Рішення

від 21.09.2021 по справі 728/1645/21

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 728/1645/21

Номер провадження 2/728/491/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Кирута Л.І.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Андрєйченка А.О.

відповідача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про тлумачення заповіту,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємців за законом, про тлумачення заповіту, вказуючи на те, що 10.02.2005 року ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала заповіт, яким заповіла їй сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0096508, але у зв`язку з видачею 14.06.2007 року взамін сертифікату державного акта серії ЯГ № 830265 про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 , позбавлена можливолсті реалізувати спадкові права. Тому просить здійснити тлумачення зазначеного заповіту таким чином, що спадкодавець заповідала земельну ділянку згідно виданого на підставі розпорядження Бахмацької районної державної адміністрації від 07.03.2006 року за № 63 Державного акту серії ЯГ № 830265.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Андрєйченко А.О. підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх з метою реалізації спадкових прав позивачкою.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення, так як волевиявлення ОСОБА_4 в заповіті було спрямоване на призначення спадкоємця саме щодо належної їй земельної ділянки.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входить земельна ділянка площею 3.64 га, розташована на території Городищенської сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 830265, виданого 14.06.2007 року на ім`я ОСОБА_4 на підставі розпорядження Бахмацької районної державної адміністрації від 07.03.2006 року № 63 (а.с. 23).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст.ст. 1247, 1248 ЦК України.

10.02.2005 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Городищенської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та зареєстрований в реєстрі за № 10, яким сертифікат на земельну частку (пай) серії ЧН № 0096508 заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

Позивачка, як спадкоємець за заповітом, своєчасно прийняла спадщину, що підтверджується повідомленням Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 07.08.2021 року (а.с. 36).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які доводяться рідними братом та сестрою померлій (а.с. 19-22), як спадкоємці другої черги за законом, також у передбачений законодавством шестимісячний термін прийняли спадщину, відповідно до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України та ч.1 ст. 1269 ЦК України (а.с. 16, 36).

За повідомленнням Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23.04.2021 року сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП Зоря Городищенської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області площею 4,4 умовних кадастрових гектарів серії ЧН № 0096508 виписано та видано на ім`я ОСОБА_4 Бахмацькою районною державною адміністрацією 20.09.1996 року, про що зроблено запис в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 509. Взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0096508 на ім`я ОСОБА_4 14.06.2007 року на підставі розпорядження Бахмацької РДА від 07.03.2006 року за № 63 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 830265, площею 3.64 га, розташовану на території Городищенської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що зроблено запис в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010783200502 (а.с. 24).

Зі змісту Державного акта серії ЯГ № 830265, виданого на ім`я ОСОБА_4 вбачається, що остання є власником земельної ділянки загальною площею 3.64 га, яка складається з двох земельних ділянок: площею 3.05 га з кадастровим номером 7420383000:06:000:0274 та площею 0.59 га з кадастровим номером 7420383000:07:000:0232 (а.с. 23).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку їх площа становить, відповідно, 3.0521 га та 0,5876 га (а.с. 25,26).

В судовому засіданні встановлено, що перешкодою позивачці у реалізації спадкових прав в передбаченому законодавством нотаріальному порядку є неможливість правилього визначення складу спадкового майна, так як позивачкою був наданий нотаріусу Державний акт серії ЯГ № 830265, що підтверджує право власності на земельну ділянку площею 3.64 га спадкодавця, в той час, як у заповіті вказано саме сертифікат серії ЧН № 0096509, внаслідок чого нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно за заповітом (а.с. 27).

Відповідно до абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження .

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Статтею 1256 ЦК України встановлено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України .

Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Виходячи з вищевикладеного, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України , тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

У складеному ОСОБА_4 заповіті зазначено, що вона заповідає сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0096508 ОСОБА_1 (а.с.17).

Позивачка, звертаючись до суду, порушує питання про тлумачення заповіту щодо земельного паю, оскільки між нею та відповідачами, як спадкоємцями за законом, наявний спір щодо спадкового майна.

Чинне земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельна частка (пай).

Разом з тим у сфері земельних відносин загальноприйнятим є використання поняття земельний пай не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а і як земельна ділянка, яка отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі).

На нинішній час, як і на час складення заповіту, загальновживаним є поняття земельного паю як земельної ділянки отриманої внаслідок розпаювання земель. ОСОБА_4 зазначила у заповіті, що заповідає земельний пай, оскільки вважала, що немає різниці між земельним паєм земельною ділянкою, на яку вона в подальшому (в 2007 році) отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, що перейшла у її власність внаслідок розпаювання землі.

При розпаюванні земельних ділянок не передбачено жодних обмежень чи заборон обміну сертифіката на земельний пай на земельні ділянки.

ОСОБА_4 , заповідаючи ОСОБА_1 земельний пай, мала на увазі саме земельну ділянку, яка в подальшому була оформлена державним актом на земельну ділянку загальною площею 3.64 га, яка складається з двох земельних ділянок площею 3,05 га та 0,59 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городищенської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Таким чином, відповідно до першого рівня тлумачення, зважаючи на загальноприйняте у сфері земельних правовідносин значення терміну земельний пай та встановлення судом, що внаслідок реалізації за життя свого права на земельну частку (пай) спадкодавець оформила право на земельну ділянку, можна дійти висновку, що спадкодавець розпорядилась земельною ділянкою на випадок своєї смерті, назвавши її у заповіті як земельний пай. Шляхом складення заповіту спадкодавець реалізувала свій намір заповісти земельну ділянку загальною площею 3.64 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Городищенської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області саме позивачці ОСОБА_1 .

Неточності у заповіті щодо найменування майна, яке передається у спадщину, за обставин цієї справи можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту відповідно до статей 213 , 1256 ЦК України , а вжитий у заповіті термін земельний пай дає можливості ототожнити його з належною спадкодавцю земельною ділянкою, яку вона отримала у власність внаслідок реалізації права на земельну частку (пай).

У даному випадку тлумачення заповіту шляхом вказівки на те, що воля заповідача була спрямована на передання позивачці земельного паю у вигляді відповідної земельної ділянки, не є спотворенням волі заповідача.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 576/2742/18, від 16.12.2020 у справі № 467/356/19.

Виходячи з вищевикладеного, наявні підстави для задоволення позову про тлумачення заповіту.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про тлумачення заповіту задовольнити.

Зміст заповіту, що складений 10 лютого 2005 року ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Городищенської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області Неволько Н.П., та зареєстрований в реєстрі за № 10, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заповіла на випадок своєї смерті сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0096508 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 необхідно розуміти так, що спадкодавець ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку на території Городищенської сільської ради (нині Батуринська міська рада) Бахмацького району Чернігівської області, а саме: земельну ділянку для ведення товарного сільськогогосподарського виробництва загальною площею 3.64 га, що належала ОСОБА_4 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 830265, виданого 14 червня 2007 року на підставі розпорядження Бахмацької районної державної адміністрації від 07 березня 2006 року № 63.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2021 року.

Суддя О.І. Глушко