Рішення

від 17.08.2021 по справі 752/20342/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20342/17

Провадження № 2/752/301/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Антоновича, 122 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

04 жовтня 2017 року ОСББ Антоновича, 122 звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внесках.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що 29 липня 2009 року зареєстровано ОСББ Антоновича, 122 за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 122. Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,60 кв.м та одним з співвласників ОСББ Антоновича, 122 , згідно з договором купівлі-продажу квартири. На Загальних зборах ОСББ Антоновича, 122 співвласників будинку 28 січня 2010 року прийнято рішення про прийняття на баланс багатоквартирний будинок з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями та земельну ділянку в межах прибудинкової території, що розташовані за вказаною вище адресою через статутні органи управління.

Згідно з протоколом затверджено щомісячний внесок власника на управління будинком в розмірі 0,70 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності та внесок власника на ремонт будинку в розмірі 0,60 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності.

Загальними зборами членів ОСББ Антоновича, 122 від 27.01.2011 року ухвалено рішення про щомісячний внесок власника на управління будинком в розмірі 0,90 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності та внесок власника на ремонт будинку в розмірі 0,40 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності

Відповідачка ухиляється від сплати обов`язкових внесків, внаслідок чого за період з січня 2010 по січень 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 3215,17 грн. ОСББ Антоновича, 122 зверталося до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою по видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості за період з січня 2010 по січень 2013 року у розмірі 3904,52 грн з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних. 04.02.2013 року заяву задоволено, однак 22.09.2017 року позивача було повідомлено, що 04.02.2014 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва судовий наказ було скасовано.

Також вказав, що боржником 25.03.2015 року частково було здійснено оплату внеску на управління та ремонтний фонд будинку у розмірі 91.52 грн. Таким чином, це підтверджує той факт, що ОСОБА_1 відомо про прийняті Загальними зборами рішення та обов`язок сплати зазначених внесків. 24.06.2017 року на адресу знаходження нерухомого майна відповідачки ОСОБА_1 було направлено претензію про наявність заборгованості, у якій міститься попередження про те, що у разі непогашення нею боргу, його буде стягнуто в судовому порядку. Претензія була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення.

Задля забезпечення захисту власних законних прав та інтересів ОСББ Антоновича, 122 уклало договори про надання правової допомоги з адвокатом Вербицьким Я.В. (діє на підставі свідоцтва серії КР №000246 від 13.12.2018) від 19 вересня 2017 року №19/09/1 та від 02.01.2019 №02/01, за послуги якого сплатило 3500 грн.

Прсив стягнути з відповідачки борг по сплаті внесків на управління та ремонт будинку до спільних коштів ОСББ Антоновича, 122 за період з січня 2010 по січень 2013 року включно у сумі 3904,52 грн., з яких: внески на управління і ремонт будинку 3215,17 грн, інфляційні нарахування 549,58 грн, 3% річних 139,77 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн і на правову допомогу 2000 грн.

Провадження у справі відкрито 27.10.2017 року.

Позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, щодо стягнення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСББ Антоновича, 122 з січня 2010 року по серпень 2017 року, розмір якої складає 3904,52+7860,70=11765,22грн.

В обгрунтування заяви про збільшення рогзміру позовних вимог, позивач зазначив, що Загальними зборами членів ОСББ Антоновича, 122 від 29.01.2015 року затверджено щомісячний внесок власника на управління будинком і ремонт будинку в розмірі 1,30 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності, з розподілом коштів у співвідношенні 1,05 грн з 1 кв.м. внеску на управління будинку та 0,25 грн з 1 кв.м. внеску на ремонт будинку. Загальними зборами членів ОСББ Антоновича, 122 від 25.06.2015 року затверджено щомісячний внесок власника на управління будинком і ремонт будинку в розмірі 1,50 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності, з розподілом коштів у співвідношенні 1,10 грн з 1 кв.м. внеску на управління будинку та 0,40 грн з 1 кв.м. внеску на ремонт будинку. Загальними зборами членів ОСББ Антоновича, 122 від 26.01.2017 року затверджено щомісячний внесок власника на управління будинком у розмірі 1,1 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності та внеску на ремонт будинку в розмірі 0,90 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності.

У вересні 2017 року ОСББ Антоновича, 122 подало заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 з січня 2013 року по серпень 2017 року включно заборгованості в розмірі 7860,70 грн. 27.10.2017 року заяву задоволено, однак ухвалою від 27.03.2018 року судовий наказ було скасовано.

Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву ОСББ Антоновича, 122 , в якому заперечує проти позову та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а також подані позивачем зі спливом позовної давності, а тому не можуть бути задоволені судом. Повідомила, що з 1997 року зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про що було відомо позивачу. Вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з січня 2013 року по серпень 2017 року виходять за межі встановленого законодавством України строку позовної давності у 3 роки. Твердження позивача про сплату нею 25.03.2015 в рахунок погашення боргу платежу в розмірі 91,25 грн, що є підставою для переривання строків позовної давності, є недостовірним, оскільки жодних платежів особисто чи через уповноважених осіб вона не здійснювала. Заявляє клопотання про застосування загального і спеціального строку позовної давності до основної вимоги та вимог стягнення штрафних санкцій.

19.04.2018 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з січня 2010 року по червень 2018 року в розмірі 20 535,97 грн, де основна сума заборгованості становить 13594,85 грн, 3% річних - 1183,73 грн, інфляційні нарахування - 5757,38 грн. В обгрунтування заяви про збільшення позовних вимог зазначив, що 25.01.2018 року на Загальних зборах було затверджено додатковий щомісячний внесок власника до спецфонду з утеплення фасаду будинку і погашення кредиту в розмірі 8 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності на 2018 рік.

25.01.2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, оскільки у зв`язку з неналежним виконанням покладених на відповідачку обов`язків у період з вересня 2017 року по грудень 2018 року виникла додаткова заборгованість, яка станом на грудень 2018 року складає 28848,87 грн, де основна заборгованість становить 17770,85 грн, 3% річних - 1435,92 грн, інфляційні нарахування - 9642,10 грн.

13.05.2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з січня 2010 року по квітень 2019 року у розмірі 30 545,50 грн, де основна заборгованість становить 18621,17 грн, 3% річних - 1614,34 грн, інфляційні нарахування - 10309,99 грн.. Також позивачем зазначено, що Загальними зборами членів ОСББ Антоновича, 122 від 31.01.2019 року затверджено щомісячний внесок власника на управління будинком у розмірі 2,05 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності та внеску на ремонт будинку в розмірі 1,00 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності. Стверджував, що згідно з положеннями ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що відповідач зобов`язана сплачувати вчасно всі платежі, які встановлені Загальними зборами співвласників та є обов`язковими для сплати з метою забезпечення належного функціонування будинку. В іншому випадку заборгованість має бути стягнена в судовому порядку. Також надав розрахунок витрат на правову допомогу.

Відповідач надала суду заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, наголошувала, що позовні вимоги про стягнення про стягнення заборгованості за період з січня 2010 року по січень 2013 року, були заявлені з пропуском строку. Період, який міг би бути предметом розгляду - з 25.09.2014 по 25.09.2017. Однак позивачем такі вимоги не заявлено. Натомість позивачем були подані заяви про збільшення позовних вимог з січня 2010 року по серпень 2017 року та січня 2010 року по червень 2018 року, внаслідок чого фактично було змінено предмет спору оскільки в цих заявах вимоги стосуються періодів, щодо яких позовна давність не спливла. Ці заяви подані набагато пізніше, а тому зазначені в них вимоги мають бути розглянуті з урахуванням нових строків позовної давності. Враховуючи те, що вона не брала участі в установчих зборах, не подавала заяви про вступ до об`єднання, вважає, що не була членом ОСББ в період, про який йдеться в позовній заяві.

01.11.2019 року позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість включно по жовтень 2019 року, загальний розмір якої складає 32 395,77 грн, де основна заборгованість становить 19896,65 грн, 3% річних - 1903,99 грн, інфляційні нарахування - 10595,13 грн.

03.03.2020 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути загальна заборгованість станом на 1 березня 2020 року у розмірі 35132,11 грн, де основна заборгованість становить 22215,53 грн, 3% річних - 2106,76 грн, інфляційні нарахування - 10809,81 гр..

01.10.2020 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, стягнення заборгованості, загальний розмір якої станом на 1 жовтня 2020 року складає 42 484,69 грн, де основна заборгованість становить 28843,55 грн, 3% річних - 2513,01 грн, інфляційні нарахування - 11128,13 грн.

У судовому засіданні 05.10.2020 відсутній відповідач. Представник позивача заявив клопотання про долучення заяви про збільшення позовних вимог. Суд ухвалив прийняти до розгляду зазначену заяву. У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача оголошується перерва до 09.03.2021.

У судове засідання 17.08.2021 року сторони не з`явилися.

Представник позивача - адвокат Вербицький Я.В. надав клопотання про розгляд справи за відсутності представників позивача за наявними у справі матеріалами. Заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилась, судова повістка направлена за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку її місця проживання повернута відділом зв`язку до суду з відміткою інші причини , внаслідок яких поштове відправлення не вручене.

У той же час відповідачка обізнана про перебування справи у провадженні суду, користувалася правом подачі відзиву на позов та збільшення позовних вимог, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСББ Антоновича,122 до ОСОБА_1 з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,60 кв.м на підставі договору купівлі-продажу квартири від 6 жовтня 2008 року серії ВКК № 965252 (а.с. 16).

29 липня 2009 року було здійснено державну реєстрацію об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Антоновича, 122 за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 122 за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань 1 068 102 0000 024709 (а.с. 15). Установчими зборами Учасників ОСББ затверджено статут ОСББ Антоновича, 122 (а.с. 47-58).

Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (в редакції станом на 28 січня 2010 року, надалі по тексту - Закон України N 2866-III).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Членом об`єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.

Членство в об`єднанні є добровільним і може набуватися одночасно з створенням об`єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.

Членство в об`єднанні розпочинається на підставі поданої письмової заяви власника за згодою об`єднання. Порядок прийняття до об`єднання визначається статутом. Членство в об`єднанні припиняється на підставі поданої письмової заяви власника приміщення або з інших підстав відповідно до статуту об`єднання. Власники приміщень, розташованих у межах одного житлового комплексу, які не є членами об`єднання, можуть укладати з об`єднанням угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах (стаття 9 Закону України N 2866-III).

Власник - член об`єднання зобов`язаний виконувати вимоги статуту об`єднання та рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі (стаття 15 цього Закону).

За змістом статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів до виключної компетенції яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку.

28 січня 2010 року позивач ОСББ Антоновича, 122 прийняло на баланс будинок за адресою: АДРЕСА_5 з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями та земельної ділянки в межах прибудинкової території, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі житлового комплексу (а.с. 22-25).

28 січня 2010 року загальними зборами ОСББ Антоновича, 122 прийнято рішення, яким створено спеціальний резервний фонд для проведення невідкладних протиаварійних і ремонтних робіт. Визначено джерелами фінансування фонду щомісячні внески членів об`єднання, одноразові цільові внески членів об`єднання, добровільні внески юридичних та фізичних осіб, кошти, одержані об`єднанням у результаті здачі в оренду допоміжних приміщень, інші не заборонені законодавством джерела фінансування. Зокрема, виявлені і зафіксовані в акті загального огляду будинку проблеми, які вимагають протиаварійних заходів: просідання фундаменту під вхідною групою, що призвело до появи вертикальних тріщин в несучих стінах, відшарування облицювальної плитки на фасаді, постійного замокання стелі у вестибюлі будинку; пошкодження покрівлі даху будинку над приміщенням ОСББ і над ліфтовими шахтами.

Також загальними зборами ОСББ Антоновича, 122 затверджено кошторис витрат (159196,39), доходів (159196,39 грн), в тому числі витрати і доходи на управління будинку - 76767,24 грн, витрати і доходи на накопичення і ремонт будинку - по 82429,10 грн.

Частина 5 статті 21 вказаного вище Закону встановлює, що для накопичення коштів на ремонт неподільного та загального майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених обставин, в обов`язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об`єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об`єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням.

Частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (частина 1 статті 20 Закону України N 2866-III).

Відповідно до статті 23 Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Пунктами 12.1, 12.2 протоколу загальних зборів ухвалено затвердити щомісячний внесок власника на управління будинком в розмірі 0,70 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності та внесок власника на ремонт будинку в розмірі 0,60 грн з 1 кв.м. загальної площі, що належить йому на праві власності (а. с. 26-36).

Загальними зборами, протягом 2011 - 2020 років, неодноразово переглядались, у бік збільшення, щомісячні внески власника на управління будинком та ремонтний фонд будинку, внаслідок чого позивачем здійснювався перерахунок боргу ОСОБА_1 і надавались заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 37-46, 79-92, 126-129, 207, 26-28 (2т.)).

Відмова відповідачів сплачувати встановлені загальними зборами внески унеможливлює виконання імперативної вимоги закону і унеможливлює акумулювання коштів ремонтного фонду у повному обсязі, встановленому рішенням загальних зборів співвласників, що перешкоджає здійсненню у повному обсязі заходів, які фінансуються за рахунок коштів ремонтного фонду.

При цьому частиною 5 статті 24 Закон України N 2866-III встановлено, що невикористання власником приміщень, що йому належить або відмова від користування неподільним та загальним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна в житловому комплексі.

Неможливість здійснення заходів з утримання будинку, через відмову відповідачів сплачувати внески до ремонтного фонду, порушує законні права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (частина шоста статті 13 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку однак не є членом цього об`єднання , зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі не здійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року № 3-1028гс15.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Змістовний аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідачка в силу Закону є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а відтак на неї покладається зобов`язання дотримуватися обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворили ОСББ Антоновича, 122 для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 уникає від сплати обов`язкових внесків, внаслідок чого за період з січня 2010 року по вересень 2020 року включно утворилась заборгованість в загальному розмірі 42 484,69 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 1 жовтня 2020 року: основна заборгованість становить 28843,55 грн; 3% річних - 2513,01 грн; інфляційні нарахування - 11128,13 грн (а.с. 50).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСББ Антоновича, 122 зверталося до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою по видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованість за період з січня 2010 по січень 2013 року у розмірі 3904,52 грн з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних. 04.02.2013 заяву у справі № 752/1933/13-ц (провадження № 2-н/752/107/13) задоволено (а.с. 148), однак 04.02.2014 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва судовий наказ було скасовано (а.с. 20, 149).

27.10.2017 Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 752/6226/18 (провадження № 2-с/752/32/18) було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за період з січня 2013 року по серпень 2017 року у розмірі 7860,70 грн. Ухвалою від 27.03.2018 цей наказ за заявою відповідачки теж скасовано (а.с. 155).

В обґрунтування позову не виконання відповідачкою своїх обов`язків як співвласника будинку щодо сплати внесків на управління будинку та ремонтного фонду, позивач посилався на досудову вимогу № 59-5/17 від 15 червня 2017 року, направлену на її адресу щодо заборгованості по сплаті вказаних внесків у розмірі 8277,65 грн станом на 01.06.2017. Претензія була отримана відповідачкою, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 18, 19).

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачкою не погашена.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_1 також заявила клопотання, в якому просить суд, під час вирішення справи застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості по внескам, а також нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за цей період пені, 3 % річних, інфляційних втрат, оскільки позивачем пред`явлено позов про стягнення сум заборгованості, які в подальшому уточнював, за період з січня 2010 року в жовтні 2017 року, що перевищує встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Перевіряючи доводи сторони відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності, суд приймає до уваги те, що згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання споживачем зобов`язань по оплаті внесків, позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач, відповідно до ст. 267 ЦК України, заявила клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов`язань по сплаті внесків на управління та ремонт будинку розпочато у січні 2010 року та саме в січні 2013 року позивач мав право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, проте, позов пред`явлено лише в жовтні 2017 року, тобто зі спливом строку позовної давності щодо як основної, так і щодо додаткових вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, згідно з ч. 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Враховуючи зазначене вище, суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат, і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу встановити, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (правова позиція сформована на підставі постанови Верховного Суду України, номер 6-43цс17 від 22 березня 2017 року).

Тобто, часткова оплата комунальних послуг не є підставою для переривання строку позовної давності.

Однак, знову-таки, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається разом з учиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. При цьому визнання боргу повинно бути усвідомленим та свідчити про те, що особа згодна з його наявністю. Коли особа вносить плату за комунальні послуги, вона вказує відповідний місяць, і виконавець зобов`язаний зарахувати кошти саме за місяць, указаний у платіжному документі. Якщо особа не вказує місяць оплати або вносить суму більшу, ніж нараховано, виконавець на власний розсуд може віднести надлишок та непозначену суму до сплати заборгованості за попередні періоди.

В цьому випадку суду потрібно встановлювати намір особи: чи хотіла вона сплатити попередню заборгованість. Усвідомлена оплата за попередній період є підставою для переривання строку позовної давності.

Позивачем повністю заперечував проти застосування позовної давності зазначивши про часткову оплату відповідачем боргу в березні 2015, а також про те, що позовна давність була перервана і почала обраховуватись спочатку у зв`язку з поданням ОСББ заяви про видачу судового наказу та винесенням Голосіївським районним судом м. Києва наказу від 04.02.2013.

Дослідивши розрахунок заборгованості, наданий ОСББ, судом встановлено, що відповідач в березні 2015 року сплатила 91,52 грн. внесків на управління та ремонт будинку.

Однак відповідачка у своєму відзиві зазначила, що такі твердження є недостовірними, оскільки жодних платежів особисто чи через уповноважених осіб вона не здійснювала. З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до цієї статті. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

У справі № 712/8916/17-ц від 7 липня 2020 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що переривання строку позовної давності відсутнє з тих підстав, що позивач не надав належних і допустимих доказів щодо оплати відповідачем у березні 2015 року внесків у розмірі 91,52 грн.

Відтак, суд застосовує строки позовної давності та із зазначених підстав відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2014 року включно, які нараховані позивачем у розмірі 14 840,08 грн.

У позовній заяві позивач вказав, що, окрім повернення боргу по внесках, відповідач має сплатити позивачеві три проценти річних й інфляційні втрати та надав розрахунок, згідно з яким нарахував три проценти річних й інфляційні втрати за період прострочення з січня 2010 року по вересень 2020 року включно.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми за період з 01 жовтня 2014 року по вересень 2020 року (з урахуванням застосованого судом строку позовної давності).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, на підтвердження вказаних витрат позивачем надано копії договорів про надання правової допомоги від 19 вересня 2017 року № 19/09/1(а.с. 216) та від 2 січня 2019 року № 02/01 (а.с. 222-224), копію додаткової угоди №1 від 01 лютого 2019 року (а.с. 225), копії Акту №1 від 30 листопада 2018 року (а.с. 217) і від 11 травня 2019 року (а.с. 226), та дві копії платіжного доручення від 19.09.2017 і 10.05.2019 про сплату витрат на правову допомогу (а.с. 227,228), тобто, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Крім того, як вбачається, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом та не подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що обсяг понесених відповідачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрат на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.

З відповідачки на користь позивача також підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Антоновича, 122 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Антоновича, 122 (код ЄДРПОУ 36557265, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 122) заборгованість у розмірі 27 644 (двадцять сім тисяч шістсот сорок чотири) гривні 61 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Антоновича, 122 (код ЄДРПОУ 36557265, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 122) сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн, що разом складає належну до стягнення суму 5262 (п`ять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Суддя Плахотнюк К.Г.