Постанова

від 15.09.2021 по справі 200/11016/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року справа №200/11016/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.,

секретар судового засідання - Ашумов Т.Е.,

за участю: представника позивача - Норочевського О.О.

представника відповідача - Помалюк І.В.діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Гром на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі № 200/11016/20-а (головуючий І інстанції Бєломєстнов О.Ю., повний текст склдаений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Селянського (фермерського) господарства Гром до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство Гром (далі - С(Ф)Г Гром , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУДПС у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001913201 від 21.08.2020 року (т.1 а.с. 142-148).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року у задоволенні позову відмовлено (т. 2 а.с. 205-210).

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права. Судом не враховано, що фактична перевірка позивача відбулася після отримання ним ліцензії, відповідач не досліджував обставини зберігання пального у квітні 2020 року - в період до отримання відповідної ліцензії. Апелянт вважає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки позивача згідно пп. 80.2.5 ст. 80 ПК України (т. 2 а.с. 220-221).

Відповдіачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Позивач - С(Ф)Г Гром зареєстровано в якості юридичної особи, знаходиться на податковому обліку у відповідача.

11.03.2019 року між позивачем та ТОВ ДЛ Петрол укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 78 (т. 1 а.с. 46-49).

Згідно товарно-транспортної накладної форми № 1-ТТН (нафтопродукт) № 43 від 21.04.2020 року позивач одержав дизельне пальне об`ємом 8484 кг. від ТОВ ДЛ Петрол .

СФГ Гром видана ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки реєстраційний номер № 05360414202000631, яка зареєстрована 24.04.2020 року, з терміном дії з 24.04.2020 року до 24.04.2025 року, адреса місця зберігання: Донецька область, Костянтинівський район, с. Червоне, вул. Осипенко, 1а, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10000 (т. 1 а.с. 56).

15.07.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області було видано наказ № 810 про проведення фактичної перевірки Селянського (фермерського) господарства Гром (ЄДРПОУ 22021132) за адресою: Донецька область. Костянтинівський район, с. Кіндратівка, вул. Заборського, 101, з 21.07.2020 року тривалістю не більше 10 діб. Період діяльності, який перевіряється - з 01.07.2019 року по 30.07.2020 року. Перевірка призначена з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону № 481, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218, та інших законодавчих актів (т. 1 а.с. 162).

На підставі наказу від 15.07.2020 року № 810 ГУ ДПС у Донецькій області видані направлення на перевірку від 15.07.2020 року № 933, 934 (т. 1 а.с. 137-138).

Вказані направлення і наказ 22.07.2020 року отримано головою СФГ Гром , що підтверджується підписом останнього у направленнях.

За результатами фактичної перевірки відповідачем складений акт № 0169/05/99/36/32/22021132 від 27.07.2020 року, відповідно до якого встановлено порушення статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в частині зберігання пального без придбання відповідної ліцензії на право зберігання пального (т. 1 а.с. 130-133).

Актом встановлено, що СФГ Гром має у наявності ємність для зберігання пального виключно для потреб власного споживання за адресою: Костянтинівський район, с. Кіндратівка, вул. Заборського, 101, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10600. Згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС України, Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що за період перевірки СФГ Гром здійснювало придбання дизельного пального, а саме - 21.04.2020 року - об`ємом 10209,39 літрів у ТОВ ДЛ Петрол без отримання ліцензії на право зберігання пального, виданого для потреб власного споживання чи промислової переробки.

За поясненнями голови СФГ Гром ОСОБА_1 усе отримане пальне від постачальників зберігається у ємності та використовується виключно для потреб власного споживання (т. 1 а.с. 134).

Відповідачем складений акт №0169/05/99/36/32/1/22021132 від 27.07.2020 року про відмову від підписання та отримання акта перевірки керівником С(Ф)Г Гром - Ковальовим О.Г. (т. 1 а.с. 135).

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2020 року № 0001913201, яким за порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 500000 грн. (т. 1 а.с. 22).

За правовим висновком в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно абз. 1-4 пп. 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

В обґрунтування права на проведення перевірки у наказі № 810 від 15.07.2020 року про проведення фактичної перевірки позивача відповідач зазначив, що вона проводиться з метою здійснення функцій, визначених законодавством України в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Згідно пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України передбачено право відповідача проводити фактичні перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, відповідач має право на проведення фактичної перевірки за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині: виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах; цільового використання спирту платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Окремою підставою для проведення перевірки визначено здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України визначені дві окремі групи правових підстав для проведення фактичної перевірки: наявність та/або отримання інформації про порушення вимог законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством.

На підставі наказу відповідача № 810 від 15.07.2020 року перевірка призначена з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Даному формулюванню відповідають такі функції контролюючих органів, що наведені у п. 19.1 ст. 19-1 ПК України:

19-1.1.4. - здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

19-1.1.16. - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

19-1.1.17. - проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Ці функції відповідають перевірці дотримання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №481/95-ВР).

Отже, у відповідача були достатні правові підстави для проведення перевірки позивача.

Хибними є посилання позивача на відсутність у відповідача на момент винесення наказу про проведення перевірки інформації про порушення законодавства саме з боку позивача. Як зазначено вище, наявність такої інформації не вимагається у разі проведення перевірки з метою реалізації функцій контролюючого органу в у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення № 0001913201 від 21.08.2020 року.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За змістом п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону Закон № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

За змістом ст. 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Згідно ст. 18 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

За змістом п. п. 5.1.1 п. 5.1, п. 7.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155), приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір). Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства (пп. 7.5.1, 7.5.8, 7.5.9 п. 7.5 Інструкції № 281/171/578/155).

Згідно п. п. 10.2.6 п. 10.2, п. п. 10.3.2.1 п. п. 10.3.2 п. 10.3 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).

За ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 73 КАС України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні докази наявності ємності для зберігання пального для потреб власного споживання за адресою: Костянтинівський район, с. Кіндратівка, вул. Заборського, 101.

Тоді як у ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки реєстраційний номер № 05360414202000631, яка зареєстрована 24.04.2020 року, з терміном дії з 24.04.2020 року до 24.04.2025 року, адреса місця зберігання: Донецька область, Костянтинівський район, с. Червоне, вул. Осипенко, 1а, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10000.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір за подання позову в сумі 7500 грн., за подання апеляційної скарги - 11250 грн.

Враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 18750 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Гром - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі № 200/11016/20-а за позовом Селянського (фермерського) господарства Гром до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Селянського (фермерського) господарства Гром до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 0001913201 від 21.08.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Селянського (фермерського) господарства Гром судовий збір в сумі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Повний текст постанови складений 16 вересня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко