Рішення

від 13.09.2021 по справі 1.380.2019.006815

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006815

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представників позивача Малькута О.Ф., Стабрина В.В.,

представника відповідача Кісіля Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу

в с т а н о в и в :

I. Стислий виклад позицій учасників справи

1. До Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Добряничі до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул. Стрийська, буд. 35, Буської об`днаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39508231, місцезнаходження: 80500, Львівська обл., Буський р-н, м.Буськ, пл. 900-річчя Буська, буд. 1, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.11.2018 (далі - оскаржуване або спірне рішення) про сплату ним боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ або єдиний внесок) в сумі 15819,54 грн.

2. Позов обґрунтований тим, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

3. Так, позивач стверджує, що з 30.08.1994 по 01.10.1999 року працював на посаді вчителя фізичного виховання та музики Добряницької ЗСШ І-ІІ ступеня. Упродовж 1999 - 2008 років перебував та працював за кордоном. З 01 вересня 2008 року - призначений на посаду вчителя фізкультури а з 31.08.2018 року звільнений з посади вчителя фізкультури у зв`язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я (п.2 ст.40 КЗпП України) Добряницької ЗСШ 1-11 ступеня. При цьому, єдиний соціальний внесок із його заробітку сплачували роботодавці, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та довідками з місця праці і пенсійного фонду.

4. Також позивач зауважує, що з 26.04.1999 року зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець. Перебував на спрощеній системі оподаткування. Утім, з травня 1999 року не подав податкової та іншої звітності, оскільки, не здійснював підприємницької діяльності.

5. Позивач вважає, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

6. Також позивач зауважує, що відповідач мав право нарахувати ЄСВ, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Водночас позивач жодної звітності не подавав, будь-яких перевірок щодо нього як платника єдиного соціального внеску не проводилось. Відтак, позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

7. Позивач наголошує, що не є фізичною особою-підприємцем, про що зазначено у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, осіб-підприємців та громадських формувань, який сформовано 13.09.2019 року. У названому витязі зазначено, що відповідно до критеріїв пошуку, реєстраційний номер облікової картки платника податків - відсутній; в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - записів не знайдено.

8. 05.02.2020 року до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач перебуває на податковому обліку відповідача та є суб`єктом, на якого поширюється обов`язок зі сплати ЄСВ.

9. Представник відповідача зазначає, що станом на 04.02.2020року у позивача встановлено наявність податкового боргу на суму 15819,54 грн. Детальний розрахунок боргу, в якому вказується за яким видом платежу та на підставі чого виник борг додається до відзиву на позовну заяву.

10. Окрім цього, представник контролюючого органу зауважив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується не лише на підставі актів документальних перевірок, а й на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

11. Щодо тверджень позивача про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про нього відсутні представник органу податкового адміністрування звертає увагу, що відсутність відомостей по ОСОБА_1 як про фізичну особу-підприємця у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зумовлена не подання ним відповідої заяви до державного реєстратора про включення його до такого реєстру як суб`єкта підприємницької діяльності.

12. 20.02.2020року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити повністю. Аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив дублюють доводи, позовної заяви. При цьому, позивач повторно наголосив, що не має статусу фізичної особи-підприємця.

13. У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

14. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

II. Рух справи

1. Ухвалою від 22.12.2019 суддя залишив позовну заяву без руху, надав строк для усунення недоліків.

2. Ухвалою від 13.01.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

3. Ухвалою від 11.03.2020 суд здійснив заміни сторони у справі її правонаступником, а саме - допустив заміну відповідачів у справі Головного управління ДФС у Львівській області, Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області їх правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області.

4. Ухвалою від 01.06.2020 суд залишив позовну заяву без розгляду.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу суду першої інстанції від 01.06.2020 про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

6. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 справу прийнято до провадження.

7. Ухвалою від 20.05.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

III. Фактичні обставини справи

1. Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

2. Позивач з 26.04.1999 до 07.08.2019 перебував на податковому обліку у Головному управлінні ДФС у Львівській області, Перемишлянський район, Буська ОДПІ як фізична особа-підприємець.

3. Викопіюванням трудової книжки позивача № НОМЕР_2 підтверджується наступне:

- 15.08.1984 позивач наказом №205 від 15.08.1984 призначений на посаду вчителя музики Добряницької, Корелицької та Тучненської восьмирічних шкіл;

- з 30.08.1994 по 01.10.1999 року позивач працював на посаді вчителя фізичного виховання та музики Добряницької ЗСШ І-ІІ ступеня.

- з 01 вересня 2008 року - призначений на посаду вчителя фізкультури, а з 31.08.2018 року звільнений з посади вчителя фізкультури у зв`язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі внаслідок стану здоровя (п.2 ст.40 КЗпП України) Добряницької ЗСШ 1-11 ступеня.

4. Довідкою про застраховану особу форми ОК-5 підтверджується, що нарахування та сплата ЄСВ за 1998-1999 роки, а також за період з 2008 по 2018 рік здійснювалася відділом освіти Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області.

5. Згідно з довідкою №1657 від 05.12.2019, що видана позивачу відділом освіти Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області перерахування єдиного соціального внеску за період роботи з 15.08.1984 по 01.10.1999 та з 01.09.2008 по 31.08.2018 здійснювалося названим відділом освіти.

6. Відповідно до виписки №1223 з медичної картки позивача останній є інвалідом І-ої групи.

7. Відповідач скерував на адресу позивача податкову вимогу від 13 листопада 2018 року №Ф-3328-58У, з якої вбачається наявність у позивача станом на 16.01.2019 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819 грн 54 коп.

8. Станом на 13.09.2019 відомості про позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

9. Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

IV. Позиція суду

1. При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

2. Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

3. На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

4. У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

5. У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

6. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

7. Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

8. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

9. 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

10. Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

11. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 1 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

12. Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

13. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

14. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

15. У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у відповідності до податкової вимоги від 13 листопада 2018 року №Ф-3328-58У.

16. Так, позивач стверджує, що не перебуває у статусі фізичної особи-підприємця. Відповідач, у свою чергу, наполягає на тому, що зняття з обліку позивача як фізичної особи-підприємця не відбувалось, а відсутність будь-яких відомостей про позивача як фізичної особи-підприємця у відповідному державному реєстрі зумовлена неналежними діями позивача.

17. У вимірі спірної ситуації суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №260/81/19, викладену у постанові від 01.07.2020.

18. Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

19. Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

20. Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

21. 01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

22. Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

23. Згідно з пунктом 2 розділу VIII Прикінцеві положення цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

24. Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону №755-IV).

25. 03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

26. Пунктами 2-4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

27. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

28. Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

29. Водночас пунктом 8 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

30. Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

31. Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

32. 25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру (далі - Закон № 1155-VII).

33. Цим Законом пункт 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

34. До того ж Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI.

35. З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон № 2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

36. Також у пояснювальній записці до проекту Закону №1155-VII указано, що реалізація Закону №2390-VI на практиці виявилась частково неможливою з огляду на таке:

- за результатами звірення даних відомчих реєстрів (бази даних реєстрів, журнали реєстрації, обліку тощо) органів статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України з даними ЄДР до тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій передано відомості про: 561 089 юридичних осіб, які не включені до ЄДР, в 74 886 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України; 492 808 фізичних осіб - підприємців, які не включені до ЄДР, у 177 376 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Зазначене унеможливлює ідентифікацію територіальної належності таких суб`єктів господарювання та включення до ЄДР за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем проживання фізичної особи - підприємця відповідно до статті 5 Закону №755-IV;

- прийняття рішення тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями щодо вибору відомостей, які отримані від різних уповноважених органів та підлягають включенню до ЄДР, в разі якщо юридична особа/фізична особа - підприємець має однаковий код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків, але при цьому відомості про її місцезнаходження/місце проживання та дату реєстрації не збігаються, у більшості випадків носить суб`єктивний характер та призводить до наповнення ЄДР недостовірною інформацією.

37. Основною метою проекту Закону №1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

38. Для досягнення цієї мети Законом №1155-VII внесені зміни до розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання , які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

39. У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

40. За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Серков проти України , заява № 39766/05, пункт 43).

41. На переконання суду, статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

42. Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені Законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

43. Суд також звертає увагу на те, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

44. При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі Серков проти України , оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

45. Крім цього, суд зауважує, що 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року №592-ІХ Про внесення змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо усунення дискримінації за колом платників (далі -Закон №592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-15.

46. Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону №2464-VI (у редакції Закону №592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

47. З пояснювальної записки до проекту Закону №592-ІХ убачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

48. З обставин справи вбачається, що позивач не подавав заяви для включення його до оновленого ЄДР. При цьому, суд відхиляє аргумент відповідача стосовно неналежної поведінки позивача у цій частині, оскільки подання заяви було необхідним для подальшого здійснення підприємницької діяльності. У свою чергу, здійснення підприємництва є правом, а не обов`язком позивача. Відтак, останній не може нести негативних наслідків за не реалізацію свого права.

49. За наведених обставин суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

50. Узагальнюючи викладене суд вважає, що вимога Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-3328-58У є протиправною та підлягає скасуванню.

51. Суд відхиляє аргументи позивача про те, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування ЄСВ та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, оскільки відповідно до положення пункту 4 розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, оскаржена вимога про сплату боргу сформована, зокрема, на підставі облікових даних з інформаційної системи відповідача, що визнається сторонами.

52. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

54. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

55. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

56. Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

57. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору у зв`язку з тим, що є інвалідом І-ої групи, а тому з урахуванням положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат між сторонами не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-3328-58У.

3. Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21 вересня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик