Постанова

від 14.09.2021 по справі 752/6574/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи:752/6574/19 Головуючий у суді першої інстанції: Мазур Ю.Ю.

Номер провадження: 22-ц/824/1300/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віейбі Лізинг до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Український будівельний альянс про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

В Голосіївський районний суд міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю Віейбі Лізинг (далі -ТОВ Віейбі Лізинг , лізингодавець, позивач, товариство) із вказаним позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Український будівельний альянс (далі - відповідачі, ТОВ Український будівельний альянс , лізингоодержувач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, в якому просило стягнути з обох відповідачів в солідарному порядку 155 853,05 грн. заборгованості по договору фінансового лізингу № 180315-2/ФЛ-Ю-А від 15.03.2018 року, а саме: 98 797,07 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 25 264,98 грн. - пені та 31 791,00 грн. - 45% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.03.2018 року між ТОВ Віейбі Лізинг та ТОВ Український Будівельний Альянс укладено договір фінансового лізингу № 180315-2/ФЛ-Ю-А з додатками та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 4 Договору предметом лізингу є вантажний автомобіль МАЗ 6501С5, детальний опис якого надано в Додатку до Договору - Специфікація .

Згідно п. 1.1. Загальних умов Договору (Додаток до Договору) Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу (далі - Предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку Специфікація , а Лізингоотримувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на Предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язань за вказаним договором фінансового лізингу № 180315-2/ФЛ-Ю-А від 15.03.2018 між ТОВ Віейбі Лізинг та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 180319-2/П від 19.03.2018 року, за умовами якого, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання боржником всіх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 180315-2/ФЛ-Ю-А від 15.03.2018 року, укладеного між кредитором - ТОВ Віейбі Лізинг та боржником - ТОВ Український Будівельний Альянс .

Посилаючись на те, що ТОВ Український Будівельний Альянс свої зобов`язання по сплаті лізингових платежів не виконує, що призвело до утворення заборгованості, яка становить 155 853,05 грн. і складається з: 98 797,07 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 25 264,98 грн. - пені, та 31 791,00 грн. - 45% річних, тому вказана заборгованість за договором підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ Український Будівельний Альянс .

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Віейбі Лізинг до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Український будівельний альянс про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), Товариство з обмеженою відповідальністю Український Будівельний Альянс (ідентифікаційний код: 41045425, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139 літера Л) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віейбі Лізинг (ідентифікаційний код: 33880354, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літера Б) заборгованість за договором фінансового лізингу № 180315-2/ФЛ-Ю-А від 15.03.2018 року станом на 27.03.2019 року, а саме: 98 797 (дев`яносто вісім тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 08 копійок - простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 25 264 (двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 98 копійок - пені, 31 791 (тридцять одна тисяча сімсот дев`яносто одна) гривня 00 копійок - 45% річних, а всього - 155 853 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 05 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ларичева В.В., просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на його незаконність, порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги вказує на те, що у відносинах з позивачем ним підписувались інші документи, але саме цей Договір ним не підписувався, на порушення судом першої інстанції правил юрисдикції спору, а саме, що вказаний спір, в якому сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, з 15 грудня 2017 року не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. ст. 255, 377 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.06.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.07.2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Віейбі Лізинг до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги до ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю Український будівельний альянс грунтуються на договорі фінансового лізингу, який укладено 15 березня 2018 року між ТОВ Віейбі Лізинг (Лізингодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю Український будівельний альянс (Лізингоодержувач). (а.с. 25-48).

Виконання зобов`язання за цим основним договором забезпечено договором поруки, який укладено 19 березня 2018 року між ТОВ Віейбі Лізинг (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю Український будівельний альянс (боржник), за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником всіх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 180315-2/ФЛ-Ю-А від 15 березня 2018 року, укладеного між кредитором - ТОВ Віейбі Лізинг та боржником - ТОВ Український Будівельний Альянс . (а.с. 49-52).

Отже, в позовній заяві, об`єднано позовні вимоги позивача - юридичної особи до відповідача-юридичної особи за основним договором і позовні вимоги позивача - юридичної особи до відповідача-фізичної особи за договором поруки, який забезпечує виконання зобов`язань за основним договором.

Станом на час подання позовної заяви в суд, ЦПК України і ГПК України діяли в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Так, ст. 19 ЦПК України ( в редакції на час подання позовної заяви від 01.04.2019 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ст. 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції на час подання позовної заяви від 01.04.2019 року) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Таким чином, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Така правова позиція щодо юрисдикційності спору висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 415/2542/15-ц.

Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові від 19 березня 2019 року, справа № 904/2538/18, (провадження № 12-263гс18) Велика Палата Верховного Суду додатково звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. .

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18 (провадження № 12-257гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2530/18 (провадження № 12-253гс18).

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки сторонами основного зобов`язання - договору фінансового лізингу № 180315-2/ФЛ-Ю-А з додатками та додатковими угодами до нього від 15 березня 2018 року , є ТОВ Віейбі Лізинг (Лізингодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю Український будівельний альянс (Лізингоодержувач), тобто юридичні особи, то за змістом ст. ст. 19, 20 ЦПК України, ст.20 ГПК України вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства

Так як оскаржуване рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року ухвалене з порушенням правил юрисдикції , визначених ст. ст. 19 - 20 ЦПК України, воно підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги і закриттям провадження у справі судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений ОСОБА_1 14.04.2020 року у сумі 3 506,70 грн. підлягає стягненню на його користь із ТОВ Віейбі Лізинг .

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ Віейбі Лізинг на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. необхідно відмовити, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України ним не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року скасувати, провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віейбі Лізинг до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Український будівельний альянс про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віейбі Лізинг на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 506,70 грн. (три тисячі п`ятсот шість гривень) 70 копійок.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю Віейбі Лізинг , що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар