме відповідач та якими саме доказами підтверджені ці обставини.

Отже, за наведених вище обставин, у суду відсутні підстави для висновку про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок.

Відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню із підстав відсутності порушеного права.

За наведених обставин в їх сукупності суд вважає позовну вимогу про звільнення самовільних зайнятих земельних ділянок безпідставною і необґрунтованою та не вбачає правових підстав для її задоволення.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як способи захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги документально не обґрунтовані, тому суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за позовною заявою покладаються на прокурора.

Разом з тим, представником відповідача заявлена вимога про відшкодування понесених судових витрат відповідачем при розгляді даної справи.

Оскільки відповідачем понесені судові витрати при розгляді справи, що підтверджується платіжним дорученням №2383 від 20.12.2018р. на суму 2700,00 грн за подання апеляційної скарги, квитанції № 1788 від 23.04.2019р. на суму 3 524,00 грн за подання касаційної скарги, платіжним дорученням № 2732 від 11.12.2020р. в сумі 2 102,00 грн за подання апеляційної скарги, суд згідно ст. 129 ГПК України задовільняє вимогу відповідача та стягує з позивача на користь відповідача понесені судові витрати в загальному розмірі 8 326,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Вінницької обласної ради (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 00022438) на користь Публічного акціонерного товариства "Жорнище" (вул. Бойка, 17, с. Жорнище Іллінецького р-ну Вінницької області, код ЄДРПОУ 00414210) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 8 326,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення

Повне рішення складено 16 вересня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокуратурі Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050)

3 - позивачу (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100)

4 - відповідачу (вул. Бойка, 17, с. Жорнище Іллінецького р-ну Вінницької області) 5 - 5- третій особі (вул. Сергія Зулінського, буд. 9, м. Вінниця, Вінницька обл., 21022)