Рішення

від 08.09.2021 по справі 926/1892/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1892/21

За позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Міська телерадіокомпанія Чернівці м. Чернівці

про звільнення приміщення, стягнення 134093,93 грн. неустойки, 101624,00 грн. заборгованості по орендній платі та 28544,30 грн. пені

Суддя Бутирський А.А.

при секретарі Вівчарюк І.Б.

Представники сторін:

Від позивача - Настас Л.О. - представник, Іванович Л.Є. - представник

Від відповідача - не з`явився

У судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Департамент розвитку Чернівецької міської ради м. Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Міська телерадіокомпанія Чернівці м. Чернівці про: звільнення відповідачем приміщення, розташованого у м. Чернівці, по вул. Міхая Емінеску, 2, загальною площею 475,20 кв.м.; стягнення 134093,93 грн. неустойки за несвоєчасне звільнення згаданого вище приміщення, 101624,00 грн. заборгованості по орендній платі та 28544,30 грн. пені, що виникли у результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 65 від 25.02.2015 р.

Ухвалою від 14.05.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2021 р.

Ухвалою від 07.06.2021 р. розгляд справи відкладено на 12.07.2021 р.

У судовому засіданні 12.07.2021 р. оголошено перерву до 14.07.2021 р.

Ухвалою від 14.07.2021 р. залучено до участі у справі правонаступника позивача Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (позивача у справі) - Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 44388619, м. Чернівці, вул. Кобилянської, буд. 3), а підготовче засіданні відкладено на 04.08.2021 р.

Ухвалою від 04.08.2021 р. розгляд справи відкладено на 12.08.2021 р.

Ухвалою від 12.08.2021 р. закрито підготовче провадження у справі, її розгляд призначено на 08.09.2021 р.

08.09.2021 р. відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, відзив на позов не представив, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином. При цьому неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи, дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 488657 від 04.11.2003 р. підтверджує, що територіальна громада м. Чернівців, на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.10.2003 р. № 833/22, є власником будівлі літ. А загальною площею 3544,7 кв.м. за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску, буд. 2 / пл. Центральна, буд. 10.

25.02.2015 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та відповідачем укладено договір нерухомого майна № 65 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого позивач на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 122/4 від 18.02.2003 р., № 194/5 від 29.03.2005 р. та заяви від 27.01.2015 р. № 02/01-11-222/0 передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 475,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая, 2, на першому поверсі та мансарді будівлі, з метою використання його під телерадіокомпанію.

Згідно з актом передання-приймання об`єкта оренди по вул. Емінеску Михая, 2 від 25.02.2015 р. позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди (Додаток № 2 до Договору).

Договір діє, з урахуванням додаткового договору № 1 від 01.02.2018 р., яким продовжений строк дії договору на два роки й одинадцять місяців, по 24.12.2020 р. (включно).

Додатковим договором від 01.04.2019 р. замінено Департамент економіки Чернівецької міської ради на правонаступника - Департамент розвитку Чернівецької міської ради.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати з урахуванням ПДВ становить 27451,36 грн. та корегується на індекс інфляції попереднього місяця.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що орендар щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням податку на додану вартість та сплачує її впродовж поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість.

Після припинення Договору (24.12.2020 р.) об`єкт оренди позивачеві не повернуто.

Судовим слуханням встановлено, що орендна плата за період січень 2019 р. - грудень 2020 р. відповідачем сплачувалась не у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу у сумі 101624,00 грн.

Листами від 27.07.2020 р. та від 01.12.2020 р. позивач повідомив відповідача про непродовження дії Договору.

Листом від 11.01.2021 р. позивач вимагав звільнення приміщення, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая, 2 та передання приміщення по акту приймання-передання.

На момент вирішення спору приміщення, розташоване у м. Чернівці, по вул. Емінеску Михая, 2, площею 475,20 кв.м. відповідачем позивачеві не повернуто.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначено вище, на момент вирішення спору приміщення, розташоване у м. Чернівці, по вул. Емінеску Михая, 2, площею 475,20 кв.м. відповідачем позивачеві не повернуто, а відтак вказане приміщення підлягає звільненню відповідачем.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Отже, оскільки відповідач зобов`язання щодо сплати орендної плати у відповідності до умов Договору належним чином в повній мірі не виконав, то має сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 101624,00 грн.

Частиною першою статті 785 ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

У розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.

Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, пункту 14.1 статті 14, статті 180, підпункту 14.1.179 статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

А тому з наданого позивачем розрахунку необхідно виключити суми ПДВ з вартості місячної орендної плати.

Провівши власний розрахунок неустойки без врахування ПДВ за період з 25.12.2020 р. по 31.01.2021 р., суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 110049,06 грн. Відповідно у частині стягнення 24044,87 грн. неустойки слід відмовити.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.4 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідач неналежно та несвоєчасно виконував грошові зобов`язання по сплаті орендної плати.

У зв`язку з наведеним, з відповідача слід стягнути 28544,30 грн. пені, з них: 6767,06 грн. за період січень-лютий 2019 р. та 21777,24 грн. за період січень 2020 р. - січень 2021 р.

Судові витрати віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. ТОВ Міська телерадіокомпанія Чернівці , код ЄДРПОУ 31561607, вул. Міхая Емінеску, 2 м. Чернівці звільнити приміщення, розташоване у м. Чернівці, по вул. Міхая Емінеску, 2, площею 475,20 кв.м.

3. Стягнути з ТОВ Міська телерадіокомпанія Чернівці , код ЄДРПОУ 31561607, вул. Міхая Емінеску, 2 м. Чернівці на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради код ЄДРПОУ 44388619, м. Чернівці, вул. Кобилянської, буд. 3 - 110049,06 грн. неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення, 101624,00 грн. заборгованості по орендній платі, 28544,30 грн. пені та 5873,36 грн. судового збору.

4. У частині стягнення 24044,87 грн. неустойки відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.09.2021 р.

Суддя А.А. Бутирський