Ухвала

від 20.09.2021 по справі 160/16470/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 вересня 2021 р. Справа № 160/16470/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Васильківської селищної ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Васильківської селищної ради, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2,0 га з кадастровим номером 1220755100:02:010:0099, що викладена в листі виконавчого комітету Васильківської селищної ради № 1461 від 19.07.2021 року;

- зобов`язати Васильківську селищну раду надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2,0 га з кадастровим номером 1220755100:02:010:0099;

- звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи матеріали позовної заяви, судом встановлено про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 , 08.06.2021 року звернувся до Васильківської селищної ради (відповідач) із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2,0 га.

Кадастровий номер земельної ділянки - 1220755100:02:010:0099.

Листом № 1461 від 19.07.2021 року виконавчий комітет Васильківської селищної ради повідомив позивачу про те, що зазначена на графічних матеріалах (які додавались мною до заяви) земельна ділянка надана іншим громадянам.

Отже, в позовній заяві позивач зазначає, що він дізнався про те, що спірну земельну ділянку, з кадастровим номером 1220755100:02:010:0099, відповідачем було передано іншим громадянам (право власності, право користування, тощо).

Вважаючи таку відмову/рішення відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2,0 га з кадастровим номером 1220755100:02:010:0099, що викладена в листі виконавчого комітету Васильківської селищної ради № 1461 від 19.07.2021 року, протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що ключовою складовою справи адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спірних правовідносин, тобто внаслідок допущення бездіяльності, вчинення дій або прийняття рішення суб`єктом владних повноважень має відбутися порушення прав та інтересів особи в сфері публічних правовідносин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, земельну ділянку, щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, надана іншим громадянам, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим відбулося порушення прав та інтересів позивача щодо набуття права власності, на бажану спірну земельну ділянку.

За приписами ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Велика Палата Верховного Суду у справі №605/567/17 виклав правову позицію в подібних правовідносинах, викладену у постанові від 09.10.2019, згідно з якою якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що оскаржувана відмова/рішення Васильківської селищної ради, викладені у листі, зачіпає права власності (володіння, користування) на цю земельну ділянку третіх осіб, а саме осіб, яким спірна земельна ділянка наразі вже надана. У зв`язку із чим, на судовий захист не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, спірні правовідносини мають приватноправовий характер.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017, від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 02.10.2018 року у справі № 911/488/18, від 28.11.2018 року у справі № 490/5986/17-ц, а також, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2019 у справі №П/811/1884/17, адміністративне провадження №К/9901/55051/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду з поміж іншого, зокрема, відзначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та зважаючи, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.

При цьому, частиною 7 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснити позивачу, що спір між сторонами має приватноправовий характер, а тому, з огляду на суб`єктний склад, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 4, 5, 19, 170, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Васильківської селищної ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Васильківська селищна рада (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, с-ще Васильківка, вул. Першотравенська, 140, код ЄДРПОУ 04338285).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Ільков