Постанова

від 17.09.2021 по справі 600/171/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/171/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

17 вересня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним наказу,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 30.10.2020 №24-3098/14-20-сг про відмову ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки, розташованої на території Сучевенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 0,8257 га (кадастровий номер 7321088500:02:002:0050), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Також, позивач просила зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, розташовану на території Сучевенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області, площею 0,8257 га (кадастровий номер 7321088500:02:002:0050), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про передачу у власність земельної ділянки 0,8257 га (кадастровий номер 7321088500:02:002:0050), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. До заяви додано графічні матеріали розташування земельної ділянки, копію РНОКПП, копію паспорта. (а.с. 8-9).

Матеріали справи містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відсутності зареєстрованого права власності земельної ділянки кадастровий номер 7321088500:02:002:0050. Містять технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 7321088500:02:002:0036 площею 4,8257 га земель запасу. (а.с. 11-34).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 30.10.2020 №24-3098/14-20-сг відмовлено ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки, розташованої на території Сучевенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 0,8257 га (кадастровий номер 7321088500:02:002:0050), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав невідповідності положень ч. 7 ст. 118 ЗК України. (а.с. 35).

Не погоджуючись з даною відмовою, позивачка звернулась з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що передачі громадянам земельної ділянки у власність передує процедура отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, розроблення проекту землеустрою, погодження проекту землеустрою та затвердження відповідного проекту землеустрою. Іншої процедури отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності нормами чинного законодавства не передбачено.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про передачу у власність земельної ділянки 0,8257 га (кадастровий номер 7321088500:02:002:0050), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. До заяви додано графічні матеріали розташування земельної ділянки, копію РНОКПП, копію паспорта.

До матеріалів справи додано технічну документації щодо поділу земельної ділянки, розташованої на території Сучевенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області, кадастровий номер 7321088500:02:002:0036 площею 4,8257 га земель запасу із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення.

Суд першої інстанції вважає помилковими доводи позивача, що вказана технічна документація щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 7321088500:02:002:0036 є підставою для передачі у власність виділеної земельної ділянки 0,8257 га кадастровий номер 7321088500:02:002:0050, оминаючи процедуру розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою на вказану земельну ділянку.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач не надав відповідачу для затвердження розробленого проекту землеустрою земельної ділянки 0,8257 га кадастровий номер 7321088500:02:002:0050, яку має намір отримати у власність.

Отже, без розробленого відповідного проекту землеустрою, погодження та затвердження у відповідності до процедури, визначеної ЗК України, у відповідача відсутні повноваження вирішувати питання щодо передачі у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні відповідно до ст.3 Земельного кодексу України від 24.10.2001 року №2768-ІІІ (зі змінами та доповненнями) регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актам.

Як передбачено ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з положеннями ч.1 ст.40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.8, 9 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України регламентовано, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З огляду на зазначене слідує, що передачі громадянам земельної ділянки у власність передує процедура отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, розроблення проекту землеустрою, погодження проекту землеустрою та затвердження відповідного проекту землеустрою. Іншої процедури отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності нормами чинного законодавства не передбачено.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 30.06.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про передачу у власність земельної ділянки 0,8257 га (кадастровий номер 7321088500:02:002:0050), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. До заяви додано графічні матеріали розташування земельної ділянки, копію РНОКПП, копію паспорта.

До матеріалів справи додано технічну документації щодо поділу земельної ділянки, розташованої на території Сучевенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області, кадастровий номер 7321088500:02:002:0036 площею 4,8257 га земель запасу із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення.

Водночас в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що вказана технічна документація щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 7321088500:02:002:0036 є підставою для передачі у власність виділеної земельної ділянки 0,8257 га, кадастровий номер 7321088500:02:002:0050. Однак, колегія суддів вважає такі доводи ОСОБА_1 помилковими, з огляду на те, що передачі у власність виділеної земельної ділянки передує процедура розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою.

Однак, ОСОБА_1 не надала відповідачу для затвердження розробленого проекту землеустрою земельної ділянки 0,8257 га, кадастровий номер 7321088500:02:002:0050, яку має намір отримати у власність.

З урахуванням вказаного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що без розробленого відповідного проекту землеустрою, погодження та затвердження у відповідності до процедури, визначеної ЗК України, у відповідача відсутні повноваження вирішувати питання щодо передачі у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.