Постанова

від 13.09.2021 по справі 289/2014/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/2014/20 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Категорія 62 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б, Шевчук А.М

з участю секретаря

судового засідання Дяченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №289/2014/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 травня 2021 року , яке ухвалене суддею Кириленко О.О. у м.Радомишль

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що після смерті дядька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, в тому числі на дві земельні ділянки, площею 2,6359 га, кадастровий номер 1825087800:04:000:0115, та площею 0,3413 га, кадастровий номер 1825087800:04:000:0116, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

04 жовтня 2018 року позивач подала до приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н.М. заяву про прийняття спадщини. Відповідачі у справі, які є спадкоємцями другої черги, відмовились від прийняття спадщини. Однак приватний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказані земельні ділянки, у зв`язку із розбіжностями в площах цих земельних ділянок, які містяться в правовстановлюючих документах на землю та Державному земельному кадастрі.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.04.2021, просила визнати за нею право власності на земельні ділянки, площею 2,6359 га, кадастровий номер 1825087800:04:000:0115, та площею 0,3413 га, кадастровий номер 1825087800:04:000:0116, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, як за спадкоємицею за законом після смерті її дядька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказуючи на незаконність та необґрунтованість зазначеного рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд не звернув увагу на те, що нотаріусом фактично було відмовлено у видачі сводоцтв про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки через розбіжності у поданих документах, про що свідчить зміст відповіді від 10 листопада 2020 року. При цьому усунути вказані неточності в установлений законом спосіб позивач не має можливості через те, що наданий час не є власником спірним земельних ділянок.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені. Надіслали до суду заяви, в яких вимоги апеляційної скарги визнали повністю, також просили справу розглянути за їх відсутності.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с.12-15).

Відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЖТ №1701887 та серія ЖТ №170188 від 20.10.2003 ОСОБА_4 належали земельні ділянки, площею 2,7570 га, кадастровий номер 1825087800:04:000:0115, та площею 0,3142 га, кадастровий номер 1825087800:04:000:0116, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області (а.с.26,30).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-1807221202019 та №НВ-1807221232019 від 05.03.2019 вбачається, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 1825087800:04:000:0116 становить 0,3413 га, а земельної ділянки з кадастровим номером 1825087800:04:000:0115 - 2,6359 га (а.с.27-29, 31-33).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач протягом шести місяців після смерті ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а відповідачі з заявами про відмову від прийняття спадщини (а.с.57-165).

Згідно листа приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н.М. від 10.11.2020 за №348/01-16 у відповідь на усне звернення позивача, останній роз`яснено, що вказані державні акти на право власності на землю та витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки містять розбіжності в площах вказаних земельних ділянок, у зв`язку із чим позивачу рекомендовано звернутись до державного кадастрового реєстратора відділу у Радомишльському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для виправлення описки (технічної помилки), а в разі письмової відмови рекомендовано звернутись до суду про визнання права власності (а.с.25).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Частиною 1 статті 1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 49 Закону України Про нотаріат передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Під час розгляду справи було встановлено, що позивач не зверталась до нотаріуса з письмовою заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в порядку спадкування після смерті дядька ОСОБА_4 на спірні земельні ділянки або видачі постанови про відмову, з роз`ясненням права звернення до суду за захистом порушених прав.

При цьому суд першої інстанції, досліджуючи наявні у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що лист-відповідь від 10.11.2020 за №348/01-16 приватного нотаріуса не є постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (за наявності якої можливе вирішення такого спору в судовому порядку), а носить інформаційний характер щодо усного звернення заявника з питань одержання консультації та містить роз`яснення про можливість звернутись до державного кадастрового реєстратора про виправлення технічних помилок, а в разі письмової відмови звернутись до суду про визнання права власності.

За можливості отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, надавши нотаріусу документи, необхідні для вчинення відповідних нотаріальних дій, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку не підлягають. Крім того, право позивача на спадкове майно не оспорюється і відповідачами, тобто спір між сторонами відсутній. До того ж, будь-яких позовних вимог до нотаріуса позивач не пред`являла.

Відповідно до статті 37 Закону України Про державний земельний кадастр , у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

З наданих відповідей Головного управління Держгеокадасту у Житомирській області № Н-558/0-665/6-20 від 14.07.2020 та Відділу у Радомишльському районі Головного управління Держгеокадасту у Житомирській області № Н-124/0-0.32-133/148-20 від 10.08.2020 вбачається, що позивачу було роз`яснено порядок виправлення помилок, зокрема щодо невідповідності площі земельних ділянок у державних актах на право власності на земельні ділянки та Державному земельному кадастрі.

Тобто на даний час існує позасудовий порядок вирішення питання щодо виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі, а саме щодо зазначення в ньому розмірів спірних земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів.

Отже, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2021 року.

Головуючий Судді