Ухвала

від 09.09.2021 по справі 903/498/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 (головуючий суддя Розізнана І. В., судді Василишин А. Р., Грязнов В. В.)

у справі № 903/498/18

за позовом керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1) Благодатної селищної ради і 2) Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь"

про скасування рішення селищної ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу і повернення нежитлового приміщення,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Грищенко М. А., представник відповідача-2 - Дяків В. В.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Благодатної селищної ради (відповідач-1), 2) Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" (відповідач-2) про :

- скасування рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради від 13.07.2015 № 30/09 "Про затвердження оцінки вартості майна нежитлового двоповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтневе, яке перебуває у власності територіальної громади селища Жовтневе";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.08.2015 нерухомого майна, укладеного між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом Карітас-Волинь;

- зобов`язання Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" повернути нежитлове приміщення, а саме приміщення колишньої школи загальною площею 1645,0 кв.м, розташованого за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, смт Благодатне, вул. Л. Українки, 3 у комунальну власність територіальної громади селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами недотримано процедури, передбаченої Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", яка передує підписанню договору купівлі-продажу, а тому наявні підстави для скасування рішення Жовтневої селищної ради від 13.07.2018 № 30/9, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.08.2015 недійсним і як наслідок повернення приміщення у комунальну власність. Зокрема, Жовтневою селищною радою за відсутності затверджених переліків об`єктів комунального майна, що підлягають приватизації шляхом викупу без проведення аукціону чи конкурсу, без здійснення підготовки об`єкта комунальної власності до продажу, всупереч статтям 8, 10, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та з перевищенням встановлених статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" повноважень, продано приміщення, чим позбавлено права інших суб`єктів отримати вказане приміщення у приватну власність та можливості надходження більшої суми коштів до місцевого бюджету.

Короткий зміст судових рішень

3. Справа розглядалася неодноразово. Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду аргументовано тим, що прокурор не довів наявності порушення інтересів держави в особі територіальної громади селища під час звернення з цим позовом до суду. Також місцевий господарський суд вказав, що спірний об`єкт приватизації є об`єктом соціально-культурного призначення в розумінні положень статті 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", отже пункт 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", на який посилається прокурор, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки встановлює особливості приватизації об`єктів групи А. З урахуванням приписів статті 289 Господарського кодексу України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини першої статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" суд дійшов висновку, що у відповідача-2 було право на викуп спірного майна.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Скасовано рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради №30/09 від 13.07.2015 "Про затвердження оцінки вартості майна нежитлового двоповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтневе, яке перебуває у власності територіальної громади селища Жовтневе", визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2015 нерухомого майна, укладений між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом "Карітас-Волинь", зобов`язано Волинський обласний благодійний фонд "Карітас-Волинь" повернути нежитлове приміщення, а саме приміщення колишньої школи загальною площею 1645,0 кв.м, що знаходиться за адресою: 45490, Волинська обл., м. Нововолинськ, смт Благодатне, вул. Л. Українки, 3 у комунальну власність територіальної громади селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради.

6. Суд апеляційної інстанції вказав, що договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 04.08.2015 укладено з порушенням приписів статей 8, 10, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який діяв на час укладення договору оренди, тому продаж майна територіальної громади відбувся з порушенням законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Волинський обласний благодійний фонд "Карітас-Волинь" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 і залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 903/499/18 і від 23.10.2018 у справі № 903/857/17.

9. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини першої статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо процедури викупу об`єкта малої приватизації.

10. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про те, що аукціон чи конкурс є першочерговими способами приватизації, а викуп застосовується виключно за умови проведення конкурсу та аукціону, за результатами яких об`єкт малої приватизації не було приватизовано.

11. Скаржник наголошує, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Отже, на його думку, аукціон і конкурс не є першочерговими способами приватизації.

12. Волинський обласний благодійний фонд "Карітас-Волинь" також вказує, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові вийшов за межі позовних вимог, оскільки прокурор обґрунтовував порушення порядку приватизації об`єктів групи А , у той час як спірне приміщення школи, за твердженням скаржника, слід віднести до категорії об`єктів групи Ж (об`єкт соціально-культурного призначення) і позовні вимоги жодним чином не стосувалися порушення порядку приватизації об`єктів групи Ж .

13. 26.07.2021 від скаржника надійшли додаткові пояснення, які Суд не враховує, оскільки вказані додаткові пояснення подані без дотримання вимог установлених частинами першою, другою статті 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиція інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу Волинська обласна прокуратура зазначає, що твердження скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не заслуговують на увагу, оскільки такі висновки вже наведені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 24.03.2021 у справі № 922/3276/19, а тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. 19.06.2015 між Жовтневою (нині - Благодатною) селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом "Карітас-Волинь" укладено договір №51 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Жовтневого, з правом подальшого викупу.

16. Згідно з пунктом 1.1. договору оренди №51 від 19.06.2015 орендодавець на підставі рішення №25/7 від 24.10.2014 "Про оренду нежитлового приміщення" передає, а орендар приймає в безкоштовне орендне користування (з правом викупу по залишковій вартості) комунальне майно: двоповерхове нежитлове приміщення бувшої школи №8 площею 1645,0 кв.м, розміщене за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, смт Жовтневе, вул. Л. Українки, 3 що перебуває на балансі Жовтневої селищної ради, вартість якого визначена за розрахунком станом на 01.01.2015 і становить 583 512,00 грн. Майно належить орендодавцю на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 08.06.2015, індексний номер 38675855. Державна реєстрація права власності проведена Реєстраційною службою Нововолинського міського управління юстиції Волинської області від 08.06.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652644207107.

17. Згідно з пунктом 1.2. договору майно передається в оренду з метою створення реабілітаційно-рекреаційного молодіжного центру.

18. Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що договір укладено на сорок дев`ять років і діє з 19.06.2015 до 18.06.2064.

19. На замовлення Жовтневої селищної ради міста Нововолинська Волинської області проведено оцінку приміщення загально-освітньої школи № 8 загальною площею 1645,0 кв.м, літери А-2, відповідно до якої ринкова вартість приміщення станом на 07.07.2015 складає 479 792,00 грн.

20. Рішенням від 13.07.2015 №30/9 Жовтнева селищна рада затвердила оцінку вартості нежитлового приміщення двоповерхової будівлі бувшої школи смт Жовтневе, що перебуває у власності територіальної громади загальною площею 1645,0 кв.м, яке знаходиться в оренді Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" з правом викупу згідно з договором НАО 271363 від 19.06.2015 в сумі 479 792,0 грн для відчуження шляхом продажу.

21. Пунктом 2 вказаного рішення Жовтнева селищна рада дала згоду на відчуження вищевказаного приміщення шляхом його продажу Волинському обласному благодійному фонду "Карітас-Волинь" для реконструкції під Регіональний центр Паліативної допомоги імені Святого рівноапостольного князя Володимира.

22. 04.08.2015 між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом "Карітас-Волинь" на підставі вищезазначеного рішення укладено договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1.2 якого відчужено приміщення колишньої школи, що знаходиться в смт Жовтневе м. Нововолинська по вулиці Л. Українки, будинок 3, загальною площею 0,6220 га, кадастровий номер 0710745300:04:008:0017, згідно з даними витягу №НВ-0701547512015, наданого відділом Держземагенства у місті Нововолинську 29.07.2015.

23. У пункті 1.3 договору сторонами визначено, що предмет договору належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за номером: 9941881, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652644207107 згідно з даними з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.06.2015 за №38675855.

24. Згідно з пунктом 2.1 договору продаж приміщення здійснено відповідно до звіту про оцінку приміщення загально-освітньої школи №8 загальною площею 1645,0 кв.м, літера А-2 за ціною 479 792,00 грн.

25. Відповідно до платіжного доручення Волинський обласний благодійний фонд "Карітас-Волинь" 04.08.2015 перерахував кошти в сумі 499792,00 грн Управлінню Державної казначейської служби України у м. Нововолинську.

26. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №126617181, сформованою 06.06.2018, договір купівлі-продажу приміщення колишньої школи, загальною площею 1645 кв.м, серія та номер: 2604, зареєстрований 04.08.2015 приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23394546 від 04.08.2015, форма власності приватна, власник - Волинський обласний благодійний фонд "Карітас-Волинь", код ЄДРПОУ 36875782.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

27. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

29. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

30. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України касаційна інстанція має перевірити та достеменно встановити, чи наразі дійсно відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування певної норми (норм) права у подібних правовідносинах.

31. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

32. Предметом спору у цій справі є законність рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження майном та дійсність договору купівлі-продажу спірного приміщення відповідно до положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

33. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачами у спірних правовідносинах порушено порядок відчуження комунального майна, який передбачений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

34. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що приватизація об`єктів нерухомого майна здійснюється на конкурентних засадах, першочерговими способами якої є аукціон чи конкурс, а викуп як спосіб приватизації застосовується лише у виключних випадках, а саме: якщо об`єкт приватизації не продано на аукціоні або за конкурсом; власником прийнято рішення про приватизацію орендованого майна і орендар здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25% вартості майна, за яким воно було передано в оренду.

35. За змістом частини першої статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за певними групами. Група А - це окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно. Група Ж - це об`єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.

36. Відповідно до частини другої статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єкти приватизації, що належать, зокрема, до груп А і Ж, є об`єктами малої приватизації.

37. Частиною другою статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

38. Згідно із статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

39. Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.

40. З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

41. У частинах першій, третій статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вказано, що викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

43. Водночас приватизація об`єктів групи Ж здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) уповноважені органи управління разом з пропозиціями стосовно включення об`єктів соціально-культурного призначення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, подають до державних органів приватизації пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності об`єктів соціально-культурного призначення або можливості перепрофілювання кожного з таких об`єктів; 2) державні органи приватизації погоджують з відповідними місцевими державними адміністраціями переліки об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації. У разі якщо протягом трьох тижнів від відповідної державної адміністрації не надійшла відповідь щодо погодження переліку таких об`єктів, поданий перелік вважається погодженим. Місцеві державні адміністрації, які не дали згоди на приватизацію об`єктів соціально-культурного призначення, подають державному органу приватизації інформацію про джерела фінансування утримання об`єкта, а також відповідні гарантії щодо його утримання, які полягають у поданні письмових зобов`язань щодо обсягів та строків фінансування; 3) об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються шляхом їх продажу єдиним майновим комплексом із збереженням профілю діяльності. Продаж окремих об`єктів нерухомості санаторно-курортних закладів та закладів туризму не допускається; 4) об`єкти соціально-культурного призначення, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані за погодженням з органами місцевого самоврядування та відповідними місцевими державними адміністраціями; 5) підприємство або господарське товариство, яке більше ніж п`ять років утримує за рахунок власних коштів у належному стані об`єкт соціально-культурного призначення, має першочергове право на викуп такого об`єкта (частина третя статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

44. На час виникнення спірних правовідносин був чинним Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).

45. Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

46. Аналізуючи наведені положення Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Порядку № 439, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 дійшла висновку про те, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

47. Тобто за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положень статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

48. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19 і від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 24.03.2021 у справі № 922/3276/19.

49. Отже, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та приписів Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів, які відносяться як до групи А , так і до групи Ж , повинна здійснюватися з дотриманням законодавчо передбачених порядку та способів їх відчуження.

50. Враховуючи те, що Жовтневою селищною радою аукціон та конкурс з приводу укладення договору купівлі-продажу не проводився, а також орендарем не здійснювались передбачені законом поліпшення спірного приміщення колишньої школи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачами порушено порядок приватизації спірного приміщення, передбаченого Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

51. Оскільки висновок щодо застосування положень частини першої статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у подібних правовідносинах Верховним Судом вже викладався, то у суду касаційної інстанції відсутні підстави для формування висновку у даній справі щодо застосування вказаної норми права.

52. Обставини щодо подібності правовідносин у справі № 922/623/20, а також наявності висновку щодо питання застосування положень частини першої статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" досліджувався судом касаційної інстанції у справі № 903/499/18 (щодо "ідентичності" правовідносин у якій з правовідносинами у цій справі, яка переглядається, зазначає сам скаржник у касаційній скарзі (п. 8 цієї ухвали) у результаті чого Верховний Суд ухвалою від 16.06.2021 у справі № 903/499/18 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у зв`язку з наявністю висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у подібних правовідносинах. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків.

53. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

54. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

55. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 8 цієї хвали Суд зазначає таке.

56. У постанові від 12.08.2020 у справі № 903/499/18 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд, оскільки суди належним чином не дослідивши зібрані у справі докази, не встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та які є достатньою підставою відповідно до норм матеріального права для скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним укладеного на його підставі договору купівлі-продажу у спосіб, визначений позивачем, дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

57. У цій справі, яка переглядається, Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 дійшов висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій і направлення справи на новий розгляд у зв`язку з тим, що суди не з`ясували питання щодо наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.

58. Відповідно до приписів частини п`ятої статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

59. Під час нового розгляду справи ухвалою Верховного Суду віл 16.06.2021 касаційне провадження у справі № 903/499/18 за касаційною скаргою Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 (якою задоволено аналогічні позовні вимоги щодо іншого об`єкта приватизації) закрито.

60. У цій справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції виконав вказівки Верховного Суду, в межах наданої процесуальним законом компетенції дослідив питання належного обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі, як і наявність порушених інтересів держави у зв`язку з відчуженням відповідачем-1 спірного нерухомого майна з порушенням вимог законодавства, без дотримання порядку приватизації відповідних об`єктів комунальної власності.

61. У касаційній скарзі скаржник не обґрунтував належним чином порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права під час нового розгляду справи № 903/498/18 у контексті висновків Верховного Суду за якими іншу справу № 903/499/18 було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. У справі № 903/857/17 предметом дослідження були вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про оформлення права власності та про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у наведеній справі дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд оскільки суди під час розгляду справи не встановили наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно.

63. Таким чином фактично-доказова база і матеріально-правове регулювання у справі № 903/857/17 і у справі № 903/498/18 є відмінними, що свідчить про неподібність правовідносин у цих двох справах.

64. Суд (навіть якщо не брати до уваги викладене у пункті 13 цієї ухвали) не приймає до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, з огляду на відмінність встановлених фактичних обставин справи, зокрема, щодо поведінки самого покупця, а саме здійснення орендарем за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. В цій частині Суд також звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20. Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц також носять декларативний характер і не свідчать про неврахування висновків, які містяться в ній судом апеляційної інстанції.

65. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

66. За таких обставин наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів відповідно до приписів частини першої статті 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі № 903/498/18 за касаційною скаргою Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь".

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі № 903/498/18.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил