Постанова

від 13.09.2007 по справі 3/257-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/257-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2007 р.                                                           Справа № 3/257-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Такмаков Ю.В. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача -  Ященко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2660С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 23.07.07 р. по справі № 3/257-07

за позовом ВАТ "Виробничо - енергетична компанія  "Сумигазмаш", м. Суми

до ТОВ "Топаз", м. Суми

про визнання договору недійсним, -

встановила:

У квітні 2007 р. позивач звернувся з позовною заявою про визнання недійсним договору № 1 від 10.01.2006 року, укладеного між ВАТ ВЕК «Сумигазмаш»та ТОВ «Топаз»,  з посиланням на те, що підписуючи вищевказаний договір, генеральний директор ВАТ ВЕК «Сумигазмаш»Каплун С.В. порушив положення статуту ВАТ ВЕК «Сумигазмаш», умови укладеного з ним контракту, положення про тендерний комітет, умови положення про генерального директора, оскільки згідно абзацу 15 п. 3.1 Положення про генерального директора ВАТ ВЕК «Сумигазмаш»від 08.10.2004 р., до складу функцій генерального директора входить організація матеріально-технічного забезпечення діяльності товариства через обов'язкове проведення тендеру та затвердження тендерним комітетом товариства цін на товари (роботи, послуги), що перевищують 10 000 грн. 00 коп. Вартість наданих позивачем послуг по договору № 1 від 10.01.2006 року значно перевищує 10000 грн. 00 коп., але при укладанні договору № 1 від 10.01.2006 року тендерний комітет не проводився .

Отже, позивач вважав, що оскільки генеральний директор ВАТ ВЕК «Сумигазмаш»Каплун С.В. перевищив надані йому повноваження і не виконав своїх функцій та обов'язків, тому керуючись ч. 2 ст. 203, ч.2 ст. 207, ст. 215 ЦК України , просив  визнати недійсним договір № 1 від 10.01.2006 року

         Рішенням господарського суду Сумської області від 23.07.2007 р. по справі № 3/257-07 (суддя –Шевченко П.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на Статут позивача, згідно з яким генеральний директор є представником товариства, який без доручення діє від імені товариства, положення про генерального директора не є установчим документом позивача, оскільки позивач не надав доказів того, що сторона знала про існуючі обмеження повноважень особи, яка підписала договір., а наступними діями угода була схвалена.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсним договір № 1 від 10.01.2006 р., стягнути з відповідача понесені судові витрати, оскільки судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми процесуального права, а саме: ст. 4 ГПК України та матеріального права –ст.ст. 4, 7 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 87, 88, 92, 161, 203, 207, 215, 241 ЦК України.

       Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

        Позивач в судове засідання не з”явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду скарги по суті.

   Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника  відповідача, встановила:

        між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 1 від 10.01.2006 р., згідно з яким відповідач зобов'язався виконати підрядні роботи по утепленню цеху №1 позивача, який розміщується в с. Торопилівка Сумського району та передати у власність позивача результати роботи, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити результати робіт в порядку та строки, встановлені договором.

        Відповідно до п. 4.3 договору строк виконання робіт встановлений у 5 місяців з моменту укладення договору.

    Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що роботи за договором відповідачем виконані в повному обсязі та у встановлений строк, у квітні 2006 р. між відповідачем та позивачем підписаний акт прийому виконаних підрядних робіт (форма № КБ - 2в), згідно якого вартість виконаних робіт склала 92 304, 00 грн.

         Згідно п. 3.1 договору позивач зобов'язався здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи згідно акту прийому-передачі виконаних робіт не пізніше 30 днів з моменту його підписання. Позивачем не виконані  умови договору щодо оплати, борг за виконані підрядні роботи на момент звернення з позовом складав 92 304,00 грн., що  підтверджується підписаним між сторонами по даній справі  актом звірки розрахунків станом на 18.10.2006 р., таким чином позивач підтверджує факт виконання робіт відповідачем та наявність заборгованості.

  В зв'язку із зазначеним вище, відповідач вважав необґрунтованими позовні вимоги позивача, яки подані з метою уникнення обов'язку по оплаті наданих відповідачем послуг.

 Відповідно до ст..87ЦК України , установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками.

     Згідно зі ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору та статуту. Установчі документи повинні містити  відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень та інше. Склад та компетенція органів товариства визначені в Статуті ВАТ ВЕК «Сумигазмаш», зареєстрованого 25.10.2004 р., зокрема в п. 7.4.5 Статуту передбачено, що генеральний директор є представником товариства, який без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси, формує адміністрацію товариства і вирішує питання діяльності товариства в межах та порядку, визначених установчими документами товариства, внутрішніми документами товариства, Положенням про генерального директора.

Пунктом 7.4.7 визначено, що до компетенції генерального директора відносяться всі питання діяльності товариства згідно з Положенням про Генерального директора, окрім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів, Наглядової /спостережної/ ради та ревізійної комісії.

Відповідно до ст..159 ЦК України вищим органом акціонерного товариства є загальні  збори акціонерів, п. 2 зазначеної статті визначені питання  які віднесені до виключної компетенції загальних зборів, укладання та затвердження договорів не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів

Як свідчать положення Статуту позивача укладання договорів не віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів або наглядової /спостережної/ ради. Пунктом  3.1.8 Положення про наглядову /спостережну/ раду ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» передбачено погодження договорів /угод/ на суму, що перевищує розмір статутного фонду або кредитних договорів та договорів застави на будь яку суму.

Доказів укладання договору на суму, що перевищує розмір статутного фонду і необхідності погодження спірного договору з наглядовою /спостережною/ радою позивач не надав.

      Таким чином, укладання договорів статутом віднесено до компетенції виконавчого органу акціонерного товариства –генерального директора. Вищевикладені норми статуту позивача цілком відповідають вимогам ст. 92 ЦК України, згідно якої, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

         Згідно п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ст. 203 ЦК України недійсною є той правочин, коли особа, яка вчиняє правочин, не має необхідний обсяг цивільної дієздатності

       Статутом товариства право генерального директора на укладання договорів не обмежено, генеральний директор при укладанні договору діяв у межах своєї компетенції, передбаченої п. 7.4.5 Статуту, доказів порушення наданих йому повноважень позивач не надав.  

      Отже, при укладені договору від імені акціонерного товариства директор діяв у межах своїх повноважень, такий договір створює права та обов'язки безпосередньо для товариства, так як позивач (юридична особа) набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх, зокрема, через (органи управління) генерального директора, який діє відповідно до установчих документів, тобто, статуту.

      Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що Положення про генерального директора не є установчим документом позивача, а є внутрішнім документом позивача, так саме як і Положення про тендерний комітет, які встановлюють порядок проведення тендеру на закупівлю товарів та затвердження цін на товари.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження .

Позивач в даному випадку не довів, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження повноважень генерального директора Каплуна С.В. Відповідно до установчих документів (Статут позивача від 25.10.04р.) генеральний директор обмежень повноважень не має, а юридична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (в даному разі через генерального директора) , який діяв відповідно до установчих документів (Статуту), ЦК України, які не передбачають обмеження прав генерального директора, а внутрішні документи Товариства є обов'язковими для виконання самим позивачем та його органами. За порушення своїх обов'язків, зокрема: Положення про генерального директора, та Положення про тендерний комітет, відповідальність має нести генеральний директор перед Товариством (позивачем), а не відповідач у даній справі. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.(ст. 241 ЦК України ). Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення . Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди, чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. інш.) У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 року, «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання угод недійсними», п. 9.2.)

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач неодноразово вчиняв дії які свідчать про схвалення угоди, а саме: надав можливість відповідачу приступити до виконання робіт (завезення матеріалів, інструментів, робота працівників ТОВ «Топаз»на об'єкті позивача, а також підписав акти виконаних робіт на загальну суму 92304,00 грн., підписав акти звіряння розрахунків, акт прийняття виконаних вогнезахисних робіт.

Посилання позивача на те, що Положення про генерального директора є невід'ємною  частиною Статуту підприємства необгрунтовано та суперечить вимогам діючого законодавства, зокрема ст..4 Закону України «Про господарські товариства», згідно з якою установчі документи повинні містити  відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень та інше, а Положення не є установчим документом.

Посилання позивача на відсутність належної оцінки ліцензії на право виконання будівельних робіт також безпідставне ,так як підставою позову було перевищення генеральним директором наданих йому повноважень, підстави позову позивач не змінив та не вимагав визнати договір недійсним в зв'язку з  невідповідністю ліцензії.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

        Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, а мотиви позивача не можуть бути  підставою для його скасування, керуючись ст.. 87,92,159,203,215 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України

                                                  постановила:

         Рішення господарського суду Сумської області від 23.07.2007р. по справі № 3/257-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.  

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 13.09.2007 р.