Рішення

від 15.09.2021 по справі 143/1329/20

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1329/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

за участю секретаря Огородник Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Полігаса В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

Встановив:

В листопаді2020 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з права на земельну ділянку площею 3,2404 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 763003.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради, спадщину після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняв його син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав і був зареєстрований разом із спадкодавцем шість місяців до дня смерті, на день смерті та шість місяців після смерті, але не встиг оформити свої спадкові права, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_4 ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право на зазначену земельну ділянку.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті рідного племінника - ОСОБА_4 до Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області за місцем відкриття спадщини.

16 жовтня 2020 року позивач звернувся до Фастівської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Проте, державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 16.10.2020 року № 921/02-31/54, в якій зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно не можливо, оскільки відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряється наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом особи, яка має право на спадщину, та для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно необхідно надати правовстановлюючі документи на нього (оригінал свідоцтва про право власності на житловий будинок, договір купівлі - продажу, дарування, рішення суду, державний акт на право власності на земельну ділянку тощо).

У разі відсутності таких правовстановлюючих документів Фастівська районна державна нотаріальна контора Київської області не зможе видати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки на спадкове майно не надано правовстановлюючі документи, отже не підтвердженні права та обов`язки померлого на вищезазначене майно.

За відсутності у спадкоємців необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз`яснює їм процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

В даному випадку позивачем не надано нотаріусу оригінал державного акту на право власності па земельну ділянку серії ЯЖ №763003, яка належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого за законом був його син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав та помер.

Крім того, при підготовці документів для прийняття спадщини після смерті племінника ОСОБА_4 , з`ясувалося, що у документах, які підтверджують родинні стосунки із спадкодавцем існують розбіжності, а саме у свідоцтві про народження батька померлого ОСОБА_3 ім`я матері зазначене - ОСОБА_5 , а в свідоцтві про народження позивача - ОСОБА_6 , хоча з відомостей у свідоцтві про смерть матір зазначена як ОСОБА_7 .

Такі розбіжності у документах ставлять під сумнів родинні стосунки позивача із спадкодавцем, що унеможливлює здійснення нотаріальних дій по оформленню спадкового майна.

Вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась його мати - ОСОБА_8 .

22 травня 1942 року вона одружилась із ОСОБА_9 та змінила прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 .

16 травня 1948 року мати вдруге одружилась з ОСОБА_12 та змінила прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 мати ОСОБА_7 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_8 народився його брат та батько спадкодавця ОСОБА_3 , в його свідоцтві про народження матір`ю зазначена ОСОБА_5 , батько - ОСОБА_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 народився позивач ОСОБА_1 , відповідно до його свідоцтва про народження його матір`ю є ОСОБА_6 , батько - ОСОБА_12 .

Наразі наявна розбіжність в написанні імені та прізвища його матері в свідоцтві про народження - ОСОБА_6 , в свідоцтві про народження брата ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та в свідоцтві про смерть матері - ОСОБА_7 .

Така невідповідність написання в документах прізвища та імені його матері перешкоджає в оформленні спадщини після смерті його рідного племінника по лінії брата, оскільки згідно даних документів не прослідковуються родинні відносини між ним та батьком померлого, як рідними братами.

За таких обставин вважає, що є необхідність встановленням факту, що має юридичне значення, а саме, що він є рідним братом ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та рідним дядьком ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, покликається на ту обставину, що на даний час оригінал правовстановлюючого документа, тобто держаного акта на право власності на земельну ділянку втрачений, у зв`язку із чим ним у газеті Наша газета було розміщено оголошення про те, що втрачений державний акт на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_3 , вважати недійсним.

Втрата вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

Звертає увагу суду на те, що належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст. ст. 13, 41, 55 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 25, 346, 1216,1218,1222, 1266 ЦК України, просить:

- встановити факт, що він є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дядьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,2404 га, яка розташована на території Ширмівської сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523488200:08:003:0038, яка належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 763003, спадкоємцем якого за законом був його син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав та ІНФОРМАЦІЯ_12 помер.

Ухвалою судді від 21.12.2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні підтвердив викладені в позовній заяві обставини, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник позивача - адвокат Полігас В.М. в судовому засіданні пояснив, що після смерті брата позивача ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яку фактично прийняв його син ОСОБА_4 , який проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач вчасно подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . У позивача і ОСОБА_3 спільна мати. ОСОБА_15 являється дядьком ОСОБА_4 . Він був рідним братом матері ОСОБА_4 - ОСОБА_16 . Вважає, що досліджені судом докази в їх сукупності підтверджують факт родинних відносини між позивачем та померлими його рідним братом та племінником. Звернув увагу суду на те, що відсутність правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку позбавляє позивача можливості оформити свої спадкові права, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Разом із цим, вказав, що позивач надав нотаріусу витяг із Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку, і вона знаходиться в матеріалах спадкової справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі (а.с.152,154).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона являється дочкою позивача. Померлий ОСОБА_3 є рідним братом її батька. Її батько і ОСОБА_18 рідні брати по матері. В свою чергу ОСОБА_4 є племінником її батька. ОСОБА_19 померла і всі їхні діти також. ОСОБА_2 , наскільки вона знає, рідний брат матері ОСОБА_20 . ІНФОРМАЦІЯ_13 померла мати позивача ОСОБА_32 ( ОСОБА_31, ОСОБА_22).

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що позивач був його сусідом. ОСОБА_18 був братом позивача по матері. Вони жили по сусідству в с.Ширмівка, маму їх звали ОСОБА_22 . В селі звали ОСОБА_31. У ОСОБА_23 було троє дітей.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що разом із позивачем вони ходили в школу в с.Ширмівка. Його маму звали ОСОБА_31. Ще були у нього два брати - ОСОБА_25 і ОСОБА_26 . ОСОБА_25 був старший за позивача. Чи були діти у ОСОБА_27 він не знає.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_14 народилася ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12).

22.05.1942 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу нареченій присвоєно прізвище - ОСОБА_11 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_15 народився ОСОБА_3 , батьком якого являється ОСОБА_9 , а матір`ю - ОСОБА_5 , що підтверджується записом акту про народження №12 (а.с.75).

16.05.1948 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_16 народився позивач ОСОБА_1 , батьком якого являється ОСОБА_12 , а матір`ю - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_17 народився ОСОБА_4 , батьком якого являється ОСОБА_3 , а матір`ю - ОСОБА_28 , що підтверджується записом акта про народження №10 від 07.05.1970 року (а.с.122).

ІНФОРМАЦІЯ_13 на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про смерть №12 від 17.12.2018 року (а.с.123).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.99).

Із виписки з погосподарської книги №4 за 1967-1969 роки по домогосподарству, розташованому в с.Ширмівка, Погребищенського району, Вінницької області (особистий рахунок № НОМЕР_6 ), вбачається, що головою сім`ї є ОСОБА_29 , до складу сім`ї входять сини: ОСОБА_30 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.19).

Наведені письмові докази в їх сукупності та системному взаємозв`язку із показами свідків, на переконання суду, поза будь-яким розумним сумнівом доводять ті факти, що позивач є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дядьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Встановлення зазначених фактів, що мають юридичне значення, є необхідним для оформлення позивачем своїх спадкових прав на спірну земельну ділянку, за умови подання нотаріусу усіх передбачених чинним законодавством документів.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині встановлення означених фактів, що мають юридичне значення, підлягають задоволенню.

Разом із цим, позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2404 га, що розташована на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, кадастровий номер:0523488200:08:003:0038, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 19.10.2020 року, відповідно до якої державна реєстрація права власності ОСОБА_30 на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень була здійснена 12.05.2017 року на підставі відповідного запису №20389331(а.с.22).

Згідно із довідкою від 25.06.2020 року №195/02-27, виданою виконкомом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області, спадщину після смерті померлого ОСОБА_3 прийняв син померлого ОСОБА_4 , який проживав і був зареєстрований разом зі спадкодавцем шість місяців до дня смерті, на день смерті та шість місяців після смерті, але не встиг оформити спадкові права, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.15).

Згідно із Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 24.03.2021 року спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводилася (а.с.95).

На підставі заяви відповідача ОСОБА_2 від 28.01.2020 року Фастівською державною нотаріальною конторою Київської області відкрито спадкову справу №44/2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 . (а.с.97).

На момент смерті ОСОБА_4 проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 , на день його смерті разом із ним в будинку ніхто не був зареєстрований, у шлюбі не перебував, дітей у нього не було, батьки на день його смерті відсутні, заповіту ним складено не було, що підтверджується довідкою від 14.01.2020 року №24/02-27, виданою Дмитрівською сільською радою Фастівського району Київської області (а.с.104).

18.05.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті свого племінника ОСОБА_4 . У вказаній заяві він повідомив, що окрім нього, спадкоємцем за законом також є рідний дядько померлого ОСОБА_2 (а.с.108).

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із підпунктом 1.13 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (надалі - Порядок №296/5) місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо). Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

В ч.1 ст.1268 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частинами 1, 2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За частинами 1, 2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Аналогічне положення кореспондується в підпункті 3.21 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку №296/5.

Крім того, у підпункті 3.22 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку №296/5 визначено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

У матеріалах спадкової справи №44/2020 міститься запит державного нотаріуса Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області від 13.08.2020 року №736/02-Ж Щодо місяця реєстрації , в якому він просить Дмитрівську сільську раду Фастівського району Київської області видати на руки пред`явнику цього запиту довідку про те, чи був зареєстрований на день своєї смерті ОСОБА_4 разом зі своїм батьком ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , а також надати відповідну довідку про прийняття спадщини померлим ОСОБА_4 після смерті його батька ОСОБА_30 (а.с.114).

Проте, будь-яких відомостей про отримання відповіді на цей запит в матеріалах спадкової справи не міститься.

Отже, у матеріалах спадкової справи №44/2020 відсутні документи, які відповідно до підпункту 1.13 пункту 1, підпункту 3.22 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку №296/5 підтверджують місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та прийняття спадщини після його смерті його сином ОСОБА_4 .

Разом із цим, у довідці від 25.06.2020 року №195/02-27, виданій виконкомом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області, відсутні відомості про те, за якою саме адресою проживав і був зареєстрований ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього. У ній лише зазначено, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що само по собі не свідчить про ту обставину, що його батько ОСОБА_30 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) також постійно проживав та був зареєстрований за цією ж адресою (а.с.15).

В матеріалах справи міститься копія паспорта громадянина України ОСОБА_3 , виданого 06.08.2002 року Фастівським МРВ ГУМВС України у Київській області, серії НОМЕР_7 , згідно із відомостями якого останній був зареєстрований з 06.08.2002 року в АДРЕСА_1 (а.с.11).

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достовірності згаданої копії паспорта як письмового доказу, який би підтверджував місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_30 , суд бере до уваги, що згідно із частинами 1, 2, 4 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Оскільки згадана копія паспорта громадянина України не засвідчена належним чином, то суд, ураховуючи наведені приписи цивільного процесуального законодавства, не бере її до уваги, як доказ місця відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що у наведених вище документах не міститься інформації стосовно місця відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що позивачем не надано беззаперечних та переконливих доказів на підтвердження факту прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 відповідно до приписів ч.3 ст.1268 ЦК України.

В силу ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В ч.1 ст.1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, позивачем не доведено, що він має право на оформлення спадщини після смерті свого рідного брата ОСОБА_30 та племінника ОСОБА_4 , як спадкоємець, який прийняв спадщину після смерті останнього.

В той же час, суд звертає увагу на те, що визнання судом права власності на спадкове майно за спадкоємцями є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №481/2327/13-ц.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом.

При цьому, виходячи зі змісту положень ст.ст.77, 81 ЦПК України, позивач має довести, що він вчинив всі передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у нього існують істотні, непереборні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Надаючи оцінку діям позивача щодо вжиття заходів для отримання свідоцтва про право на спадщину в позасудовому порядку та обґрунтованості постанови державного нотаріуса Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області Бігіч С.Ю. від 16.10.2020 року, суд виходить із наступного.

Відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, державний нотаріус послався на те, що видати таке свідоцтво на майно, що розташоване на території с.Півні, Дмитрівської сільської ради, Фастівського району, Київської області, неможливо, оскільки на спадкове майно не надано правовстановлюючі документи.

Таким чином, у цій постанові нотаріуса відсутні висновки про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом саме на спірну земельну ділянку, яка відповідно до відомостей, що містяться у Інформації Державного земельного кадастру від 19.10.2020 року, розташована на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, а не на території с.Півні, Дмитрівської сільської ради, Фастівського району, Київської області (а.с.22).

В той же час, згадана постанова взагалі не містить вказівки стосовно того, які саме документи були оглянуті нотаріусом, та на яких встановлених ним обставинах ґрунтується його висновок про неможливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, відповідно до приписів ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 ст.1296 ЦК України регламентовано, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

В підпункті 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку №296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

За змістом пункту 3 глави 7 розділу І Порядку №296/5 у разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку №296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.

В підпункті 4.20 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку №296/5 обумовлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Системний аналіз наведених положень Порядку №296/5 дає підстави для однозначного висновку, що у разі втрати відповідного державного акта на право власності на земельну ділянку, видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину щодо спадкової земельної ділянки здійснюється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього, та витягу з Державного земельного кадастру, отриманого, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Відтак, відсутність оригінала державного акта на право власності на земельну ділянку вочевидь не є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Окреслені положення чинного законодавства залишилися поза увагою як державного нотаріуса, так і позивача.

Водночас, суд констатує, що у матеріалах зазначеної вище спадкової справи знаходиться, серед іншого, запит державного нотаріуса до Відділу Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області від 04.06.2020 року №163/02-Ж, в якому нотаріус просить видати гр. ОСОБА_2 витяг з Державного земельного кадастру та експертну оцінку земельної ділянки на земельні ділянки площами 2,5553 га та 0,3559 га (а.с.113).

Натомість, як видно із Інформації Державного земельного кадастру від 19.10.2020 року площа спірної земельної ділянки становить 3,2404 га.

Отже, на переконання суду, державним нотаріусом по суті не було вчинено жодних законодавчо регламентованих дій, спрямованих на отримання інформації, необхідної для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку.

Більше того, в підпункті 3.29 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку №296/5 визначено, що у разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.

Однак, як слідує із матеріалів спадкової справи, в порушення наведених вимог Порядку №296/5 державним нотаріусом не було надано позивачу письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Наведене безсумнівно свідчить про передчасність та невмотивованість висновків державного нотаріуса щодо неможливості видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку з огляду на відсутність документів, які підтверджують право власності на неї спадкодавця, та роз`яснення останньому процедури вирішення зазначеного питання виключно в судовому порядку.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Зважаючи на ту обставину, що судом встановлено наявність умов для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

За змістом ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Системно-структурний аналіз наведених норм цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку, що суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 15.06. 2020 року у справі № 588/1311/17 та від 15.07.2020 року у справі №588/1311/17.

Ураховуючи ту обставину, що підстави для задоволення позову в частині вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відсутні, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем ОСОБА_2 (а.с.45, 152, 154) в цій частині суперечить закону, а відтак не може слугувати самостійною, безумовною та достатньою підставою для задоволення означеної позовної вимоги.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування слід відмовити.

Керуючись ст. ст.2-7, 10, 258, 259, 263, 268, 279, 354 ЦПК України суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дядьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_12 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 22.09.2021 року.

Суддя