Рішення

від 21.09.2021 по справі 193/857/21

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/857/21

Провадження 2/193/398/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 вересня 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

секретаря судового засідання Хомич Н.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області про визнання прав власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2021 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та законний представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулися до Софіївського районного суду з вказаним спільним позовом до Софіївської селищної ОТГ, згідно якого просили ухвалити судове рішення про визнання права власності, на 1/3 частку за кожним з них, на земельну ділянку площею 7,8822 га, кадастровий номер 1225284400:01:001:0062, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

В обґрунтування свого позову позивачі вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина на вищевказану земельну ділянку, яка належала померлій на підставі державного акту, серії ЯА №831435 від 18.10.2007 та яку ОСОБА_6 заповіла їм у рівних частках по 1/3 кожному.

Позивачі, як спадкоємці за заповітом, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, звернулися до приватного нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори з наміром прийняти у спадщину цю земельну ділянку, але нотаріус їм відмовив у вчиненні вказаної нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку, інформації в Державному земельному кадастрі про власника земельної ділянки та інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я померлої, через що позивачам було рекомендовано звернутися до суду.

Ухвалою суду від 02 липня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_6 .

Позивачі ОСОБА_2 , законний представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , а також представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Чепурнов В.І. в судове засідання не з`явилися, кожним з них направлено до суду письмові заяви про можливість розгляду справи без їх участі, заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечує.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 831435, виданого Софіївською райдержадміністрацією 18 жовтня 2007 року, громадянка ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 7.8822 га, кадастровий номер 1225284400:01:001:0062, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Софіївка у віці 46 років померла ОСОБА_6 (а.с. 21), після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй згадану земельну ділянку.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області Розбицькою С.В. 10 жовтня 2016 року за р./№ 234, ОСОБА_6 заповіла належну їй вищевказану земельну ділянку позивачам у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.22).

Матеріали справи, свідчать про те, що позивачі є дітьми заповідачки ОСОБА_6 (а.с. 6, 9, 11).

Після смерті ОСОБА_6 , за заявами всіх вищевказаних спадкоємців за заповітом 18 січня 2021 року було заведено спадкову справу за №8/2021, що зареєстрована в Спадковому реєстрі за №6320069 (а.с.40, 47, 58).

З метою оформлення своїх спадкових прав на земельну ділянку позивачі звернулися до приватного нотаріуса Софіївського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус на підставі винесеної постанови від 01 квітня 2021 року відмовив їм у вчиненні вказаної нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, інформації в Державному земельному кадастрі про власника земельної ділянки та інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я померлої (а.с.25).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 88812630 від 03.06.2017, ОСОБА_6 є власницею земельної ділянки за кадастровим номером 1225284400:01:001:0062, площею 7.8822 га, яка передана в оренду строком дії на 10 років, з правом пролонгації, орендареві: ТОВ «Арго Максімус» , що також підтверджується Договором оренди землі від 07.04.2017, який мається у матеріалах справи (а.с.15, 16-17).

Про перебування вищевказаної земельної ділянки, належної ОСОБА_6 , в користуванні на умовах оренди у ТОВ Агро Максімус , згідно облікових даних Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області свідчить також довідка виконкому даної селищної ради від 13.04.2021 (а.с.14).

Крім того, про належність вказаної земельної ділянки ОСОБА_6 на підставі державного акту, серії ЯА № 831435 від 18.10.2007, свідчить також повідомлення від відділу у Софіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2021 (а.с.54).

Між тим, згідно витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-00065735572021 від 25.03.2021, відсутні відомості про власника земельної ділянки, площею 7.8822 га, кадастровий номер: 1225284400:01:001:0062, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с. 18).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. З цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

З набранням чинності 01.01.2013 року Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державний земельний кадастр , право власності на земельну ділянку виникають лише з дня їх реєстрації в державному реєстрі прав Державною реєстраційною службою, утвореною при Міністерстві юстиції України, або нотаріусами при посвідченні угод щодо відчуження земельних ділянок. Орган Держгеокадастру здійснює реєстрацію земельних ділянок тільки в Державному земельному кадастрі.

Таким чином, зважаючи на те, що власниця земельної ділянки, ОСОБА_6 , померла, а в силу положень ч. 4 ст. 25 ЦК України, спадкоємці за заповітом не мають можливості згідно з чинним законодавством провести державну реєстрацію права власності на таке нерухоме майно, суд вважає, що спадкові права спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягають захисту у судовому порядку.

Статті 1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ч. 1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч.1ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

З довідки центру надання адміністративних послуг виконкому Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 04.02.2021 видно, що на день смерті ОСОБА_6 з нею у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані її діти, позивачі у справі донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 (а.с.58). Інша спадкоємниця, позивачка у справі ОСОБА_1 , яка проживала окремо від них, в межах встановленого законом шестимісячного строку подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини (а.с. 47).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України ).

Згідно зі ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Cтаттею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із п. 2 ст. 158 ЗК України , виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведення державної реєстрації нерухомого майна можливе також за рішенням суду, що набрало законної сили, щодо права власності на таке майно.

Сукупність досліджених доказів вказує на те, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 являючись спадкоємцями за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , в силу положень ч. 1 та 3 ст. 1268 ЦК України мають право на успадкування належної останній вищезазначеної земельної ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 204 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачів ґрунтуються на законі, тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачами на оплату судового збору, останні не заявляли, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст. 259, 263- 265 , 268, 354 , 355 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області про визнання прав власності в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , та неповнолітнім ОСОБА_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності, на 1/3 частку кожному, земельної ділянки, площею 7.8822 га, кадастровий номер 1225284400:01:001:0062, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акту, серії ЯА № 831435 від 18 жовтня 2007 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, місцерозташування: Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Шкільна 19, 53100, ЄДРПОУ 41053148.

Повний текст рішення виготовлений 21 вересня 2021 року.

Суддя О.В. Томинець