Постанова від 07.09.2021 по справі 640/11893/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11893/21 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13.04.2021 №3069-к "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Смайл Констракшн"; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення на підставі цього наказу документальної планової перевірки позивача після відмови представника позивача 26.04.2021 у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Крім того, до суду першої інстанції надійшла заява позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на його необґрунтованість просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не неповністю з`ясовано фактичні обставини, а тому висновки не відповідають обставинам справи.

Крім того, вказує про відсутність підстав для призначення та проведення перевірки та очевидну протиправність оскаржуваного наказу, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

Також, апелянт зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову не завдає жодної шкоди інтересам держави та суспільства в той час як призводить до порушення прав позивача, безпідставно позбавляючи одного із способів захисту від незаконних дій контролюючого органу.

Водночас, наголошує на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі №813/112/18, про те, що проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено існування обставин, передбачених у ч. 2 статті 150 КАС України, відтак, суд не вбачає наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).

Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 13.03.2020 у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19.

Як вбачається із позовної заяви, предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 13.04.2021 №3069-к "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Смайл Констракшн"; та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення на підставі цього наказу документальної планової перевірки позивача після відмови представника позивача 26.04.2021 у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Разом з тим, позивач у заяві про забезпечення позову просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу про проведення документальної планової перевірки до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/11893/21.

Колегія суддів зауважує, що вказані вимоги є предметом розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності спірного наказу податкового органу, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.

У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відтак, посилання заявника щодо очевидної протиправності вказаного наказу податкового органу в даному випадку, колегією суддів не може бути оцінено, з огляду на вищевикладене.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 640/6315/19.

Крім того, колегія суддів зауважує, що проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів. Сам факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що проведення перевірки платника податків не передбачає обов`язкове прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки їх прийняття можливе тільки у випадку виявлення порушень. Якщо ж такі порушення не виявлено - складається довідка, що прямо передбачено положеннями п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України.

Крім того, оспорюваним наказом від 13.04.2021 року № 3069-к установлено провести перевірку позивача з 26 квітня 2021 року, тривалістю 20 робочих днів, проте на день розгляду цієї заяви судом апеляційної інстанції - 07 вересня 2021 року - терміни проведення перевірки у відповідності до спірного наказу сплинули, а наказ вичерпав свою дію фактом його виконання. Отже, зупинення його дії не призведе до виконання мети забезпечення позову.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.02.2019 року у справі № 813/112/18 колегія суддів приймає до уваги, однак, вказує на те, що в даному випадку вказані висновки не підлягають до застосування з огляду на відмінність обставин вказаної справи із справою, що розглядається.

Так, у справі № 813/112/18 приписи наказу податкового органу на проведення документальної позапланової перевірки не були реалізовані, у зв`язку з чим Верховний суд зазначив, що проведення перевірки у період оскарження в судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням права платника податків на його оскарження та підтримав рішення попередніх інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу на проведення перевірки.

Разом з тим, у даній справі, як було встановлено судом апеляційної інстанції в ході судового засідання, податковий орган на виконання спірного наказу провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Смайл Констракшн" за результатом якої було складено відповідний Акт.

Таким чином, дослідивши встановленні обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що ним не доведено наявності будь-яких фактів, які б могли слугувати правовими підставами для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2021 року