Ухвала

від 13.09.2021 по справі 757/5804/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Агрофірма «Шаболат» адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (ЄДРПОУ 40043961) за адресами: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, 16, Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вулиця Колхозна, 20-а, Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вулиця Севастопольська, 18, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Агрофірма «Шаболат» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року в частині накладення арешту на соняшник врожаю 2018 року насипом у кількості 304, 54 тон, який належить ТОВ «Агрофірма «Шаболат» (ЄДРПОУ 03768767) та зберігається на території елеватора ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (ЄДРПОУ 40043961), розташованого за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, 16.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що внесене на розгляд клопотання про арешт май1на не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки у клопотанні не зазначено кількості та виду зернових культур. Які підлягають арешту, а також відсутнє мотивування яким критеріям ст. 98 КПК України відповідає вказане майно. Таким чином, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні прокурор, а слідчим суддею у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінено ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, розгляд клопотання прокурора про арешт майна проводився без виклику представника товариства, копія оскаржуваного рішення отримана лише 16.07.2021 року, а відтак апеляційна скарга подана з дотриманням вимог ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши, обговоривши та обміркувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що представник власника майна в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді,то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону та прийшов до необґрунтованих висновків щодо наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019000000000087 від 02 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно доводів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Агроінвестгруп» та підконтрольних їм елеваторів ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор», ТОВ «Раухівський елеватор», ТОВ «Ізмаїльський елеватор», ТОВ «Аліягський елеватор», ТОВ «Заплавський елеватор», ТОВ «Березівський елеватор», ПрАТ «Новомиргородський елеватор», зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили розкрадання ввіреного їм майна на підставі договорів складського зберігання майна (зернових культур), чим спричинили збитків державі та комерційним структурам в особливо великих розмірах.

Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 04 лютого 2019 року зазначене майно, а саме зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (код ЄДРПОУ 40043961) за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровськ, вул. Маршала Бірюзова, 16, та Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20-А та Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019000000000087.

06.02.2019 року заступник начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме зернових культур, круп`яних та олійних культур, які перебувають на території ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (ЄДРПОУ 40043961) за адресами: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, 16, Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вулиця Колхозна, 20-а, Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вулиця Севастопольська, 18, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, з посиланням на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року вказане клопотання сторони обвинувачення було задоволено.

Задовольняючи подане клопотання слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення відповідності майна критеріям ст. 98 КПК України.

Відповідно частини першої статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 171 КПК України, законодавець зобов`язує сторону, яка звертається до суду з клопотанням про арешт майна, зазначити наступне: підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до положень ст. 170 та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майна; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України.

Проте, вказаних вимог закону стороною обвинувачення при зверненні із вказаним клопотанням не дотримано. Зокрема, у клопотанні сторони обвинувачення про арешт майна не зазначено кількості та виду зернових культур, які належить арештувати та його власників. Також, у вказаному клопотанні відсутнє мотивування за якими критеріями ст. 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів. Крім того, до клопотання не долучено документів, які б свідчили про те, коли, ким і на яких підставах були передані зернові культури на зберігання ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (код ЄДРПОУ 40043961) за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, та Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20-А та Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18.

У зв`язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які сторона обвинувачення послалась у клопотанні, а слідчим суддею у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінено ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Що стосується постанови слідчого про визнання майна речовим доказом, то в ній також не зазначено конкретно які зернові культури та в якій кількості є речовим доказом у кримінальному провадженні, а такожвідсутнє мотивування за якими критеріями ст. 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів, що позбавляє суд можливості провести аналіз та зробити висновки про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ`єктивність і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 в частині арешту майна, накладеного на соняшник врожаю 2018 року насипом у кількості 304,54 тон, який належить ТОВ «Агрофірма «Шаболат» (ЄДРПОУ 03768767) та зберігається на території елеватора ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (ЄДРПОУ 40043961), розташованого за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, 16 підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника ТОВ «Агрофірма «Шаболат» адвоката ОСОБА_5 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 в частині арешту майна, а саме соняшнику врожаю 2018 року насипом у кількості 304,54 тон, який належить ТОВ «Агрофірма «Шаболат» (ЄДРПОУ 03768767) та зберігається на території елеватора ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (ЄДРПОУ 40043961), розташованого за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, 16, який при викладених обставинах явно порушуватимесправедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Агрофірма «Шаболат» адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 в частині арешту майна, накладеного на соняшник врожаю 2018 року насипом у кількості 304,54 тон, який належить ТОВ «Агрофірма «Шаболат» (ЄДРПОУ 03768767) та зберігається на території елеватора ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (ЄДРПОУ 40043961), розташованого за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, 16, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 в частині арешту майна, а саме соняшнику врожаю 2018 року насипом у кількості 304,54 тон, який належить ТОВ «Агрофірма «Шаболат» (ЄДРПОУ 03768767) та зберігається на території елеватора ТОВ «Білгород-Дністровський Елеватор» (ЄДРПОУ 40043961), розташованого за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, 16, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4727/2021 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1