Рішення

від 14.09.2021 по справі 120/5333/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 р. Справа № 120/5333/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2021 поштою до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" (далі - ТОВ "Подільський цемент") до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування:

- постанови за № 151530 від 28.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн;

- акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових предметів № 029622 від 01.11.2019;

- акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № б/н від 01.11.2019;

- довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030122 від 01.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.11.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на автомобільній дорозі М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 286+274 км було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача марки "DAF", модель "CF 15.360", реєстраційний номер НОМЕР_1 . За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030122 від 01.11.2019 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових предметів № 029622 від 01.11.2019. Відповідно до цього акта виявлено перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєну вісь, яке становило 19,60 т, при нормативно допустимій 16,00 т.

В подальшому на підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № б/н від 01.11.2019 прийнято постанову № 151530 від 28.12.2019 про застосування до ТОВ "Подільський цемент" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Позивач з оскаржуваними рішеннями та діями відповідача не погоджується, вважає їх незаконними і таким, що прийняті (вчинені) за відсутності факту порушення та на основі недостовірних даних до матеріалів перевірки.

Зокрема, позивач зазначає, що під час зважування фактична маса автомобіля складала 35,150 тонн при нормативно допустимому навантаженні 40,00 тонн.

Крім того, позивач вказує на те, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, та обладнання, що перебуває у несправному стані. Водночас при здійсненні габаритно-вагового контролю відповідач не пред`являв свідоцтва спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології щодо справності зважувального обладнання.

Також, відповідно до вимог облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі. Однак під час здійснення контролю автомобіля позивача відповідач не враховував особливості вантажу, що перевозився (цемент), який є рідким вантажем. Тому, на думку позивача, результати вимірювання не можна вважати достовірними з огляду на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну вісь з відповідним вантажем.

Окрім наведеного, позивач звертає увагу на відсутність методики виконання вимірювання поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на транспортному засобі в русі.

Таким чином, позивач вважає неправомірними рішення та дії посадових осіб відповідача під час здійснення вагового контролю належного йому транспортного засобу, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву ТОВ "Подільський цемент" залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 161 КАС України. Так, з наведенням відповідних мотивів суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не сплатив судовий збір в розмірі 3632,00 грн, у зв`язку з чим позивачу надано час для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали.

29.06.2021 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази сплати судового збору у вищезазначеному розмірі та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Вказана заява обґрунтовується тим, що позивач отримав оскаржувані документи лише 25.02.2021 разом з листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 25.02.2021 за № 1373/7.2/15-21 "Щодо розгляду адвокатського запиту". Крім того, представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова від 28.12.2019 за № 151530 приймалася за відсутності представника товариства.

Ухвалою суду від 05.07.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Крім того, у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, оскільки на стадії відкриття провадження у справі суд не встановив достатніх підстав для висновку щодо недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду.

13.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що 01.11.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницький області під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, було виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 (далі - ПДР). Так, під час зважування транспортного засобу встановлено, що фактичне навантаження на здвоєну вісь складає 19,60 тонн при допустимих - 16,00 тонн.

28.12.2019 відбувався розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо акта № 167730 від 01.11.2019, на який представник позивача не прибув. За результатами розгляду прийнято постанову № 151530 від 28.12.2019, якою до ТОВ "Подільський цемент" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 34000,0 грн.

Відповідач вважає, що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу здійснені з додержанням вимог чинного законодавства, а оскаржувана постанова є правомірною.

Водночас на спростування аргументів позивача відповідач зазначає, що жодним нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Відтак, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов`язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема рідкого вантажу, великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Щодо відсутності окремої методики для визначення фактичної маси транспортного засобу та навантаження на окремі осі, то відповідач вказує на те, що перевірка транспортного засобу здійснюється посадовими особами Укртрансбезпеки відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Крім того, відповідач зазначає, що під час здійснення вагового контролю транспортного засобу позивача використовувались ваги пересувні автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", заводський № 008211 (Англія), які знаходилися в робочому та технічно справному стані, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2321 (чинне з 16.08.2019 по 16.08.2020).

Також відповідач звертає увагу, що позивач не отримав повідомлення про участь у розгляді справи та копію оскаржуваної постанови з незалежних від Управління причин, оскільки направлені на адресу товариства поштові відправлення були повернуті без виконання (вручення адресу). Разом з тим, на думку відповідача, про існування постанови від 28.12.2019 позивач дізнався 21.08.2020, оскільки відповідно до постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шумер О.В. від 21.08.2020 у виконавчому провадженні № 61582240 з ТОВ "Подільський цемент" було в повному обсязі стягнуто накладений штраф в розмірі 34000,00 грн, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, та не порушував прав позивача, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

На виконання вимог ухвали суду від 05.07.2021 про витребування додаткових доказів разом з відзивом на позов відповідач надав такі документи (у вигляді засвідчених копій): постанову № 151530 від 28.12.2019 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн, повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, докази надсилання позивачу такого повідомлення та оскаржуваної постанови, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № б/н від 01.11.2019, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029622 від 01.11.2019, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030122 від 01.11.2019, розрахунку плати за проїзд № 029622 від 01.11.2019, квитанцію про зважування від 01.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів позивача, свідоцтво ДП "Укрметртестстандарт" № 34-00/2324 від 16.08.2019 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, постанову від 21.08.2020 про закінчення виконавчого провадження № 61582240.

