Ухвала

від 16.09.2021 по справі 577/4389/21

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/4389/21

Провадження № 1-кс/577/1458/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2021 р. м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області клопотання дізнавача СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021205450000422 від 02.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

15 вересня 2021 року дізнавач СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором, про накладення арешту на

посіви сільськогосподарської культури кукурудзи на земельних ділянках з кадастровими номерами 5920985000:03:001:0517 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0560 площею 5,2501 га, 5920985000:03:001:0559 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0561 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0533 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0574 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0573 площею 4,0 га, які розташовані на території Буринської міської ради Конотопського району Сумської області за межами населеного пункту, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування даними посівами кукурудзи.

Своє клопотання обгрунтовує тим, що відповідно до заяви голови Буринської міської ради ОСОБА_4 , 09.06.2021 року фахівцями Буринської міської ради виявлені факти використання земель комунальної власності без право установчих документів, а саме земельних ділянко з кадастровими номерами 5920985000:03:001:0517, 5920985000:03:001:0560, 5920985000:03:001:0559, 5920985000:03:001:0561, 5920985000:03:001:0533, 5920985000:03:001:0574, 5920985000:03:001:0573, які знаходяться на території Буринської ОТГ Конотопського району Сумської області.

За даним фактом сектором дізнання Конотопського РВП ГУ НП в Сумській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування №12021205450000422 від 02.07.2021 року та розпочато досудове розслідування.

Факт самовільного використання земельних ділянок з кадастровими номерами 5920985000:03:001:0517 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0560 площею 5,2501 га, 5920985000:03:001:0559 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0561 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0533 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0574 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0573 площею 4,0 га, підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 351-ДК/321/АП/09/01/-21 складеного начальником відділу старшим державним інспектором відділу державного контролю за використанням та охороною земель №2 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_5 , головним спеціалістом державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Буринському, Конотопському, Кролевецькому, Путивльському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_6 , яких було залучено до перевірки з дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до вимог ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням охорони земель». Відповідно до вказаного акту земельні ділянки з кадастровими номерами 5920985000:03:001:0517 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0560 площею 5,2501 га, 5920985000:03:001:0559 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0561 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0533 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0574 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0573 площею 4,0 га, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, комунальної форми власності та розташовані за межами населеного пункту на території Буринської міської ради Конотопського району Сумської області. На час перевірки фактично вищевказані земельні ділянки використовуються невідомими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розорені, посіви сільськогосподарських культур) без документів, які підтверджують право користування нею, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільним зайняттям земельних ділянок.

У ході проведення огляду від 26.06.2021 року встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5920985000:03:001:0517 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0560 площею 5,2501 га, 5920985000:03:001:0559 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0561 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0533 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0574 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0573 площею 4,0 га, розорені та засіяні кукурудзою.

В ході досудового розслідування особу, яка самовільно засіяла та обробляє вказані земельні ділянки встановлено не було, у зв`язку з чим вирахувати завдані збитки не є можливим. Про підозру у вказаному кримінальному правопорушенні нікому не повідомлено.

Відповідно до постанови дізнавача СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області від 13.09.2021 року вказане майно визнано та приєднано в якості речового доказу у кримінальному провадженні № 12021205450000422 від 02.07.2021 року.

В судове засідання дізнавач СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує та просить його задовольнити (а.с.13).

Буринська міська рада Сумської області в судове засідання не з`явилася, про розгляд клопотання повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (а.с. 20).

Власник посіву с/г культури «кукурудза» досудовим слідством не встановлений, а тому участі у розгляді клопотання не приймає.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд перевіривши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.170 КПК України арешт майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи отриманої неправомірно вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

Із представлених доказів видно, що СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12021205450000422 від 02.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України. Із викладеної фабули, крім іншого, вбачається, що 09.06.2021 року виявлено факт самовільного захоплення земельних ділянок державної власності на території Михайлівської та Миколаївської сільської ради Буринської міської ради Конотопського району Сумської області з кадастровими номерами 5920985000:03:001:0517 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0560 площею 5,2501 га, 5920985000:03:001:0559 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0561 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0533 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0574 площею 2,0 га, 5920985000:03:001:0573 площею 4,0 га, розорені та засіяні кукурудзою.

Разом з тим із наявних доказів, на даний час, не можна зробити остаточного висновку про самовільне зайняття вказаної земельної ділянки, до того ж не встановлена особа, якій інкримінується вчинення правопорушення. Крім того, не визначений і не доведений можливий розмір збитків, також відсутній цивільний позов.

За таких обставин слід дійти висновку про недоведеність слідчим, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи. Слід також зауважити, що пропонуючи накласти арешт на посіви, слідчий не обґрунтував, яким чином вказаний урожай можна зберегти і не допустити його псування, якщо не буде здійснено певних обробок необхідними добривами чи гербицидами, або інші сільхозроботи пов`язані з вирощуванням культури і які збитки будуть завдані інтересам держави та Державному бюджету України у разі, якщо усі посіви, арешт на які просить накласти слідчий, не будуть зібрані своєчасно або взагалі.

Не заслуговують на увагу також і доводи з посиланням на норми ст.ст. 90, 96, 212 ЗК України, що передбачають повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, оскільки санкція ч.1 ст.197-1 КК України не передбачає конфіскацію врожаю, а тому таке питання повинно вирішуватися на підставі відповідного позову, який на даний час відсутній.

Крім того, суд вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, а саме на посів зернових, в даному випадку, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 року) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 року), учасником яких є Україна.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

При цьому, як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, в той час як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Також стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22 червня 2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. При цьому, як у справі «Бакланов протии Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен протии Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.). Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літтоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрог проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

З урахуванням вищевикладеного, в даному конкретному випадку, застосування арешту на посіви сільськогосподарських культур, може завдати суттєвих збитків та свідчити про порушення вимог статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, що є неприпустимим.

Керуючись ст.ст. 98, 107, 170-173 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання дізнавача СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021205450000422 від 02.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч.1 КК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддяОСОБА_1