Рішення

від 14.09.2021 по справі 914/1254/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2021 Справа № 914/1254/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія УКРБУД , с. Пасіки-Зубрицькі, Львівська область

до відповідача: Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України, м. Львів

про стягнення 190 508, 10 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Банзулі М.С.

Представники:

Від позивача: Шипка О.Р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю Холдинговою компанією Укрбуд до Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України про стягнення 190 508, 10 грн.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2021.

Ухвалою суду від 15.06.2021 розгляд справи відкладено на 06.07.2021, про що представника відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Мороз Н.В. на лікарняному з 05.07.2021 по 14.07.2021 , розгляд справи №914/1254/21 призначений на 06.07.2021 не відбувся.

Ухвалою суду від 15.07.2021 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 20.07.2021, підготовче засідання призначено на 27.07.2021.

27.07.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2021.

31.08.2021 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 14.09.2021, про що представника відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 14.09.2021 представник позивача з`явився, долучив до матеріалів справи довідку, згідно якої станом на 14.09.2021 розмір заборгованості відповідача перед позивачем не змінився та становить 190 508, 10 грн. Позов просив задоволити в повному обсязі.

14.09.2021 представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Про те, що у даній справі відкрито провадження та така розглядається господарським судом Львівської області відповідач був проінформований належним чином, шляхом надсилання останньому ухвали про відкриття провадження у справі №914/1254/21 від 17.05.2021, що підтверджується трекінгом поштових відправлень де зазначено що, відправлення вручено 11.06.2021 року . Окрім того, факт обізнаності відповідача про розгляд справи господарським судом підтверджується наявною в матеріалах справи заявою від 26.07.2021 року вих. №159, згідно якої останній повідомляв суд про неотримання копії позовної заяви по справі №914/1254/21 відтак, не може прийняти участь в підготовчому засіданні, призначеному на 27.07.2021 о 11:50 год.

Одночасно, суд зазначає, що в подальшому ухвали суду надсилались відповідачу на адресу, яка зазначена у позовній заяві. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим) місцезнаходженням юридичної Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України» , є: 79005, м. Львів, вул. Івана Франка, буд. 61. Однак, як вбачається з трекінгу поштових відправлень, зазначені відправлення не вручені із відміткою відправлення не вручено під час доставки .

Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/1254/21 на 14.09.2021 для належного повідомлення Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України » .

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу , які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження/місця проживання не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності прокладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень , кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно з ч. 2. ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , в єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі Інтернет ).

Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження юридичної особи відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору позики від 02.02.2019 року (поворотної фінансової допомоги), не повернув кошти ТзОВ Холдинговій компанії Укрбуд , внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 167 000,00 грн, стягнення якої є предметом позову. Також позивач просив стягнути з відповідача 16 700,00 грн- інфляційних втрат і 6 808, 96 грн- 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

02.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Холдинговою компанією УКРБУД (позикодавець) та Західним Управлінням капітального будівництва Міністерства Оборони України ( позичальник) укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги).

Пунктом 1 договору зазначено, що позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі та на умовах, визначених цим договором (позика), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в строк, передбачений цим договором.

Відповідно до п. 2 договору, позика надається позичальнику на безвідсотковій (безвідплатній) основі.

Згідно з п.3 договору, сума грошових коштів, що передається позичальнику (позика) складає 150 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4 договору, позика передається позичальнику шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника, зазначений в цьому договорі.

Пунктом 5 договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути всю суму позики позикодавцеві протягом 90 днів з дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, але в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2019 року.

Згідно з п.6 договору, позичальник повертає позикодавцеві позику шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця.

Пунктом 9 договору передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 14 договору, правовідносини, що не врегульовані цим договором, регулюються нормами чинного законодавства.

Даний договір підписаний та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи наявна додаткова угода від 10.06.2019 року № 1 до договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 02.02.2019, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю Холдинговою компанією Укрбуд та Західним Управлінням капітального будівництва Міністерства Оборони України, згідно якої в пункті 1, сторони на підставі п.11 договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 02.02.2019 року дійшли згоди внести зміни в договір, шляхом викладення п. 3 договору в новій редакції, наступного змісту: 3. Сума грошових коштів, що передається позичальнику (позика), складає 167 000,00 грн (сто шістдесят сім тисяч) гривень, які перераховуються двома траншами: 150 000,00 грн- до 01.06.2019 р; 17 000,00 грн-до 01.07.2019 р.

Однак, у вказаній угоді відсутній підпис та печатка відповідача.

Платіжним дорученням № 313 від 31.05.2019 підтверджується факт перерахунку грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю Холдинговою компанією УКРБУД на рахунок відповідача в розмірі 150 000,00 грн, та платіжним дорученням № 326 від 10.06.2019 в розмірі 17 000,00 грн. Призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях зазначено: поворотна фінансова допомога згідно договору позики від 02.02.2019 року .

Згідно копії виписки ПриватБанку за період з 01.05.2019 по 07.05.2021 вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн 31.05.2019 та 17 000,00 грн 10.06.2019 в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору позики від 02.02.2019 року.

У зв`язку із протермінуванням відповідачем сплати отриманої ним позики, позивач 14.01.2020 року скерував на юридичну адресу лист за № 14/01/2020-001 з вимогою про сплату заборгованості.

03.03.2020 позивачем на адресу позикодавця було направлено претензію-вимогу № 05/01/2020-001 про сплату заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2019 по 02.03.2020, проте такі залишені без відповіді та задоволення у зв`язку із фактичною відсутністю відповідача за його юридичною адресою.

Згідно довідки ТзОВ Холдингової компанії Укрбуд від 14.09.2021 вбачається, що на момент видачі даної довідки заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та становить 167 000,00 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання умов договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 02.02.2019 року, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 167 000, 00 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача 16 700,00 грн- інфляційних втрат і 6 808,96 грн- 3% річних.

Оцінка суду.

Згідно з ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 627 ЦК України, встановлено свободу договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, позивачем належним чином виконано умови договору позики від 02.02.2019 року (поворотної фінансової допомоги), що підтверджується платіжним дорученням, згідно якого останній здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача в розмірі 150 000,00 грн. Західне Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України в порушення умов договору взятих на себе зобов`язань не виконало, доказів оплати заборгованості на суму в розмірі 150 000,00 грн у встановлені договором строки не надало.

Щодо додаткової угоди наявної в матеріалах справи суд зазначає наступне.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (п.1ч.1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 з 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. (ч.ч.1, 2 ст. 640 ЦК України).

Судом досліджено додаткову угоду № 1 від 10.06.2019 до договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 02.02.2019 року та встановлено, що на такій відсутній підпис відповідача Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України, отже враховуючи норми закону, такий договір вважається неукладеним.

Однак, як встановлено судом та підтверджується платіжним дорученням № 326 від 10.06.2019 року, позивач перерахував відповідачу суму в розмірі 17 000,00 грн з призначенням платежу поворотна фінансова допомога згідно договору позики від 02.02.2019 року без ПДВ . Заперечень від Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України з приводу одержання зазначеної суми не надходило. Доказів звернення про надходження на рахунок відповідача помилково перерахованих коштів матеріали справи не містять. З позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів на цю суму позивач не звертався, отже суд приходить до висновку, що відповідачу було надано поворотну фінансову допомогу в розмірі 17 000,00 згідно договору позики від 02.02.2019 року, яка підлягає поверненню у зв`язку із порушенням умов договору.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по договору позики від 02.02.2019 в розмірі 167 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню в користь позивача.

У відповідності до приписів ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Так, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов договору, а саме п. 9, сторони погодили, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 808,10 грн за період 01.01.2020 по 10.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 16 700,00 грн за період з січня 2020 по березень 2021. Суд, самостійно здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що сума 3% річних становить 6 794,38 грн, а сума інфляційних втрат становить 15 442,42 грн, тобто зазначені нарахування є меншими ніж заявлено позивачем. Таким чином, задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 15 442,42 грн та 3% річних в розмірі 6 794,38 грн.

Суд звертає увагу відповідача на приписи ч.1 ст.96 ЦК України, згідно якої, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а також ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, якими встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань по оплаті за надані послуги, підтверджена матеріалами справи та становить 167 000,00 грн - основного боргу, 15 442,42 грн - інфляційних втрат, 6 794,38 грн - 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку позов задоволити частково.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2838,55 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Західного управління капітального будівництва Міністерства Оборони України (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 61, ідентифікаційний код 24980173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Укрбуд (81137, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Пасіки Зубрицькі, вул. Лесі Українки, 70, ідентифікаційний код 36659992) 167 000,00 грн - основного боргу, 15442,42 грн - інфляційних втрат, 6794,38 грн - 3% річних та 2838,55 грн - судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення складено 21.09.2021

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз