Рішення

від 08.09.2021 по справі 904/6316/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6316/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтагаз м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт м. Дніпро

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

про визнання недійсним з моменту укладання договору позики №1004-3 від 11.11.2013, укладеного між сторонами

Представники:

від позивача: Варданян А.А., довіреність №54 від 07.12.2020, адвокат;

від відповідача: Беззубкін С.М., ордер серія АЕ №1043491 від 21.12.2020, адвокат;

від третьої особи: Білик І.М., довіреність №14-132 від 22.06.2021, адвокат.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт з позовом про визнання недійсним з моменту укладання договору позики №1004-3 від 11.11.2013, укладеного між сторонами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недійсність договору позики №1004-3 від 11.11.2013 і зазначає про дефект змісту правочину та дефект волі правочину.

Позивач зазначає, що Національною акціонерною компанією Нафтогаз України як господарською структурою, що здійснює управління корпоративними правами, які належать державі у статутному капіталі ДАТ Чорноморнафтогаз і передані до статутного капіталу НАК Нафтогаз України , не приймалося жодних рішень про надання згоди на відчуження матеріальних активів вартістю 2675000грн. (з ПДВ) з назвою труба обсадна діаметром 339,72 (340) * 12,19мм, N80 (різьба Buttress) R2, RЗ, АРІ 5 СТ» в кількості 107тонн, у рахунок виконання зобов`язань за договором позики №1004-3 від 13.11.2013.

Також позивач стверджує, що датований 13 листопада 2013 року документ з назвою договор займа №1004-3 , має дефект волі правочину через відсутність погодження Національної акціонерної компанії Нафтогаз України як органу, який здійснює функції управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ДАТ Чорноморнафтогаз і передані до статутного капіталу компанії.

НАК Нафтогаз України не приймало жодних рішень про надання згоди на отримання у позику товарно-матеріальних цінностей труба обсадна діаметром 339,72 (340) * 12,19мм, N 80 (різьба Buttress) R2, RЗ, АРІ 5 СТ» в кількості 107тонн та вартістю 2675000грн. (з ПДВ). Також відсутнє наступне схвалення Національною акціонерною компанією Нафтогаз України умов договору позики №1004-3 від 13.11.2013.

Тому договір позики №1004-3 від 13.11.2013 вчинений з порушенням вимог статті 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності №185-V від 21.09.2006, постанови Кабінету Міністрів України №809 від 15.06.2011 та є недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 22.12.2020.

Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.12.2020, в режимі відеоконференції.

На електронну адресу суду 18.12.2020 надійшла заява позивача про відкладення підготовчого засідання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Позивач просить відкласти судове засідання, призначене 22.12.2020, на іншу дату. Наступне судове засідання позивач просить призначити в режимі відеоконференції.

На адресу суду 21.12.2020 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідач просить відкласти судове засідання, призначене 22.12.2020, на іншу дату.

На електронну адресу суду 21.12.2020 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідач просить відкласти судове засідання, призначене 22.12.2020, на іншу дату. Разом із вказаною заявою надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Вказані документи підписані електронним цифровим підписом представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 підготовче засідання відкладено на 18.01.2021.

Представник відповідача 29.12.2020 ознайомився з матеріалами справи.

На адресу суду 18.01.2021 надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності. В заяві відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним з моменту укладання договору позики №1004-3 від 13.11.2013, оскільки, на думку відповідача, такий строк сплив 27.04.2017.

На адресу суду 18.01.2021 надійшли пояснення відповідача по суті справи, в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на наступне.

На думку, відповідача сертифікат №2018 Торгово-промислової палати України №5592/05-4 від 03.12.2014 не має відношення до договору позики №10004-3 від 13.11.2013. Відповідач, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі №911/3217/14, яке набрало законної сили, зазначає, що відносно позивача дія форс-мажорних обставин припинилася з 12.08.2014.

Відповідач вважає, що норми з якими, позивач пов`язує необхідність дотримання процедур, передбачених Законом України Про здійснення державних закупівель , на момент укладання спірного договору не розповсюджувались на правовідносини між позивачем та відповідачем.

Відповідач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16, яким, на його думку підтверджується факти схвалення правочину. А саме, що позивачем була підписана специфікація №1, згідно з якою відповідачем було надано позивачу трубу обсадну діаметром 339,72 (340) * 12,19мм, N 80 (різьба Buttress) R2, RЗ, АРІ 5 СТ в кількості 107тонн, вартістю 2675000грн, в т.ч. ПДВ - 445833грн.33коп. Позивачем 14.11.2013 було підписано акт приймання-передачі №1.

Відповідач вважає, що позивач не довів, яким чином внаслідок укладення оскаржуваного договору позики відповідачем були порушені права позивача.

У підготовчому судовому засіданні від 18.01.2021 представник відповідача пояснив, що відповідачу не вдалось розшукати перелічені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 документи. Водночас представник відповідача повідомив, що підчас розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/21132/16 оригінали витребуваних документів надавались суду для огляду.

Участь представника позивача у підготовчому засіданні від 18.01.2021 в режимі відеоконференції забезпечити не вдалося у зв`язку з відсутністю стабільного інтернет-зв`язку. Третя особа явку свого представника не забезпечила, документи до суду не надавала.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання відкладене на 25.01.2021. Судове засідання призначене в режимі відеоконференції. Проведення відеоконференції доручено Господарському суду Київської області.

На електронну адресу суду 22.01.2021 надійшли письмові пояснення позивача, в яких він просить залишити без задоволення заяву відповідача про застосування строків позовної давності. Судом встановлено, що подані позивачем письмові пояснення не підписані електронним цифровим підписом.

У підготовчому засіданні від 25.01.2021 представник позивача просив суд зобов`язати Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надати письмові пояснення щодо узгодження ним укладення договору позики №1004-3 від 13.11.2013. Позивач зазначає, що третя особа є органом, який здійснює функції управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 відкладено підготовче засідання на 08.02.2021. Судове засідання призначене в режимі відеоконференції. Проведення відеоконференції доручено Господарському суду Київської області.

В подальшому, 25.01.2021 вказані пояснення надійшли до суду за допомогою поштового зв`язку.

На адресу суду 28.01.2021 надійшло клопотання позивача від 26.01.2021 про зобов`язання Національної акціонерної компанії Нафтогаз України надати докази наявності певної події або вчинення дій щодо надання Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , як органом, який здійснює функції управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ДАТ Чорноморнафтогаз , підчас укладення договору позики №1004-3 від 13.11.2013 рішення про отримання у позику товарно-матеріальних цінностей ТРУБА ОБСАДНА Діаметр 339,27 (340 * 12,19 ММ, N 80 (РІЗЬБА BUTTRESS) R2, RЗ, АРІ 5 СТ в кількості -07 тон) на суму 2675000грн.

В обґрунтування поданого клопотання позивач послався на частину 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

Позивач також направив до суду засобами електронного зв`язку клопотання від 05.02.2021 про залишення без розгляду поданих відповідачем письмових пояснень та розгляд справи за наявними матеріалами. Подане клопотання не підписане електронним цифровим підписом.

Відповідач надав до суду 08.02.2021 письмову заяву, в якій вказав про неможливість розшукати перелічені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 документи та послався на сплив часу після укладання та виконання договору позики, зміну бухгалтерів на підприємстві, надання частини документації правоохоронним органам в порядку тимчасового доступу до документів.

Внаслідок технічних проблем (відсутність мережі Інтернет) Господарському суду Київської області не вдалось організувати проведення судового засідання 08.02.2021 в режимі відеоконференції. Тому судове засідання від 08.02.2021 відбулось в звичайному режимі з фіксуванням за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні від 08.02.2021 представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача щодо зобов`язання третю особи надати докази та посилався на недотримання позивачем порядку отримання та надання доказів.

В свою чергу, відповідач просив зобов`язати позивача надати до матеріалів справи Статут ДАТ Чорноморнафтогаз в редакції станом на момент укладення договору та наполягав на тому, що керівник товариства мав достатній обсяг повноважень для підписання договору позики №10004-3 від 13.11.2013. Вказане клопотання було заявлено усно та без посилання на норми Господарського процесуального кодексу України щодо отримання та надання доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 відкладено підготовче засідання на 17.02.2021. Судове засідання призначене в режимі відеоконференції. Проведення відеоконференції доручено Північному апеляційному господарському суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 задоволено клопотання позивача та зобов`язано Національну акціонерну компанію Нафтогаз України надати до суду докази наявності певної події або вчинення дій щодо надання Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , як органом, який здійснює функції управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ДАТ Чорноморнафтогаз , підчас укладення договору позики №1004-3 від 13.11.2013 рішення про отримання у позику товарно-матеріальних цінностей ТРУБА ОБСАДНА Діаметр 339,27 (340 * 12,19 ММ, N 80 (РІЗЬБА BUTTRESS) R2, RЗ, АРІ 5 СТ в кількості -07 тон) на суму 2675000грн. Відкладено підготовче засідання до 22.02.2021, судове засідання призначене в режимі відеоконференції, проведення відеоконференції доручено Північному апеляційному господарському суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021 задоволено клопотання позивача про вжиття заходів процесуального примусу до відповідача. Вжито захід примусового примусу у вигляді тимчасового вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт для дослідження судом оригіналів доказів (письмового замовлення, яке передбачене пунктом 2.1. документу з назвою договор займа №1004-3 , датованого 13.11.2013; документу з назвою Договор займа №1004-3 , датованого 13.11.2013; документу з назвою Приложение №1 к договору займа №1004-3 от 13.11.2013 Спецификация №1 ; документу з назвою АКТ №1 приймання-передачі по договору позики №1004-3 від 13.11.2013 ; документу з назвою ДОВІРЕНІСТЬ №315/634 Дата видачі 14 ноября 2013 , товарно-транспортних накладних №197/5, №197/4, №197/3, №197/2, №197/1 від 13.11.2013). Доручено проведення тимчасове вилучення доказів Новокодацькому відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зупинено провадження у справі №904/6316/20 до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

На адресу суду надійшла постанова державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №64993317 від 04.06.2021 про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2021 поновлено провадження у справі №904/6316/20. Призначено підготовче засідання на 19.07.2021.

На електронну пошту суду 14.07.2021 надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 17.02.2021, в яких третя особа зазначає наступне.

У АТ НАК Нафтогаз України відсутні докази наявності певної події або вчинення дій щодо надання Акціонерним товариством НАК Нафтогаз України , як органом, який здійснює функції управління корпоративними правами, що належать державі у Статутному капіталі АТ ДАТ "Чорноморнафтогаз , підчас укладення договору позики №1004-3 від 13.11.2013 рішення про отримання у позику товарно-матеріальних цінностей "труба обсадна діаметром 339,72 (340) * 12,19мм, N80 (різьба Buttress) R2, RЗ, АРІ 5 СТ» в кількості 107тонн " на суму 2675000грн.

У підготовчому судовому засіданні від 19.07.2021 представники позивача та відповідача підтримали раніше викладені правові позиції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 задоволено заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про участь у судовому засіданні 10.08.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon .

У письмовій заяві, наданій до суду 10.08.2021, представник відповідача вказав про недоведеність позивачем порушення його прав оспорюваним правочином та послався на судову практику.

В судовому засіданні від 10.08.2021 оголошено перерву до 08.09.2021, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, зміст якої занесений до протоколу судового засідання від 10.08.2021.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд установив таке.

Акціонерне товариство Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт з позовом про визнання недійсним з моменту укладання договору позики №1004-3 від 11.11.2013, укладеного між сторонами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недійсність договору позики №1004-3 від 11.11.2013 і зазначає про дефект змісту правочину та дефект волі правочину.

В матеріалах даної справи відсутня засвідчена належним чином копія договору позики №1004-3 від 11.11.2013 разом з додатками до нього. Позивач долучив до позову незасвідчені копії - договору позики №1004-3 від 11.11.2013, специфікації №1 (додаток №1 до договору позики №1004-3 від 11.11.2013, акту приймання-передачі до договору позики №1004-3 від 13.11.2013 №1 від 14.11.2013, довіреності №315/634 від 14.11.2013, товарно-транспортної накладних №197/1 від 13.11.2013, №197/2 від 13.11.2013, №197/3 від 13.11.2013, №197/4 від 13.11.2013, №197/5 від 13.11.2013 та просив витребувати від відповідача оригінали вказаних документів. Позивач пояснював, що у зв`язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим товариство не має доступу оригіналів документів, що відображають фінансово-розрахункові та інші господарські операції.

Відповідач не надав до суду оригінали наведених документів з посиланням невдалі пошуки цих документів.

Позивач звертає увагу на ненадання відповідачем для огляду в судовому засіданні оригіналів - договору позики №1004-3 від 11.11.2013, специфікації №1 (додаток №1 до договору позики №1004-3 від 11.11.2013, акту приймання-передачі до договору позики №1004-3 від 13.11.2013 №1 від 14.11.2013, довіреності №315/634 від 14.11.2013, товарно-транспортної накладних №197/1 від 13.11.2013, №197/2 від 13.11.2013, №197/3 від 13.11.2013, №197/4 від 13.11.2013, №197/5 від 13.11.2013.

Згідно з частиною 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та відкритих даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа №910/21132/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт до Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз про повернення продукції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16 задоволені позовні вимоги ТОВ Інко-Профіт та зобов`язано ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз повернути ТОВ Інко-Профіт трубу обсадну 339,72 (340) х 12,19мм, №80 (різьба Butters) R2, R3, API 5 СТ в кількості 106.371тн.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16 вказано про участь в судовому засіданні від 14.12.2016 представника ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз та надання до суду відзиву на позов із запереченнями проти позовних вимог з посиланням на ненадання позивачем всіх документів, визначених договором, які підтверджують факт отримання відповідачем товару відповідної кількості та якості.

Таким чином ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз було відомо про розгляд судом позову ТОВ Інко-Профіт про зобов`язання повернути продукцію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16 було встановлено, що 13.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт (далі - позивач, позикодавець) та Публічним акціонерним товариством Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (далі - відповідач, позичальник) було укладено договір позики №1004-3 (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальнику продукцію у відповідній кількості, якості та вартості, відповідно до специфікації №1 до даного договору, а позичальник зобов`язується повернути по закінченню строку позики позикодавцю таку ж кількість майна відповідної якості.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16 вказано, що відповідно до пункту 1.4 договору вартість продукції, яка передається за цим договором, складає 2675000,00грн., в т.ч. ПДВ - 445833,33грн. Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору врегульовано, що продукція передається позичальнику за адресою: база ПТОіК, АР Крим, Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська №7. Строк позики, на який продукція надається позичальнику, складає 120 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі продукції. Строк, вказаний у п. 2.2. договору може бути продовжений з письмової згоди сторін. Відповідно до п. 3.1 договору по закінченню строку, вказаного у п. 2.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути протягом 60 днів таку ж кількість продукції, відповідної якості, вказаних у актах приймання-передачі, складених у відповідності до п. 2 .1 даного договору.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16 також встановлено, що сторонами було підписано специфікацію №1 (додаток №1 до договору), згідно з якою ТОВ Інко-Профіт було надано ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз трубу обсадну діаметром 332,72 (340) * 12,19мм, №80 (різьба Buttress) R2, R3, API 5 CT в кількості - 107тонн, вартістю 2675000,00грн., в т.ч. ПДВ - 445833,33грн. Між сторонами було підписано акт приймання-передачі №1 від 14.11.2013 до договору.

Вказане рішення суду набрало законної сили. Доказів скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16 суду не надано.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16 було встановлено обставини укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт (далі - позикодавець) та Публічним акціонерним товариством Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (далі - позичальник) договору позики №1004-3 від 13.11.2013 та його виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт з передачі ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз труби обсадної діаметром 332,72 (340) * 12,19мм, №80 (різьба Buttress) R2, R3, API 5 CT в кількості - 107тонн, вартістю 2675000,00грн., в т.ч. ПДВ - 445833,33грн.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України визначає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 184 Цивільного кодексу України передбачено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Як було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі №910/21132/16 предметом договору позики №1004-3 від 13.11.2013 була передача позикодавцем позичальнику труби обсадної діаметром 332,72 (340) * 12,19мм, №80 (різьба Buttress) R2, R3, API 5 CT в кількості - 107тонн.

Посилаючись на дефект волі правочину, в якості підстави для визнання недійсним договору позики №1004-3 від 13.11.2013 позивач посилався на відсутність необхідного дозволу з боку Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на отримання позивачем в позику товарно-матеріальних цінностей трубу обсадну діаметром 332,72 (340) * 12,19мм, №80 (різьба Buttress) R2, R3, API 5 CT в кількості - 107тонн, вартістю 2675000,00грн., в т.ч. ПДВ - 445833,33грн.

Частиною 3 статті 67 Господарського кодексу України дійсно передбачено, що державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим відповідно до пункту 1 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 15.06.2011, цей Порядок визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (далі - підприємства), кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства (далі - залучення кредиту (позики), у результаті якого виникають зобов`язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Таким чином вищевказаний Порядок регулює процедуру погодження залучення господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (далі - підприємства), позик шляхом укладення договору позики, у результаті якого виникають зобов`язання щодо повернення коштів.

За договором позики №1004-3 від 13.11.2013 у позичальника виникає зобов`язання повернути по закінченню строку позики позикодавцю таку ж кількість майна відповідної якості - трубу обсадну діаметром 332,72 (340) * 12,19мм, №80 (різьба Buttress) R2, R3, API 5 CT в кількості - 107тонн.

Тобто положення Порядку не розповсюджуються на спірні відносини між сторонами, а спірний правочин не порушує вимоги Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 15.06.2011.

Посилаючись на дефект змісту правочину, в якості підстави для визнання недійсним договору позики №1004-3 від 13.11.2013 позивач вказує про відсутність рішень Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про надання згоди на відчуження матеріальних активів вартістю 2675000грн. та посилається на положення статті 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності .

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності №185-V від 21.09.2006 (в редакції на 13.11.2013) державне акціонерне товариство, утворене у процесі перетворення державного підприємства, 100 відсотків акцій якого належать державі, не має права безоплатно передавати закріплене за ним майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно, що належить до основних фондів, державне акціонерне товариство має право лише за попередньою згодою органу, який здійснює управління корпоративними правами держави, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне акціонерне товариство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

За договором позики №1004-3 від 13.11.2013 позикодавець передає у власність позичальнику продукцію у відповідній кількості, якості та вартості, відповідно до специфікації №1 до даного договору, а позичальник зобов`язується повернути по закінченню строку позики позикодавцю таку ж кількість майна відповідної якості. Таким чином спірним договором позики передбачено повернення позичальником майна позикодавцю, а не передача його безоплатно.

Посилання позивача на частину 3 статті 10 Закону України Про природні монополії №1682-III від 20.04.2000 щодо здійснення суб`єктами природних монополій закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України Про здійснення державних закупівель є помилковим. Оскільки станом на 13.11.2013 вказана норма була виключена зі статті 10 Закону України Про природні монополії на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності №4851-VI від 24.05.2012.

Частиною 3 статті 3 Закону України Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності (в редакції станом на 13.11.2013) встановлено, що дія цього закону поширюється на закупівлі замовниками товарів, робіт і послуг для здійснення ними діяльності у сферах, визначених статтею 5 Закону України Про природні монополії або статтею 2 цього Закону, які здійснюються за рахунок власних коштів за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 5 мільйонів гривень, а робіт - 10 мільйонів гривень.

Позивач не надав належних та допустимих доказів існування у Статуті Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз станом на 13.11.2013 застережень щодо надання згоди Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на укладення договорів на суму 2675000грн.

Щодо усних тверджень позивача про порушення договором позики №1004-3 від 13.11.2013 публічного порядку, суд зазначає наступне.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-308цс16, постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі №357/3394/16-ц.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує висновок про нікчемність правочину.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За таких умов належним способом захисту інтересів позивача, який вважає, що договір порушує публічний порядок, є пред`явлення вимоги про застосування наслідків їх недійсності, а позовна вимога про визнання недійсними цих правочинів з тих підстав, що вони порушують публічний порядок не може бути задоволена, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту (визнання нікчемного правочину недійсним).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі №917/1258/18.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним договору поставки) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №910/15567/17.

На позивача (Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз") покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

З урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його прав відповідачем внаслідок укладення оспорюваного договору позики. Тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено через необґрунтованість, суд не застосовує позовну давність та наслідки її спливу до вимог про визнання договору недійсним.

З огляду на положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача покладаються на нього.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 14, 20, 41, 42, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт м. Дніпро за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м. Київ про визнання недійсним з моменту укладання договору позики №1004-3 від 11.11.2013, укладеного між сторонами - відмовити.

В судовому засіданні 08.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20.09.2021

Суддя Р.Г. Новікова