Постанова

від 08.09.2021 по справі 700/311/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 700/311/20

провадження № 61-7747св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс , державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 січня 2021 року у складі судді Яценко Г. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (далі - ТОВ Наше Зерно Плюс ), державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А. (далі - державний реєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона звернулася до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353.

Клопотання зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 01 серпня 2019 року за вх. № С-5666/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 16 серпня 2019 року № 23-3028/14-19 СГ про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вона через свого представника уклала договір із сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_6 відповідно до висновку від 08 листопада 2019 року № 15050/82-19.

Вказувала, що через управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 року подала заяву до ГУ Держгеокадасту у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, а до заяви долучила витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 02 січня 2020 року № 23-57/14-20-СГ, яким було відмовлено їй у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку .

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що 20 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора за земельною ділянкою з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35090383.

Згідно довідки підставою для реєстрації права власності був наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення № 23-6685/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року.

З цієї ж інформаційної довідки вона дізналася, що державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50817496 від 27 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (Орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353, номер запису про інше речове право: 35191985. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі б/н від 20 січня 2020 року.

Позивач вказувала, що вважає накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року та від 02 січня 2020 року незаконними, а право власності ОСОБА_2 та договір оренди землі - недійсними.

Враховуючи наведене просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-57/14-20-СГ від 02 січня 2020 року Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким їй відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0353, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-6685/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0353) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора, індексний номер: 50709420 від 20 січня 2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, запис за номером 35090383;

визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0353, розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора, індексний номер: 50817496 від 27 січня 2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353 за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнати припиненим право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 січня 2020 року, запис за номером 35191985;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження їй проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0353, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надати цю земельну ділянку у власність.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 26 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-57/14-20-СГ Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0353, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6685/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0353) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А. від 20 січня 2020 року, індексний номер: 50709420, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0353 за ОСОБА_2 та припинено усі права та їх обтяження ОСОБА_2 на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0353, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, запис за номером 35090383.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0353, розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А. від 27 січня 2020 року, індексний номер: 50817496, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0353 за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнано припиненим право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0353, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 січня 2020 року, запис за номером 35191985.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в один день, дії позивача щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства, а ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично було надано необґрунтовану перевагу у відведенні спірної земельної ділянки іншій особі, що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.

Також суди дійшли висновку, що оскільки під час передачі спірної земельної ділянки не було дотримано вимог, передбачених Конституціє України та ЗК України, наявні підстави для визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс .

З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що правомірними є вимоги про скасування рішення державного реєстратора та визнання припиненим права власності ОСОБА_2 та права оренди ТОВ Наше Зерно Плюс .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суди виходили із того, що вони не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 686/24410/17, провадження № 61-45945св18, від 11 листопада 2020 року у справі № 570/4524/17, провадження № 61-48556св18, від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17, провадження № 61-41390св18, від 04 вересня 2019 року у справі 527/2036/18, провадження № 61-10568св19, від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, провадження № К/9901/67463/18, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, провадження № К/9901/12049/19, від 30 серпня 2019 року у справі № 817/586/17, провадження № К/9901/38699/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, від 03 лютого 2021 року у справі № 686/10381/16, провадження № 61-14840св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем та ОСОБА_2 в один день було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Отримавши відповідні дозволи, ОСОБА_2 та позивач набули рівних прав на розроблення проектів землеустрою та подальше отримання у власність спірної земельної ділянки.

На підставі отриманих дозволів від ГУ Держгеокадастру ОСОБА_2 та позивачем було розроблено проекти землеустрою, які в подальшому було погоджено в установленому законом порядку та неодноразово було подано на затвердження.

Таким чином, ОСОБА_2 та позивачем були вчинені визначені земельним законодавством дії, спрямовані на отримання земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, які були послідовними, добросовісними, майже одночасними та здійснені з дотриманням вимог законодавства.

При цьому судами не було враховано, що ОСОБА_2 значно раніше за позивача було замовлено розроблення свого проекту землеустрою, погоджено в установленому законом порядку та вперше подано його на затвердження ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. Тобто ОСОБА_2 першим було пройдено всю відповідну процедуру та отримано правомірні очікування і легітимні сподівання на отримання у власність спірної земельної ділянки, проте процедура отримання останнім права власності на земельну ділянку за його першою заявою не завершилась внаслідок протиправних дій ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яким було відмовлено в затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені нормами чинного законодавства.

Вказує, що єдиною та вирішальною обставиною для вирішення даного спору суди попередніх інстанцій визначили дослідження виключно тієї обставини, хто з фізичних осіб останнього разу першим подав ГУ Держгеокадастру у Черкаській області свою заяву про затвердження проекту землеустрою без належного дослідження та правової оцінки попередніх дій та поведінки усіх учасників спірних правовідносин.

Посилається на те, що ОСОБА_2 ще 24 вересня 2019 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з заявою про затвердження погодженого у відповідності до закону проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність. ОСОБА_2 першим пройшов всі передбачені нормами земельного законодавства України етапи процедури безоплатної приватизації земельної ділянки та першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення розпочатої ним процедури.

Вказує, подання ОСОБА_2 останнього разу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяви про затвердження проекту землеустрою та надання йому у власність спірної земельної ділянки пізніше за подання позивачем аналогічної заяви стало можливим виключно як результат недобросовісної поведінки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області по відношенню до нього. Проте, вказана обставина не спростовує всіх висновків щодо проходження саме ОСОБА_2 першим всіх визначених законом етапів порядку безоплатної приватизації спірної земельної ділянки.

Крім того, судами не враховано, що позивач, отримавши в один день, 16 серпня 2019 року, з ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, значно пізніше (01 жовтня 2019 року) за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) замовив розроблення відповідного проекту землеустрою, значно пізніше (05 листопада 2019 року) за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розробив та подав свій проект на погодження в порядку вимог статті 186-1 ЗК України, значно пізніше (08 листопада 2019 року) за ОСОБА_2 (29 серпня 2019 року) отримав позитивне погодження такого проекту, значно пізніше (20 листопада 2019 року) за ОСОБА_2 (24 вересня 2019 року) вперше звернувся до ГУ Держгеокастру у Черкаській області із заявою про затвердження свого погодженого проекту. Отже, позивач свідомо допустив зволікання з розробкою та поданням на затвердження свого проєкту, у зв`язку з чим цілком міг очікувати, що спірну земельну ділянку буде надано у власність іншій особі.

Таким чином, дії ОСОБА_2 щодо безоплатної приватизації земельної ділянки були добросовісними, своєчасними, послідовними та з повним дотриманням вимог земельного законодавства, оскаржувані рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за своєю суттю повністю відповідають принципам справедливості, розумності, добросовісності та не порушують жодних законних прав чи інтересів позивача.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо вирішення справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , у якому вказано, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353.

Вказане клопотання, зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 01 серпня 2019 року за вх. № С-5666/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 16 серпня 2019 року № 23-3028/14-19-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ОСОБА_1 через свого представника уклала договір з сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підтверджується копією проекту.

З висновку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08 листопада 2019 року № 15050/82-19 вбачається, що після розробки проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_6 .

Позивач через управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 року подав заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. До заяви було долучено витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-57/14-20-СГ вбачається що позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353 у власність з тих підстав, що Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку .

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 січня 2020 року № 198434186 вбачається, що 20 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора, індексний номер: 50709420 від 20 січня 2020 року, за земельною ділянкою з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35090383.

Згідно довідки підставою для реєстрації права власності є наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року № 23-6685/14-19-СГ.

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 січня 2020 року № 198434186 також вбачається, що державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50817496 від 27 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (Орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353, номер запису про інше речове право: 35191985. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі б/н від 20 січня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, а тому в іншій частині не переглядаються.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Судами установлено, що 16 серпня 2019 року, тобто в один день, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало накази, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Черкаської області за межами населеного пункту.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, яку суди застосували, в якій також зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122887600:03:001:0353перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16 січня 2018 року (т. 1, а. с. 92).

Таким чином, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки замовлялися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою зміни її цільового призначення із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) на ведення особистого селянського господарства (код 01.03) у порядку статті 50 Закону України Про землеустрій , а тому посилання відповідача на те, що ним розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки раніше (27 серпня 2019 року), ніж позивачем ( 05 листопада 2019 року) правового значення для правильного вирішення цієї справи немає, так як спірну земельну ділянку вже було сформовано та присвоєно кадастровий номер, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав не за розробленим за замовленням відповідача проектом землеустрою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, на яку вірно послалися суди попередніх інстанцій, зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Судами встановлено, що після розроблення проекту землеустрою та його погодження у порядку статті 186-1 ЗК України ОСОБА_1 16 грудня 2019 року подала до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у відповідь на яку нею отримано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-57/14-20-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з тих підстав, що вказану земельну ділянку вже було передано у власність іншій особі.

Разом з тим, ОСОБА_2 подав заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 17 грудня 2019 року і наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6682/14-19-СГ йому затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку у власність зі зміною цільового призначення.

З огляду на викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно виходили з того, що незважаючи на те, що заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність передувала подачі заяви ОСОБА_2 , їй було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою з підстав її затвердження ОСОБА_2 , що свідчить про фактичне надання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області необґрунтованої переваги у відведенні земельної ділянки ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність оспорюваних наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-57/14-20-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та від 28 грудня 2019 року № 23-6685/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення .

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд вважає також вірним висновки судів про недійсність договору оренди землі, укладеного 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , щодо земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:035 3 , так як під час передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не було дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, що з урахуванням положень статей 203, 215 ЦК України, є правовою підставою для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 першим пройшов всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проекту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом положень статті 118 ЗК України, відповідно до яких завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність.

На відмінну від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 першою подала належно оформлену заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому перша отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проекту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 значно раніше за позивача було замовлено розроблення свого проекту землеустрою, погоджено в установленому законом порядку та першим подано його на затвердження ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, а саме 24 вересня 2019 року, не можуть бути прийняті судом, оскільки заявнику було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, у зв`язку із наявністю недоліків проекту. Заявник також звертався до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження проекту 21 листопада 2019 року, проте йому також було відмовлено, у зв`язку із наявністю недоліків проекту.

Так, ОСОБА_2 перший, ніж ОСОБА_1 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте розроблення вказаного проекту землеустрою було зумовлено зміною цільового призначення спірної земельної ділянки, яка вже була сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, а тому його законний інтерес щодо можливості завершити розпочату ним процедуру приватизації земельної ділянки у такому випадку не підлягає захисту.

Висновки у схожих правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20, від 30 червня 2021 року у справі № 700/315/20, від 12 липня 2021 року у справі № 700/294/20.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 686/10381/16, а отже помилково задовольнили позовні вимоги до державного реєстратора, не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Посилання касаційної скарги на правові висновки Верховного Суду, викладені у подібних правовідносин, не можуть бути прийняті судом, оскільки вказані постанови ухвалено за інших фактичних обставин ніж у справі, яка переглядається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання та дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 січня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2021 року, у зв`язку із залишенням судових рішень без змін їх виконання та дію необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання та дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 січня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович