Постанова

від 08.09.2021 по справі 453/869/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 453/869/17

провадження № 61-5115св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Стрийська місцева прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

відповідачі: Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - Сколівська районна державна адміністрація Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду

від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Стрийська місцева прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області звернулася до суду з позовом до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_1 , третя особа - Сколівська районна державна адміністрація Львівської області, про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що згідно із ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року у кримінальній справі № 453/82/16-к про обвинувачення ОСОБА_2 за частинами першою, другою статті 367 КК України, кримінальне провадження відносно останньої за № 12015140000000359 закрито на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначеною ухвалою встановлено неналежне виконання ОСОБА_2 , яка є землевпорядником Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, своїх посадових обов`язків, які полягали у підписанні акта встановлення та узгодження меж спірної земельної ділянки, без виходу у натурі та прив`язки її на місцевості, що призвело до подальшого виготовлення ОСОБА_1 оскаржуваного державного акта на право власності на земельну ділянку та неправомірної передачі йому спірної земельної ділянки у приватну власність. Внаслідок таких незаконних дій зазначеної посадової особи селищної ради, у відання якої входить

с. Дубина, згідно із оскаржуваним рішення було неправомірно вилучено спірну земельну ділянку вартістю 69 700 грн, чим завдано державі шкоду на зазначену суму.

Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка до часу її приватизації ОСОБА_1 відносилась до земель запасу сільськогосподарського призначення, а також була розташована за межами населеного пункту Верхньосиньовидненської селищної ради. За таких обставин, прокурор посилався на незаконність оскаржуваних рішення селищної ради та державного акта на право власності на земельну ділянку і, як наслідок, - неправомірне вибуття спірної земельної ділянки на їх підставі із земель державної власності. Відтак, із посиланням на статтю 19 Конституції України, статтю 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 118, 122, 152 та Перехідні положення ЗК України, статті 378,

388 ЦК України, прокурор звернувся до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оскільки саме до відання останнього відноситься розпорядження землями державної власності.

При цьому, прокурор, із посиланням на норми статей 257, 261 та 267 ЦК України ставив питання про визнання поважними причини пропуску звернення у суд із цим позовом, так як про порушення прав держави прокуратурі стало відомо лише у вересні 2015 року з інформаційного листа Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, а у подальшому, - з результатів прокурорської перевірки.

Посилаючись на викладене, Стрийська місцева прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, просила суд визнати недійсним рішення Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 15 грудня 2008 року № 499 Про передачу у власність

гр. ОСОБА_1 земельну ділянку пл. 0,07 га для ведення садівництва ; визнати недійсним державного акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 565170, виданого ОСОБА_1 03 серпня

2009 року (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0083, цільове призначення земельної ділянки: ведення садівництва) та зареєстрованого за № 010946000219; витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0700 га для ведення садівництва, розташованої у

с. Дубина Сколівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0083 на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області в державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівські області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 19 липня

2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що єдиною підставою для звернення прокуратури із цим позовом в інтересах держави є встановлення у передбаченому законом порядку вибуття спірної земельної ділянки за рішенням органу місцевого самоврядування в особі Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, до юрисдикції якої входить с. Дубина, а не за рішенням органу виконавчої влади - на той час Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, як органу, до компетенції якого належали відповідні повноваження щодо передачі земель у приватну власність громадянам, так як спірна земельна ділянка була розташована за межами населеного пункту Дубина Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, а, отже, орган місцевого самоврядування не вправі був розпоряджатися нею.

З метою дотримання справедливого балансу між правами відповідача ОСОБА_1 на мирне володіння і розпорядження своїм майном у формі земельної ділянки та втручанням з боку держави у здійснення ним такого права у належний спосіб, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог саме шляхом визнання недійсними оскаржуваних рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку, а також повернення спірної земельної ділянки у державну власність, у цьому конкретному випадку є невиправданим, такий спосіб захисту прав та інтересів держави буде непропорційним із метою його застосування та призведе до невідворотних наслідків у спосіб грубого порушення прав відповідача ОСОБА_1 , які, у свою чергу, захищаються Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У випадку задоволення позовних вимог у цій справі фактично буде мати місце анулювання юридичної підстави, на якій у ОСОБА_1 виникнуло право на спірну земельну ділянку, яке у свою чергу захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і такі дії суду однозначно будуть становити втручання у зазначене право. У подальшому це призведе до втрати ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку, хоча такий не може відповідати за неправомірні дії одного із посадових осіб Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, а саме землевпорядника

ОСОБА_2 , при передачі йому такої земельної ділянки у власність. Ризик будь-якої помилки державного органу влади чи місцевого самоврядування має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Відтак, враховуючи ту обставину, що розмежування земель державної та комунальної власності на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області на підставі виготовленого та затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою не проходило, а таке відбулося лише із набранням у 2013 році чинності змін до ЗК України і викладення його у новій редакції, суд дійшов висновку про те, що прокурор не обґрунтував, як саме недотримання порядку користування нерозмежованими у встановлений спосіб земельними ділянками у 2009 році порушило інтереси держави в особі позивача, оскільки спірна земельна ділянка, яка є частиною єдиного масиву площею 10,0 га, була виділена свого часу саме державою в особі виконавчого комітету Сколівської районної Ради народних депутатів для садівництва, і надалі використовується відповідачем ОСОБА_1 , а іншими членами

садово-городнього товариства належними їм земельними ділянками, у цьому масиві за згаданим призначенням.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області задоволено.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 липня

2018 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області задоволено.

Рішення Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 15 грудня 2008 року № 499 Про передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки пл. 0,07 га для ведення садівництва скасовано. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 565170, виданий ОСОБА_1 , 03 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0083, цільове призначення земельної ділянки: ведення садівництва) та зареєстрованого за № 010946000219 визнано недійсним.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0700 га для ведення садівництва, розташовану у с. Дубина Сколівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0083 на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області в державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівські області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що як вбачається із матеріалів справи та відповідачами не спростовано - спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4624555300:02:003:0083 площею 0,07 га знаходиться за межами населеного пункту на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району. Таким чином, Верхньосиньовидненська селищна рада при прийнятті рішення

від 15 грудня 2008 року № 499 Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га для ведення садівництва , - вийшла за межі своїх повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, селищна рада не мала компетенції щодо розпорядження такою земельною ділянкою та компетенція щодо розпорядження такою належала уповноваженому відповідному органу виконавчої влади, а не органу місцевого самоврядування.

Відповідно внаслідок прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування, із земель державної власності було неправомірно вилучено спірну земельну ділянку.

На момент прийняття селищною радою спірного рішення - 2008 рік, відповідач не був членом садово-городнього товариства Карпати , оскільки він прийнятий у члени товариства 01 квітня 2012 року та сплачував членські внески з квітня 2012 року. Добросовісність набуття права власності не доведена відповідачем.Враховуючи вказане така ділянка підлягає витребуванню у відповідача та поверненню її законному власнику в особі компетентного органу.

Що стосується позовної давності, про застосування якого просив відповідач то, на думку колегії суддів, такий прокурором пропущено не було. Як вбачається із матеріалів справи, прокурору про незаконність оскаржуваного рішення та державного акта стало відомо лише у січні 2016 року під час проведення відповідної перевірки. Даних про те, що прокурор у інший спосіб дізнався чи міг дізнатись про згадане порушення вимог закону суду не наведено та доказів цього не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу за позовом

Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_1 , третя особа - Сколівська районна державна адміністрація Львівської області, про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що розмежування земель державної та комунальної власності на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області на підставі виготовленого та затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою не проводило, а таке відбулося лише із набранням у 2013 році чинності змін до ЗК України і викладення його у новій редакції. Крім того, генерального плану населеного пункту Дубина не існувало та не існує на час розгляду справи, що встановлено судами. Жодної експертизи землевпорядної документації щодо розмежування земель державної та комунальної власності та їх віднесення до кожної із категорій на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області також не проводилось, позивачем суду не надано.

Заявник вказує, що при отриманні спірної земельної ділянки він сподівався на легітимність добросовісних дій органів влади та не порушував законодавства, вчиняючи дії на набуття права власності на земельну ділянку, добросовісно користувався нею. За таких обставин він, як суб`єкт приватного права, не може відповідати за помилки органу місцевого самоврядування при прийнятті ними рішень, а тому його не може бути позбавлено конституційного права, оскільки добросовісно, відкрито та на законних підставах він набув право власності на земельну ділянку, набуття якої передбачено статтею 116 ЗК України, якою передбачено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. А тому добросовісність його набуття права власності слід вважати доведеною.

Щодо пропуску позовної давності, то заявник вказує, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави у справі, що розглядається, в особі головного управління Держгеокадасту у Львівській області, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2017 року до Верховного Суду надійшов відзив Стрийської місцевої прокуратури Львівської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила указану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до обвинувального акта у першому півріччі 2009 року

ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді землевпорядника Верхньосиньовидненської селищної ради, здійснювала розгляд технічної документації з відведення на підставі рішення Верхньосиньовидненської селищної ради земельної ділянки площею 0,0700 га в с. Дубина Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва, а саме завірила особистим підписом акт встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки та написала довідку від 17 лютого 2009 року № 361, яку засвідчила власним підписом (а. с. 9-13).

18 травня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 12015140000000359 за частинами першою, другою статті 367 КК України, матеріали якого направлено до суду із обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 - землевпорядника Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області. У цьому кримінальному провадженні було встановлено, що ОСОБА_2 , будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, у період з 2006 по 2009 роки, як державний службовець 7-ї категорії, що уповноважена на здійснення організаційно-розпорядчих функцій, вчинила неналежне виконання службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого було спричинено істотну шкоду та тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Істотна шкода полягала, серед іншого, і у незаконному вибутті у приватну власність ОСОБА_1 із земель державної власності земельної ділянки площею 0,0700 га для ведення садівництва, розташованої у

с. Дубина Сколівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0083, оскільки така, знаходячись за межами населеного пункту, вибула за рішенням органу місцевого самоврядування, а не за рішенням органу виконавчої влади, внаслідок прийняття уже згаданого вище рішення, якому, у свою чергу, сприяло погодження землевпорядником меж цієї земельної ділянки, а також відповідної документації із землеустрою.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03 лютого

2016 року у справі № 453/82/16-к (провадження № 1-кп/453/15/16) кримінальне провадження № 12015140000000359 закрито у зв`язку із звільненням обвинуваченої ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за частинами першою, другою статті 367 КК України, на підставі статті 49 КК України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначена ухвала суду набрала законної сили (а. с. 7-8).

Рішенням Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 15 грудня 2008 року № 499 Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га для ведення садівництва у садово-городньому товаристві Карпати ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,07 га для садівництва із земель сільськогосподарського призначення (а. с. 20).

03 серпня 2009 року, на підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №565170, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010946000219. Право власності оформлене на земельну ділянку площею 0,07 га у с. Дубина Сколівського району Львівської області на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0083

(а. с. 21).

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Сколівському районі Львівської області від 22 лютого 2016 року № 427/0/9-16 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4624555300:02:003:0083 площею 0,07 га знаходиться за межами населеного пункту на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району (а. с. 24).

Вказане також вбачається і з викопіювання з карти роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського підприємства Карпати

(а. с. 23).

Рішенням виконавчого комітету Сколівської районної Ради народних депутатів від 19 травня 1988 року № 130 Про створення садово-городнього товариства було організовано садово-городнє товариство при виконавчому комітеті Сколівської міської ради народних депутатів та вказаним рішенням виконкому Сколівської міської ради було відведено земельну ділянку під колективні сади площею 10 га за рахунок радгоспу Сколівський в урочищі Заріка , також, рішенням від 16 червня 1988 року № 176 Про реєстрацію статуту садово-городнього товариства Карпати зареєстровано статут садово-городнього товариства (а. с. 46).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 122 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності було віднесено до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Пунктом 12 розділу X Перехідні положення ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження такими землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із частиною другою статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону України Про державний земельний кадастр , пунктів 7, 26 постанови Кабінету міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) здійснює безпосередньо і через утворені у встановленому порядку територіальні органи ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

Згідно зі статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 78 ЗК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) зміст права власності на землю складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із статтями 80, 116 ЗК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадяни можуть бути суб`єктами права власності на землі приватної власності, котре набувається ними із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог статті 378, частини третьої статті 388 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом, і якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати та вибуло з володіння власника поза його волею, власник має право витребувати його навіть у добросовісного набувача у всіх випадках.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанцій повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року у кримінальній справі № 453/82/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 встановлено неналежне виконання останньою, яка є землевпорядником Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, своїх посадових обов`язків, які полягали у підписанні акта встановлення та узгодження меж спірної земельної ділянки, без виходу у натурі та прив`язки її на місцевості, що призвело до подальшого виготовлення відповідачем ОСОБА_1 оскаржуваного державного акта на право власності на земельну ділянку та неправомірної передачі йому спірної земельної ділянки у приватну власність.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4624555300:02:003:0083 площею 0,07 га знаходиться за межами населеного пункту на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Верхньосиньовидненська селищна рада при прийнятті рішення

від 15 грудня 2008 року № 499 Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га для ведення садівництва вийшла за межі своїх повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, селищна рада не мала компетенції щодо розпорядження такою земельною ділянкою та компетенція щодо розпорядження такою належала уповноваженому відповідному органу виконавчої влади, а не органу місцевого самоврядування.

Відповідно внаслідок прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування, із земель державної власності було неправомірно вилучено спірну земельну ділянку.

Згідно із сталою практикою ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України

від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції

від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня

2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна

Як вбачається із наведеного вище, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийняте з очевидним порушенням вимог закону, поза межами повноважень, та як наслідок кримінально караних дій посадової особи сільської ради. Зважаючи на вказане слід вважати, що відповідач ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що набуття ним у власність спірної земельної ділянки відбувається з очевидними порушеннями вимог закону, без достатніх на це правових підстав та без згоди власника на її відчуження, відтак вважати його добросовісним набувачем підстав немає.

Вимога прокуратури про вилучення спірної земельної ділянки у відповідача на користь держави є правовим механізмом повернення земельної ділянки законному власнику, незаконно вилученої у нього земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 - землевпорядника Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, викопіюванням з карти роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського підприємства Карпати

та листом відділу Держгеокадастру у Сколівському районі Львівської області від 22 лютого 2016 року № 427/0/9-16.

Посилання касаційної скарги на те, що прокуратура пропустила позовну давність для звернення до суду з цим позовом суд не приймає до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що про незаконність оскаржуваного рішення та державного акта прокуратурі стало відомо лише у січні 2016 року під час проведення відповідної перевірки, а саме лише клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску позовної давності та її поновлення не є доказом пропуску такого строку.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович