Рішення

від 10.09.2021 по справі 456/1603/21

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/1603/21

Провадження № 2/456/815/2021

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Березіній Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Мидзка Р.В.

представника відповідача - адвоката Галушко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Приватна агрофірма Батько і син про розірвання договорів оренди землі,

в с т а н о в и в :

Підстава позову (позиція позивача): Позивач ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Право власності на землю за позивачем підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04 березня 2021 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240739790 від 16 січня 2021 року. Позивач ОСОБА_1 також є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4522 га, кадастровий номер -- 4625380800:04:000:0591, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Право власності на землю за позивачем підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04 березня 2021 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240739790 від 16 січня 2021 року. Позивач ОСОБА_1 також є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0271, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Право власності на землю за позивачем підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04 березня 2021 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240739790 від 16 січня 2021 року. Позивач стверджує, що весною 2019 року її чоловік ОСОБА_2 уклав з Приватною агрофірмою Батько і Син три договори оренди землі на власні земельні ділянки, вказані вище. Вона була присутньою під час підписання договорів оренди землі. Зазначає, що підписання тексту договорів відбувалося в односторонньому порядку, тобто лише зі сторони позивача. Відповідач запропонував для підписання власну редакцію договору. У момент зустрічі представник орендаря договір не підписував, зазначав, що підписувати договір буде керівник підприємства, пообіцяв підписати його в офісі підприємства, завірити печаткою підприємства та невдовзі передати примірники власнику. Всупереч обіцянкам, примірники договорів оренди землі власнику землі не були надані. Станом на той час земельні ділянки вже перебували у фактичному користуванні ПАФ Батько і Син , були оброблені, засіяні культурами. Восени 2019 року орендар зібрав врожай з цих земельних ділянок. Незважаючи на те, що відповідач зібрав врожай із спірних ділянок, продав його, отримав прибуток, орендної плати у порядку та розмірі, визначеному у договорах оренди, не сплатив. Попри те, що у позивача відсутні примірники договорів оренди землі, вона пам`ятає, що орендна плата повинна виплачуватися не пізніше, ніж до кінця календарного року, тобто до 31 грудня 2019 року. Позивач зазначає, що в 2019 році її чоловік отримав на свою користь орендну плату за користування земельними ділянками від орендаря ПАФ "Батько і Син" в натуральній формі, частково, тобто половину від необхідного розміру. ОСОБА_2 отримав орендну плату у вигляді пшениці. Позивач наполягає, що відповідач не сплатив оренду в повному обсязі. У 2020 році описані земельні ділянки також були оброблені відповідачем, засіяні культурами. Весною 2020 року чоловік позивача ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 успадкувала земельні ділянки після його смерті. Восени 2020 року підприємство, що є очевидним, зібрало врожай, продало його та отримало прибуток. Всупереч зобов`язанням за укладеними договорами оренди землі, звичаям ділового обороту, орендна плата за 2020 рік не була сплачена на користь позивача до кінця календарного року, тобто до 31 грудня 2020 року, взагалі. Позивач намагалася домовитися із відповідачем про зустріч, просила сплатити борг, однак керівник підприємства уникає зустрічі, борг не сплачує, примірники договорів оренди землі не надає. Зазначені обставини свідчать про недобросовісність поведінки та дії відповідача, вказують на його непорядність та безвідповідальність. Відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за користування земельними ділянками, не сплатив на користь позивача орендну плату за 2019 та 2020 роки відповідно до умов договорів, що є істотним порушенням їх умов. Відтак, несплату орендної плати відповідачем на користь позивача за цих умов можна вважати систематичною, що є істотним порушенням зобов`язань відповідача за договорами оренди землі та підставою для їх розірвання в судовому порядку. Позивач, як власник землі та орендодавець за договорами оренди землі, очікувала на добросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за цими договорами та, як наслідок, очікувала скористатися результатами виконання таких зобов`язань - витратити отримані кошті на власну користь. Однак цього не трапилося, що становить собою порушення її прав та інтересів. В таких умовах позивач змушена захищати свої порушені права та вживати заходів щодо запобігання порушенню таких прав в майбутньому, тому звертається до суду з метою розірвання договорів оренди землі. На підставі наведеного, позивач просить суд розірвати договори оренди землі б/н від 01 лютого 2019 року, на земельні ділянки площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, площею 0,4522 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0591, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0271, укладені між приватною агрофірмою Батько і Син", код у ЄДРПОУ 30772103, та ОСОБА_2 , право користування за якими зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами 32039889, 32039794 та 32039662.

Позиція відповідача: 12.05.2021 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Галушко О.І. надійшов відзив на позовну заяву , в якому представник відповідача, не погоджуючись з позовними вимогами позивача, вказує на наступне. Між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_2 виникли правовідносини оренди землі у зв`язку з наступним. 01 лютого 2019 року між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_2 були укладені договори оренди землі: договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки, площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, договір оренди землі б/н, а саме, площею 0,4522 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0591, договір оренди землі б/н, а саме, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0271. Земельні ділянки на підставі вказаних договорів оренди землі були передані у користування ПАФ Батько і Син на підставі Актів про приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року. Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3290 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 3948,00 гривень. Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3290 га орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 473,76 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3290 га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4522 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 5426,40 гривень. Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4522 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 651,16 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції оновлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4522 га встановлено, що орендна пата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4167 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 5000,40 гривень. Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4167 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 600,00 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції оновлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4167 га встановлено, що орендна пата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. З урахуванням правової природи оренди землі звертає увагу на той факт, що орендна плата згідно з чинним законодавством України та договором оренди сплачується саме за період користування земельною ділянкою. Земельна ділянка площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, земельна ділянка, площею 0,4522 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0591, земельна ділянка, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0271 були передані в користування ПАФ Батько і Син 01 лютого 2019 року, і саме з цього моменту ПАФ почала користування вказаними земельними ділянками, тобто, в 2019 році ПАФ Батько і Син було користувачем земельних ділянок 11 місяців, а не цілий рік. Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 39,48 грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,3290 га ПАФ Батько і Син була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 434,28 грн за 2019 рік; 473,76 грн за 2020 рік. Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4522 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0591: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 54,26 грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,4522 га ПАФ Батько і Син була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 596,90 грн за 2019 рік; 651,16 грн за 2020 рік. Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0271: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 50,00 грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,4167 га ПАФ Батько і Син була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 550,00 грн за 2019 рік; 600,00 грн за 2020 рік. Позивачем не надано жодного доказу, який би вказував на те, в якому обсязі ПАФ Батько і Син у 2019 році не виплатила орендну плату ОСОБА_2 , а також, що в 2020 році не виплатила орендну плату взагалі. В свою чергу, ПАФ Батько і Син наполягає на тому, що виконала своє зобов`язання по сплаті орендної плати перед ОСОБА_2 згідно з Договорами оренди земельних ділянок, що підтверджується наступним. Згідно з Відомостями ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік вбачається, що ОСОБА_2 отримав орендну плату в розмірі 233 кг пшениці, 50 кг. цукру та 520,00 грн. Факт отримання орендної плати в зазначеному розмірі підтверджується особистим підписом ОСОБА_2 на вищевказаній відомості. Жодних претензій щодо отриманого розміру орендної плати ним не висловлювалися, а також при подачі позовної заяви позивачем не було подано жодного доказу, який би це спростовував. ПАФ Батько і Син повідомляє, що в 2019 році продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: пшениця - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 4500,00 грн, з розрахунку 4 грн 50 коп. за 1 кг пшениці, що підтверджується Видатковою накладною №140 від 05 грудня 2019 року. З урахуванням наведеного, у 2019 році ПАФ Батько і Син сплатила ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 2218,50 грн (233 кг пшениці * 4,50 грн/кг + 50 кг цукру * 13,00 грн/кг + 520,00 грн). Враховуючи той факт, що ПАФ Батько і Син в 2019 році виплатила ОСОБА_2 орендну в набагато більшому розмірі, ніж це передбачено Договорами оренди земельних ділянок надмірно сплачена орендна плата була зарахована ПАФ Батько і Син в рахунок наступних орендних платежів. Також ПАФ Батько і Син звертає увагу, що ОСОБА_2 не висловлював жодних заперечень чи претензій щодо сплати орендної плати у такому розмірі та щодо її зарахування в рахунок майбутніх орендних платежів. Такі дії ПАФ Батько і Син абсолютно не суперечать вимогам чинного законодавства України. Ні Закон України Про оренду землі , ні Договори оренди земельних ділянок не містять заборони щодо сплати орендної плати в рахунок майбутніх платежів. Відтак, ПАФ Батько і Син виконала свої зобов`язання щодо сплати орендної плати на користь ОСОБА_2 , що передбачені Договором оренди земельної ділянки площею 0,3290 га, Договором оренди земельної ділянки площею 0,4522 га та Договором оренди земельної ділянки площею 0,4167 га. У зв`язку з вказаним, вважають безпідставними твердження представника Позивача щодо наявності систематичної несплати орендної плати ПАФ Батько і Син , що є підставою для розірвання вищевказаних Договорів оренди. На підставі наведеного, вважають, що обставини справи, наведені у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані поданими доказами, а також цитовані положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду підтверджують той факт, що у ситуації, що склалася, зі сторони ПАФ Батько і Син відсутня систематична несплата орендної плати на користь ОСОБА_2 згідно з Договором оренди земельної ділянки площею 0,3290 га, Договором оренди земельної ділянки площею 0,4522 га та Договором оренди земельної ділянки площею 0,4167 га, що підтверджує відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, вказане спростовує твердження представника Позивача про те, що ПАФ Батько і Син істотно порушила умови укладених Договорів оренди землі та про те, що Відповідач позбавив Позивача того, на що вона розраховувала укладенні договорів оренди її чоловіком, що є одними з визначальних умов при дослідженні обставин, що необхідні для розірвання договору оренди землі.

19.05.2021 на адресу суду представником позивача - адвокатом Мидзка Р.В. подано відповідь на відзив, в якому адвокат, серед іншого, зазначає наступне. Вважає за необхідне відмітити, що належні та допустимі докази сплати оренди відповідачем, у відповідності до звичної та загально прийнятої процедури виплати оренди власникам паїв, не можуть перебувати у розпорядженні позивача. У випадку виплати оренди за договором оренди землі на користь власника, орендар пропонує для підписання власникам землі відомість власного зразка для майбутнього ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Жодних квитанцій, чеків, видаткових накладних або копії відомості власникам паїв не видають. Відтак, всі можливі докази виплати орендної плати власникам паїв, відповідно до умов укладених договорів оренди землі, можуть знаходитися виключно у орендаря, тобто відповідача. У справах про розірвання договорів оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати, тягар доказування належної виплати оренди на користь власника землі покладається на відповідача. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №132/1959/18 про розірвання договорів оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати. У ній зазначено, що позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2016-2017 роки. Отже, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні. Оскільки відповідачем не подано до суду належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за спірним правочином за період 2016-2017 років, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правової підстави для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати, що відповідало частині першій статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України та статтям 526, 651 ЦК України. Відтак, аргумент про відсутність доказів несплати оренди, поданих позивачем не заслуговує на увагу та не може бути взятий судом до уваги з метою прийняття рішення у справі. Посилання відповідача на те, що позивач не заявляв вимоги про погашення боргу із виплати оренди не може вважатися доказом в контексті ст. 76-81 ЦПК України. Відповідач заявляє, що в 2019 році виплатив позивачеві суму орендної плати, яка покриває 2019 та 2020 роки. Вказані доводи підтверджує копією відомості на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. Під номером 6 вказані відомості про ОСОБА_2 , який нібито отримав від відповідача пшеницю, цукор та гроші і розписався за їх отримання. Позивач не погоджується із даними цієї відомості про видачу орендної плати з наступних мотивів. Проаналізувавши зміст поданої відомості в цілому, звертає увагу суду на таке. Назва відомості містить інформацію про те, що оренду відповідач видавав власникам паїв в 2019 році та за 2019 рік. Відомість не містить дати її складення, що унеможливлює встановлення дійсної дати видачі паїв їх власникам, що є невід`ємним реквізитом будь-якого документа. У її змісті відсутня назва підприємства, яка здійснювала видачу оренди власникам паїв, не вказана посадова особа цього підприємства, яка підлисала таку відомість: її посада, прізвище, ім`я та по батькові. У вказаній відомості немає колонки, яка містить інформацію про нараховану сукупну орендну плату відповідно до договору, відтак із відомості не зрозуміло яку суму коштів повинен сплатити відповідач власнику землі чи її еквівалент у натуральній формі. У колонці "пшениця" містяться записи: 233 кг . У колонці "кукурудза" записи відсутні. У колонці цукор міститься позначка мішок цукру . У відзиві відповідач заявив, що позивач отримав оренду у вигляді пшениці у кількості 233 кг, 50 кг цукру та 520,00 гривень, однак цього неможливо встановити із даних, зазначених у самій відомості, оскільки формат такої не передбачає можливості встановити дату отримання орендної плати у натуральній формі та передбачає можливість дописання необхідних відповідачу відомостей у будь-який момент. Позивач стверджує, що отримав від відповідача лише пшеницю в якості орендної плати. Детальний огляд підпису ОСОБА_2 на договорах оренди землі та актах приймання-передачі об`єктів оренди дає підстави вважати, що підпис від імені ОСОБА_2 у відомості виконаний іншою особою. Відомість про видачу орендної плати власникам земельних ділянок є первинним бухгалтерським документом, на який поширюються вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині його обов`язкових реквізитів. Відтак, обов`язковими є вказані реквізити. Однак, ані дати складення відомості, ані посади та прізвища, імені та по батькові представника підприємства, ані назви самого підприємства у тексті відомості немає, що має наслідком недопустимість цієї відомості як доказу у справі. Відсутність вказаних обов`язкових реквізитів документа свідчить про його недопустимість як доказу у цій справі. Крім цього, відомість є невірно заповненою, що свідчить про бажання відповідача підігнати (підтасувати) факти та обставини у справі та, таким чином, ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи. Зазначає, що копія відомості не є повною. Ці сторінки не пронумеровані. У поданій відомості немає жодної відмітки про те, що орендна плата виплачується позивачеві за два роки, тобто заздалегідь за 2019 та 2020 роки. Відтак, вказані доводи про оплату наперед не заслуговують на увагу. Відповідач вказує у відзиві на позовну заяву, що часткова сплата оренди відповідно до договору оренди землі не входить до складу поняття систематичної несплати оренди. У цих доводах посилається на постанову Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №484/3687/16, де суд прийшов до висновку, що фундаментальне значення, крім систематичності, має саме несплата орендної плати, тоді як у справі має місце сплата оренди у меншому розмірі Не погоджуючись із вказаною позицією відповідача, зазначає, що вказана позиція Верховного Суду втратила свою актуальність із прийняттям Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 березня 2019 року постанови у справі № 183/262/17. Внаслідок аналізу норм законодавства, Верховний Суд прийшов до висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, поняття систематичної несплати оренди на користь орендодавця виникає, в тому числі, і внаслідок часткової несплати оренди.

15.06.2021 представником відповідача - адвокатом Галушко О.І. подано заперечення проти відповіді на відзив, зокрема вказано на наступне. У позовній заяві Позивач зазначає, що у 2019 році ПАФ Батько і Син виплатила йому частково орендну плату у натуральній формі у вигляді пшениці, половину від необхідної кількості, при цьому, не підтверджуючи свої аргументи жодними доказами. В свою чергу, Відповідач заперечує проти таких тверджень Позивача та на підтвердження власних аргументів надає копію витягу з Відомостей на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. Зокрема, з метою надання лише тих доказів, які стосуються предмету доказування у цій справі та з метою нерозголошення інформації, що стосується інших орендодавців, з якими ПАФ Батько і Син укладено договори оренди, до відзиву на позовну заяву були додані: перша сторінка Відомості, з назви якої вбачається, що це Відомість про виплату орендної плати саме в 2019 році; сторінка, на якій міститься інформація про виплату орендної плати Позивачу - ОСОБА_2 ; остання сторінка, з якої вбачається, шо вказана Відомість підписана керівником ПАФ Батько і Син , підпис якого завірений печаткою підприємства. Наявність на Відомості печатки ПП ПАФ Батько і Син свідчить про те, шо така Відомість є саме документом ПАФ Батько і Син , оскільки відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Такі твердження узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі №918/780/18. ПАФ Батько і Син вважає, що точна дата сплати орендної плати не має значення за умови виплати орендної плати в межах граничного строку - 30 грудня 2019 року, що і було зроблено Відповідачем. ПАФ Батько і Син наполягає на тому, що виплатила ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 233 кг пшениці, 50 кг цукру та 520,00 гривень, що підтверджується записом у Відомості. Як повідомляє Відповідач, виплата орендної плати здійснювалася за місцем проживання Позивача, розмір сплаченої орендної плати, залежно від побажань Позивача - у грошовій чи натуральній формі, вписувався представником ПАФ Батько і Син одразу по факту виплати орендної плати. Додатково ПАФ Батько і Син звертає у вагу суду на наступні обставини, що пов`язані з запереченнями представника Відповідача проти наданої Позивачем Відомості. Заперечуючи проти позовних вимог ПАФ Батько і Син вказувала про те, що виплатила ОСОБА_2 орендну плату в натуральній формі у вигляді пшениці. З метою обгрунтування зазначених обставин до відзиву на позовну заяву була долучена копія Відомості про сплату орендної плати у 2019 році, на якій наявний підпис ОСОБА_2 , що підтверджує отримання ним орендної плати. У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 132/1959/18 судом не зроблено правовий висновок про те. що тягар доказування належної виплати оренди на користь власника земті покладається на відповідача як зазначає представник Позивача. З незрозумілих Відповідачу причин, текст судового рішення Верховного Суду піддається перекручуванню зі сторони Позивача. На противагу твердженням Позивача, Відповідач звертає увагу на постанову Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №469/908/15-ц. У вказаній судовій справі позивач звернувся до ТОВ з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт систематичної невиплати орендної плати відповідачем, а тому вважав правові підстави для розірвання договору оренди відсутніми. Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обгрунтував висновки, викладені в рішенні, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні. Просить також врахувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №341/245/19 від 28.04.2021.

Позивач ОСОБА_1 , будучи допитаною судом в якості свідка на підставі ст.92 ЦПК України дала показання про те, що ані її чоловік ОСОБА_2 у 2019 році, ані вона у 2020 році не отримували орендної плати від відповідача. Три договори оренди були укладені її покійним чоловіком, після його смерті вона успадкувала земельні ділянки і оформила право власності на них, проте орендаря про це не повідомила. Дійсно у 2019 році приїхав великий грузовий автомобіль і привіз пшеницю, треба було самим набирати її в мішки. Вони набрали чотири неповні мішки пшениці. Відомість підписала її донька. Чи отримували цукор, вона не пригадує. Чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті вона жодної орендної плати не отримувала. Про отримання грошей у 2019 році, їй нічого не відомо.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мидзка Р.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та доповнив, що ОСОБА_2 частково виплатили орендну плату пшеницею у 2019 році, а саме 4 мішки. Позивач наполягає, що її чоловік отримав половину орендної плати за 2019 рік. Відомість ОСОБА_2 не підписував.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Галушко О.І. позовні вимоги заперечила, просить суд врахувати доводи, викладені у процесуальних документах, надісланих на адресу суду та доповнила, що розмір орендної плати, встановлений умовами договорів, підписаних сторонами. ОСОБА_2 отримав орендну плату у виді 233 кг пшениці, 50 кг цукру та 520,00 гривень, виплата орендної плати була здійснена за місцем проживання позивача. Участь відповідача у фінансово-господарській операції підтверджується його підписом на відповідному документі. Також звертає увагу на істотну шкоду в даному випадку, яка заподіяна не була, оскільки сама позивач стверджує, що вони отримували пшеницю. Просить суд також врахувати правові висновки, викладені у постанові від 25.02.2021 у справі №903/88/20 та у постанові №910/12768/19 від 03.02.2021.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.04.2021 відкрито провадження у справі /а.с.67/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду /а.с.146/.

Суд, заслухавши показання позивача ОСОБА_1 , пояснення представника позивача - адвоката Мидзка Р.В., представника відповідача - адвоката Галушко О.І., та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Відповідно до Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16.01.2021, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельної ділянки належить ПАФ Батько і Син . Позивач ОСОБА_1 також є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4522 га, кадастровий номер -- 4625380800:04:000:0591, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, право оренди земельної ділянки належить ПАФ Батько і Син . Позивач ОСОБА_1 також є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0271, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, право оренди земельної ділянки належить ПАФ Батько і Син /а.с.38-41/.

Відповідно до Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.03.2021, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельної ділянки належить ПАФ Батько і Син ; власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4522 га, кадастровий номер -- 4625380800:04:000:0591, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, право оренди земельної ділянки належить ПАФ Батько і Син ; власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0271, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, право оренди земельної ділянки належить ПАФ Батько і Син /а.с.42-47/.

Згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області /а.с.96/.

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ Батько і Син на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року /а.с.97/.

Згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 0,4522 га, кадастровий номер -- 4625380800:04:000:0591, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області /а.с.98/

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ Батько і Син на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року /а.с.99/.

Згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0271, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області /а.с.100./

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ Батько і Син на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року /а.с.101/.

Згідно відомостей ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік, ОСОБА_2 отримав орендну плату в розмірі 233 кг пшениці, мішок цукру, 520,00 грн., запис під порядковим номером 6 /а.с.102-103/.

Згідно видаткової накладної №140 від 05 грудня 2019 року, ПАФ Батько і син продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: пшениця - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 4500,00 грн, з розрахунку 4 грн 50 коп. за 1 кг пшениці /а.с.104/.

Згідно накладної №РН-0010 від 14.12.2019, ПАФ Батько і син продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: цукор - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 13000,00 грн., з розрахунку 13,00 грн за 1 кг /а.с.105/.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності.

Статтею 4 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Стаття 13 Закону України Про оренду землі визначає поняття договору оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Стаття 21 Закону України Про оренду землі визначає орендну плату за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У відповідності до ст. 22 Закону України Про оренду землі , за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Як вказано у ст. 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець має право вимагати від орендаря, поміж іншого, своєчасного внесення орендної плати. Ця стаття кореспондується із статтею 96 Земельного кодексу України щодо своєчасного внесення орендної плати на користь орендодавця.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі встановлюються підстави припинення договору оренди землі. Передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Стаття 35 Закону України Про оренду землі вказує, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

За правилами частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договорів, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 93 Земельного кодексу України визначає право оренди земельної ділянки як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює поняття договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України законодавець встановлює в Україні свободу договору. Передбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов`язковість договору для виконання його сторонами.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає підстави для зміни або розірвання договору. Зокрема, встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 551 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе скористатися результатами договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 409 Цивільного кодексу України передбачає право власника земельної ділянки вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ст. 410 Цивільного кодексу України, землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Стаття 412 Цивільного кодексу України визнає за можливе припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за рішенням суду.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Позивач ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Позивач ОСОБА_1 також є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4522 га, кадастровий номер -- 4625380800:04:000:0591, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Позивач ОСОБА_1 також є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0271, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області.

Сторонами не заперечується, що між ними існують правовідносини з приводу оренди земельних ділянок площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, площею 0,4522 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0591, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0271.

Так, 01 лютого 2019 року між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_2 були укладені договори оренди землі: договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки, площею 0,4522 га, кадастровий номер -- 4625380800:04:000:0591, договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0271.

Земельні ділянки на підставі вказаних договорів оренди землі були передані у користування ПАФ Батько і Син на підставі Актів при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року.

Сторонами не заперечується той факт, що позивач ОСОБА_1 успадкувала вказані земельні ділянки після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3290 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 3948,00 гривень.

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3290 га орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 473,76 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3290 га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4522 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 5426,40 гривень.

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4522 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 651,16 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції оновлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4522 га встановлено, що орендна пата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4167 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 5000,40 гривень.

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4167 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 600,00 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції оновлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4167 га встановлено, що орендна пата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Пунктом 35 договорів оренди землі від 01.02.2019 передбачено, що дія договору припиняється у наступних випадках: 1. Закінчення строку, на який його було укладено; 2. Придбання орендарем земельної ділянки у власність; 3. Викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; 4. Ліквідації юридичної особи - орендаря.

Згідно з п.36 вказаних договорів, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сорін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як на підставу для розірвання договорів оренди землі, позивач покликається на систематичну несплату орендної плати відповідачем за 2019 і 2020 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (несплата в повному розмірі).

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України Про оренду землі підставою розірвання договору оренди землі є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18).

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №704/1559/15-ц суд зазначив: У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі 912/1385/17 (провадження №12-201гс18) міститься висновок, про те що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає .

Одночасно у постанові від 19.03.2019 року у справі № 371/628/18, Верховний Суд підкреслив, що одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Окрім цього, у постанові №484/3687/16 від 11.07.2018, Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду про те, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату позивачу, однак у меншому розмірі.

Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 39,48 грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,3290 га ПАФ Батько і Син була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 434,28 грн за 2019 рік; 473,76 грн за 2020 рік.

Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4522 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0591: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 54,26 грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,4522 га ПАФ Батько і Син була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 596,90 грн за 2019 рік; 651,16 грн за 2020 рік.

Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0271: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 50,00 грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,4167 га ПАФ Батько і Син була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 550,00 грн за 2019 рік; 600,00 грн за 2020 рік.

Згідно видаткової накладної №140 від 05 грудня 2019 року, ПАФ Батько і син продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: пшениця - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 4500,00 грн, з розрахунку 4 грн 50 коп. за 1 кг пшениці.

Згідно накладної №РН-0010 від 14.12.2019, ПАФ Батько і син продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: цукор - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 13000,00 грн., з розрахунку 13,00 грн за 1 кг.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що сплата орендної плата відбувалась в натуральній формі про що вносились записи у відомість ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. Сплата орендної плати відбувалася за місцем проживання позивача.

Згідно з дослідженими в судовому засіданні відомостями ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік вбачається, що ОСОБА_2 отримав орендну плату у виді 233 кг пшениці, мішок цукру, 520,00 грн. Факт отримання орендної плати в зазначеному розмірі підтверджується особистим підписом ОСОБА_2 на вищевказаній відомості /запис під №6/.

Надані відповідачем відомості містять рік виплати орендної плати, розмір суми видачі, підпис отримувача та його прізвище. Доводи представника позивача про те, що виплати пшениці у такому розмірі не було, а відомості підготовлені не відомо в який час, та подані відповідачем лише з метою уникнення відповідальності за порушення вимог спірного договору оренди, - не спростовують обставин підписання ОСОБА_2 зазначених відомостей.

Стороною позивача не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що у наданих відповідачем відомостях про виплату орендної плати міститься не підпис ОСОБА_2 . Позивачем не спростовані доводи відповідача, що пшениця, цукор та грошові кошти у зазначеному у відомостях розмірі ОСОБА_2 не отримувались. Про проведення експертних досліджень в частині достовірності підпису на зазначених відомостях позивач та його представник клопотань не заявляли.

А відтак, є всі підстави вважати, що орендна плата ОСОБА_2 , який на той час був орендодавцем, за 2019 рік виплачена повністю, що спростовує доводи позивача в цій частині.

Заперечуючи як доказ вказані відомості, представник позивача вказує на те, що ОСОБА_2 отримав 4 мішки пшениці, що становить половину від того, що він згідно договору повинен був отримати.

Слід вказати, що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ствердила, що дійсно пшениця чоловіком була отримана, в якому розмірі вказати не змогла, чи були отримані цукор та грошові кошти їй невідомо.

Щодо доводів представника відповідача про те, що виплачена орендна плата покриває також орендну плату за 2020 рік, то такі до уваги судом не беруться, оскільки відомості містять інформацію лише про орендну плату за 2019 рік, а відтак, виплата орендної плати понад розмір, встановлений договором це припущення сторони відповідача, яке не свідчить про погашення орендної плати за 2020 рік.

Суд вважає, шо ПАФ Батько і Син виконала свої зобов`язання щодо сплати орендної плати ОСОБА_2 за 2019 рік, яка передбачена договором оренди земельної ділянки площею 0,3290 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0802, договором оренди земельної ділянки площею 0,4522 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0591, договором оренди земельної ділянки площею 0,4167 га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0271.

В судовому засіданні також встановлено, що посилаючись в позові на невиплату орендної плати за весь період оренди та висуваючи у зв`язку з цим прохання про розірвання договорів оренди земельних ділянок, позивач, між тим, не просить стягнути орендну плату, що, принаймні є нелогічним, якщо вона в дійсності не була сплачена. Між тим, саме ці обставини свідчать на підтвердження того, що відомості виплати орендної плати в дійсності підтверджують виплату ОСОБА_2 суми орендної плати за 2019 рік. Вказане повністю узгоджується з поведінкою позивача щодо її бездіяльності протягом 2 років з приводу заборгованості з орендної плати, а також непред`явлення відповідних вимог про стягнення орендної плати за цей період одночасно з вимогою про дострокове розірвання договору оренди.

У зв`язку з наведеним, суд вважає безпідставними твердження представника позивача щодо наявності систематичної несплати орендної плати ПАФ Батько і Син , а відтак наведене не є підставою для розірвання вищевказаних договорів оренди землі.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №341/245/19, враховуючи. що до відносин, пов`заних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку. що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Суд дійшов висновку про достовірність інформації, викладеної у відомостях про виплату орендної плати в частині проведення виплати пшеницею, цукром та грошовими коштами ОСОБА_2 у вказаний період - 2019 рік.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні факичні обставини справи, та виплату орендарем орендодавцю орендної плати за 2019 рік, в суду відсутні підстави вважати, позивач значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договорів ОСОБА_2 , а відтак, про наявність істотного порушення умов договору.

Твердження представника відповідача про те, що орендна плата правомірно була сплачена до кінця грудня 2019 року узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі №918/780/18.

Щодо заперечень представника позивача про те, що відомість на видачу орендної плати с Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік є неналежним доказом, суд звертає увагу на наступне.

У ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено терміни, зокрема: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства .

Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що саме правильно складений первинний документ є доказом здійснення господарської операції та інформація з нього має бути систематизована на рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України N88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями).

Положенням №88 передбачено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Надані відповідачем відомості вказаним вимогам відповідають, інформацію щодо предмету доказування містять, оскільки підтверджують здійснення ПАФ Батько і Син господарської операції із виплати орендної плати ОСОБА_2 . Надані відомості чітко ідентифікують особу, яка отримувала такі виплати, її підпис, а також організацію, яка їх здійснювала, містять дату складання документу, зміст та обсяг проведених операції, а стороною позивача не спростовані дані обставини належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що питання порушення бухгалтерського обліку, фінансової дисципліни при здійсненні своєї діяльності відповідачем, на які посилався представник позивача, не є предметом доказування у даній справі.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, згідно яких неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції.

Крім того, суду, стороною позивача, не було доведено, що згідно з платіжними відомостями за 2019 рік ОСОБА_2 сплачено орендну плату у меншому розмірі ніж передбачено умовами договору оренди землі.

Безпідставними суд вважає доводи сторони позивача про те, що однією з підстав для розірвання договорів є факт не отримання ОСОБА_2 їх копій, пісдя укладення. Суд звертає увагу, що наведене не є підставою для розірвання договорів, і не передбачено ані умовами спірних договорів, ані правовими приписами чинного законодавства.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані відповідачем відомості про виплату орендної плати доводять отримання ОСОБА_2 у 2019 році орендної плати від відповідача, спростовані позивачем у визначений законом спосіб не були, а відтак відсутні підстави для не прийняття їх, як належних доказів.

Отже позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками, оскільки відповідач вчасно сплатив ОСОБА_2 орендну плату за 2019 рік. Несплата орендної плати за 2020 рік не впливає на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Суд також вважає слушними аргументи сторони відповідача щодо порушення позивачем, як спадкоємцем майна ОСОБА_2 правових приписів ст.148-1 ЗК України, так як позивачем не повідомлено орендаря про зміну власника земельних ділянок.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак, інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають.

Інші правові висновки Верховного Суду, на які посилається представник позивача мають відмінності від тих правовідносин, які є предметом розгляду, а відтак, до уваги судом не беруться.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Приватна агрофірма Батько і син про розірвання договорів оренди землі слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 223, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Приватна агрофірма Батько і син про розірвання договорів оренди землі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: Львівська обл., Стрийський р-н, с. Великі Дідушичі, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Представник позивача: адвокат Адвокатського об`єднання Юридична фірма Марусяк і партнери Мидзка Роман Володимирович, місцезнаходження: 79059, м. Львів, вул. Лінкольна, 6а;

Відповідач: Приватне підприємство Приватна агрофірма Батько і син , місцезнаходження: 81770, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Ганнівці, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30772103;

Представник відповідача: адвокат Галушко Ольга Ігорівна, місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Некрасова,36.

Суддя:

Оригінал рішення

Повний текст судового рішення

виготовлено 21 вересня 2021 року.