Рішення

від 07.09.2021 по справі 296/461/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №296/461/19

Категорія 9

2/295/245/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 їх представників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника органу опіки та піклування Сергійко А.С. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради, третя особа орган опіки та піклування Житомирської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Янчук М.О. звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 05.08.2019 року, просив:

- встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07 листопада 2009 року по 25 грудня 2018 року включно;

- визнати транспортний засіб: Volkswagen LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2002 року випуску та транспортний засіб: Volkswagen Crafter , реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2008 року випуску, об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу Volkswagen LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2002 року випуску,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу Volkswagen Crafter , реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2008 року випуску.

В обгрунтування вимог вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 познайомились у травні 2008 року та починаючи з 25.09.2008 року почали жити однією сім`єю, як подружжя. Протягом періоду з 25.09.2008 року по 25.12.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проживали та були зареєстровані разом в будинку, що належав ОСОБА_8 , який в подальшому спільно відбудовували (добудували другий поверх) та ремонтували, вели спільний сімейний бюджет, займались спільним бізнесом, мали спільних друзів, взаємні права та обов`язки, а станом на 15.11.2008 року позивач була вписана, як користувач спільного автомобіля. За роки спільного проживання без реєстрації шлюбу за спільні кошти було придбано автомобілі Volkswagen LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Volkswagen Crafter , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_8 неодноразово планували зареєструвати шлюб, про що знали всі рідні та друзі, проте складні життєві обставини, у тому числі смерть свекрухи та операція ОСОБА_8 не дали можливість це зробити, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер. Після смерті ОСОБА_8 позивач взяла на себе всі витрати з його поховання, влаштування поминального обіду тощо. На підставі чого, представник стверджує, що оскільки саме за роки спільного проживання без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за спільні кошти придбали в 2013 та 2016 роках автомобілі, використовували їх спільно, то право власності на 1/2 вказаного майна слід визнати за ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 157-201).

23.10.2019 року від представника відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_4 - адвоката Крижова М.О. надійшов відзив на позовну заяву. Представник вказав, що орієнтовно починаючи з лютого-березня 2009 ОСОБА_8 розпочав мешкати з позивачем. 06.11.2009 року шлюб, укладений між ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_10 розірвано. У 2001 році ОСОБА_8 зареєструвався фізичною особою-підприємцем та спільно з ОСОБА_10 займався бізнесом з пасажирських автоперевезень. Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 здійснював дану підприємницьку діяльність одноособово. Час від часу для здійснення такої діяльності ОСОБА_8 купував та продавав пасажирські мікроавтобуси, а також переобладнував їх із вантажних на пасажирські. Ще під час перебування у шлюбі з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 придбав автомобіль Volkswagen LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згодом, ОСОБА_8 продав даний автомобіль та придбав інший для продовження підприємницької діяльності. Дійсно, в 2013 та в 2016 роках ОСОБА_8 придбано автомобілі для здійснення підприємницької діяльності, однак, за особисті кошти, які він отримав від здійснення підприємницької діяльності. Автомобілі обслуговувались та ремонтувались виключно за кошти ОСОБА_8 , він особисто керував одним із автомобілів за різними маршрутами, за кермом іншого автомобіля перебував інший найманий водій. Доказів купівлі автомобілів саме за спільні кошти позивачем до позову не долучені, хоча обов`язок доказування покладається саме на позивача.

Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 навесні 1991 року розпочали будівництво будинку де спільно мешкали до розірвання шлюбу, будівництво якого закінчили у серпні 1994 року. Будинок був збудований самовільно та не реєструвався в органах Бюро технічної інвентаризації. Згодом, в цьому будинку оселились позивач, яка не здійснювала жодної добудови другого поверху, як вона стверджує. Позивач останні декілька років працювала продавцем в різних магазинах в м. Житомирі, отримувала заробітну плату, тому, на думку відповідачів, вона не вела та не могла вести спільний бізнес із спадкодавцем. Представник наголошує, що позивач не має посвідчення водія відповідної категорії для ведення спільного бізнесу, не може здійснювати роботу водія, механіка тощо. На підставі чого, адвокат просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 1, а.с. 220-224).

В судовому засіданні 07.09.2021 року представник позивача - адвокат Янчук М.О. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та представники відповідачів - адвокат Мариніна М.О., Губернюк І.Б. в судовому засіданні заперечували щодо позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради в судові засідання не завилявся, про час та місце розгляду справи третю особу повідомлено належним чином. Відзиву на позовну заяву не надходило. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача - ОСОБА_11 про проведення розгляду справи без участі представника, у заяві вказано, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки міська рада не є належним відповідачем у справі (т. 1, а.с. 113, 233, ).

Від представника третьої особи Органу опіки та піклування Житомирської міської ради - Сергійко А.С. подала заяву про проведення розгляду справи без її участі, при розгляді справи просила врахувати інтереси дитини (т. 2, а.с. 239).

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 стверджує, що вона та ОСОБА_8 розпочали проживати разом з вересня 2008 року. Відповідачі ж фактично не заперечують тієї обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проживали разом, але починаючи з січня 2009 року (т. 1, а.с. 221, т. 2, а.с. 36).

Встановлено, що ОСОБА_1 розірвано шлюб з ОСОБА_12 20.02.2003 року (т. 1, а.с. 18).

ОСОБА_8 розірвано шлюб з ОСОБА_10 06.11.2009 року (т. 1, а.с. 155).

Встановлено, ОСОБА_8 та ОСОБА_13 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1, а.с. 15).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а.с. 28).

Місце проживання ОСОБА_8 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 14).

Зі змісту паспорта ОСОБА_1 вбачається, що з 15.05.2013 року її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 8).

Згідно довідки ТОВ УК ВЖРЕП 14 від 11.01.2019 року №60, за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 13).

Позивачем було долучено до позовної заяви фотокартки про спільний відпочинок її та ОСОБА_8 разом з родичами, друзями, дочкою ОСОБА_14 (т. 1, а.с. 19-25), вказані обстав ни не заперечувались відповідачами.

Зі змісту договору №1-1443 від 30.12.2018 року, договору-замовлення 1-12067, договору про надання ритуальних послуг від 26.12.2018 року, акту до договору про надання ритуальних послуг від 26.12.2018 року, ОСОБА_1 проводила організацію та несла витрати щодо поховання ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 30-33).

27.04.2013 року та 22.03.2016 року ОСОБА_8 зареєстровано право власності на транспортні засоби Volkswagen LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2002 року випуску та транспортний засіб Volkswagen Crafter , реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2008 року випуску, відповідно (т. 1, а.с. 26, 27).

В ході судового розгляду було допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_10 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_8 , пояснила, що ОСОБА_8 займався грузо-пасажирськими перевезеннями. Свідок отримала категорію водія Д для того, щоб допомагати ОСОБА_8 у здійсненні підприємницької діяльності. В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 намагались відкрити власний бізнес, а саме ритуальне кафе, але пізніше воно закрилось, ОСОБА_8 придбав автомобіль для ОСОБА_15 , щоб вона могла самостійно здійснювати підприємницьку діяльність. Свідок вказала, що водії автомобілів, які належали ОСОБА_8 , віддавали ОСОБА_1 зароблені гроші. Усі ритуальні послуги після смерті ОСОБА_8 оплатила дочка - ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 38-39).

Свідок ОСОБА_16 , яка є сусідкою позивача, пояснила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 проживали разом з 2008 року, свідок бувала у них вдома 2-3 рази на рік та пояснила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 проживали мирно, як сім`я, вели спільний побут, займались бізнесом.

Свідок ОСОБА_17 , який є братом позивача, пояснив, що точну дату, з якої ОСОБА_8 та ОСОБА_1 проживають разом не пам`ятає, вказала, що приблизно за рік до народження їх спільної дочки ОСОБА_14 . ОСОБА_1 займалась господарством, в чому їй допомагав свідок. ОСОБА_8 та ОСОБА_1 планували зареєструвати шлюб, проте ОСОБА_8 потрапив до лікарні. Свідок пояснив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 разом виховували дитину, відкрили разом кафе, проте у зв`язку з тим, що прибутку не було змушені були закрити кафе.

Свідок ОСОБА_18 , яка є подругою позивача, пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з 2014 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 разом їздили у відрядження, займались пасажирськими перевезеннями, ОСОБА_8 приїжджав по ОСОБА_1 на роботу на автомобілі. Свідок вказала, що на роботі у позивача був сейф, де вона зберігала свої кошти, позивач позичила гроші у свідка. Зазначила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 придбали автомобіль (т. 2, а.с. 132-138).

Свідок ОСОБА_19 , яка є подругою позивача, відповідача ОСОБА_4 , пояснила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 почали проживати разом з 2009 року, вели спільне господарство, ОСОБА_8 займався перевезеннями та позивач допомагала йому в організаційних моментах, їздила з ним.

Свідок ОСОБА_20 , який є знайомим сторін, пояснив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , як сім`я. ОСОБА_1 приймала участь у перевезеннях, якими займався ОСОБА_8 , їздила в магазин разом купували запчастини. В організаційних питаннях окрім позивача ОСОБА_8 ніхто не допомагав.

Свідок ОСОБА_21 , яка є сестрою ОСОБА_8 , пояснила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 проживали разом приблизно з 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 , як сім`я, займались спільним господарством, відносини між подружжям були різні, позивач готувала їсти та прибирала, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 поводили себе як чоловік та дружина. Свідок зазначила, що на її думку автомобілі купували за гроші ОСОБА_8 , але свідок у нього такі питання не з`ясовувала (т. 2, а.с. 226-231).

Як передбачено положеннями п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно положень ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Отже, ознаками фактичної сім`ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки. Предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме: спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінка показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які не суперечать один одному, дає підстави для висновку, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в період з 2009 року по 2018 рік проживали як подружжя, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом.

Оцінюючи в сукупності докази у виді письмових доказів, показів свідків, ті обставини, що сторони проживали разом за однією адресою, що в АДРЕСА_1 , де з 2013 року зареєстровано місце проживання позивача та де продовжує проживати позивач після смерті ОСОБА_8 ; в інших зареєстрованих шлюбах ОСОБА_8 та ОСОБА_1 протягом спірного періоду не перебували; вели спільне господарство, разом виховували неповнолітню дитину, проводили разом дозвілля, відпочивали, мали спільних друзів; займались веденням бізнесу, ОСОБА_8 сприяв та допомагав відкриттю позивачем власного бізнесу; що свідчить про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Разом з тим, не можуть бути належним доказом здійснення позивачем комунальних платежів, що нараховані за адресою: АДРЕСА_1 , виписки по витратам по картці/рахунку а додатковим рахункам за період з 01.01.2009 року по 31.12.2015 року, що належить ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 40-102), оскільки зі змісту вказаної виписки не можливо встановити комунальні платежі за якими адресами, особовими рахунками сплачувались.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в період з 2009 року по 2018 рік є доведеним із розумним ступенем достовірності. Однак , оскільки ОСОБА_8 перебував в шлюбі з іншою жінкою, шлюб розірвано 06.11.2019 року, тому суд вважає за можливе встановити факт спільного проживання з 07 листопада 2009 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України. Нормами Цивільного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ст.ст. 368, 372).

Як вже встановлено судом, 27.04.2013 року та 22.03.2016 року ОСОБА_8 зареєстровано право власності на транспортні засоби Volkswagen LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2002 року випуску та транспортний засіб Volkswagen Crafter , реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2008 року випуску, відповідно (т. 1, а.с. 26, 27).

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_8 мав виключно одне джерело доходів - зайняття підприємницькою діяльністю, пов`язаною з автомобільними перевезеннями, з показів свідка (яку допитано за клопотанням відповідача) водії автомобілів, які належали ОСОБА_8 , віддавали ОСОБА_1 зароблені гроші, що є доказом того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 мали спільний бюджет.

Доказів, які б вказували на придбання спірного майна ОСОБА_8 за особисті кошти, відповідачами до матеріалів справи не долучено.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проживали як чоловік та дружина, однією сім`єю без шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за час спільного проживання набули майно, яке є спільним майном, суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо набуття права власності законними та обґрунтованими, а тому задовольняє їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15,16,317,319,321, 368, 372, 386 ЦК України, ст.ст. 3,17,18,57,60,70,74 СК України, ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273,315, 352-354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07 листопада 2009 року по 25 грудня 2018 року включно.

Визнати транспортний засіб: Volkswagen LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2002 року випуску та транспортний засіб Volkswagen Crafter , реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2008 року випуску - об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ,

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину транспортного засобу Volkswagen LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2002 року випуску.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину транспортного засобу Volkswagen Crafter , реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2008 року випуску

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідачі:

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Територіальна громада м. Житомира в особі Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2, код: 13576954.

Третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2, код: 13576954.

Суддя Л.М. Чішман