26.08.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Позивач вказує, що Єдиною методикою виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ДСТУ 8.01-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Проте, як вважає представник позивача, вказана методика не розповсюджується на транспортний засіб, який здійснює перевезення рідкого вантажу або вантажу, який змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу в русі.

Однак існує Методика виконання вимірювань "Параметри вагові транспортних засобів" МВВ 1-337-03.07.08, яка розроблена ДП "СМАП", атестована Національним науковим центром "Інститут метрології", свідоцтво про атестацію № 2-91-08 від 08.07.2008, яка передбачає, що вагові параметри транспортних засобів, які здійснюють перевезення вантажів у автоцистернах (міксерах) визначаються виключно у статичному режимі.

Позивач наголошує, що працівниками Укртрансбезпеки порушено процедуру проведення габаритного вимірювання, а саме не було вжито заходів щодо заборони на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищуються.

Крім того, позивач звертає увагу, що оскаржувану постанову товариство отримало лише 26.02.2021, а тому перебіг строку звернення до суду слід обчислювати саме з цієї дати.

У відповіді на відзив представник позивача також зазначає, що відзив не відповідає вимогам ст. 162 КАС України, оскільки не містить дати його складання, а також відомостей про ідентифікаційні коди сторін як юридичних осіб в ЄДРПОУ. Разом з тим, на думку суду, вказані недоліки хоч і мають місце, але є несуттєвими та не впливають на можливість прийняття судом до розгляду відзиву на позовну заяву. При цьому визначальним суд вважає те, що відзив поданий у встановлений судом строк, а його копія з доданими до нього документами надіслані позивачу.

Окрім того, в прохальній частині відповіді на відзив представник позивача заявив клопотання про подальший розгляд справи у судовому засіданні. Ухвалою суду від 28.08.2021 таке клопотання залишено без розгляду.

06.09.2021 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Вирішуючи питання про їх прийняття до розгляду, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Отже, подання стороною додаткових письмових пояснень не передбачено нормами процесуального права.

Винятком є положення ч. 5 ст. 159 КАС України, у відповідності до яких суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Тобто додаткові пояснення можуть надаватися стороною лише за ініціативою суду та лише щодо окремого питання.

Наведене свідчить про неможливість прийняття судом до розгляду додаткових письмових пояснень представника позивача від 06.09.2021 та їх врахування під час постановлення рішення у справі, адже це не відповідатиме визначеному законом порядку здійснення адміністративного судочинства та порушуватиме принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи та аргументи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.

ТОВ "Подільський цемент" як юридична особа зареєстроване 08.07.2010 (ідентифікаційний код 36995470) та здійснює господарську діяльність, яка у тому числі пов`язана з перевезенням вантажів (КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт").

01.11.2019 у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-21 "Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський" (286 км + 274 м) посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача марки "DAF", модель "CF 15.360", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.

Так, посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області встановлено, що фактичне навантаження на здвоєну вісь автомобіля становить 19,60 тонн при допустимих - 16,00 тонн.

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом б/н від 01.11.2019, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029622 від 01.11.2019, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030122 від 01.11.2019 та розрахунок № 029622 від 01.11.2019 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 34,02 євро.

04.11.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на юридичну адресу позивача (вул. Ярослава Мудрого, 27, м. Вінниця, 21008) надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт: з 11 до 17 год 19.11.2019 за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23, кім. № 12. При цьому у повідомленні зазначено, що в разі неявки представника позивача матеріали справи будуть розглянуті без його участі.

Поштове відправлення № 2102801514418 разом з повідомлення про розгляд справи від 04.11.2019, що були надіслані відповідачем на вищезазначену адресу місцезнаходження ТОВ "Подільський цемент", повернуто до Управління поштовим відділенням зв`язку без виконання та з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову № 151530 від 28.12.2019 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Позивач з правомірністю вказаного рішення не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів вирішив звернутися до суду.

При цьому позивач оскаржує рішення відповідача, датовані 01.11.2019 та 28.12.2019, а саме: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових предметів № 029622 від 01.11.2019, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № б/н від 01.11.2019, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030122 від 01.11.2019 та постанову за № 151530 від 28.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.

З доданих до позовної заяви доказів видно, що вищевказані документи позивач отримав лише 25.02.2021 разом з листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 25.02.2021 за № 1373/7.2/15-21 "Щодо розгляду адвокатського запиту".

Будь-яких інших достовірних даних, які б свідчили про інше, тобто про те, що позивач раніше отримав оскаржувані рішення управління Укртрансбезпеки, судом не здобуто.

Водночас той факт що в серпні 2020 року органами державної виконавчої служби з товариства було стягнуто штраф в розмірі 34000,00 грн, на думку суду, переконливо не свідчить про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень відповідача.

Тому суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.

Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" ).

В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене та керуючись принципом верховенства права, суд при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду усі сумніви щодо початку перебігу такого строку трактує на користь позивача та доходить висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Відтак, оцінивши спірні правовідносини та встановлені обставини справи, при ухваленні рішення по суті спору суд керується такими мотивами.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Крім того, суд зауважує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 за № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області. Водночас пунктом 3 вказаного розпорядження встановлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

Згідно з ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Судом встановлено, що 01.11.2019 у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-21 "Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський" (286 км + 274 м) посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача марки "DAF", модель "CF 15.360", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить позивачу ТОВ "Подільський цемент", під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України, а саме, що фактичне навантаження на здвоєну вісь автомобіля становить 19,60 тонн при допустимих - 16,00 тонн.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як видно з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.11.2019.

В акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: навантаження на здвоєну вісь вантажного автомобіля становить 19,60 тонн, що на 22,5% перевищує встановлену норму. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.

В силу приписів абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову від 28.12.2019 за № 151530 про застосування адміністративно-господарського штрафу на суму 34000,00 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача, суд зазначає таке.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що загальна маса автомобіля не перевищувала допустимих норм, передбачених чинним законодавством. Також позивач звертає увагу на особливості вантажу, що перевозився, зокрема те, що вантаж є рідким (цемент), а тому легко деформується під час руху автомобіля, відповідно його маса не є сталою у різних точках транспортного засобу. Отже, на думку позивача, властивості рідкого вантажу не дають можливості розподілити його рівномірно, а оскільки відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, встановити достовірність факту перевищення вагових обмежень на одну вісь неможливо. Тому при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення рідких вантажів, необхідно проводити зважування у статиці.

Втім, суд критично оцінює наведені доводи позивача, адже автомобіль заїжджає на ваги повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, і така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16.

Крім того, як вже зазначалося, згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Також відповідно до п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й рідкого (наприклад, такого як цемент), який під час транспортування здатний зміщуватися.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Сьомого апеляційного адміністративного суду (див. постанову від 23.05.2019 у справі № 560/3826/18).

До того ж наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення рідкого вантажу, які у даному випадку позивачем не виконані.

Так, відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема рідкого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2019 загальна маса належного позивачу транспортного засобу становила 35,150 тонн при допустимих 40,00 тоннах, однак при цьому навантаження на здвоєну вісь склало 19,60 тонн при допустимих 16,00 тоннах.

Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Таким чином, оскільки навантаження на здвоєну вісь склало 19,60 тонн при допустимих 16,00 тоннах, тобто на 22,5% більше від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оспорюваного адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, позивач посилається на відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів України.

Оцінюючи доводи в цій частині, суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин дійсно не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою згідно з п. 19 Порядку № 879 мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом ст.ст. 4, 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача і складено відповідні довідку та розрахунок.

Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань щодо порушення його прав у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Відтак в цій частині суд відхиляє доводи позивача як безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення. При цьому суд враховує правову позицію щодо цього питання, викладену у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17 та від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.

Також спростовуються твердження позивача щодо непроходження зважувальним обладнанням метрологічної атестації.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" Мінекономрозвитку України № 34-00/2324 від 16.08.2019 вага пересувна автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", зав. № 008211 (Англія), яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам ГОСТ 29326-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования".

Вказаним свідоцтвом підтверджено характеристики кожної платформи за класом точності, похибки, діапазоном вимірювання (НмГЗ - 500 кг, НГЗ - 15000 кг).

При цьому свідоцтво було чинним до 16.08.2020, тобто і станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача (станом на 01.11.2019).

Отже, беручи до уваги зміст зазначених свідоцтв та суб`єкта їх видання (УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ), суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в цій частині. При цьому також враховується висновок щодо оцінки подібних обставин, наведений у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 819/586/16.

Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Позивач також зазначає, що у разі встановлення перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів, їх подальший рух мав би бути заборонений посадовими особами відповідача до внесення плати за їх проїзд, як це передбачено пунктами 22-25 Порядку № 879.

Разом з тим, вказані доводи суд вважає помилковими, адже за змістом відповідних норм та виходячи з положень статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тимчасове затримання транспортного засобу уповноважені здійснювати виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки.

Крім того, в разі виявлення перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, обов`язок з усунення такого порушення покладається на водія, який має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Лише після цього, і за умови внесення плати за проїзд, такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документів про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова № 151530 від 28.12.2019 та інші оскаржувані рішення відповідача є правомірними і підстав для їх скасування під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "RuizTorija v. Spain" статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ТОВ "Подільський цемент" належить відмовити повністю.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" (код ЄДРПОУ 36995470, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 27, м. Вінниця, 21008);

2) відповідач: Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036).

Повне судове рішення складено 14.09.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович