Рішення

від 30.08.2021 по справі 637/450/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.08.2021

№ 637/450/21

№ 2/637/189/21

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2021 року смт. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Островської Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Бутрик Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Шевченкове Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 9 смт. Шевченкове Шевченківського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив изнати за ним право власності на житловий в порядку спадкування за заповітом після смерті батька.

Як підставу зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на момент смерті мав спадкове майно у вигляді: житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме,: земельної ділянки площею 5,9121 га та права на майнову частку у пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ Червоний партизан . За свого життя ОСОБА_2 залишив заповіт, відповідно до якого заповідав ОСОБА_1 .

Вказує, що на підставі заповіту він частково оформив спадкове майно, а саме, спадщину, на яку видано свідоцтво, яке складається з права власності на земельну ділянку та права на майнову частку на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ Червоний партизан . Звернувшись до Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, отримав відмову в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.ітом.

У судове засідання позивач та представник не з"явились, надали заяву про розгляд справи у відсутність, позов підтримали.

Представник Шевченківської селищної ради у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами справи, проти задоволення позову не заперечують.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, з`ясувавши позиції сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 (а.с. 8).

Згідно заповіту від 16.10.2014, посвідченому секретарем виконавчого комітету Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області Лихобабою Л.В. та зареєстрованому в реєстрі за № 17, ОСОБА_2 заповідав ОСОБА_1 все майно, де б таке не було і з чого б воно не складалося, і, взагалі, все те, що буде йому належати та на що він за законом буде мати право (а.с. 9).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40198077 від 07.07.2015 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,9121 га з кадастровим номером 6325783500:02:001:0076 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про народження позивача в графі батьки зазначено: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (заповнено російською мовою) (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 77/2015 ) ОСОБА_1 видано: свідоцтво на земельну ділянку площею 5,9121 га з кадастровим номером 6325783500:02:001:0076 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області та свідоцтво про право на майнову частку на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ Червоний партизан (а.с. 11-13).

На момент смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним постійно проживали та значилися зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 дружина - ОСОБА_4 , дочка - ОСОБА_5 , онука - ОСОБА_5 , та онук - ОСОБА_6 /а.с. 15/.

Звернувшись до Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, позивач отримав офіційну відмову в зв`язку відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок (а.с. 14).

Відповідно до довідки архівного відділу Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області № 01-33/127 від 19.06.2020 в архівному фонду Р - 66 колгоспу Червоний партизан , в протоколах засідання правління та загальних зборів за 1968-1970 роки, дані про будівництво будинку ОСОБА_2 не виявлено. В архівному фонді Р-136 Великохутірської сільської ради в протоколах засідань виконавчого комітету сільської ради депутатів трудящих та в протоколах сесій сільської Ради депутатів трудящих за 1968-1970 роки, дані про будівництво будинку ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 16).

Згідно запису в погосподарській книзі виконкому № 3 сторінка 1, за ОСОБА_2 числиться житловий будинок, 1968 року забудови, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Інформації щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 сільська рада не має (а.с. 17-18).

Заявами до нотаріальної контори ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 08.06.2015, зареєстрованими за № 86 та 87 та посвідченими секретарем виконавчого комітету Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області, останні відмовились від прав на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 (а.с. 19-20).

Відповідно до довідки КП Шевченківське бюро технічної інвентаризації від 14.07.2020 № 61 згідно архівним реєстраційним матеріалам підприємства станом на 31.12.2012 майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано (а.с. 21-24).

Отже, після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить спадкове майно у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки площею 5,9121 га з кадастровим номером 6325783500:02:001:0076 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області; права на майнову частку на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ Червоний партизан (а.с. 12, 21-25).

Як вбачається з інформації в.о. завідуючої Шевченківської державної нотапріальної контори Харківської області від 26.08.2021 року після смерті ОСОБА_2 у передбачені статтею 1270 ЦК України строки звернувся ОСОБА_1 .. Заведено спадкову справу. Ос танньому видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на:

- майнову частку (пай) КСП СТОВ "Червоний партизан" село Великі Хутои Шевченківського району Харківської області та

- земельну ділянку розміром 5,9121 га, яка розташованга на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області. За поданими 07.07.2015 року до нотконтори заявами донька ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_3 відмовились від права на обов"язкову частку у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України /а.с. 47-50/.

Положеннями статей 15, 16 Цивільного Кодексу України, статтею 4 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 16 Цивільного Кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ч.2 п.3.1. Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 № 95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2013 за № 612/23144, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову І практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно п.п. 4.15, п. 4, глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до абз. 60 п. 3.3 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 не належить до самовільного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки господарські /присадибні/ будинки і споруди, прибудови до них, що побудовані до 05 серпня 1992 року.

З Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966 р., погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966 р., яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 01.03.2013 за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Виходячи зі змісту нормативно-правових актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно статті 392 ЦК України може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, в зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на житловий будинок порушено право позивача на спадкування.

Про неможливість зареєструвати право власності на житловий будинок та отримати свідоцтво про право на спадщину позивач дізнався в травні 2020 року.

Положеннями ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст.ст. 316, 328 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 263 - 265, 315, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 524, 525, 529, 534, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, ст.ст. 316, 328, 392 Цивільного кодексу України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

Суддя

Н.І.Островська