Ухвала

від 10.09.2021 по справі 913/518/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10 вересня 2021 року м.Харків Справа № 913/518/13-г

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" без дати та №б/н (за вх.№36/21 від 31.08.2021) на рішення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 у справі №913/518/13-г

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 47 206 499 грн 88 коп.,

особа, рішення якого оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович, пр.Миру, 85А,офіс 9, м.Маріуполь, Донецька область, 87555

секретар судового засідання Баштова М.О.

у засіданні брали участь:

від позивача (стягувача): адвокат Конопліцький І.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1296 від 04.11.2017, довіреність №27/20 від 16.12.2020;

від відповідача (боржника): адвокат Шевченко Д.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1036 від 26.04.2012, довіреність №05/93 від 06.01.2021;

від приватного виконавця: представник не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.10.2016 (постановами Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та Вищого господарського суду України від 17.01.2017 залишено без змін) позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення 47 206 499 грн 88 коп. задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» інфляційні нарахування в сумі 16 629 105 грн 41 коп., 3% річних в сумі 30 577 394 грн 47 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 68820 грн 00 коп.

На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 04 жовтня 2016 року та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21 листопада 2016 року позивачу виданий відповідний наказ від 07.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. за вих.№58667869/6 від 22.11.2019 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі у справі №913/518/13-г відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.08.2020 (постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2020 залишено без змін) відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 у справі №913/518/13-г.

31.08.2021 від Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" надійшла скарга без дати та №б/н (за вх.№36/21 від 31.08.2021), в якій боржник просить суд:

- визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича від 09.08.2021 ВП№66444877;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2021 ВП №66444877.

На обґрунтування поданої скарги боржник вказує, що приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2021 ВП№66444877, поза межами його повноважень, а також за відсутності підстав для стягнення основної винагороди виконавця.

Боржник вважає, що строк пред`явлення наказу до виконання був пропущений стягувачем, у зв`язку з тим, що 19.03.2019 на підставі заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження №58667869 з виконання наказу, а 16.07.2020 на підставі заяви стягувача винесено постанову про повернення наказу стягувачу. Разом з тим, ч.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» визначає строк пред`явлення документа до виконання після переривання саме з дня його повернення лише для випадків повернення з підстав неможливості в повному обсязі або частково виконати рішення або встановлення заборони на звернення стягнення на майно. За таких обставин, божник вважає, що дії приватного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2021 ВП№66444877 вчинені поза межами повноважень приватного виконавця та не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» .

Зазначення в п.3 постанови про стягнення з боржника основної винагороди виконавця у розмірі 4 727 531,99 грн є безпідставним, оскільки для стягнення цієї винагороди необхідна наявність 2-х умов - здійснення приватним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості, що на час відкриття провадження здійснено взагалі не було.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2020 скарга передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.09.2021 прийнято скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Донецької області Григорчука Павла Васильовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 у справі №913/518/13-г до розгляду; призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 10.09.2021.

В судове засідання 10.09.2021 прибули представники стягувача та боржника, приватний виконавець в судове засідання не прибув, був належно повідомлений про час та місце розгляду скарги належним чином.

Судом враховано, що за приписами ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Від стягувача 07.09.2021 через канцелярію суду надійшов відзив на скаргу від 02.09.2021 №31/01-1774, в якому останній проти доводів боржника заперечує та просить відмовити у задоволенні скарги, зазначає, що він своєчасно пред`явив до виконання наказ Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 № 913/518/13-г (трирічний строк пред`явлення - до 22.11.2019).

19.03.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58667869 з примусового виконання.

За заявою стягувача 16.07.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

Стягувач вважає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався, після переривання перебіг строку поновився. Стягувач зазначив, що державний виконавець у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.07.2020 у п.3 визначив, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 16.07.2023. Зазначена постанова про повернення виконавчого документу є чинною, боржником не оскаржувалася.

Як вказує стягувач, повернення виконавчого документа за його заявою не позбавило останнього права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Так, 16.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62597777 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 № 913/518/13-г. За заявою стягувача, 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

В подальшому, 09.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66444877 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 № 913/518/13-г.

Стягувач вважає, що вищезазначене свідчить, що повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання було здійснене ним з додержанням строку, встановленого ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» .

Стягувач зазначив, що питання, пов`язані з винагородою приватних виконавців, регулюються ст. 31 Закону України «Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» і ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» .

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» , п. 9 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Пунктом 19 Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Крім того, стягувач повідомив, що 09.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком Н.В. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

З огляду на викладене, стягувач вважає, що скарга боржника є безпідставною та не обґрунтованою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

10.09.2021 до початку розгляду скарги на електронну пошту суду від представника приватного виконавця Григорчука П.В. двічі надійшов відзив на скаргу б/н від 09.09.2021 з додатками одного змісту (перший відзив з додатками містить документи, сканкопії яких неякісно виконані, а тому не можливі для читання), підписані електронним цифровим підписом.

У відзиві приватний виконавець посилається на безпідставність вимог скарги, з аналогічних підстав, наведеним стягувачем, просить відмовити в скарзі, та заявляє про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн 00 коп.

Зокрема, приватний виконавець зазначає, що стягувач пред`явив до виконання наказ Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 року № 913/518/13-г в строки передбачені Законом України Про виконавче провадження , а тому відсутні порушення в діях приватного виконавця Григорчука П.В. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження №66444877. Повторне пред`явлення наказу до виконання було здійснене стягувачем з додержанням строку, встановленого ст. 12 Закону. Беручи до уваги, що чинним законодавством передбачено стягнення основної винагороди приватного виконавця в порядку передбаченому для стягнення виконавчого збору та враховуючи, що приватний виконавець в своїй діяльності керується положеннями ЗУ Про виконавче провадження , то дії приватного виконавця Григорчука П.В. по зазначенню у постанові про відкриття виконавчого провадження про суму основної винагороди обумовлені обов`язком виконавця вказувати дану інформацію на підставі положень ч. 5 ст. 26 Закону. В той же час визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження дані про розмір основної винагороди по суті є інформативними для боржника про розмір основної винагороди, який підлягає стягненню із боржника у зв`язку із не виконанням останнім рішення суду в добровільному порядку. Викладене підтверджує правомірність дій приватного виконавця Григорчука П.В. по зазначенню у п. 3 оскаржуваної постанови інформації про стягнення з боржника основної винагороди.

Представники сторін надали суду усні пояснення та заперечення з приводу предмету та підстав заявлених вимог по скарзі.

Оскільки судом було з`ясовано, що на час проведення судового засідання стягувач та боржник копій відзиву приватного виконавця з додатками не отримували, судом судовому засіданні 10.09.2021 оголошувалася короткочасна перерва з метою забезпечення процесуальних прав учасників для можливості представників сторін ознайомитися із поданими приватним виконавцем відзивом та документами, підготувати власні заперечення.

Після оголошеної короткочасної перерви в судовому засіданні 10.09.2021, ознайомлення представників сторін із поданими приватним виконавцем документами, судом продовжено судове засідання.

В судовому засіданні представником боржника після ознайомлення із відзивом приватного виконавця та заявленим клопотанням про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 60 000 грн, надані суду усні заперечення щодо заявленого клопотання, необгрунтованості та неспівмірності заявлених сум в акті про надані юридичні послуги.

Суд враховує, що від представників сторін клопотань про відкладення судового засідання не надходило.

Суд встановив обставини за скаргою та дослідив їх поданими доказами.

Після повернення суду з нарадчої кімнати для проголошення рішення за результатами розгляду скарги в судовому засіданні 10.09.2021, повноважні представники сторін не прибули.

За вказаних обставин, судом 10.09.2021 постановлено вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши матеріали поданої скарги, заслухавши пояснення представників сорін, та подані відзиви, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.10.2016 (постановами Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та Вищого господарського суду України від 17.01.2017 залишено без змін) позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення 47 206 499 грн 88 коп. задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» інфляційні нарахування в сумі 16 629 105 грн 41 коп., 3% річних в сумі 30 577 394 грн 47 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 68820 грн 00 коп.

На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 04.10.2016 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 позивачу виданий відповідний наказ від 07.12.2016.

Строк пред`явлення наказу до виконання зазначено - до 22.11.2019.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вказаний виконавчий документ неодноразово пред`являвся стягувачем до примусового виконання.

Зокрема, 19.03.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58667869 з примусового виконання.

За заявою стягувача 16.07.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

16.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62597777 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 № 913/518/13-г.

За заявою стягувача 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

09.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. було винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №66444877 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 №913/518/13-г.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник, звертаючись до суду із відповідною скаргою, просить визнати її неправомірною та зобов`язати приватного виконавця виконавчого скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2021 ВП№66444877, оскільки строк пред`явлення наказу був пропущений стягувачем, тому дії приватного виконавця з винесення постанови вчинені поза межами повноважень приватного виконавця та не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» . Зазначення в п.3 постанови про стягнення з боржника основної винагороди виконавця у розмірі 4 727 531,99 грн є безпідставним, оскільки для стягнення цієї винагороди необхідна наявність 2-х умов - здійснення приватним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості, що на час відкриття провадження здійснено не було.

Стягувач та приватний виконавець проти скарги заперечили з підстав, викладених вище у відзивах на скаргу.

Дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку щодо помилковості доводів боржника, з огляду на наступне.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, наказ Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 № 913/518/13-г може бути пред`явлений до виконання у встановлені Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року строки.

Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» , повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, наказ суду від 07.12.2016 № 913/518/13-г підлягає пред`явленню у встановлені цим Законом строки, а саме: протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням Господарського суду Луганської області від 04.10.2016, враховуючи постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 суду законної сили, тобто до 22.11.2019, про що зазначено і в самому наказі.

Матеріали справи свідчать про те, що наказ суду від 07.12.2016 № 913/518/13-г у встановлені Законом строки було своєчасно пред`явлено до виконання, про що 19.03.2019 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову, відрито виконавче провадження №58667869.

За заявою стягувача 16.07.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

16.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62597777 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 № 913/518/13-г.

За заявою стягувача 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

09.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66444877 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 №913/518/13-г.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, в силу п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, зважаючи на пред`явлення стягувачем наказу до виконання 19.03.2019, 16.07.2020, 09.08.2021, про що у відповідності до вимог чинного законодавства виконавцем виносились постанови про відкриття виконавчого провадження, суд констатує, що з моменту пред`явлення наказу до виконання встановлений Законом трирічний строк не пропускався стягувачем, переривався та його перебіг починався заново.

Суд звертає увагу на те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 12 Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Зазначені положення законодавства визначають момент, з якого встановлюється строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у двох визначених законом випадках.

Разом з тим, зазначеною нормою не виключається та не обмежується можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав. Позаяк, момент пред`явлення виконавчого документу до виконання у випадках повернення його стягувачу з підстав, не передбачених приписами ч. 5 ст. 26 Закону (зокрема, повернення виконавчого документу за заявою стягувача, тощо), встановлюється з моменту пред`явлення до виконання, а не з дня його повернення.

Зазначене, зокрема відповідає правовій позиції наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що наказ Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 № 913/518/13-г було пред`явлено до виконання в межах встановленого законом трирічного строку (без його пропуску), а тому приватний виконавець у відповідності до вимог законодавства прийняв наказ до виконання, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2021. Тобто повторне пред`явлення наказу до виконання було здійснене стягувачем з додержанням строку, встановленого ст.12 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання останньої протиправною та її скасування з цих підстав.

Щодо оскарження пункту 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2021 ВП №66444877, зокрема, в частині стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 4 727 531 грн 99 коп., суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій та/або штрафів, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11 та інших.

Приймаючи до уваги той факт, що предметом розгляду скарги є оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій в п. 3 вирішено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 4 727 531 грн 99 коп., в тому числі з підстав неправомірності його нарахування, суд, з огляду на вище викладене, вважає за необхідне роз`яснити скаржнику, що дії/бездіяльність органу ВДВС в цій частині не підлягають оцінці в межах порушеної господарської справи в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, а є предметом розгляду окремої справи, яка повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства, як то було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №826/5195/17. В порядку господарського судочинства повинні розглядатися вимоги (доводи) скаржника щодо протиправності дій ВДВС в частині порушення виконавчого провадження.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що в частині оскарження пункту 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП№66444877 від 09.08.2021 щодо стягнення винагороди приватного виконавця у розмірі 4 727 531 грн 99 коп. провадження за скаргою у справі №913/518/13-г слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в господарських судах.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно положень ч.ч. 1,3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, зважаючи на прийняття приватним виконавцем постанови 09.08.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №66444877 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» , внаслідок чого відсутнє порушення прав заявника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні решти скарги Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» .

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000 грн, які заявлені приватним виконавцем, суд зазначає наступне.

У поданому відзиві на скаргу приватний виконавець зазначає, що між ним та адвокатом Прибильським В.Г. укладено договір № 01-09-2111 про надання правової допомоги від 01.09.2021, на підставі якого йому надані послуги по підготовці відзиву на скаргу ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот та інші послуги необхідні для захисту прав приватного виконавця, у зв`язку із чим приватний виконавець планує понести витрати по розгляду справи № 913/518/13-г в розмірі 65 000 гривень, що складаються із витрат на підготовку копії матеріалів виконавчого провадження, поштових відправлень, витрати пов`язані із правничою допомогою.

На сьогоднішній день адвокатом Прибильским В.Г. надано послуг приватному виконавцю в рамках справи № 913/518/13-г (по розгляду скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження № 66444877) на загальну суму 60 000 гривень, які підлягають стягненню із ІІрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот у разі відмови в задоволенні скарги останнього.

До відзиву додано копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія АП №3624 від 09.02.2018, ордеру серії ДП № 2111/048 від 01.09.2021, договору про надання правової допомоги від № 01-09-2111 та акту надання послуг №09/09 від 09.09.2021 на суму 60 000 грн 00 коп.

Як вже зазначалося, з огляду на встановлений ст.342 ГПК України обмежений 10-денний строк для розгляду скарги, відзив з поданими документами приватним виконавцем відправлено на електронні пошти сторін, та лише в судовому засіданні 10.09.2021 під час оголошеної перерви представники сторін ознайомилися із поданими приватним виконавцем документами.

Разом з цим, представником боржника після ознайомлення із поданими документами, в судовому засіданні 10.09.2021 були надані суду усні заперечення щодо можливості задоволення в заявленій сумі судових витрат, хоча і без зазначення конкретної суми на яку підлягають зменшенню, на переконання боржника, розмір надмірно заявлених приватним виконавцем витрат до відшкодування.

Зокрема, представником заявлено про неспівмірність заявлених витрат із складністю поданої скарги та виконаних адвокатом робіт, витраченим часом (необ`єктивність зазначення в акті необхідних 7 годин для ознайомлення із скаргою, викладеною на 2-х аркушах; фактично підготовка адвокатом лише відзиву на скаргу із викладом виконавчих дій, які вчинялися; зазначення штучно інших послуг, що об`єктивно не відповідають зазначеному часу та заявленій вартості).

З огляду на об`єктивну неможливість боржником (враховуючи встановлені строки розгляду скарги) підготувати додатково деталізовані письмові заперечення на заявлене приватним виконавцем клопотання (адже як вбачається, приватним виконавцем відзив та додаткові документи на підтвердження обгрунтованості заявленої до відшкодування суми були направлені сторонам не завчасно - одразу після отримання скарги та з урахуванням обмеженого 10-денного строку, а лише - 09.09.2021), що вочевидь ставить боржника в нерівне процесуальне становище, а тому надані усні заперечення представником боржника в судовому засіданні після ознайомлення із відзивом та доданими документами щодо неспівмірності та необгрунтованості заявленої суми враховується судом при вирішенні вказаного клопотання.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами першою та другою статті 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідні положення містяться також у ст.344 ГПК України, якою передбачено, що судові витрати, пов`язані із розглядом скарги, покладаються судом на заявника, зокрема якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як було зазначено вище, суд дійшов висновку, що в частині оскарження пункту 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. про відкриття виконавчого провадження ВП№66444877 від 09.08.2021 щодо стягнення винагороди приватного виконавця у розмірі 4 727 531 грн 99 коп. провадження за скаргою у справі №913/518/13-г підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в господарських судах; в решті скарги ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» без дати та №б/н (за вх.№36/21 від 31.08.2021) на рішення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 у справі №913/518/13-г слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина п`ята статті 231 ГПК України).

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено частиною п`ятою статті 130 ГПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Зазначене відповідає правовим висновкам наведеним Верховним Судом у постанові від 17.02.2021 у справі №308/9100/19-ц, які є релавантними у контексті застосування положень щодо порядку розподілу судових витрат на стадії виконавчого провадження у випадку закриття провадження на підставі порушення правил юрисдикції.

При цьому суд зазначає, що змістом ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката (в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо) встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг правничої допомоги і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим, суд зауважує про те, що відповідно до сталої практики Верховного Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо ним буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим .

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З огляду на вказані критерії перш за все слід визначити, чи були судові витрати, зазначені заявником, фактично понесені, тобто, чи є обґрунтованим визначений розмір; і, по-друге, чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі №916/1914/20.

На підтвердження обґрунтованості заявлених приватним виконавцем до відшкодування витрат, останнім долучено договір про надання правової допомоги від № 01-09-2111 від 01.09.2021, укладений між приватним виконавцем Григорчук П.В. та адвокатом Прибильським В.Г.

Відповідно до п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.2, 2.1.4 договору обов`язки адвоката:

- адвокат зобов`язується представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції, апеляційних судах, у Верховному Суді у взаємовідносинах із правоохоронними органами, державними органами, підприємствами та установами по справах, що стосуються інтересів клієнта;

- адвокат зобов`язується надавати клієнту та його представникам усні та письмові пояснення , консультації з питань виконання доручення, роз`яснення законодавства України;

- своєчасно брати участь у процесуальних діях, пов`язаних з виконанням доручення;

- з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запитання клієнта про стан його справ, а також на будь-яку вимогу клієнта інформувати його про правову позицію у справі, в тому числі про свідому для адвоката поширену несприятливу для клієнта практику застосування відповідних норм права або відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення.

Під час представництва інтересів клієнта адвокату надаються усі без виключення права (п.2.2.1).

Вартість надання послуг за цим договором встановлюється сторонами за усним узгодженням, виходячи із складності справи. Вартість фактично наданих адвокатом клієнту послуг клієнт сплачує адвокату протягом 5 місяців після підписання відповідних актів, в яких визначається вартість фактично наданих послуг (п.4.1 договору).

Обсяг наданих послуг погоджується та визначається в акті про надання послуг (п.4.2 договору).

Згідно п.5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині виконання доручення діє до повного виконання доручення та зобов`язань за цим договором.

Наразі суд зауважує, що укладений між сторонами договір носить загальний характер щодо надання юридичних послуг адвокатом приватному виконавцю протягом строку його дії.

Гонорар, або прейскурант/тарифікацію вартості послуг, їх види, договором не визначені. За умовами договору прийняття доручення клієнта щодо видів необхідних послуг, погодження їх вартості, можуть встановлюватися сторонами за усним погодженням.

09.09.2021 між приватним виконавцем Григорчук П.В. та адвокатом Прибильським В.Г. складено акт надання послуг №09/09 від 09.09.2021 на суму 60 000 грн 00 коп.

Отже, заявником надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

За актом адвокатом були виконані наступні роботи:

1) правовий аналіз скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке Обєднання Азот" на постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Григорчука П.В. від 09.08.2021 у справі №913/518/13-г; надання усних консультацій за результатами проведеного правового аналізу скарги (7 год.; ціна за год - 3000 грн; 21000,00 грн.);

2) аналіз судової практики у подібних правовідносинах (5 год.; ціна за год - 3000 грн; 15 000 грн.);

3) підготовка (написання, формування пакету документів для подачі в суд) відзиву на скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке Обєднання Азот на постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Григорчука П.В. від 09.09.2021 в справі №913/518/13-г (8 год; ціна за год - 3 000 грн; 24 000,00 грн.).

Отже, як вбачається зі змісту акту, окрім конкретного виду робіт підготовка відзиву , тобто його написання, були окремо включені такі послуги як правовий аналіз скарги , надання усних консультацій за результатами проведеного правового аналізу скарги , аналіз судової практики у подібних правовідносинах , формування пакету документів для подачі в суд , що зайняло загалом 20 год.

Суд вважає, що сама по собі послуга "підготовка відзиву" охоплює вчинення відповідних дій, тому не вбачає підстав для здійснення окремої оплати цих послуг за рахунок боржника.

Включення та штучне виокремлення цих послуг не відповідає обов`язковому критерію співмірності та реальності понесених судових витрат.

При цьому, дана категорія спору не є значної складності, практика у вирішенні подібних спорах є сталою, не вимагає досліджень різних за змістом правових позицій.

Крім того, суд зауважує про те, що визначення правомірності підстав відкриття виконавчого провадження належить до кола професійних знань самого приватного виконавця.

Тому не вбачається обґрунтованим та необхідним зазначення витраченого часу понад 3 години на ознайомлення зі скаргою, викладеною на 1-му двосторонньому аркуші з додатком самої оскаржуваної постанови приватного виконавця; написанні відзиву на 2,5 аркушах та направленні його з додатками, що підтверджують лише повноваження адвоката та суму витрат електронною поштою до суду.

Окремо будь-який змістовний пакет документів, матеріалів виконавчого провадження, чи інших доказів, як вбачається з наявних матеріалів також адвокатом не готувався для подачі до суду.

Враховуючи зазначене, обсяг витраченого адвокатом часу на підготовку відзиву та формуванні пакета документів для подачі до суду, заявлений ним у 8 год з вартістю послуг 24 000 грн не є неспівмірною у розумінні критерію складності справи та реальності адвокатських витрат.

З огляду на викладене у сукупності, керуючись принципами верховенства права та справедливості, суд дійшов висновку, що стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час, з огляду на що стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн (з обрахунку 3 год, необхідних для ознайомлення зі змістом скарги та підготовки відзиву, його направлення на електронну пошту суду) відповідає основним принципам господарського судочинства та критеріям співмірності, реальності (їх дійсності та необхідності), об`єктивності.

Керуючись ст.ст. 123, 126, п.1 ч.1 ст.231, ст.ст. 232 - 235, 240, 339, 342 - 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. В частині оскарження пункту 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП№66444877 від 09.08.2021 - провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» у справі № 913/518/13-г закрити.

2. В решті скарги Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» без дати та №б/н (за вх.№36/21 від 31.08.2021) на рішення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 07.12.2016 у справі №913/518/13-г - відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (вул.Пивоварова, 5, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93403, ідентифікаційний код 33270581) на користь приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича (пр.Миру, 85А,офіс 9, м.Маріуполь, Донецька область, 87555, ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

Видати наказ після набрання ухвали законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена відповідно до ст. ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали, шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали підписано 16.09.2021.

Суддя О.В. Драгнєвіч