Постанова

від 14.09.2021 по справі 922/2187/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2187/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакова І.В. (головуючий), Львов Б.Ю., Малашенкова Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,

представників учасників справи:

позивача - Науково-технічного центру "Техмет" товариства з обмеженою відповідальністю - Кузьмін С.О.,адвокат (ордер від 05.05.2021 № 000084),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД"- Шабас Г.В., адвокат (ордер від 13.09.2021 № 1067457),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Науково-технічного центру "Техмет" товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 (суддя Чистякова І.О.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 (головуючий суддя: Зубченко І.В., судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)

у справі № 922/2187/20

за позовом Науково-технічного центру "Техмет" товариства з обмеженою відповідальністю (далі -Центр, позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" (далі - Товариство, відповідач, скаржник),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі -Підприємство, третя особа),

про зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.09.2021 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 922/2187/20 у зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. у відпустці.

Короткий зміст позовних вимог

Центр звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про:

- зобов`язання надати звіти про використання давальницької сировини за договором від 20.06.2013 №200613;

- зобов`язання повернути залишки давальницької сировини за договором від 20.06.2013 №200613, а саме:

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 0,471 17374,57 1,5x3,0м; 14мм (AISI 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 0,416 11608,08 1,5x6,0м; 6мм (AISI 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 1,199 176621,68 1,0x6,0м; 40мм (AISI 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 0,127 5825,23 1,25x2,5м; 25мм (AISI 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 5,805 90913,73 1,5x6,0м; 4мм (AISI 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 1,362 19002,65 1,5x6,0м; 3мм (AISI 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 0,312 9252,55 1,25x2,5м; 16мм (AISI 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 0,888 58555,76 1,0x2,0м; 50мм (AISI 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 0,923 130427,51 1,5x6,0м; 35мм (AISІ 321);

лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, Шт 0,153 19753,36 1,5x6,0м; 32мм (AІSI 321);

труба 38x3 н/ж Т 0,0093;

труба 108x4 ст. 08Х18Н10Т Т 0,0193;

круг 60 ст. 40x13 Кг 5,0 215,00;

круг 40 ст.40х13/ Кг 18,0 774,00;

круг 16 ст.40х13 Кг 2,4 103,20;

днище еліптичне DIN28013 D-800mm; 4 мм Шт 1,0 5053,49;

металобрухт нержавіючий Т 2,0 36000,00.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку за договором від 20.06.2013 №200613 щодо надання позивачу звітів про використання давальницької сировини та повернення її невикористаних залишків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021, позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Товариство повернути Центру, залишки давальницької сировини за договором №200613 від 20.06.2013р., а саме: лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,5мx3,0м; 14мм (AISI 321) у кількості 0,022т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,5мx6,0м; 6мм (AISI 321) у кількості 0,007т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,0мx6,0м; 40мм (AISI 321) у кількості 0,011т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,25мx2,5м; 25мм (AISI 321) у кількості 0,003т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,5мx6,0м; 4мм (AISI 321) у кількості 0,053т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,5мx6,0м; 3мм (AISI 321) у кількості 0,034т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,25мx2,5м; 16мм (AISI 321) у кількості 0,017т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,0мx2,0м; 50мм (AISI 321) у кількості 0,061т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,5мx6,0м; 35мм (AISІ 321) у кількості 0,0122т; лист із нержавіючої сталі гарячекатаний, 1,5мx6,0м; 32мм (AІSI 321) у кількості 0,013т; круг 60 ст.40x13 у кількості 0,33кг; круг 40 ст.40х13 у кількості 0,01кг; круг 16 ст.40х13 у кількості 0,03кг; металобрухт нержавіючий у кількості 0,15т. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу звіти про використання давальницької сировини за договором від 20.06.2013 №200613. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4.204,00грн. покладено на Товариство.

Судові рішення мотивовані тим, що частина позовних вимог є законними та обґрунтованими. Щодо решти позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, суди дійшли висновку про те, що вони є безпідставними, оскільки позивачем не доведено, що після виконання відповідачем робіт за спірним договором залишилася решта давальницьких матеріалів, які позивач просить йому повернути. Закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу звіти про використання давальницької сировини за договором від 20.06.2013 №200613 мотивоване складанням відповідачем та наданням позивачу звіту про використання матеріалу від 07.09.2020 згідно договору від 20.06.2013 №200613 (тобто, виконанням позовної вимоги після відкриття провадження у справі) та відсутністю у договорі і законодавстві вимог щодо оформлення звіту про використання матеріалу в порядку статті 840 Цивільного кодексу України.

Водночас суд апеляційної інстанції не прийняв додані Центром до апеляційної скарги докази про що зазначив у тексті постанови від 07.04.2021.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Центр (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) просить рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує, що судами попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми права, а саме положення частин третьої та восьмої статті 8, частини третьої статті 269 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постановах Верховного Суду від 10.10.2020 у справі № 910/1405/19, від 14.01.2020 у справі № 910/5286/19, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, від 01.04.2020 у справі № 761/9337/15-ц, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17.

Зокрема, Центр посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання та не прийняв до розгляду надані скаржником докази без правового аргументування у відмові задоволення даного клопотання обмежившись лише формальним висновком про те, що колегія не знайшла правових підстав для задоволення клопотання.

Доводи інших учасників справи

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Товариство, зокрема, зазначило, що касаційна скарга Центру є необґрунтованою та не спростовує висновків суду, викладених у судових рішеннях.

Від Підприємства відзиву на касаційну скаргу не надходило.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Між Центром (покупець) та Товариством (постачальник) укладено договір від 20.06.2013 №200613 (далі - договір), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується виготовити та передати покупцю продукцію та промислове обладнання (далі - продукцію) в асортименті, у кількості, у строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях, які є невід`ємними частинами до даного договору, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та своєчасно оплатити її вартість відповідно з умовами даного договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору продукція виготовляється з матеріалів покупця. Потреба у матеріалі та норми затрат матеріалів визначаються постачальником та узгоджуються з покупцем.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості та кількості відповідно до звичаїв ділового обороту. Під звичаями ділового обороту сторони розуміють перевірку дотримання постачальником умов даного договору стосовно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки продукції згідно з "Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 (зі змінами та доповненнями), та "Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (зі змінами та доповненнями), у частині, що не суперечить умовам даного договору.

Постачальник зобов`язується письмово повідомити покупця про наявність особливих умов прийому окремих видів продукції, передбачених нормативно - правовими актами з питань стандартизації, якщо такі наявні, та надати вказані акти покупцю до здійснення поставки таких видів продукції. У випадку отримання від постачальника на умовах, обумовлених вище, нормативно-правових актів з питань стандартизації, регулюючих прийом даних окремих видів продукції, покупець здійснює перевірку дотримання постачальником умов даного договору відносно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки таких видів продукції згідно з обумовленими в них умовами. У протилежному випадку прийом продукції здійснюється в порядку, обумовленому абзацом першим даного пункту договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник зобов`язується виготовити продукцію у строки, зазначені та узгоджені в специфікаціях.

Ціни на продукцію, що виготовляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником по даному договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника частками у розмірах та у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку на часткову оплату вартості продукції.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов`язань. Дострокове розірвання договору допускається виключно за згодою обох сторін. Договір вважається розірваним після завершення усіх розрахунків між сторонами.

Згідно з доданими до матеріалів справи підписаних з обох сторін актів прийому-передачі Центр передав Товариству давальницьку сировину (матеріалів) у розмірі: 24.05.2013 всього без ПДВ на суму 829 291,50 грн, від 30.09.2013 всього без ПДВ на суму 467 900,00 грн, від 24.10.2013 всього без ПДВ на суму 120,00 грн, від 29.10.2013 всього без ПДВ на суму 6 020,00 грн, від 04.11.2013 всього без ПДВ на суму, 67 758,56 грн, від 07.11.2013 всього без ПДВ на суму 54 720,00 грн, від 14.11.2013 всього без ПДВ на суму 17 280,00 грн, від 09.12.2013 всього без ПДВ на суму 100 300,00 грн, від 30.12.2013 всього без ПДВ на суму 10 050,00 грн, від 09.01.2014 всього без ПДВ на суму 10 050,00 грн, від 03.02.2014 всього без ПДВ на суму 15 000,00 грн, від 19.02.2014 всього без ПДВ на суму 891 831,64 грн, від 05.03.2014 всього без ПДВ на суму 15 060,00 грн, від 10.04.2014 всього без ПДВ на суму 11 264,00 грн. За змістом названих актів матеріали для виробництва готової продукції передаються замовником виконавцю без переходу на них права власності.

З метою виконання умов договору. Товариством як замовником залучено Підприємство як підрядника, з яким укладено договори від 26.06.2013 №06БМ/13, від 04.12.2013 №09БМ/13 та від 04.12.2013 №10БМ/13, за умовами пунктів1.1, 1.2 яких замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з виготовлення продукції згідно зі специфікацією (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника, які зазначені у додатку №2 до даного договору. Норми витрат матеріалів визначаються підрядником.

Товариством та Підприємством складено Специфікації від 20.03.2014 (викладена в новій редакції на підставі додаткової угоди від 20.03.2014 №3 до договору №06БМ/13), від 27.03.2014 (викладена в новій редакції на підставі додаткової угоди від 27.03.2014 №3 до договору №09БМ/13), від 02.04.2014 (викладена в новій редакції на підставі додаткової угоди від 02.04.2014 №2 до договору №10БМ/13).

Згідно з додатком №2 до договору від 26.06.2013 №06БМ/13 третій особі, як підряднику за вказаним договором, були передані матеріали згідно переліку.

Додатковою угодою від 08.01.2014 №2 до договору від 26.06.2013 №06БМ/13 сторони внесли зміни до пунктів 1.2, 2.1 вказаного договору та виключили з додатку №2 до договору перелік матеріалів.

Згідно з додатком №1 до додаткової угоди №2 до договору №06БМ/13 від 26.06.2013р. Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" були передані матеріали згідно переліку на загальну суму 72.819,04грн. з ПДВ.

Додатковою угодою від 03.02.2014 №1 до договору від 04.12.2013 №09БМ/13 сторони внесли зміни до договору, зокрема обумовили виконання додаткових робіт з виготовлення продукції. Строки виконання додаткових робіт - лютий 2014 року. Крім того, сторони внесли зміни в пункт 2.1 договору щодо загальної вартості робіт та визначили суму у розмірі 465 327,78 грн. Названою додатковою угодою сторони, разом з іншим, виклали перелік давальницьких матеріалів, необхідних для виготовлення продукції, додаток №2 до договору від 04.12.2013 №09БМ/13 у новій редакції додаток №1 до додаткової угоди №1 до вказаного договору.

Згідно з додатком №1 до додаткової угоди від 03.02.2014 №1 до договору від 04.12.2013 №09БМ/13 третій особі як підряднику за вказаним договором були передані матеріали згідно переліку.

Додатковою угодою від 04.02.2014 №2 до договору від 04.12.2013 №09БМ/13 сторони внесли зміни до договору, зокрема в пункті 1 додатка №1 змінено ціну без ПДВ з "26 132,85грн" на "69 708,32грн", крім того ПДВ 20% - 13 941,66грн. Названою додатковою угодою, разом з іншим, внесено зміни в пункт 2.1 договору щодо загальної вартості робіт та визначено суму загальної вартості робіт з урахуванням додаткових угод у розмірі 517 618,34грн. Крім того, додатком до названої додаткової угоди сторони виклали перелік матеріалів підрядника, використаних при виготовленні продукції "Расширительный бак Е22 (Т22)", креслення 2024.044 СБ.

Додатковою угодою від 03.02.2014 №1 до договору від 04.12.2013 №10БМ/13 сторонами, зокрема, викладено пункт 1.2 у новій редакції: "Роботи виконуються з матеріалів замовника, які зазначені у додатку №2 до даного договору. Норми витрат матеріалів визначаються підрядником. За згодою замовника допускається виконання робіт частково із матеріалів підрядника". Разом з тим додано пункт 2.4 та викладено його у наступній редакції: "Ціна продукції збільшується на вартість витрат, понесених підрядником, та оформлюється додатковою угодою.".

Названою додатковою угодою, разом з іншим, викладено перелік давальницьких матеріалів, необхідних для виготовлення продукції, додаток №1 до додаткової угоди №1 до договору від 04.12.2013 №10БМ/13, які передані третій особі як підряднику за договором.

На підтвердження передачі відповідних давальницьких матеріалів третій особі та додаткового придбання матеріалів понад тих, що були надані позивачем відповідачеві, останнім долучено до матеріалів справи докази такого придбання - видаткові накладні за період з 27.06.2012 по 07.03.2014 та рахунки - фактури за названий період.

На переконання позивача, згідно з додатками до договорів від 26.06.2013 №06БМ/13, від 04.12.2013 №09БМ/13 та від 04.12.2013 №10БМ/13 перелік необхідних для виготовлення продукції матеріалів (давальницької сировини) співпадає з переліком давальницької сировини (матеріалів), переданих позивачем відповідачу згідно з актами прийому - передачі до договору від 20.06.2013 №200613, тобто у названих договорах мова йде про ту саму продукцію та давальницьку сировину.

Відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт від 31.10.2016 №1 на суму 1 390 228,63 грн., у т.ч. ПДВ 231 704,77грн, Товариство передало Центру, виготовлену за договором продукцію.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень та банківських виписок вбачається, що позивачем сплачено відповідачу загальну суму 1 984 237,00 грн. З огляду на те, що оплату за продукцію було проведено у більшому розмірі, ніж визначено актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.10.2016 №1, попередню оплату у сумі 594 008,37грн було враховано відповідачем як оплату за договором від 31.01.2013 №1, укладеного між позивачем та відповідачем, як попередньої оплати. Отже, позивачем здійснено оплату за продукцію на суму 1 390 228,63грн.

Отже, Центром та Товариством підтверджено те, що зобов`язання за договором від 20.06.2013 №200613 щодо виготовлення, передачі та оплати продукції виконані у повному обсязі. Однак, за твердженнями позивача, відповідачем не виконано обов`язок щодо надання звітів про використання давальницької сировини та повернення її невикористаних залишків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про зобов`язання відповідача надати звіти про використання давальницької сировини за договором від 20.06.2013 №20061 та зобов`язання відповідача повернути залишки давальницької сировини за договором від 20.06.2013 №200613 згідно переліку.

За доводами касаційної скарги Центр посилається, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норми права, а саме положення статей 86, 269 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.10.2020 у справі № 910/1405/19, від 14.01.2020 у справі № 910/5286/19, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, від 01.04.2020 зі справи № 761/9337/15-ц, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Щодо наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини , а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо , обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Предметом позовних вимог у справі, що розглядається, є зобов`язання надати звіти про використання давальницької сировини за договором та зобов`язання повернути залишки давальницької сировини за договором.

Предметом касаційного оскарження є незгода Центру з рішеннями суду першої інстанції в частині належної оцінки зібраних у справі доказів та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, щодо незаконної відмови у задоволенні клопотання позивача та дослідження доказів.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з такого.

Судові рішення мотивовані тим, що частина позовних вимог є законними та обґрунтованими. Щодо решти позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, суди дійшли висновку про те, що вони є безпідставними, оскільки позивачем не доведено, що після виконання відповідачем робіт за спірним договором залишилася решта давальницьких матеріалів, які позивач просить йому повернути. Закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу звіти про використання давальницької сировини за договором від 20.06.2013 №200613 мотивоване складанням відповідачем та наданням позивачу звіту про використання матеріалу від 07.09.2020 згідно договору від 20.06.2013 №200613 (тобто, виконанням позовної вимоги після відкриття провадження у справі) та відсутністю у договорі і законодавстві вимог щодо оформлення звіту про використання матеріалу в порядку статті 840 Цивільного кодексу України.

Справа № 910/5286/19 не переглядалась Верховним Судом, а тому і відсутній висновок щодо застосування норм права.

Також не може бути прийняте посилання скаржника на постанови Верховного Суду: від 10.10.2020 у справі №910/1405/19 , від 20.11.2018 №922/3412/17, від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 01.04.2020 у справі № 761/9337/15-ц оскільки зазначеними постановами справи передано на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у відповідних справах, а, отже, й формування остаточного правового висновку Верховного Суду в них, тому що за результатами нового розгляду можливе встановлення (дослідження) інших обставин справи і доказів, що вплине й на правові висновки у ній.

Окрім того, предметом спору у справі №910/1405/19 є зобов`язання повернути з незаконного володіння та використання майно та стягнути з відповідача на користь позивача доходи, одержані від незаконного володіння майном та його використання та інфляційні втрати, у справі №922/3412/17 стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати, у справі №916/2187/18 стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу корпоративних прав у тому числі основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, у справі № 924/233/18 про стягнення заборгованості за договором поставки молока, в тому числі основний борг, пеня, річних та інфляційні втрати, у справі №917/1739/17 стягнення збитків, завданих територіальній громаді м. Кременчук внаслідок порушення земельного законодавства, у справі №761/9337/15-ц відшкодування майнової та моральної шкоди.

З огляду на зміст зазначених скаржником постанов Верховного Суду у касаційній скарзі, Суд вбачає безсумнівну відмінність предмета та підстав позовів, змісту позовних вимог та фактичних обставин зі справою № 922/2187/20, а також різне правове регулювання.

Таким чином, доводи скаржника про неврахування судом попередньої інстанції відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження, а касаційне провадження підлягає закриттю на підставі наведеного припису пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

З огляду на викладене касаційне провадження у справі № 922/2187/20 за касаційною скаргою Центру в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити.

Щодо оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України то необхідно зазначити таке.

Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу ; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Центр посилається на порушення норм процесуального права що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, на недослідження зібраних у справі доказів.

Разом з тим достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є не само по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій прийняли та оцінили докази з порушенням норм процесуального права, порушивши принцип змагальності сторін, не взяли до уваги доводи та докази Центру, що мають суттєве значення для розгляду справи та неправомірно відмовили позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Водночас доводи касаційної скарги, пов`язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин і дослідженням доказів у справі, які (обставини та докази) покладені в основу оскаржуваних судових рішень, не можуть бути предметом перевірки Касаційним господарським судом у силу припису частини другої статті 300 ГПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин , які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього , тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі № 906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, на невраховане правозастосування яких посилається скаржник у касаційній скарзі.

Судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих до місцевого господарського суду доказів.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що видавником наданих Центром листів від 20.01.2014 №43/К-373, від 03.02.2014 №43/К-389, від 10.02.2014 №43/К-395, від 12.02.2014 №43/К-396, від 27.02.201443/К-417, від 12.03.2014 №43/К-417, від 02.04.2014 №43/К-445 та від 26.05.2014 №43/К-483 є безпосередньо позивач - Центр, останні підписані його технічним директором. Зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем є Центр. Лист Державної інспекції ядерного регулювання України №15-18/8-8020 датований 14.11.2013, тобто майже за 7 років до звернення з даним позовом до суду. Отже, за висновками судової колегії, апелянтом не доведено неможливості подання названих доказів до господарського суду Харківської області з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, наданий Центром доказ - лист Державної інспекції ядерного регулювання України від 02.12.2020 №5-21/06/13347-14312 не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки датований (02.12.2020) уже після постановлення оскаржуваного рішення (10.11.2020).

Відтак Верховний Суд враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірне не прийняття в даному випадку до розгляду наданих скаржником доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 296 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутнє непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження.

Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Центру в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України слід залишити без задоволення.

Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наявності визначених законом підстав для скасування або зміни судових актів попередніх інстанцій скаржником не доведено.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Науково-технічного центру "Техмет" товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 922/2187/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б.Львов

Суддя Т. Малашенкова