Рішення

від 13.09.2021 по справі 914/1691/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021 справа № 914/1691/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Банзули М.С., розглянувши матеріали справи

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕРСЕН ЛТД , м. Київ,

до відповідача: ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА АЗУРИТ-АГРО , с. Жулин, Стрийський р-н, Львівська обл.,

про: стягнення заборгованості в розмірі 35 031,95 грн.

представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Заяв про відвід судді не надходило, Фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд не здійснювалось.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕРСЕН ЛТД звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства АЗУРИТ-АГРО про стягнення 35 031,95 грн. заборгованості, з яких 31 358,03 грн. основного боргу, 1 499,13 грн. - інфляційних втрат, 384,03 грн. - трьох відсотків річних, 1690,76 грн. - пені та 100,00 грн. заборгованість за неповернуті картки.

Ухвалою від 22.06.2021 року позовну заяву залишено без руху. Листом (вх. №15641/21 від 06.07.2021) позивач представив докази направлення копії позовної заяви з додатками з описом вкладення, тобто усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 12.07.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань.

В судове засідання 13.09.2021 року представники сторін явку повноважних представників не забезпечили. Представник позивача подав клопотання вх. №21013/21 від 10.09.2021 року про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 13.09.2021 року прийнято рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

03 березня 2020 року було укладено Договір поставки № ЛС/К-00092 із ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО АЗУРИТ-АГРО , за яким ТОВ ЛЕРСЕН ЛТД як Постачальник, взяв на себе зобов`язання забезпечити передачу у власність Покупцю (ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО АЗУРИТ-АГРО ) усіх видів паливно - мастильних матеріалів, а саме бензину певного виду, дизельного пального та скрапленого газу, поставку яких ТОВ ЛЕРСЕН ЛТД забезпечує на АЗС із використанням смарт-карт. Згідно умов договору, асортимент, кількість та ціна Товару визначається у відповідних видаткових накладних до цього Договору.

Заборгованість через неналежне виконання умов договору станом на 31.05.2021 року ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА АЗУРИТ-АГРО перед ТОВ ЛЕРСЕН ЛТД складає 31 358,03 гривень.

Крім того позивачем розраховано три відсотки річних, пеню, інфляційні втрати та 100 гривень у якості штрафу за неповернення смарт-карток.

Позиція відповідача

Позивач правом на подання відзиву не скористався, пояснень по суті позовних вимог не подав.

Представник позивача з матеріалами справи ознайомився, що підтверджується відміткою на клопотанні про ознайомлення вх. №19492/21 від 25.08.2021 року.

Крім того, представником позивача подано клопотання вх. №19491/21 від 25.08.2021 року про перенесення судового засідання, формування правової позиції та надання відзиву.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

03 березня 2020 року сторонами укладено Договір поставки № ЛС/К-00092. Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується організувати передачу у власність Покупця (поставку) Товарів партіями, а Покупець зобов`язується приймати у власність Товари та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним Договором. Під партією Товару сторони розуміють Товари в кількості та асортименті, передані Покупцю на умовах даного Договору.

Пункту 4.1.2. Договору № ЛС/К-00092 від 03.03.2020 року передбачено, що розрахунки за Товар ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО АЗУРИТ-АГРО як Покупець здійснює періодично на умовах 100% попередньої оплати вартості Товарів, якщо інший порядок розрахунків не погоджений Сторонами додатково в Додатку до даного Договору. Сума оплати та їх періодичність визначаються Покупцем самостійно, або за зверненням Покупця на підставі наданого Постачальником рахунку.

Згідно пункту 9.5 Договору, у разі неповернення смарт карти/ок після закінчення терміну дії договору/виконання Постачальником своїх зобов`язань, а також у разі втрати смарт карти, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 50,00 гривень за кожну неповернену/втрачену смарт карту. Згідно акту прийому-передачі карт, Відповідачу передано 2 (дві) смарт-карти, а отже додатково він повинен сплатити 100 гривень у якості штрафу за неповернення смарт-карт.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №ЛС/К-00092 від 03.03.2020 року ТзОВ ЛЕРСЕН ЛТД передало ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ АЗУРИТ-АГРО старт-картки. Сторонами підписано акт прийому-передачі старт-карток.

Позивачем представлено акт звірки взаєморозрахунків де зазначено кінцеве сальдо станом на 31.05.2021 року становить 31 358,03 грн. Сальдо на вересень 2020 року становить 11 766,08 грн.

Поставку проведено згідно видаткових накладних №2318 від 30.11.2020 року, №2589 від 31.12.2020 року, №2031 від 31.10.2020 року. Загальна сума поставки з урахуванням початкового сальдо становить 151 258,03 грн. Враховуючи проплату в розмірі 119 900,00 грн., заборгованість становить 31 358,03 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копією видаткової накладної, долученою до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив. Доказів погашення заборгованості не представив, доводів позивача по суті позовних вимог не спростував. Відповідач не оплатив в повному обсязі поставлений товар чим порушив умови договору, а тому суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 31358,03 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 1499,13 грн. інфляційних втрат та 384,03 грн. трьох відсотків річних підлягають задоволенню.

На підставі пункту 9.5 Договору з відповідача підлягає стягненню 100,00 грн. за неповернені старт картки.

В свою чергу, Договір не містять особливих умов щодо відповідальності замовника за порушення ним строків оплати поставлено товару. Пункт 9.1 вказаного Договору зазначає, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 1690,76 грн.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2 160,44 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Азурит-Агро (82470, Львівська область, Стрийський р-н, с. Жулин, вул. Польова, буд. 20; код ЄДРПОУ 43470733) на користь Управління Товариства з обмеженою відповідальністю Лерсен ЛТД (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14, корп. 6, офіс 9, код ЄДРПОУ 42671567) суму основного боргу 31 358,03 грн., 384,03 грн. - трьох відсотків річних, 1499,13 грн. - інфляційних втрат, 100 грн. за неповернуті картки та судовий збір в розмірі 2 160,44 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.09.2021 року.

Суддя З.В. Горецька