Рішення
від 20.09.2021 по справі 480/4472/21
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р. Справа №480/4472/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки від 23.04.2021 №18-4652/16-21-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Проект відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України було погоджено ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 26.05.2020. Відтак, наказ відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 01.06.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 по справі №480/7844/20 Головним управлінням повторно розглянуто вказану заяву та наказом від 23.04.2021 №18-4652/16-21-СГ відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5920988800:05:003:0051 у зв`язку з тим, що склад та зміст проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі відповідає вимогам статті 50 Закону України Про землеустрій , статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та статті 198 Земельного кодексу України, а саме: кадастровий план не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр . При розгляді поданого проекту землеустрою щодо відведення встановлено, що на кадастровому плані земельної ділянки не зазначено кадастрові номери сформованих суміжних земельних ділянок, в зв`язку з чим проект землеустрою не відповідає чинним законам та нормативно правовим актам, дотримання яких є обов`язковим при розробленні проектної документації, які відповідно до статей 2, 3, 4 Земельного кодексу України підлягають врахуванню при дослідженні проектної документації на стадії затвердження проекту землеустрою. Відсутність у висновку про розгляд документації із землеустрою посилання на порушення розробником проектної документації законів та нормативно правових актів не може спростовувати виявлені порушення під час розробки проекту землеустрою, наявність яких підтверджується поданими матеріалами проекту, та не можуть бути підставою для затвердження проектної документації, яка не відповідає чинному законодавству.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки). Відповідно до статті 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: виготовлення кадастрового плану та геодезичне встановлення меж земельної ділянки.

Відповідно до статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності).

Таким чином, в поданому до Головного управління на затвердження вказаному проекті землеустрою на кадастровому плані земельної ділянки не зазначено кадастрові номери суміжних земельних ділянок, що є порушенням вказаної норми законодавства, а відповідно просимо суд звернути увагу на дану обставину в проекті землеустрою.

Крім того, щодо вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, зазначив у відзиві, що з дня набрання чинності пунктом 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Тому ГУ Держгеокадастру у Сумській області з дня набрання чинності вказаних змін у законодавстві не має повноважень здійснювати розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, а відповідно не має повноважень щодо затвердження проекту землеустрою.

Станом на сьогодні відповідь на відзив позивачем до суду не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 02.04.2020 №18-13798/16-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" відповідно до поданої заяви надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.18).

Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області (кадастровий номер 5920988800:06:003:0051), який було погоджено відповідно до висновку ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.05.2020 №8503/82-20, та в якому експертом вказано, що проект відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам (а.с.32-33).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 19.10.2020 № 18-32149/16-20-СГ позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області, орієнтовною площею 2,00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області у зв`язку з тим, що в матеріалах проекту не всі сторінки підписані сертифікованим інженером - землевпорядником та не завірені його особистою печаткою.

З вказаним наказом позивач не погодився та звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 03.02.2021 у справі №480/7844/20 такий наказ було визнано протиправним і скасовано та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні інших вимог було відмовлено.

Так, на виконання даного рішення суду відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача та наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області наказом від 23.04.2021 №18-4652/16-21-СГ було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 5920988800:06:003:0051) з підстав, що склад та зміст проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі відповідає вимогам статті 50 Закону України Про землеустрій , статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та статті 198 Земельного кодексу України, а саме: кадастровий план не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр . При розгляді поданого проекту землеустрою щодо відведення встановлено, що на кадастровому плані земельної ділянки не зазначено кадастрові номери сформованих суміжних земельних ділянок, в зв`язку з чим проект землеустрою не відповідає чинним законам та нормативно правовим актам, дотримання яких є обов`язковим при розробленні проектної документації, які відповідно до статей 2, 3, 4 Земельного кодексу України підлягають врахуванню при дослідженні проектної документації на стадії затвердження проекту землеустрою. Відсутність у висновку про розгляд документації із землеустрою посилання на порушення розробником проектної документації законів та нормативно правових актів не може спростовувати виявлені порушення під час розробки проекту землеустрою, наявність яких підтверджується поданими матеріалами проекту, та не можуть бути підставою для затвердження проектної документації, яка не відповідає чинному законодавству (а.с.10, 45).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, що склалися в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, зокрема, частинами 6-7 ст.118 Земельного кодексу України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст.118 Земельного кодексу України ( чинній на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті було передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 ст. 186-1 (чинної на час виникнення спірних правовідносин).

За частиною 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на розгляд відповідача було надано проект, в якому містився висновок ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.05.2020 №8503/82-20 про розгляд документації із землеустрою, в якому експертом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області вказано, що проект відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам (а.с.32-33).

Згідно з положеннями ч.10 статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз вказаних норм Земельного кодексу України свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 06.03.2019 (справа №1640/2594/18), від 27.10.2020 (справа № 480/313/19).

Всупереч вищевказаних положень законодавства, ГУ Держгеокадастру у спірному наказі на переконання суду не надало належного обґрунтування, яким вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою.

Натомість, відповідач вказує на те, що всупереч вимогам статті 50 Закону України Про землеустрій , статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та статті 198 Земельного кодексу України кадастровий план не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр , оскільки на кадастровому плані земельної ділянки не зазначено кадастрові номери сформованих суміжних земельних ділянок.

Проте, суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки вказана в наказі підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України.

При цьому, дійсно, відповідно до статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності).

Разом з тим, суд звертає увагу, що кадастрові номери суміжних земельних ділянок відображаються на кадастровому плані земельної ділянки саме за наявності, а відтак не є обов`язковими до зазначення у разі їх відсутності.

Крім того, суд вкотре наголошує, що проект землеустрою був погоджений без зауважень та в ньому зазначено, що даний проект відповідає земельному законодавству та прийнятих відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Відтак, вказані в оскаржуваному наказі підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованими, та не є тими підставами, які визначена в Земельному кодексі України як підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Будь-яких інших підстав, визначених Земельним кодексом України, для відмови у затвердженні проекту землеустрою представник відповідача суду не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, вказана підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу Україну та такий наказ не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу наказом в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, тому суд вбачає необхідним визнати такий наказ протиправним, скасувавши його.

Щодо позовних вимог про затвердження проекту землеустрою та стосовно доводів відповідача у відзиві на те, що станом на момент розгляду справи ГУ Держгеокадастру у Сумській області не є розпорядником спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021 (далі - Закон №1423-ІХ), внесені зміни до Земельного кодексу, зокрема розділ X «Перехідні положення» доповнено пунктом 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто, з дня набрання чинності Законом № 1423-ІХ до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад відповідач, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками.

Враховуючи вищевикладене, на час розгляду справи по суті ГУ Держгеокадастру у Сумській області не має повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому суд визнає, що законні підстави для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність позивачу відсутні, відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з тим, на момент звернення позивача до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повноваження щодо розгляду таких заяв та прийняття відповідного рішення були покладені саме на ГУ Держгеокадастру у Сумській області, та Закон України від 28.04.2021 №1423-IX не був взятий до уваги під час розгляду заяви позивача. У той же час з новим розпорядником земель у позивача не виникло спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, а також те, що судом визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 23.04.2021, суд, з урахуванням ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Щодо зобов`язання органу владних повноважень вчинити певні дії, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» .

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в загальному розмірі 908,00грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 20.056.2021 (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.04.2021 №18-4652/16-21-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20.09.2021.

Суддя І.Г. Шевченко

СудСумський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення20.09.2021
Оприлюднено21.09.2021
Номер документу99718061
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —480/4472/21

Рішення від 20.09.2021

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

І.Г. Шевченко

Ухвала від 01.06.2021

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

І.Г. Шевченко

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні