Рішення

від 07.09.2021 по справі 902/1004/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/1004/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичуку І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, код - 24745673

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЕКСПО-М", вул. Свердлова, 155, м. Вінниця, 21018, код - 31743321

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про стягнення 407 850,00 грн

В С Т А Н О В И В :

27.11.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЕКСПО-М" про стягнення 407 850,00 грн затрат по виплаті страхового відшкодування.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на 06.10.2015 року Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_1 уклали договір страхування серії PKSi № 1500677 майнових інтересів власника автомобіля "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

07.04.2016 року на автодорозі Київ - Чернігів - Нові Яриловичі відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "DAF 95", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 ; та застрахований автомобіль "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Зазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 23.05.2016 року співробітниками ПAT "ПРОСТО-страхування" було складено Страховий акт № 113279, відповідно до якого страхове відшкодування становить 407 850,00 грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку ПАТ "ВТБ БАНК" від 31.05.2016 року ПAT "ПРОСТО-страхування" виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 407 850,00 гривень.

За твердженнями позивача, оскільки, ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЕКСПО-М" та виконував свої трудові, службові обов`язки, ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

В зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 407 850,00 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року відкрито провадження у справі № 902/1004/19 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 19.12.2019 року.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року призначено по справі № 902/1004/19 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27.03.2020 року на адресу суду від Т.в.о. Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гребінної Г.М. надійшов лист № 2015/20-21/369 від 23.03.2020 року (вх. №01.2-34/2834/20) з додатком до листа: клопотання судового експерта Базалицького В.С. щодо надання додаткових матеріалів для проведення призначеної судом експертизи, а саме: на електронному носії якісні фото пошкоджень автомобіля "Toyota Highlander", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Також, Т.в.о. Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гребінною Г.М. ініціюються питання забезпечення оплати вартості експертизи та погодження термінів проведення експертизи понад 90 календарних днів.

Ухвалою від 27.03.2020 року повідомлено учасників справи № 902/1004/14, що розгляд клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково -дослідного інституту судових експертиз Базалицького В.С. № 2015/20-21/369 від 23.03.2020 року (вх. №01.2-34/2834/20) про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи (на електронному носії якісні фото пошкоджень автомобіля "Toyota Highlander", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), вирішення питань щодо оплати вартості експертизи та погодження термінів проведення експертизи понад 90 календарних днів відбудеться 01.04.2020 року.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року задоволено клопотання Т.в.о. Завідувача Вінницького відділення Київського науково -дослідного інституту судових експертиз Гребінної Г.М. щодо погодження строку проведення комплексної судової експертизи та погоджено виконання комплексної судової експертизи у справі № 902/1004/19, призначеної Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.02.2020 року у термін понад 90 календарних днів.

Також, даною ухвалою задоволено клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Базалицького В.С. про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи.

22.04.2021 року до суду від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 2015/20-21 від 20.04.2021 року. Додатком до якого додано висновок судової товарознавчої експертизи від 20.04.2021 року та матеріали справи № 902/1004/19.

Ухвалою суду від 27.04.2021 року поновлено провадження у справі № 902/1004/19 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 19.05.2021 року.

При цьому, забезпечено проведення судового засідання 19.05.2021 року в режимі відеоконференції з Дніпровським районним судом міста Києва.

18.05.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. № 137-113279 від 17.05.2021 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв`язку з відсутністю можливості прийняти участь в судовому засіданні.

В судовому засіданні 19.05.2021 року оголошено перерву до 27.05.2021 року, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

За результатами проведеного 27.05.2021 року судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/1004/19 для судового розгляду по суті на 13.07.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 31.05.2021 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 13.07.2021 року, представником відповідача заявлено усне клопотання про витребування від Броварського відділу поліції ГУ Національної поліції у Київській області матеріалів кримінального провадження № 42016110130001251.

Судом задоволено клопотання представника відповідача та витребувано для огляду в судовому засіданні в Тульчинського районного суду Вінницької області матеріалів справи №148/2267/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

За результатами судового засідання 13.07.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 902/1004/19 на підставі ч. 2 ст. 202 ст. 216 ГПК України до 31.08.2021 року на 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання від 13.07.2021 року.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

05.08.2021 року на адресу суду від Тульчинського районного суду Вінницької області надійшли адміністративні матеріали № 148/2267/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

30.08.2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява (вих. № 940-113279 від 28.08.2021 року), в якому останній в зв`язку з відсутністю можливості прийняти участь в судовому засіданні просить суду відкласти розгляд справи на іншу дату.

31.08.2021 року на електронну адресу суду від представника третьої особи ( ОСОБА_2 ) надійшла заява (б/н від 31.08.2021 року), в якій останній просить суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.

31.08.2021 року на електронну адресу суду від Броварського районного Управління поліції ГУНП в Київській області на дійшли сканкопії матеріалів кримінального провадження № 12016110130001251 від 07.04.2016 року.

В судовому засіданні 31.08.2021 року оголошено перерву до 07.09.2021 року.

07.09.2021 року представником відповідача до суду подано заяву (вх.канц. № 01-34/7923/21), в якій останній просить суд відмовити у задоволенні позову та проводити судове засідання за його відсутності.

07.09.2021 року до суду від представника третьої особи надійшла заява (вх.канц. № 01-34/7924/21) в якій останній просить проводити судове засідання за відсутності представника ОСОБА_2 . Також, у заяві останній зазначає, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову.

На визначену судом дату в судовому засіданні представники позивача, відповідача та третіх осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) правом участі в судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Представник позивача щодо дати розгляду справи повідомлявся телефонограмою, що підтверджено наявною у матеріалах справи довідкою секретаря судового засідання.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні заяви представників відповідача та третьої особи ( ОСОБА_2 ) про проведення судового засідання за їх відсутності.

Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає , що 06.10.2015 року Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_1 уклали договір страхування серії PKSi № 1500677 майнових інтересів власника автомобіля "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

07.04.2016 року на автодорозі Київ - Чернігів - Нові Яриловичі відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "DAF 95", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 ; та застрахований автомобіль "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Зазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 23.05.2016 року співробітниками ПAT "ПРОСТО-страхування" було складено Страховий акт № 113279, відповідно до якого страхове відшкодування становить 407 850,00 грн.

Відповідно до Постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.11.2016 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 .

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Ремонтної калькуляції № 171/4-16 від 25.04.2016 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 573 449,83 грн, а відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку № 171/4-16 від 28.04.2016 року вартість матеріального збитку становить 658 524,00 грн.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 23.05.2016 року співробітниками AT "ПРОСТО-страхування" було складено Страховий акт. № 113279, відповідно до якого страхове відшкодування становить 407 850,00 грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку ПАТ "ВТБ БАНК" від 31.05.2016 року ПAT "ПРОСТО-страхування" виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 407 850,00 гривень.

Фактичні витрати AT "ПРОСТО-страхування", пов`язані з цим страховим випадком складають 407 850,00 грн.

За твердженнями позивача, ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЕКСПО-М" та виконував свої трудові та службові обов`язки.

Враховуючи викладене, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" в порядку регресу звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЕКСПО-М" 407 850,00 грн затрат по виплаті страхового відшкодування (т. 1 а.с. 4-77).

У відзиві на позовну заяву відповідач заявлені вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову, зазначаючи про те, що позивачем страхове відшкодування (основне зобов`язання) виплачено 31.05.2016 року та заявлені позовні вимоги пред`явлено поза межами строку позовної давності, а саме через три з половиною роки після виконання основного зобов`язання (а.с. 90-91, т. 1).

У письмових поясненнях (вих. № 769-113279 від 08.11.2020 року) позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та зокрема зазначає, що позовна давність починається з дня, коли у кредитора виникає право пред`являти вимогу про виконання зобов`язання, а саме з 29.11.2016 року (за Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області у справі № 148/2267/16-П) та просить суд не вважати строк позовної давності пропущеним (а.с. 110-119, т. 1).

У поданих до суду письмових поясненнях (б/н від 06.02.2020 року) представник третьої особи ( ОСОБА_2 ) проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та втрачено у зв`язку з цим право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок ТОВ КОМПАНІЯ ЕКСПО-М", оскільки перебіг строку позовної давності розпочався 07.04.2016 року (з дати настання дорожньо-транспортної пригоди), а позовну заяву позивачем подано до суду лише 22.11.2019 року (а.с. 187-190, т. 1).

У додаткових письмових поясненнях (вих. № 841-1132279 від 18.02.2020 року) позивач підтримує заявлений позов в повному обсязі та вказує про відсутність строку пропуску позовної давності та не оспорюваність іншими учасниками справи наявності правового обґрунтування щодо стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування (а.с. 201-202, т. 1).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує , що 06.10.2015 року Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_1 уклали договір страхування серії PKSi № 1500677 майнових інтересів власника автомобіля "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10, т. 1).

07.04.2016 року на автодорозі Київ - Чернігів - Нові Яриловичі відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "DAF 95", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 ; та застрахований автомобіль "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди власнику транспортного засобу автомобіль "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ВДАІ Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари) № 89924237 від 07.04.2016 року (а.с. 14-15, т. 1).

07.04.2016 року до ЄРДР внесено відомості № 12016110130001251 про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 171/4-16 від 25.04.2016 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 573 449,83 грн, а відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку № 171/4-16 від 28.04.2016 року вартість матеріального збитку становить 658 524,00 грн (а.с. 20-61, т. 1).

Зазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 23.05.2016 року співробітниками ПAT "ПРОСТО-страхування" було складено Страховий акт № 113279 (а.с. 11, т. 1).

23.05.2016 року ПAT "ПРОСТО-страхування" виплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 405 556,38 грн, також 2 293,62 грн зараховано у сплату недоплаченої страхової премії, всього 407 850,00 грн (т. 1 а.с. 66, 68-70).

Постановою старшого слідчого Броварського ВП ГУНП у Київській області Білика В.П. від 30.06.2016 року закрито кримінальне провадження за відсутністю складу злочину.

08.07.2016 року направлено матеріали до суду для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.11.2016 року у справі № 148/2267/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності (а.с. 18-19, т. 1).

ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЕКСПО-М" та виконував свої трудові та службові обов`язки.

Дана обставина не заперечувалась відповідачем, встановлена при розгляді справи № 753/3239/17, яка перебувала у провадженні Дарницького районного суду м. Києва, підтверджена ОСОБА_2 при наданні письмових пояснень слідчому в рамках досудового розслідування, випливає зі свідоцтва про про реєстрацію транспортного засобу "DAF 95", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Компанія ЕКСПО-М".

21.11.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих № 04-3008) з вимогою сплати страхового відшкодування в розмірі 407 850,00 грн (а.с. 71, т. 1).

Станом на час розгляду справи грошові кошти не сплачено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту норм глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЕКСПО-М" та виконував свої трудові та службові обов`язки.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб "DAF 95", реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ "Компанія ЕКСПО-М".

Отже, з урахуванням викладених вище положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну потерпілому у результаті ДТП, що сталась 07.04.2016 року , а до ПрАТ "ПРОСТО-страхування" як позивача у справі та особи, що виплатила страхове відшкодування, набуто право вимоги.

З приводу обґрунтованості позовної вимоги в частини стягнення суми сплаченого страхового відшкодування суд враховує, що її розмір обґрунтовано позивачем шляхом надання Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №171/4-16 від 28.04.2016 року, ринкова вартість ТЗ Тоуоtа, становить 937 161,00 грн., вартість відновлювального ремонту - 604 563,64 грн., величина втрати товарної вартості - 53 960,36 грн., а вартість матеріальної шкоди заподіяної Позивачу внаслідок пошкодження його автомобілю у ДТП дорівнює 658 524,00 грн (т. 1 а.с. 35-61).

Даний звіт складено суб`єктом оціночної діяльності, котрий мав достатній обсяг компетенції для визначення розміру шкоди (т. 1 а.с. 62, 63).

Обґрунтованість суми страхового відшкодування та вартість визначеної шкоди потерпілому також підтверджено висновками Постанови Київського апеляційного суду від 10.02.2021 року у справі №753/3239/17.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За Договором добровільного страхування за ризиком КАСКО №1/16 дійсно було встановлено, що в разі перевищення суми вартості відновлювального ремонту 65% від страхової суми транспортний засіб вважається знищеним, за Договором КАСКО та виплата відбувається як різниця між страховою сумою, вартості залишків ТЗ та франшизою. Таким чином, Страховиком було правомірно сплачено 405 556,38 грн.

Зазначені висновки враховуються судом в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Виплата іншої частини суми шляхом її зарахування в рахунок майбутніх платежів потерпілого не суперечить вимогам законодавства, оскільки виплата може здійснюватись у будь якій формі, тому віднесення 2 293,62 грн до суми страхового відшкодування є правомірним.

При оцінці наданих позивачем доказів відносно розміру позовних вимог судом встановлено окремі недоліки при визначені суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що даний Звіт та Акт огляду транспортного засобу (а.с. 55-61) не містять відомостей щодо попередніх дорожньо-транспортних пригод, їх наслідків та інформації про ремонтні роботи.

При цьому, наведені відсотки додаткового збільшення (зменшення) вартості КТЗ залежить від кількості та слідів відновлювального ремонту (Таблиця 2 - а.с.41); визначення коефіцієнту фізичного зносу КТЗ містить винятки якщо складові частини відновлювали ремонтом (т. 1 а.с. 42).

Отже, встановлення випадків участі транспортного засобу у ДТП до 07.04.2016 року істотно впливає на методику та розмір визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Toyota Highlander", в результаті дорожньо-транспортної пригоди 07.04.2016 року.

Програмний комплекс "AUDATEX Ukraine" є міжнародною базою даних, що випадків ДТП, відомостей про розраховані калькуляції робіт та методи відновлення пошкоджень.

Програмне забезпечення розроблено і впроваджено з метою підрахунку вартості відновлювального ремонту автомобілів, які постраждали внаслідок ДТП, стихійних лих або інших пошкоджень (http://www.audatex.ua/about).

Згідно витягів з бази даних "AUDATEX Ukraine" щодо розрахунку відновлювальних робіт автомобіля "Toyota Highlander", наявні відомості щодо опису 59 пошкоджень транспортного засобу та методи їх відновлення.

Отже, визначення вартості завданого матеріального збитку, з урахування обставин попередніх ДТП, відомості про які не відображено у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №171/4-16 від 28.04.2016 року та додатках до нього, має істотне значення для предмету судового розгляду.

На виконання Ухвали суду від 20.02.2020 року складено Висновок експерта №2015/20-21 від 20.04.2021 року (т. 2 а.с. 79-89), у якому враховано наведені недоліки.

Експертом встановлено вартість матеріального збитку власнику автомобіля в сумі 541 280,15 грн, що є меншим від розміру визначеного у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку №171/4-16 від 28.04.2016 року (658 524,00 грн).

Водночас, оцінку висновку експерта суд надає у сукупності з іншими доказами, а також з огляду на предмет та межі позовних вимог.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/16505/19, у якій досліджував питання застосування стандарту доказування вірогідності доказів .

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Враховуючи ту обставину, що у Висновку експерта №2015/20-21 від 20.04.2021 року визначено розмір збитку в сумі 541 280,15 грн, що є більшим за сплачену позивачем суму (407 850,00 грн), то зазначена обставина не впливає на обґрунтованість позовних вимог.

Виходячи з принципу повного відшкодування завданої шкоди, а також виходячи з того, що дані вимоги закону направлені на захист прав потерпілого, то слід вважати, що потерпілому належить право вибору способу відшкодування шкоди у даному випадку.

Перший спосіб відшкодування шкоди, це відшкодування повної вартості втраченого майна (фактично знищеним вважається майно, якщо відновлювальний ремонт перевищує його вартість). У такому разі особа, що відшкодувала шкоду у розмірі повної вартості знищеного майна, має право на отримання собі залишків майна.

Другий спосіб відшкодування шкоди у разі фактичного знищення майна передбачений законом Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для визначення регламентної виплати - це відшкодування різниці між вартістю майна до пошкодження і вартістю залишків майна.

Третій спосіб відшкодування шкоди, який відповідає вимогам ст.1192 ЦК - це відновлення пошкодженої речі або відшкодування витрат на її відновлення.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Таким чином, обґрунтованість різниці суми, яку має сплатити відповідач на користь фізичної особи - потерпілого лежить у іншій площині (деліктних правовідносин), регулювання яких виходить за межі страхової виплати.

Однак, питання щодо суми відшкодування на користь ОСОБА_1 вирішено в рамках справи №753/3239/17, рішення у якій набрало законної сили.

Тому, суд не може здійснювати переоцінки висновків, здійснених в рамках іншої судової справи.

Таким чином, суд вважає, що висновки експертизи не впливають на розмір зобов`язань відповідача перед ПрАТ "ПРОСТО-страхування", тому надає перевагу доказами позивача і вважає достатнім чином обґрунтованою суму матеріальних вимог по справі.

Отже, позивачем правомірно пред`явлено позов до належної особи у визначеному розмірі.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами не є "регресними", а є "суброгацією", основною характерною ознакою якої є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора.

Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.

Відповідно ст. 988 ЦК України Страховик зобов`язаний: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору; відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;

Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні.

Зазначені висновки мають істотне значення для обчислення строків позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача (т.1 а.с. 90,91).

Тобто, задоволення позову залежить від своєчасності звернення з відповідним позовом до суду та дотримання строків позовної давності.

Вирішуючи питання відносно стягнення на користь позивача сплаченої суми страхового відшкодування, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Тобто страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювана й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювана із залишком строку позовної давності.

Оскільки у зобов`язані відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної Давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Аналогічний висновок наведено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 20.04.2018 року в справі № 910/8982/17 та в Постанові Великої Палати Верховного Суду 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17.

Тобто, заміна кредитора у деліктному зобов`язанні в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, є суброгацією, що не змінює порядку перебігу позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253- 255 цього Кодексу. За приписами статті 253 зазначеного Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Таким чином, якщо днем настання події є день вчинення ДТП, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП , і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події (пункт 71 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 910/2603/17).

Аналогічні висновки наведені у Постановах КЦС ВС від 28 лютого 2018 року у справі № 521/16989/13-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 760/578/15-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 740/2334/16-ц.

).Отже, такий підхід до визначення початку перебігу строків позовної давності у справах щодо відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП є усталеними.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, застосування норм ЦК України, які регулюють питання перебігу строків позовної давності, здійснюється з урахування правових висновків Верховного Суду.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами ПрАТ "ПРОСТО-страхування" розпочався з 08.04.2016 року (наступна дата за подією ДТП) та сплинув 08.04.2019 року.

Дійсно лише 29.11.2016 року Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.11.2016 року у справі № 148/2267/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Однак, дана обставина не впливає на початок перебігу строків позовної давності, однак могла б впливати на врахування певного юридичного факту як поважної причини, котра перешкоджала своєчасному зверненню до суду.

За змістом частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд виходить з того, що такі причини мають існувати саме на момент перебігу строків позовної давності, бути тривалими та істотними, носити непереборний характер.

При цьому, дія таких обставин не може подовжувати строк позовної давності.

Суд враховує, що для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньотранспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, таке рішення є обов`язковим для суду, проте не єдиним доказом вини заподіювача шкоди (висновки Постанови КГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16).

Таким чином, позивач не був обмежений у праві звернення до суду не очікуючи прийняття судового рішення у справі про адміністративне правопорушення.

У правовій позиції Верховного Суду України, зробленій у справі №6-2469цс16 від 16.11.2016 року визначено, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположник свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК Україну, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний висновок наведено Верховним Судом України у справі №6- 17цс17 від 22.02.2017 року.

Тому, суд вважає за доцільне оцінити можливість обчислення строків позовної давності виходячи з обставин, коли позивач міг довідатись про особу, яка порушила його права.

З наявних у справі доказів слідує, що ОСОБА_1 повідомив ПрАТ "ПРОСТО-страхування" обставини ДТП 07.04.2016 року (т. 1 а.с. 71, 72).

Обставини пригоди також бути встановлені у Довідці про ДТП №89924237 від 07.04.2016 року.

Наявність порушень вимог ПДР у діях ОСОБА_2 було встановлено у Постанові про закриття кримінального провадження від 30.06.2016 року, а також шляхом складення 12.09.2016 року та направлення до суду Протоколу у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .

Наведені документи є письмовими доказами. які підтверджують особу. яка порушила права позивача, котрий ще 23.05.2016 року перерахував кошти потерпілому.

Тому, як особа, котра має право заявити позов щодо відшкодування страхової виплати, подати цивільний позов у кримінальному провадженні, ПрАТ "ПРОСТО-страхування" могло шляхом ознайомлення з даними документами, принаймні 30.06.2016 року дізнатися про особу та факт порушення своїх прав.

Тому, суд відхиляє і вважає помилковими доводи позивача відносно початку перебігу строків позовної давності з 29.11.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з позовом до суду звернувся лише 22.11.2019 року (дата відмітки відділення поштового зв`язку), матеріали надійшли до суду 27.11.2019 року, про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії господарського суду в правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Отже, позов подано за межами строків давності звернення до суду.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Суду не доведено існування поважних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову, у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивачем визначено орієнтовний витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та зазначено, що докази їх понесення будуть надані додатково.

Тому, з урахуванням приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України суд вважає за доцільне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, код - 24745673) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЕКСПО-М" (вул. Свердлова, 155, м. Вінниця, 21018, код - 31743321) про стягнення 407 850,00 грн понесених витрат з виплати страхового відшкодування - відмовити повністю.

2. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 28.09.2021 року о 12:00 год.

3. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами протягом пяти днів з дати отримання копії судового рішення, однак не пізніше 27.09.2021 року включно.

4. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення; та засобами електронного зв`язку за електронними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050)

3 - представнику позивача адвокату Синюку Станіславу Леонідовичу (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050)

4 - відповідачу (вул. Свердлова, 155, м. Вінниця, 21018)

5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

6 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2