Рішення

від 16.09.2021 по справі 910/8030/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2021Справа № 910/8030/21

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Ганни Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/8030/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес" (вул. Рибальська, буд. 13, м. Київ, 01011)

До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (код 40075815, вул. Лисенка, 6, Київ, 01601)

Про стягнення 23 698,98 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 23 698,98 грн заборгованості за поставлений товар.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар, інфляційні втрати та 3 % річних, загалом 23 698,98 грн, з яких 21579, 60 грн основна заборгованість, 677, 90 грн 3 % річних, 1 441, 48 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

07.06.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків поданої позовної заяви, позивачем усунуто недоліки, визначені ухвалою від 25.05.2021 про залишення позовної заяви без руху.

14.06.2021 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/8030/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала про відкриття провадження була вручена позивачеві -23.06.2021 року, а відповідачеві - 22.06.2021 року.

06.07.2021 Відповідач подав клопотання про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву, яке обґрунтовано тим, що відповідач має розгалужену структуру та складру вертикаль управління, а діяльність регіональних філій відповідача, зокрема, перевірка якій саме регіональній філії здійснювалась поставка потребує додаткового часу.

Відповідно до ч. 2 статті 119 ГПК України, встановлений процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, а отже суд вирішив продовжити відповідачеві строк на подачу відзиву.

06.08.2021 року подав відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, з огляду їх необґрунтованості та безпідставність (до відзиву надано докази надсилання його представникові позивача 06.08.2021). Відповіді на відзив від позивача не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес" (далі - постачальник) та Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - покупець) було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до умов якого, покупець повинен був оплатити товар - грунт-емаль 3 в 1 Miks сіра ф. 2,5 кг в кількості 210 шт. та розчинник SOLVENT 1 л. в кількості 20 шт. загальною вартістю 21 579,60 грн разом з ПДВ по факту його поставки, а постачальник передати товар покупцеві відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 21 579,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0254 від 19.03.2020 на суму 21 579,60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем встановленого строку оплати товару на суму 21 579,60 грн відповідно до умов укладеного договору у спрощений спосіб, тобто одразу після поставки товару на підставі видаткової накладної. У зв`язку з несплатою відповідачем вартості отриманого товару, позивач нарахував відповідачу передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 1441,48 грн та 3% річних в розмірі 677,90 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за несплату вартості отриманого товару в розмірі 21 579,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 1441,48 грн та 3% річних в розмірі 677,90 грн. за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб на підставі норм ст. 181 ГК України.

III. Доводи позивача у справі.

Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві:

1. спірним договором сторони узгодили його істотні умови, зокрема: предмет, строк та ціну. Відповідач, на підставі умов договору, зобов`язався оплатити позивачу поставлений товар на загальну суму 21 579,60 грн.

2. позивач вчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, поставивши товар відповідачу, жодних зауважень чи претензій щодо належності виконання умов договору позивачем від відповідача не надходило.

3. обов`язком відповідача було сплатити вартість поставленого товару на суму 21 579,60 грн по факту його поставки на підставі видаткової накладної № 0254 від 19.03.2020, тобто до 21.03.2020, проте відповідач, станом на дату ухвалення судового рішення, отриманий товар не оплатив, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача вартість поставленого товару та штрафні санкції, а саме інфляційні втрати в розмірі 1441,48 грн та 3% річних в розмірі 677,90 грн.

4. позивачем була зареєстрована податкова накладна № 55 від 19.03.2020 на суму 21 579,60 грн, що також підтверджує виконання позивачем свого обов`язку перед відповідачем щодо поставки товару.

5. позивач надіслав відповідачу вимогу № 12/02-21 від 12.02.2021 щодо виконання зобов`язань, якою просив останнього погасити заборгованість, сплативши вартість отриманого товару в розмірі 21 579,60 грн протягом 7 календарних днів (докази направлення опис вкладення, поштова квитанції та накладна містяться в матеріалах справи).

IV. Заперечення відповідача у справі.

Так, згідно з доводами відповідача викладеними у відзиві:

1. відповідач заперечив проти того, що у нього виникло грошове зобов`язання перед позивачем, а усна домовленість, яка існує між сторонами, укладена із порушеннями чинного законодавства України, оскільки позивач є замовником в розумінні закону, а відтак, договір про закупівлю товару є належним чином укладеним та має юридичну силу за умови, якщо він укладений в письмовій формі та містить підписи сторін.

2. відповідач вказав, що спірна видаткова накладна № 0254 від 19.03.2020, що міститься в матеріалах справи підписана не представником відповідача, а невідомо ким, усна домовленість між сторонами без проведення процедури конкурсних торгів не є належним договором в розумінні п. 5.6 та 5.7 Положення, а отже юридичної сили зазначені документи не мають.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов`язку здійснити сплату вартості поставленого йому товару в розмірі 21 579,60 грн, а також передбачених вимогами закону , а саме статтею 625 ЦК України інфляційних втрат в розмірі 1441,48 грн та 3% річних в розмірі 677,90 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи наявні в укладеному між сторонами договорі у спрощений спосіб порушення чинного законодавства України;

- чи було відповідно до договору поставлено позивачем відповідачу товар на загальну суму 21 579,60 грн;

- чи відбулась затримка сплати відповідачем товару за спірним договором;

- у разі встановлення факту порушення відповідачем строків сплати товару, чи є підстави для нарахування спеціального виду відшкодування втрат позивача (інфляційних втрат та 3% річних), визначених статтею 625 ЦК України.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес", та відповідачем, Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до його умов Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено на загальну суму 21 579,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0254 від 19.03.2020, яка наявна в матеріалах справи, проте відповідач, в свою чергу, товар не оплатив та на досудову вимогу позивача, з проханням оплатити товар, не відповів.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання відповідачем видаткової накладної № 0254 від 19.03.2020 на 21 579,60 грн та фактичним прийняттям товару від позивача відповідачем.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічна норма міститься в ч. 6 ст. 265 ГК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки позивачем було направлено вимогу про сплату отриманого 19.03.2020 товару, у відповідача виникло зобов`язання з оплати грошових коштів у строки, встановлені статтею 530 ЦК України. Отже, з моменту направлення позивачем вимоги у відповідача виникли грошові зобов`язання з повернення суми передплати, які замінили зобов`язання з поставки товару, які не були виконані вчасно.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.2020.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріали справи містять докази фактично поставленого товару відповідачу, а також наявність конклюдентних дій між сторонами, суд дійшов висновку, що відповідні господарські правовідносини мають регулюватися ч. 1 ст. 692 ЦК України, а тому відповідач мав сплатити основний борг в розмірі 21 579,60 грн на наступний день після поставки товару (19.03.2020) - 20.03.2020, тобто з 21.03.2020 позивач мав право, за умови неоплати поставленого товару відповідачем, нараховувати штрафні санкції. Станом на дату ухвалення судового рішення (16.09.2021) відповідач доказів погашення заборгованості за отриманий товар в розмірі 21 579,60 грн суду не надав, доказів іншого також не представлено.

Крім того, суд зазначає, що всупереч доводам відповідача, видаткову накладну скріплено печаткою Виробничого підрозділу Центру регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії Південно-Західна залізниця , а також відповідач фактично прийняв товар без жодних зауважень та заперечень, що є підставою для виникнення в останнього обов`язку з оплати отриманого товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що дії сторін щодо підписання видаткової накладної та прийняття відповідачем поставленого позивачем товару засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого та неоплаченого товару, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 21 579,60 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення 3% річних в розмірі 677,90 грн та інфляційні втрати в розмірі 1441,48 грн.

Водночас предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 677,90 грн. 3 % річних та 1441,48 грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати у встановлений строк вартості товару.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Однак, суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивач починає нараховувати 3% з 20.03.2020, хоча цей день був ще наявний у відповідача для виконання свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару, оскільки товар був поставлений відповідачу 19.03.2020, а відтак, суд, встановлює, що датою, з якої можна починати нараховувати штрафні санкції є 21.03.2020, а отже, стягненню з відповідача на користь позивача за період з 21.03.2020 по 06.04.2021 підлягає 676,14 грн 3% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що період нарахування позивачем зазначений вірно, з квітня 2020 по лютий 2021, однак перевіривши розрахунок суми, судом встановлено, що розрахунок суми позивача є більшим за розрахунок суми здійсненого судом, а отже арифметично не вірним, а відтак, стягненню з відповідача на користь позивача за період з квітня 2020 по лютий 2021 складає 1440,52 грн інфляційних втрат.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, враховуючи вищевикладене, доводи позивача та недоведеність доводів відповідача, суд дійшов висновку, що наявні матеріали свідчать про те, що відповідач безпідставно не сплатив вартість отриманого майна.

Оскільки доводи позивача щодо того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором не сплативши вартість отриманого товару в розмірі 21 759,60 грн матеріалами справи підтверджено, відповідачем на спростування доводів позивача доказів не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 23 696,26 грн, з яких: 21 759,60 грн основний борг, 676,14 грн 3% річних та 1440,52 грн інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених при розгляді даної справи позивачем, які останній визначив у розмірі 5000,00 грн витрат на оплату правової допомоги, то суд зазначає, що всупереч вимогам частини 3 статті 126 ГПК України та ч. 5 статті 129 ГПК України, позивач не подав жодного доказу, який би підтвердив факт укладення договору з адвокатом про надання професійної правничої допомоги, опису проведених адвокатом робіт, необхідних для розгляду даної справи, акту приймання-передачі таких послуг, виставлення рахунку на оплату, а отже не підтвердив факт як надання професійної правничої допомоги, так і понесення ним означених витрат, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

Крім того, суд зазнає, що справа розглядалась в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та є малозначною, позивач невірно розрахував період стягнення штрафних санкцій, а отже позивач не довів необхідності понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес" (вул. Рибальська, буд. 13, м. Київ, 01011) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (код 40075815, вул. Лисенка, 6, Київ, 01601) про стягнення 23 698,98 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (код 40075815, вул. Лисенка, 6, Київ, 01601, ідентифікаційний код 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес" (вул. Рибальська, буд. 13, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 32851360) 21 579 (двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 60 коп основного боргу, 676 (шістсот сімдесят шість) грн 14 коп 3% річних, 1440 (одна тисяча чотириста сорок) грн 52 коп інфляційних втрат та 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн 74 коп судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити щодо стягнення інфляційних втрат 0,96 грн. та 1,76 грн. 3% річних - відмовити.

4. Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ганна Бондаренко - Легких